Ухвала суду № 90687526, 29.07.2020, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/1395/17

Провадження №6/522/644/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2020 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси

у складі: головуючого судді - Домусчі Л.В.,

за участі секретаря судового засідання – Вадуцкої В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі подання приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Кракан Руслана Олеговича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 ,

ВСТАНОВИВ:

Приватний виконавець 24.07.2020 року звернувся до суду з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 , в якому зазначив, що на його виконанні знаходиться виконавче провадження АСВП №60862095 з примусового виконання виконавчого листа №522/1395/17, виданого 05.02.2019 року Приморським районним судом м. Одеси про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 боргу за договором позики у загальному розмірі 199 300 Євро; стягнення судового збору у розмірі 8000 грн.. Вищевказане рішення на сьогоднішній день боржником не виконано, будь-яких дій, спрямованих на його виконання не здійснено. На виклики державного виконавця боржник не з`являється. Отже, виконавець вважає за необхідне звернутись до суду з дійсним поданням.

Суд розглянув подання у відсутність державного виконавця, який був сповіщений про час та місце розгляду справи належним чином через електрону пошту, оскільки таке подання розглядається негайно відповідно до положень ст.441 ЦПК України.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Суд, вивчивши матеріали подання, приходить до наступних висновків.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені у Законі України "Про виконавче провадження".

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Відповідно до п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Статтею 441 ЦПК України передбачено, зокрема, що тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом". Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов`язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні. Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена судом за місцем виконання відповідного рішення за поданням державного або приватного виконавця. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.

Статтею 33 Конституції України встановлено, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно зі ст.2 Протоколу №4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Згідно статті 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України" громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадках, в тому числі, якщо він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання цих зобов`язань (п. 5 ч. 1 ст. 6).

Згідно з п. 19 ч.2 ст. 18 ЗУ “Про виконавче провадження” державний виконавець зобов`язаний у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Інші підстави звернення державного виконавця з поданням до суду про тимчасове обмеження права виїзду за межі України під час примусового виконання рішення суду законом не передбачені.

П.8 ст. 19 Закону України «Про державну прикордонну службу України», встановлено, що Державну прикордонну службу України відповідно до визначених законом завдань покладається, зокрема, запобігання та недопущення виїзду з України або в`їзду в Україну осіб, яким згідно із законодавством не дозволяється в`їзд в Україну або яких тимчасово обмежено у праві виїзду з України, у тому числі згідно з дорученням правоохоронних органів.

Судом встановлено, що на виконанні приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Кракан Руслана Олеговича знаходиться виконавче провадження АСВП №60862095 з примусового виконання виконавчого листа №522/1395/17, виданого 05.02.2019 року Приморським районним судом м. Одеси про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 боргу за договором позики у загальному розмірі 199 300 Євро; стягнення судового збору у розмірі 8000 грн..

Боржником за вказаним виконавчим листом є – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса зазначена у виконавчому листі: АДРЕСА_1

Вказане виконавче провадження було відкрито 11 грудня 2019 року.

Постановою приватного виконавця Кракан Р.О. 12.12.2019 року у межах виконавчого провадження ВП №60862095 накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить боржнику.

Відповідно до запитів приватного виконавця від 11.12.2109 року, згідно з довідкою Пенсійного фонду України боржник на обліку не перебуває. Із відповіді з Державної фіскальної служби України вбачається, що у боржника доходів немає. Реєстрації за боржником транспортних засобів не має.

Згідно відповіді державного агентства рибного господарства України від 20.12.2019 року, за боржником риболовних суден не зареєстровано.

Згідно відповіді від 19.12.2019 року, в системі реєстру Держпродспоживслужби України боржник не значиться.

Згідно відповіді Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 13.05.2020 року, за ОСОБА_1 зареєстровані на праві власності земельні ділянки:

- за адресою АДРЕСА_2 , кадастровий номер – 5121010100:02:001:0167, заг. пл.. 0,1000 га (державний акт серії ЯИ №100265 від 18.05.2009 рік);

- за адресою АДРЕСА_2 , кадастровий номер – 5121010100:02:001:0168, заг. пл.. 0,0215 га (державний акт серії ЯИ №100266 від 18.05.2009 рік);

Також, відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за боржником зареєстровано майно, а саме: вищевказані земельні ділянки та житловий будинок з надвірними спорудами, заг.пл. 139,10 кв.м., за адресою АДРЕСА_2 (на підставі договору купівлі-продажу від 30.10.2007 року).

Відомості щодо існування обтяжень вказаного майна матеріали подання не містять.

