Постанова № 90683066, 30.07.2020, Приморський районний суд м. Маріуполя

Справа № 266/3525/20

Провадженя№ 3/266/1473/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2020 року м.Маріуполь

Суддя Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області Пантелєєв Д.Г., розглянувши справу про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в м. Маріуполь Донецької області, громадянина України, працюючого ФОП ОСОБА_1 , мешкає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ст. 44-3 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

24.06.2020 року, о 15:20 год., на території відкритого літнього майданчику магазину-кафе за адресою: АДРЕСА_2 Італійська АДРЕСА_3 в м. Маріуполі, суб`єктом господарювання яким є громадянин ОСОБА_1 , знаходилися шість осіб за одним столом, які не дотримувалися дистанції 1,5 метри, чим порушили вимоги підпункту 6 пункту 3 постанови КМУ №392 від 20.05.2020 року та розпорядження № 22 від 01.06.2020 року, чим ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 44-3 КУпАП.

Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 не з`явився до судового засідання, хоча про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Згідно ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі "Пономарьов проти України" наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Приймаючи до уваги, що ОСОБА_1 своєчасно сповіщений про місце і час розгляду справи, вважаючи причини неявки особи до суду неповажними та, відповідно до вимог ст. 268 КУпАП, а також беручи до уваги практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правам та неухильно виконувати процесуальні обов`язки, вважаю за можливе провести розгляд справи у відсутність ОСОБА_1 на підставі наявних матеріалів.

З`ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, що містяться в матеріалах справи, оцінивши їх у сукупності, доходжу висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 44-3 КУпАП.

Відповідно до ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

В статті 1 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» № 1645-ІІІ від 06 квітня 2000 року визначено, що карантин - це адміністративні та медико - санітарні заходи, що застосовуються для запобігання поширенню особливо небезпечних інфекційних хвороб.

Згідно зі ст. 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» № 1645-ІІІ від 06.04.2000, карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України. Питання про встановлення карантину порушує перед Кабінетом Міністрів України центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я, за поданням головного державного санітарного лікаря України.

Рішення про встановлення карантину, а також про його відміну негайно доводиться до відома населення відповідної території через засоби масової інформації.

У рішенні про встановлення карантину зазначаються обставини, що призвели до цього, визначаються межі території карантину, затверджуються необхідні профілактичні, протиепідемічні та інші заходи, їх виконавці та терміни проведення, встановлюються тимчасові обмеження прав фізичних і юридичних осіб та додаткові обов`язки, що покладаються на них. Карантин встановлюється на період, необхідний для ліквідації епідемії чи спалаху особливо небезпечної інфекційної хвороби. На цей період можуть змінюватися режими роботи підприємств, установ, організацій, вноситися інші необхідні зміни щодо умов їх виробничої та іншої діяльності. До відміни карантину його територію можуть залишити особи, які пред`явили довідку, що дає право на виїзд за межі території карантину.

Організація та контроль за дотриманням встановленого на території карантину правового режиму, своєчасним і повним проведенням профілактичних і протиепідемічних заходів покладаються на місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS- CoV-2» (із змінами) на усій території України з 12.03.2020 по 31.07.2020 встановлено карантин, який в подальшому подовжено до 31.08.2020 року.

Відповідно до ст. 41 «Про захист населення від інфекційних хвороб» № 1645-ІІІ від 06.04.2000, особи, винні в порушенні законодавства про захист населення від інфекційних хвороб, несуть відповідальність згідно із законами України.

Законом України № 530-1Х від 17.03.2020 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» внесені зміни до КУпАП, який доповнено ст. 44 - 3, наступного змісту: «стаття 44-3. Порушення правил щодо карантину людей. Порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами, - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від двох до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян».

Відповідно до п.п.6 п. 3 Постанови Кабінету Міністрів України за № 392 від 20.05.2020 року на період дії карантину забороняється: робота закладів громадського харчування (ресторанів, кафе тощо), торговельно-розважальних центрів (крім розміщених у них магазинів), діяльність закладів, що надають послуги з розміщення, закладів розважальної діяльності, фітнес-центрів, закладів культури, крім: діяльності з надання послуг громадського харчування на відкритих (літніх) майданчиках, у тому числі під тентами, на верандах, за умови дотримання відстані не менш як 1,5 метра між місцями для сидіння за сусідніми столами та розміщення не більш як чотирьох клієнтів за одним столом (без урахування дітей віком до 14 років), діяльності з надання послуг із здійсненням адресної доставки замовлень та замовлень на винос за умови, що суб`єкт господарювання, який провадить таку діяльність, є оператором ринку харчових продуктів відповідно до Закону України “Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів”, та за умови забезпечення персоналу засобами індивідуального захисту (зокрема захист обличчя, очей, рук) і використання відвідувачами, крім часу приймання їжі, респіраторів або захисних масок, у тому числі виготовлених самостійно

Таким чином, адміністративна відповідальність за ст. 44 - 3 КУпАП настає у разі порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України "Про захист населення від інфекційних хвороб", іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами.

Так, з доданих до протоколу про адміністративне правопорушення письмових пояснень особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 вбачається, що він допустив порушення встановлених правил через великий об`єм роботи.

Свідки ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 підтвердили факт перебування в кафе 6 осіб за одним столом.

Крім пояснень свідків, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення підтверджується: довідкою про результати перевірки, рапортом, фототаблицею, ліцензією щодо здійснення господарської діяльності ОСОБА_1 , випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, наказом про прийняття на роботу особи на посаду продавця, копією трудового договору.

Відповідно до принципу «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п.43 рішення ЄСПЛ у справі «Кобець проти України» від 14.02.2008, доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини вчинення правопорушення в межах складеного протоколу про адміністративне правопорушення, оцінивши надані докази, кожен з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв`язку, суддя дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_1 в тому, що він, як фізична особа-підприємець, свідомо допускаючи незаконність своїх дій у період карантину, запровадження якого є загальновідомим й підтверджено публікацією постанови вищого органу виконавчої влади в офіційному виданні, допустив перебування 6 осіб за одним столом, де вона здійснює свою підприємницьку діяльність.

Враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини, вважаю за необхідне застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу в мінімальному розмірі, визначеному санкцією ст.44-3 КУпАП, що стосується громадян, а визначений розмір адміністративного стягнення буде сприяти виконанню вимог ст. 23 КУпАП, згідно з якою метою адміністративного стягнення є виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Крім того, за положеннями ст. 40-1 КУпАП з порушника на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 420,40 гривень.

Керуючись статтями 23, 33, 34, 44-3, 283, 284, 294 КУпАП, суддя

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого 44-3 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 17000,00 гривень (розрахунковий рахунок UA798999980313050106000005055, отримувач Маріупольський УК /м. Маріуполь/21081100 ЄДРПОУ 37989721, банк отримувача Казначейство України (ел. адм. Податків), МФО 899998, код 21081100).

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , судовий збір на користь держави у розмірі 420 грн. 40 коп. (рахунок UA 908999980313111256000026001, банк отримувача коштів – Казначейство України, код банку 899998, отримувач коштів ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код класифікації доходів бюджету 22030106, ЄДРПОУ 37993783 ).

Постанова може бути пред`явлена до виконання протягом трьох місяців із дня її винесення.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя Пантелєєв Д. Г.