Рішення № 90677822, 20.07.2020, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 206/280/20

Провадження № 2/206/399/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2020 року Самарський районний суд м. Дніпропетровська

в складі:

головуючий суддя Маштак К.С.

за участю:

секретаря судового засідання Гергіль Ю.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Міністерства юстиції України Бурхан-Крутоус Лілія Анатоліївна, Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» про визнання права власності на земельну ділянку, -

І. Стислий виклад позиції позивача, відповідача та третьої особи.

Позивач звернулася до суду з позовною заявою, в якій з урахуванням уточненої позовної заяви зазначила, що 21 жовтня 2019 року державним підприємством «СЕТАМ» за заявкою приватного виконавця Бурхан-Крутоус Лілії Анатоліївни було проведено електронні торги з реалізації нерухомого майна - Іпотеки, домоволодіння загальною площею 44,5 кв.м. розташованого на земельній ділянці кадастровий номер 1210100000:09:343:0015 за адресою: АДРЕСА_1 , що належало ОСОБА_2 . Вищезазначене нерухоме майно було реалізовано в ході примусового виконання виконавчого провадження № 58748742 на користь ТОВ «Кредитні ініціативи». Переможцем електронних торгів по реалізації домоволодіння визнано ОСОБА_1 . Позивачем сплачено повну вартість майна та суму винагороди за послуги з реалізації майна в розмірі 147000,00 грн. 08.11.2019 позивач звернувся до приватного нотаріусу міського нотаріального округу Хоміч О.М. з метою отримання свідоцтва про право власності на придбане майно та реєстрацію його у відповідних реєстрах. Того ж дня, приватним нотаріусом видано свідоцтво про право власності на домоволодіння загальною площею 44,5 кв.м., розташованого на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_2 . 27.11.2019 позивач звернулася до землевпорядника ОСОБА_3 з метою перевірки реєстрації право власності на земельну ділянку кадастровий номер 1210100000:09:343:0015 та дізналася, що в Державному земельному кадастру власником земельної ділянки залишається ОСОБА_2 . 02 грудня 2019 року позивач з метою реєстрації права власності на земельну ділянку звернувся до приватного нотаріусу Дніпровського міського нотаріального округу Хоміч О.М., однак 03 грудня 2019 року отримала постанову про відмову у вчиненні нотаріальних дій, з якої вбачається, що земельна ділянка не входила до об`єкту продажу на електронних торгах, а отже не може бути зареєстрована та підставі Акту про реалізацію предмета іпотеки. Позивач просила визнати право власності на земельну ділянку, площею 0,1 га, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 1210100000:09:343:0015, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 за ОСОБА_1 (а.с. 2-5, 39-43).

Відповідач ОСОБА_2 подав до канцелярії суду заяву, згідно якої позовні вимоги визнає в повному обсязі, не заперечує проти їх задоволення та просить суд розглядати справу за його відсутності (а.с. 184).

Третя особа приватний виконавець Бурхан-Крутоус Л.А. подала до суду заяву про розгляд справи без її участі, просила прийняти рішення згідно чинного законодавства на розсуд суду (а.с. 49).

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги просив задовольнити та зазначив, що земельна ділянка не була включена в предмет іпотеки. Відповідач знаходиться в реєстрі боржників, що перешкоджає відчуженню майна, тому позивач не може перереєструвати земельну ділянку на себе (а.с. 57-59).

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 позов визнав та зазначив, що домоволодіння він брав у кредит, однак земельну ділянку оформлював окремо, банк зобов`язав його приватизувати земельну ділянку. Коли відповідач приватизував земельну ділянку, банк вже збанкрутував та вони не зробили додатковий договір (а.с. 36-37, 57-59).

ІІ. Заяви, клопотання. Інші процесуальні дії у справі.

22.01.2020 позивачем до канцелярії суду було подано позовну заяву про визнання права власності на земельну ділянкуз додатками (а.с. 2-27).

