Рішення № 90687576, 29.07.2020, Приморський районний суд м. Одеси

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 522/4183/20

Провадження: 2-а/522/275/20

29 липня 2020 рокум. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси

У складі: головуючого судді – Домусчі Л.В.,

За участі секретаря Вадуцкої В.І.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до поліцейського УПП в Миколаївській області капрала поліції Мартиненко В.М. (1 батальйон, 1 рота), Департаменту патрульної поліції в особі управління патрульної поліції в Миколаївській області про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ

До суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до поліцейського УПП в Миколаївській області капрала поліції Мартиненко В.М. про визнання протиправною та скасування постанови ЕАК 2167521 від 27.02.2020 ро ку про накладення адміністративного стягнення за ч. 1ст. 122 КУпАПу вигляді штрафу в розмірі 255,00 грн.та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.

В обґрунтування позову вказано 27.02.2020 р. відносно позивача інспектором УПП в Миколаївській області Мартиненко В.М. була винесена постанова про накладення стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАК №2167521, яка була обґрунтована тим, що позивач 27.02.2020 року о 11 годині 57 хвилин в м. Миколаїв, 93й км. Одеського шосе, керуючи транспортним засобом Mazda CX-5, державний номер НОМЕР_1 перевищення швидкості в межах населеного пункту на 35 км/год, чим порушив п. 12.4 ПДР – порушення швидкісного режиму в населених пунктах (дозволено не більше 50 км/год).

Позивач вважає, що факти, викладені в оскарженій постанові не відповідають фактичним обставинам справи та вказана постанова була винесена із порушенням норм законодавства України, тому щофакт вчинення адміністративного правопорушення не доведено належними та допустимими доказами.

Ухвалою суду від 23.03.2020 р. позовну заяву було залишено без руху та надано строк для усунення недоліків позовної заяви.

27.03.2020 року від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви від 26.03.2020 року, якою усунуто протиріччя щодо адреси, зазначеної у позові, та відомостей про адресу, наявних у паспорті позивача.

Ухвалою суду від 31.03.2020 року справа прийнята до розгляду та відкрито провадження, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

16.07.2020 року на адресу суду надійшло клопотання про уточнення позовних вимог, за змістом якого позивач просив уточнити початкові позовні вимоги та не розглядати вимогу про визнання не допустимими доказом матеріалів відео фіксації, що виготовлені капралом поліції Мартиненко Вікторією Михайлівною за допомогою приладу TruCAM LTI 20/20 в не автоматичному режимі, та не приймати до уваги вказані докази при вирішенні справи.

21.07.2020р. в судове засідання з`явилась представник позивача та за її згодою суд залучив в якості відповідача Департамент патрульної поліції в особі управління патрульної поліції в Миколаївській області у зв`язку з чим судове засідання відкладено на 29.07.2020р.

Від представника Відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого просили відмовити у задоволенні позовних вимог та справу розглядати за відсутності відповідача, посилалась на те, що постанова інспектора про порушення позивачем ПДР України є законною та дії відповідача по застосуванню адміністративного стягнення були здійсненні у межах повноважень та відповідають санкції застосованої статті.

29.07.2020р. в судове засідання представники сторін не з`явились, про час і місце судового засідання сповіщені належним чином, причини неявки суду не повідомили. Окрім представника позивача. Яка надала заяву про розгляд у її відсутність.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею (ч.1ст.205 КАС України).

У зв`язку з чим, відповідно до ч. 9ст. 205 КАС України, суд, враховуючи, що потреби заслухати свідків чи експертів немає, а також відсутні перешкоди для розгляду справи у судовому засіданні встановлені ст. 205 КАС України,ухвалив розглядати справу у письмовому провадженні за відсутності сторін.

Датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення (ч.5ст.250 КАС України).

У зв`язку з цим датою складання повного тексту рішення ж 29.07.2020 року.

Дослідивши матеріали справи, Суд встановив наступні обставини:

Постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАК від 27.02.2020 року визнано винним ОСОБА_1 у скоєнні правопорушення передбаченого ч. 1ст.122 КУпАП та накладено на позивача адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 грн.

