Рішення № 90682883, 22.07.2020, Мар'їнський районний суд Донецької області

Номер справи 237/1461/20

Номер провадження 2-о/237/226/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.07.20 року м. Курахове

Мар`їнський районний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Кучко Я.Ю.,

присяжних: Злої А.І., Запорожець С.І.,

при секретарі судового засідання Махно Ю.В.,

за участю заявника ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Курахове Мар`їнського району Донецької області в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: відділ реєстрації актів цивільного стану Мар`їнського районного управління юстиції про визнання фізичної особи безвісно відсутньою, -

ВСТАНОВИВ:

09.04.2020 року заявник ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою визнання особи безвісно відсутньою.

В обґрунтування поданої заяви ОСОБА_1 зазначає наступне. 23 листопада 1991 року заявник зареєстрував шлюб зі ОСОБА_2 , від цього шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син ОСОБА_3 . В липні 2000 року ОСОБА_2 зібрала свої речі та покинула заявника, забравши сина. З цього часу місцезнаходження дружини та сина заявнику невідомо. З грудня 2000 року заявник перебуває у фактичних шлюбних відносинах з іншою жінко. Визнання ОСОБА_2 безвісно відсутньою необхідне заявнику для реалізації його права на шлюб.

Ухвалою суду від 10.04.2020 року заяву про визнання фізичної особи безвісно відсутньою було залишено без руху.

Ухвалою суду від 06.05.2020 року у справі було відкрито окреме провадження.

Заявник у судовому засіданні заявлені вимоги підтримав у повному обсязі та просив задовольнити його вимоги з підстав, що наведені в заяві

Представник заінтересованої особи в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи визнання її померлою.

Як вбачається з копії свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 від 23 листопада 1991 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уклали шлюб 23 листопада 1991 року про що зроблено актовий запис № 34, прізвище чоловіка після укладення шлюбу - ОСОБА_1 , дружини - ОСОБА_2 .

На підтвердження заявлених вимог заявником надано до суду оригінал довідки виконкому Максимільянівської сільської ради за № 652/02-21 від 07.04.2020 року згідно якої ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_2 , 1972 р.н., за вищевказаною адресою не проживає з 2000 року по теперішній час (час надання довідки).

У відповідності до ст. 306 ЦПК України, у заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою; обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку.

У відповідності зі ст. 43 ЦК України фізична особа може бути визнана судом безвісно відсутньою, якщо протягом одного року в місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування.

Зазначена норма передбачає перш за все з`ясування місця постійного проживання особи на час її зникнення, заходів, яких вживав заявник для встановлення місця знаходження особи, щодо якої ставиться питання про визнання безвісно відсутньою, та чи були вичерпані усі можливості для її знаходження.

Підставами для визнання фізичної особи безвісно відсутньою є сукупність юридичних фактів, тобто юридичний склад, до якого включаються:

а) відсутність відомостей про перебування фізичної особи у місці її постійного проживання;

б) відсутність відомостей про дійсне перебування особи і неможливість отримати такі відомості;

в) сплив річного строку з дня одержання останніх відомостей про місце перебування фізичної або з дня, визначеного відповідно до ч.2 ст.43 ЦК України;

г) наявність у заявника правової зацікавленості у вирішенні питання про визнання особи безвісно відсутньою.

Такий правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 07.05.2018р у справі № 225/1297/17, який згідно ч.4 ст.263 ЦПК України має враховуватись при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин.

В той же час, згідно із положеннями ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до вимог статей 305-309 Цивільного процесуального кодексу України, виникнення справ про визнання громадян безвісно відсутніми зумовлені необхідністю захисту майнових прав громадян, справи про правовий статус яких розглядається судом, захистом інтересів осіб, які мають певні правовідносини з особою, тривала відсутність якої позбавляє їх можливості користуватись своїми правами.

Суд зазначає, що заявником не надано належних та допустимих доказів, які б у достатній мірі надавали змогу підтвердити факт безвісної відсутності ОСОБА_2 .

Так, заявником не надано до суду будь-якої інформації з Пенсійного фонду України про перебування або ж не перебування ОСОБА_2 на обліку та отримання останньою відповідних виплат, відсутні відомості з Національної поліції про здійснення будь-яких розшукових заходів з метою встановлення дійсного місцезнаходження особи.

Заявником суду не надано будь-якої інформації з відповідного центру зайнятості населення в якому, можуть бути відомості стосовно можливого працевлаштування ОСОБА_2 , не долучено до матеріалів справи інформації з управління соціального захисту населення про перебування або ж не перебування ОСОБА_2 на обліку та отримання чи не отримання державної допомоги.

Також матеріали справи не містять будь-якої інформації з Державної прикордонної служби України за допомогою якої можливо було б встановити або спростувати факт перетинання кордону особою, яку заявник просить визнати безвісно відсутньою.

Клопотань про витребування будь-яких доказів заявником до суду подано не було.

Суд зазначає, що саме на заявника покладений обов`язок з врахуванням предмету і підстав заяви довести в суді ті обставини на які він посилається, як на підставу своїх позовних вимог і відповідно, що є підстави до застосування до спірних правовідносин відповідних положень чинного законодавства України. Тобто, заявник повинен довести за допомогою належних та допустимих доказів, з урахуванням положень ЦПК України, зазначені ним обставини.

Таким чином, суд приходить до висновку, що заявником не надано належних та допустимих доказів, які з урахуванням принципу достатності, могли б у своїй сукупності свідчити про наявність обставин, які входять до предмета доказування у даному випадку. Фактично на підтвердження безвісної відсутності ОСОБА_2 заявником надано лише довідку сільської ради, однак вказаний доказ не доводить у достатній мірі всієї сукупності обставин, необхідних для визнання фізичної особи безвісно відсутньою, викладених в ст. 43 ЦК України з урахуванням правового висновку викладеного в постанові Верховного Суду від 07.05.2018р у справі № 225/1297/17 у зв`язку з чим суд приходить до висновку про відмову у задоволенні заявлених вимог.

Окремо суд зазначає, що заявлена мета - реалізація права на шлюб, може бути досягнута заявником шляхом процедури розірвання попереднього шлюбу та укладення нового шлюбу.

Водночас, правові наслідки визнання фізичної особи безвісно відсутньою є більш об`ємними за своїм правовим змістом, аніж виключно розірвання шлюбу органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку п. 1 ч. 1 ст. 107 СК України, оскільки в розумінні ст. 44 ЦК України тягнуть за собою також обмеження права власності такої особи, яке є непорушним та абсолютним, зокрема шляхом встановлення опіки над майном особи, яка визнана безвісно відсутньою, виконання опікуном цивільних прав та обов`язків, а саме погашення зобов`язань за рахунок майна такої особи, у зв`язку з чим суд зазначає, що необхідність визнання особи безвісно відсутньою повинна бути достатньо вагомою та такою, що не може бути досягнута за рахунок інших процедур.

Керуючись ст.ст.4, 10, 12, 76, 234, 249 ЦПК України, ст.43 ЦК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні вимог ОСОБА_1 про визнання фізичної особи безвісно відсутньою - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного суду через Мар`їнський районний суд Донецької області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Я.Ю.Кучко

Присяжні Зла А.І.,

Запорожець С.І.,