30.01.2020 відкрито провадження по даній цивільній справі та призначено підготовче судове засідання на 26.02.2020 (а.с. 32).

26.02.2020 в судовому засіданні було залучено ТОВ «Кредитні ініціативи» та приватного виконавця Бурхан-Крутоус в якості третіх осіб та у зв`язку із цим відкладено судове засідання на 17.03.2020 (а.с. 36-37).

27.02.2020 представником позивача було подано до канцелярії суду уточнену позовну заяву (а.с. 39-43).

12.03.2020 третя особа приватний виконавець Бурхан-Крутоус Л.А. подала до суду заяву про розгляд справи без її участі, просила прийняти рішення згідно чинного законодавства на розсуд суду (а.с. 49).

17.03.2020 судом закінчено підготовчі дії, закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 16.04.2020 (а.с. 51).

16.04.2020 судом заслухано вступні слова представника позивача, відповідача, досліджено письмові докази, витребувано у третіх осіб приватного виконавця Бурхан-Крутоус Л.А. копії матеріалів виконавчого провадження № 58748742 та у ТОВ «Кредитні ініціативи» копії документів на підтвердження підстав отримання прав та обов`язків іпотекодержателя після Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку за іпотечним договором № 70/08/1-08 та у зв`язку із цим відкладено розгляд справи на 12.05.2020 (а.с. 57-59).

12.05.2020 судом було постановлено ухвалу, якою витребувано у приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Міністерства юстиції України Бурхан-Крутоус Лілія Анатоліївна належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження № 58748742 за виконавчим листом № 203/2666/16-ц, виданим 17.08.2016 Кіровським районним судом м. Дніпропетровська про стягнення з ОСОБА_2 на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» боргу в розмірі 275033,70 грн. та витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» належним чином засвідчені копії документів, на підставі яких до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» перейшли права та обов`язки іпотекодержателя після Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку за іпотечним договором № 70/08/1-08 від 22.01.2008, укладеним з ОСОБА_2 (а.с. 66, 69).

19.05.2020 на адресу суду надійшли належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження № 58748742 (а.с. 73-182).

22.05.2020 відповідач ОСОБА_2 подав до канцелярії суду заяву, згідно якої позовні вимоги визнає в повному обсязі, не заперечує проти їх задоволення та просить суд розглядати справу за його відсутності (а.с. 184).

25.05.2020 до канцелярії суду надійшло клопотання представника третьої особи ОСОБА_4 про ознайомлення з матеріалами справи та відкладення розгляду справи у зв`язку із необхідністю надати час для подання письмових пояснень (а.с. 186).

25.05.2020 судом задоволено клопотання представника третьої особи ОСОБА_4 про відкладення розгляду справи у зв`язку із чим судове засідання було відкладено на 20.07.2020 (а.с. 188).

15.06.2020 до суду від представника ТОВ «Кредитні ініціативи» - Черкавського Ю.С. надійшли витребувані судом документи, а саме документи, на підставі яких до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» перейшли права та обов`язки іпотекодержателя після Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку за іпотечним договором № 70/08/1-08 від 22.01.2008, укладеним з ОСОБА_2 (а.с. 197-210).

18.06.2020 до суду від приватного виконавця Бурхан-Крутоус Л.А. надійшла заява про проведення судового засідання, призначеного на 20.07.2020 без її участі, в якій остання також просила прийняти рішення згідно чинного законодавства на розсуд суду (а.с. 213).

20.07.2020 на електронну адресу суду від представника позивача надійшла заява про проведення судового засідання без участі позивача та його представника (а.с. 214-216).

20.07.2020 судом досліджено документи, які надійшли на виконання ухвали суду, з`ясовано обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

20.07.2020 судом складено вступну та резолютивну частини рішення суду.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Відповідно до протоколу проведення електронних торгів № 4389833 від 21.10.2019 переможцем електронних торгів по реалізації домоволодіння загальною площею 44,5 кв.м. розташованого на земельній ділянці кадастровий номер 1210100000:09:343:0015 за адресою: АДРЕСА_2 , що належало ОСОБА_2 , визнано ОСОБА_1 (а.с. 6-7).