В оскаржуваній постанові зазначено, що водій ОСОБА_1 27.02.2020 року о 11 годині 57 хвилин у м. Миколаїв, 93й км Одеського шосе керуючи транспортним засобом Mazda CX-5, державний номер НОМЕР_2 здійснив перевищення швидкості в межах населеного пункту на 35 км/год, чим порушив п. 12.4 ПДР – порушення швидкісного режиму в населених пунктах (дозволено не більше 50 км/год).

Не погоджуючись із вказаною постановою ОСОБА_1 звернувся до суду з дійсним позовом.

Відповідно до відзиву, наданого представником відповідача, свою позицію сторона відповідача обґрунтовує наступними обставинами:

?На підтвердження правомірності винесення оскаржуваної постанови представником відповідача у відзиві зазначено, що використаний для фіксації адміністративного правопорушення прилад TRUCAMLTI 20/20 є таким, що пройшов періодичну повірку, та має відповідне свідоцтво№22-01/16646 від 30.09.2019 року, чинне до 30.09.2020 року.

?Як на правову підставу використання приладу TRUCAMLTI 20/20 відповідач посилався на положення наказу МВС України №33 від 01.03.2010 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30.03.2010 року за №262/17557, яким затверджено перелік спеціальних технічних засобів, що використовуються в органах Національної поліції для виявлення та фіксування порушень правил дорожнього руху. Однак, вказаний наказ втратив чинність на підставі наказу МВС України № 1052 від 26.12.2018 року «Про визнання таким, що втратив чинність, наказу Міністерства внутрішніх справ України від 01 березня 2010 року № 33», який набрав чинності 08.02.2019 року.

?Правомірність притягнення позивача до адміністративної відповідальності, згідно наданого відзиву, підтверджується записом video_2020-04-21_10-33-40, зафіксованим приладом TRUCAM, де зафіксовано як автомобіль VOLKSWAGENPASSATз державним номером НОМЕР_3 рухався зі швидкістю 73 км\год.

Позивач у позовній заяві та відповіді на відзив зазначав наступне:

?Відповідачем під час прийняття рішення не було надано для ознайомлення свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки та сертифікат затвердження типу вимірювальної техніки, а на засобі вимірювальної техніки було відсутнє повірче тавро, а також відомості про засіб вимірювальної техніки відсутні у державному реєстрі, що на думку позивача унеможливлює використання вищенаведеного засобу фіксації оскільки він не відповідає вимогам чинного законодавства, та є таким, що не може бути покладено в основу висновку про наявність адміністративного правопорушення оскільки є не допустимим доказом в розумінні ст. 74 КАС України.

?Вимірювання швидкості руху відповідачем було здійснено приладом із функцією фото- та відео фіксації, але не у автоматичному, а у ручному режимі, що суперечить вимогам чинного законодавства України.

?Згідно ч. 2 ст. 40 ЗУ «Про національну поліцію» – інформація про змонтовану/розміщену автоматичну фототехніку і відеотехніку повинна бути розміщена на видному місці.

?Відповідачем не було зафіксовано географічні координати місця імовірного порушення швидкісного режиму, що не дає змоги дійти висновку про наявність перевищення швидкості.

?Відповідач не надав жодних належних і допустимих доказів на підтвердження свого рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

При вирішення даної справи Суд враховує висновки, наведені Європейським судом з прав людини у справі "Проніна проти України", яким було вказано, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

З урахуванням висновків, до яких дійшов суд при вирішенні даного спору, суду не вбачається за необхідне надавати правову оцінку кожному із доводів сторін у справі в обґрунтування заявлених вимог та також заперечень, оскільки їх оцінка не може мати наслідком спростування висновків, до яких дійшов Суд під час вирішення даного спору.

Дослідивши матеріали справи, та дослідивши обставини, на які посилаються сторони Суд дійшов наступних висновків.

Використання відповідачем приладу TRUCAMLTI 20/20 з метою фіксації правопорушень в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху не може бути покладено в основу висновку про наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення з огляду на наступне:

1) Як на правову підставу використання приладу TRUCAMLTI 20/20 відповідач посилався на положення наказу МВС України №33 від 01.03.2010 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30.03.2010 року за №262/17557, яким затверджено перелік спеціальних технічних засобів, що використовуються в органах Національної поліції для виявлення та фіксування порушень правил дорожнього руху. Однак, вказаний наказ втратив чинність на підставі наказу МВС України № 1052 від 26.12.2018 року «Про визнання таким, що втратив чинність, наказу Міністерства внутрішніх справ України від 01 березня 2010 року № 33», який набрав чинності 08.02.2019 року.

2) Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України – органи державної влади та органи місцевого самоврядування (до яких, зокрема, відносяться також органи Національної поліції), їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 40 Закону України «Про національну поліцію» – поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні.

Таким чином, відповідно до вимог Закону для відповідача не передбачено право на використання засобів вимірювальної техніки не в автоматичному режимі.

Технічна придатність приладу TRUCAMLTI 20/20 до використання у ручному режимі не може бути визнана достатньою правовою підставою для відступу від положень Конституції України та Закону України «Про національну поліцію».

3) У відзиві Відповідач як на доказ порушення Позивачем правил дорожнього руху посилається на запис приладу TruCAM LTI 20/20, на якому зафіксовано як VOLKSWAGENPASSAT з державним номером НОМЕР_4 6000 НОМЕР_5 рухався зі швидкістю 73 км\год. Вказані обставини не відповідають наведеним у Постанові ЕАК 2167521, та суперечать матеріалам справи, оскільки у Позивача відсутній вказаний транспортний засіб.

Відповідно до вищенаведеного Суд дійшов висновку, що відповідачем було використано засіб вимірювальної техніки TruCAM LTI 20/20 у спосіб, не передбачений чинним законодавством України.

Згідно ч. 1 ст. 74 КАС України – Суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

У матеріалах справи наявні фотоматеріали, виготовлені пристроєм TruCAM LTI 20/20, однак через низьку якість зображення вказані матеріали не дають можливості належним чином встановити та підтвердити обставини справи, а також ідентифікувати зображений на них транспортний засіб, особу, яка здійснює керування, і в тому числі не дають можливості дійти висновку про наявність адміністративного правопорушення у діях водія.

Відповідач надав фото знаку 5.70 «Фото-, відеофіксування порушень правил дорожнього руху». Однак при цьому не надав жодних відомостей про встановлений на вказаній ділянці автомобільної дороги швидкісний режим, зокрема наявності знаку 5.45 «Початок населеного пункту» або інших доказів, за допомогою яких можливо встановити обмеження швидкості транспортних засобів.

Інших доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, вказаного у постанові серії ЕАК №2167521 відповідач не надав.

Оцінюючи доводи позивача Суд не вважає за необхідне надавати окрему оцінку кожному доводу, оскільки вказане не змінює та не спростовує висновків Суду в частині обґрунтованості та законності прийняття оскаржуваної постанови.

Вирішуючи спір по суті суд виходить із наступного.

Оскільки предметом оскарження є постанова про притягнення до адміністративної відповідальності суд повинен перевірити законність та обґрунтованість винесення постанови та дослідити, чи було дотримано порядок притягнення особи до адміністративної відповідальності, чи не пропущено строки, встановлені для розгляду справи та накладення адміністративного стягнення, чи виконано вимоги закону щодо обов`язкової присутності особи при розгляді її справи та своєчасного повідомлення цієї особи про місце та дату розгляду справи, та інше.

Згідно ч. 1ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ч. 1ст. 122 КУпАП України перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.

Порядок дорожнього руху на території України відповідно до ЗУ «Про дорожній рух» від 30.06.1993р. № 3353встановленийПравилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001р. №1306.

Згідно з ч. 5ст.14ЗУ «Про дорожній рух»учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

У відповідності до п. 1.3Правил дорожнього руху учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Відповідно до п. 1.9Правил дорожнього руху особи, які порушують ці правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Статтею 14Закону № 3353встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Зокрема, за змістом п. 8.1Правил дорожнього руху, затверджених Постановою КМ України №1306від 10.10.2001(далі -ПДР) регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками.

Згідно п. 12.4 ПДР у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється зі швидкістю не більше 50 км./год.

Відповідно до пункту 12.6 ПДР, поза населеними пунктами на всіх дорогах та на дорогах, що проходять через населені пункти, позначені знаком 5.47, дозволяється рух із швидкістю, зокрема на автомобільній дорозі, що позначена дорожнім знаком 5.1 - не більше 130 км/год., на автомобільній дорозі з окремими проїзними частинами, що відокремлені одна від одної розділювальною смугою - не більше 110 км/год., на інших автомобільних дорогах - не більше 90 км/год.

Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

На підставі викладеного, суд вважає, що порушення ПДР, за що передбачена відповідальність КУпАП, має підтверджуватися відповідними доказами, невичерпний перелік яких наведений уст. 251 КУпАП.

Статтею 40 ЗУ «Про Національну поліцію»встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб та забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

На користь висновку про необхідність доведення факту вчинення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху відео або фотозйомкою свідчить і змістст. 283 КУпАП, відповідно до якої постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити в т.ч. відомості про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис.

Відповідно до п. 2 розділу ІV Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015р. № 1395, зареєстрованого в Мінюсті України 10.11.2015 року №1408/27853 (далі Інструкція № 1395) зміст постанови по справі про адміністративне правопорушення повинен відповідати ст. 283 КУпАП.

Відповідно до п. 2 розділу ІV Інструкції №1395постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі (додаток 5), складається у письмовій формі (заповнюється відповідно до вимог пункту 10 розділу ХІV цієї Інструкції) або за наявності технічної можливості в електронній формі у вигляді стрічки, яка роздруковується за допомогою спеціальних технічних пристроїв, із зазначенням відомостей, що відповідають пунктам постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, наведеної у додатку 5 до цієї Інструкції.

Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що фіксація адміністративного правопорушення була здійснена не в автоматичному режимі. При цьому, відповідно до тексту постанови відсутні будь-які посилання на інші докази, якими відповідач обґрунтовує факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення.

Відповідно до ч. 1ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. За ч. 2ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З наявних матеріалів справи Суд не має можливості встановити, що у діях, які кваліфіковані відповідачем за ч. 1ст.122КУпАПє склад правопорушення, адже відповідачем не надано до суду жодних додатків до оскаржуваної постанови, які належним чином підтверджували б зазначені в ній обставини порушення позивачем.

Відповідачем до суду не надіслано належних та допустимих доказів, які могли б підтвердити наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, а наявні матеріали справи містять істотні протиріччя з фактичними обставинами справи, викладеними у постанові, та не мають належних, допустимих і достатніх доказів для встановлення факту, що позивач дійсно порушив вимоги п. п.12.4 ПДР України.

При цьому, суд враховує висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 26.04.2018 у справі № 338/1/17 (провадження № К/9901/15804/18), згідно з якими сама по собі оскаржувана постанова про притягнення до адміністративної відповідальності не є беззаперечним доказом вчинення ним правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом його вчинення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду вже зафіксованого правопорушення. При цьому, візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку.

Таким чином, в силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. За таких обставин, факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 1ст.122КУпАП, на думку Суду, є недоведеним.

Оцінюючи викладені обставини в їх сукупності, суд приходить до висновку, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, та як наслідок, правомірності прийняття оскаржуваної постанови, наслідком чого є її скасування.

Відповідно п. 3 ч. 3ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку про те, що позов ОСОБА_1 є обґрунтованим та оскаржувана постанова підлягає скасуванню та справа про адміністративне правопорушення підлягає закриттю.

Керуючись ст. ст.19,63 Конституції України, ст.9,23,30, ч. 2 ст.122,222,251,252,254,258,268,278,280 КУпАП, ст. ст.2,14,19-20,22,72-77,118,192, ч. 3 ст.194, ч. 9 ст.205,227-228, ч. 4 ст.229,241-246,250,268-269,286,294 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 , місце проживання АДРЕСА_1 ) до поліцейського Управління патрульної поліції в Миколаївській області капрала поліції Мартиненко В.М. (1 батальйон, 1 рота), про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття провадження у справі - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову серії ЕАК №2167521 від 27 лютого2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255,00 грн. за ч. 1ст. 122 КУпАП.

Закрити провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1ст. 122 КУпАП, відповідно до постанови серії ЕАК №2167521 від 27 лютого2020 року.

Рішення суду може бути оскаржено до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Приморський районний суд м. Одеси, шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня проголошення рішення.

Повний текст рішення суду складено 29.07.2020року.

Суддя: Домусчі Л.В.