Також, згідно матеріалів подання, приватний виконавцем 23.01.2020 року було здійснено вихід за адресою проживання боржника, вказаної в виконавчому листі, та складено акт, згідно якого за адресою АДРЕСА_1 боржника не знайдено; на стук у двері квартири ніхто не відчинив.

У матеріалах подання наявна відповідь ГУДМС України від 28.12.2019 року, згідно якої гр.. ОСОБА_1 документований паспортами громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_1 від 23.06.2016 року та FX № НОМЕР_2 від 08.08.2019 року.

Відомості з Державної прикордонної служби України про те, що боржник здійснює перетинання Державного кордону України - відсутні.

На підставі вказаних документів, заявник вважає, що боржник ухиляється від виконання своїх зобов`язань та останній має бути тимчасово обмежений у праві виїзду за межі України.

Відповідно до ст.11 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів для примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом; а у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов`язань за рішенням.

Отже, Законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання.

Утім визначення поняття «ухилення» Закон України «Про виконавче провадження» прямо не розкриває. Також відсутня практика Конституційного суду України щодо офіційного тлумачення такого поняття, як «ухилення».

Із погляду етимології словосполучення ухилення від виконання зобов`язань, покладених судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи) вжите у ч.5 ст.6 «Про порядок виїзду з України та в`їзду в Україну громадян України» та у п.18 ч.3 ст.11 Закону України «Про виконавче провадження» означає з об`єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов`язків. У зв`язку з цим і здійснюється примусове виконання. Одночасно це і є підставою для звернення з поданням до суду щодо вирішення питання застосування до такої особи тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.

Проте особа, що має невиконанні зобов`язання не може вважатися винною в ухиленні, поки не доведено протилежного.

У розумінні ст.12 ЦПК України наявність умислу та обставини, які є предметом посилання суб`єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, як на підставу його вимог, підлягають доведенню, зокрема факту ухилення боржника від виконання зобов`язань.

Оскільки, відповідно до ч.4 ст. 441 ЦПК України суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця, то на останнього і покладається тягар доказування. До того особа стосовно обмеження права якої винесено подання, фактично позбавлена можливості довести суду, що нею було вжито усіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Із матеріалів справи вбачається, що підставою для звернення до суду з відповідним подання є посилання виконавця саме на наявність статусу боржника у виконавчому провадженні та непогашенням боргу у добровільному порядку (самостійне невиконання боржником зобов`язання протягом строку, вказаного державним виконавцем у постанові про відкриття виконавчого провадження).

Утім, на момент звернення до суду з поданням, факт ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, повинен відбутися і бути об`єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження.

При цьому під ухиленням боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього судовими рішеннями, суд розуміє будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості (наявність майна, грошових коштів) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини.

Відкриття виконавчого провадження не може розглядатись як достатня підстава для застосування судом саме такого заходу, як обмеження права особи на виїзд за межі України.

Законом передбачені юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявністю факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання, тому з метою всебічного і повного з`ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов`язків учасників спірних правовідносин, підлягає з`ясуванню судом, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов`язання у повному обсязі або частково.

Таким чином, сама по собі наявність невиконання зобов`язання не є безумовною підставою для встановлення обмеження у праві виїзду, доведенню підлягає ухилення боржника від виконання.

Судом також встановлено, що в матеріалах виконавчого провадження, наданих суду виконавцем, відсутні відомості щодо отримання боржником копії постанови про відкриття виконавчого провадження від 11.12.2019 року, копії постанови про арешт майна боржника від 12.12.2019 року.

Окрім того, в матеріалах справи відсутні будь-які докази про примусові дії щодо виконання виконавчого листа, окрім акту виходу приватного виконавця за адресою боржника, датований 23.01.2020 року. При цьому, вищевказаний акт приватного виконавця складений у порушення вимог ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження» , а саме за відсутності понятих, при цьому кількість понятих під час вчинення виконавчих дій не може бути меншою ніж дві особи, а тому даний акт не є належним доказом.

Окрім того, державним виконавцем не надано доказів, що ним приймались інші міри щодо виконання рішення суду в межах Закону України «Про виконавче провадження» (зокрема звернення стягнення на наявне в боржника майна),а тому звернення з даним поданням суд вбачає недоведеним та передчасним.

Відповідно до ст.2 Протоколу №4 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен хто законно перебуває на території будь-якої держави має право вільно пересуватися і вільно вибирати місце проживання в межах цієї території. Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Таким чином, з огляду на викладене суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення подання.

Керуючись ст.ст. 2-13, 89, 223, 247, 259, 260, 354, 441 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні подання приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Кракан Руслана Олеговича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 - відмовити.

Ухвала суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду через Приморський районний суд м. Одеси протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали виготовлено 29.07.2020 року.

Суддя Домусчі Л.В.