Позивачем сплачено повну вартість майна та суму винагороди за послуги з реалізації майна в розмірі 147000,00 грн., що підтверджується копією акту реалізації предмета іпотеки від 08 листопада 2019 року (а.с. 8-9).

Відповідно до іпотечного договору із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя № 70/08/01-08 від 22.01.2008, укладеного між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційний банком та ОСОБА_2 , останній зобов`язується в порядку, передбаченому Договором про іпотечний кредит, повернути Іпотекодержателю відповідно до графіку, але не пізніше 21.01.2018 року кредит у розмірі 35000 тисяч доларів США, сплатити проценти за користування ним у розмірі 11% річних, комісію за управління кредитною заборгованістю у розмірі 1% річних від суми кредиту, сплатити неустойку (пеню, штрафи), а також відшкодувати Іпотекодержателю всі збитки, понесені ним внаслідок невиконання Іпотекодавцем умов договору про іпотечний кредит у розмірі та випадках, передбачених Договором про іпотечний кредит.

Згідно п. 1.2 цього Договору предметом іпотеки за цим Договором є домоволодіння, розташоване на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_2 , площею 1010 кв. м., що знаходиться у фактичному користуванні.

Відповідно до п. 1.6 цього Договору, Іпотекодавець зобов`язаний не пізніше 01 лютого 2008 року оформити у встановленому порядку право власності на земельну ділянку, на якій знаходиться предмет іпотеки. Після отримання правовстановлюючих документів, а саме державного акту на право власності на вказану земельну ділянку, протягом двох календарних днів надати цей документ Іпотекодержателю і укласти з ним договір про внесення змін до цього договору, де предметом іпотеки додатково буде виступати - земельна ділянка, на якій розташоване домоволодіння (а.с. 10-15).

08.11.2019 приватним нотаріусом Хоміч О.М. видано ОСОБА_1 свідоцтво про право власності на домоволодіння загальною площею 44,5 кв.м., розташованого на земельній ділянці площею 1010 кв. м. у фактичному користуванні, кадастровий номер 1210100000:99:343:0015, площею 0,1 га, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_2 , вартістю 147000,00 грн. (а.с. 16).

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме про реєстрацію права власності № 188132327 від 08.11.2019, домоволодіння загальною площею 44,5 кв.м. розташоване на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_2 належить на праві приватної власності ОСОБА_1 (а.с. 17).

Згідно копії державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯИ №096103 від 19.01.2010 та інформації з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, власником земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , площею 0,1 га є ОСОБА_2 . Право власності зареєстровано на підставі рішення Дніпропетровської міської ради від 16.09.2009 № 206/49 (а.с. 18-19, 20).

03 грудня 2019 року приватний нотаріус ДМНО Хоміч О.М. винесла постанову про відмову у вчиненні нотаріальних дій, а саме відмовити у видачі свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів, з підстав, що земельна ділянка не входила до об`єкту продажу на електронних торгах (а.с. 21).

Згідно копій матеріалів виконавчого провадження № 58748742 вбачається, що приватний виконавець Бурхан-Крутоус Л.А. призначала суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадження для надання експертної грошової оцінки нерухомих речей (нерухомого майна, нерухомості), а саме: домоволодіння житловий будинок, загальною площею 44,5 кв. м. яка є предметом іпотеки та земельної ділянки, на якій фактично розташований предмет іпотеки.

Суб`єкт оціночної діяльності ФОП ОСОБА_5 оцінив домоволодіння (житловий будинок загальною площею 44,5 кв. м. та земельна ділянка, площею 0,1 Га) за адресою: АДРЕСА_2 у 210000,00 грн. При оцінці майна житловий будинок та земельна ділянка оцінювалися як окремі предмети.

18.11.2019 приватним виконавцем Бурхан-Крутоус Л.А. було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, в якій встановлено, що у результаті вжитих виконавцем заходів було реалізовано нерухоме майно - іпотеку боржника, а відповідно отриманих відповідей у боржника відсутнє інше майно та кошти, на яке/які може бути звернено стягнення, а здійсненні виконавцем заходи щодо розшуку такого майн, коштів виявилися безрезультатними (а.с. 73-182).

Згідно копії договору про передачу за договорами забезпечення від 17.12.2012 з додатками, до ТОВ «КРЕДИТНІ ІНІЦІАТИВИ» від ПАТ «АКЦІОНЕРНИЙ КОМЕРЦІЙНИЙ ПРОСИЛОВО-ІНВЕТСТИЦІЙНИЙ БАНК» перейшло право вимоги за іпотечним договором із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя № 70/08/01-08 від 22.01.2008, укладеним між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційний банком та ОСОБА_2 (а.с. 199-209). ІV. Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного позивачем, представником позивача та відповідачем щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

В п. 24 Постанови № 2 від 12.06.2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» Пленум Верховного Суду України дав роз`яснення, що у разі визнання відповідачем позову, суд, за наявності для того законних підстав, ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з`ясування і дослідження обставин справи.

Абзацом 6 п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» визначено, що у разі визнання відповідачем позову, яке не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд у мотивувальній частині рішення може вказати лише про визнання позову та прийняття його судом.

Виходячи з наведеного, суд вважає за можливе прийняти визнання позову відповідачем, оскільки судом не встановлено обставин, які б свідчили, що таке визнання суперечить вимогам закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

Відповідно до ст.13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

Згідно ст. ст. 41, 55 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Права людини і громадянина захищаються законом. Кожен має право будь - якими не забороненими законом способами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

В силу ст. 41 Закону України «Про іпотеку» реалізація предмету іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду, проводиться шляхом продажу на прилюдних торгах, у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження».

Згідно Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом міністерства юстиції України 29 вересня 2016 року № 2831/5, електронні торги - продаж майна за принципом аукціону засобами системи електронних торгів через Веб-сайт, за яким його власником стає учасник, який під час торгів запропонував за нього найвищу ціну.

Як передбачено п. 8 розділу X вищевказаного Порядку, акт про проведені електронні торги є документом, що підтверджує виникнення права власності на придбане майно, у випадках, передбачених законодавством. У випадку придбання нерухомого майна документом, що підтверджує виникнення права власності на придбане майно, є свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, яке видається нотаріусом на підставі акта про проведені електронні торги.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ч. 1 ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Як передбачено ч. 2 ст. 388 ЦК України, майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Відповідно до ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з ч. 4 ст. 656 ЦК України до договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 377 ЦК України, до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Відповідно до ч. 1 ст. 120 ЗК України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Так, з п. 18 постанови Пленум Верховного суду України від 16.04.2004 № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» вбачається, що з 1 січня 2010 р. до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача) відповідно до статті 377 ЦК і статті 120 ЗК в редакції Закону України від 5 листопада 2009 № 1702-VІ.

Аналіз змісту норм ст. 120 ЗК України у їх сукупності дає підстави для висновку про однакову спрямованість її положень щодо переходу прав на земельну ділянку при виникненні права власності на будівлю і споруду, на якій вони розміщені. Зазначені вище норми, закріплюють загальний принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. За цими нормами визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.

Таким чином, за загальним правилом, закріпленим у ч. 4 ст. 120 ЗК України, особа, яка набула права власності на частину будівлі чи споруди стає власником відповідної частини земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику, якщо інше не передбачено у договорі відчуження нерухомості.

При цьому при застосуванні положень ст. 120 ЗК України у поєднанні з нормою ст. 125 ЗК України слід виходити з того, що у випадку переходу права власності на об`єкт нерухомості у встановленому законом порядку, право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об`єкти. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об`єкта права власності. Такої правової позиції дотримується й Верховний Суд, зокрема в постанові від 04 лютого 2019 року по справі № 463/1696/15-ц, Верховний Суд зазначив, що у випадку переходу права власності на об`єкт нерухомості у встановленому законом порядку, право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об`єкти. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об`єкта права власності.

Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Верховний Суд у постанові від 14 березня 2019 року в справі № 902/341/17 вказав, що виходячи з положень ст. 377 ЦК України, статей 120, 125 ЗК України та принципу слідування юридичної долі земельної ділянки долі нерухомості, що на ній розташована, слід дійти висновку, що у випадку переходу права власності на об`єкт нерухомості у встановленому законом порядку право на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на розташовані на земельній ділянці об`єкти, оскільки право власності на будівлі, з усіма притаманними для власності складовими - володіння, користування, розпорядження ними, неможливе без перебування у власника будівель земельної ділянки, на якій розташовані об`єкти нерухомості, у власності або користуванні.

Отже, наведені норми слід розуміти таким чином, що при виникненні в іншої особи права власності на жилий будинок, будівлю або споруду право попереднього власника або користувача на земельну ділянку, на якій розташований відповідний об`єкт нерухомості, припиняється автоматично, в силу закону, без оформлення припинення права будь-якими актами та документами. Таку правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 04 травня 2018 року в справі № 910/14212/17.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997року № 475/97-ВР, передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Європейський суд з прав людини вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (рішення від 23 вересня 1982 року в справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції»; від 22 лютого 2005 року в справі «Новоселецький проти України»; від 01 червня 2006 року в справі «Федоренко проти України»).

Стаття 321 ЦК України закріплює конституційний принцип непорушності права власності, передбачений ст. 41 Конституції України, який означає, що право власності є недоторканим, власник може бути позбавлений або обмежений у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

У зв`язку з набуттям ОСОБА_1 права власності на житловий будинок до неї переходить і право власності на земельну ділянку, на якій він розміщений, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом України у постанові від 02 жовтня 2016 року у справі № 6-2225цс16.

Таким чином, набувши право власності на житловий будинок, позивач на підставі ст. 120 Земельного кодексу України та ст. 377 Цивільного кодексу України набуває право власності на земельну ділянку, на якій розташований цей житловий будинок (до позивача переходить право власності на земельну ділянку без зміни її цільового призначення), а тому позов підлягає задоволенню та за ОСОБА_1 слід визнати право власності на земельну ділянку площею 0,1 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , призначену для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка, кадастровий номер 1210100000:09:343:0015).

Згідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно положень ст. 5 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законом або договором. Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. За змістом ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Виходячи із змісту ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частини 1, 2 ст. 77 ЦПК України встановлює, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Стаття 80 ЦПК України презюмує, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи встановлені судом обставини справи, вищевикладені норми матеріального та процесуального права, вислухавши доводи та пояснення представника позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази, суд приходить до обґрунтованого висновку, що позов підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1470,00 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 13, 41, 55 Конституції України, ст. ст. 15, 16, 317, 321, 328, 377, 388, 392 ЦК України, ст. ст. 1-4, 10, 12, 13, 76-89, 95, 134, 137, 141, 206, 258, 259, 264, 265, 280-282, п. 15, п.п. 15.5 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Міністерства юстиції України Бурхан-Крутоус Лілія Анатоліївна, Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» про визнання права власності на земельну ділянку - задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку, площею 0,1 га, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 1210100000:09:343:0015, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1470,00 грн.

Реквізити учасників справи:

Позивач ОСОБА_1 - місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

Відповідач ОСОБА_2 - місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 ;

Третя особа Приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Міністерства юстиції України Бурхан-Крутоус Лілія Анатоліївна - місцезнаходження: м. Дніпро, вул. В.Виниченко, буд. 2, оф. 6;

Третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи»- місцезнаходження: м. Київ, вул. Вікентія Хвойки, буд. 21, ЄДРПОУ 35326253.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду через суд першої інстанції, що відповідає приписам пункту 15, підпункту 15.5 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 30.07.2020.

Головуючий суддя: К.С. Маштак