Ухвала суду № 90676824, 30.07.2020, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/7039/20

Провадження № 1-кп/201/1368/2020

УХВАЛА

30 липня 2020 року м. Дніпро

Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у складі головуючого судді Мельниченко С.П. за участі секретаря судового засідання Кірюшина Д.Л. розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська кримінальне провадження № 12017040030003710 по обвинуваченню:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровська, громадянина України, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні злочинів передбачених ч. 2 ст. 289 КК України, -

В підготовчому судовому засіданні приймали участь:

прокурор Батрак С.С.

обвинувачений ОСОБА_1

захисник Сидорова М.С.

ВСТАНОВИВ:

В провадження Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська знаходиться кримінальне провадження № 12017040030003710 по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні злочинів передбачених ч. 2 ст. 289 КК України відносно якого обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою.

В підготовчому судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження строків тримання під вартою обвинуваченого посилаючись на те, що існують ризики визначені п. 1, 3, 5 ст. 177 КПК України, а саме, обвинувачений перебуваючи на свободі може намагатись уникнути суду, так як під час досудового слідства вже вчиняв такі дії внаслідок чого був оголошений у розшук. Також існує ризик впливу на невстановлену особу, яка є співучасником злочину, так як обвинувачений володіє інформацією з кримінального провадження, якою може поділитись, чим запобігти притягненню до відповідальності співучасника злочину. Крім того, існує ризик поврного вчинення злочину, так як ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні неодиничного злочину і, крім того, в іншому провадженні підозрюється у вчиненні злочину, що посягає на власність.

Обвинувачений та його захисник заперечували проти клопотання прокурора посилаючись на те, що всі ризики вказані прокурором не доведені. Так, обвинувачений весь час проживав і працював у місті Дніпро, пересувався на автомобілі і якби розшук дійсно здійснювався, то його б з найшли. Про кримінальне провадження він не знав і його не уникав. Що стосується ризику впливу на іншого учасника та вчинення іншого злочину, то обвинувачений не згоден з висунутим обвинуваченням, він не судимий і, відповідно, ці ризики відсутні. Також зазначили, що обвинувачений проживає в цивільному шлюбі, має на утриманні малолітню дитину, офіційно працевлаштований і найсуворіший запобіжний захід обирався йому при наявності підозри у вчиненні злочину передбаченого ч. 3 ст. 289 КК України, який є особливо тяжким в той час як зараз він обвинувачується у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, що є менш тяжким злочином і, відповідно, ризики відсутні.

Вислухавши думку учасників, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст.ст. 197, 198 КПК України строк тримання під вартою особи не може перевищувати шістдесяти діб і в разі закінчення цього строку прокурор має право звернутись до суду з клопотанням про продовження строків тримання особи під вартою.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України однією з підстав для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, однак так як кримінальне провадження перебуває на стадії судового провадження, то обґрунтованість підозри не перевіряється з огляду на те, що суд до вирішення справи не має право давати оцінку доказам і приходити до будь-якого висновку щодо обґрунтованості висунутого обвинувачення.

Згідно ч 2 ст. 177 КПК України другою підставою для застосування запобіжного заходу є наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Суд вважає встановленим наявність ризику вчинення обвинуваченим повторного злочину, оскільки останній, хоча і не судимий, однак обвинувачується у вчиненні неодиничного злочину і, крім того, є підозрюваним у вчиненні злочину, що посягає на власність, що свідчить про наявність ризику вчинення обвинуваченим нового злочину і цей ризик є доволі суттєвим.

Також не є необґрунтованими посилання прокурора на наявність ризику уникнення обвинуваченим суду, так як останній розуміє тяжкість можливого покарання, що може спонукати його до уникнення відповідальності, шляхом втечі, тим паче, що факт оголошення у розшук останнього мав місце і на цій стадії судового розгляду суд ще не має можливості переконатись у обґрунтованості таких дій прокурора.

Ризик впливу на співучасника злочину також можливий з огляду на те, що ця особа не встановлена і теоретично обвинувачений може попередити її про проведені процесуальні дії у справі та варіанти запобігання притягнення до відповідальності, однак з огляду на те, що особа не встановлена важко оцінити ступінь цього ризику на сьогоднішній день, а тому суд, враховуючи тезу про те, що всі сумніви мають тлумачитись на користь обвинуваченого, вважає за можливе визнати цей ризик не доведеним до такого ступеню, щоб приймати його до уваги для вирішення питання про наявність підстав для обрання запобіжного заходу.

Таким чином суд встановлено наявність ризиків визначених п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а тому до обвинуваченого можливо застосувати запобіжний захід.

Вирішуючи питання про доцільність продовження найсуворішого запобіжного заходу суд врахує вищевказані ризики, те що метою запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також враховує вік та стан здоров`я обвинуваченого, його соціальні зв`язки, які не є міцними настільки, щоб нівелювати встановлені судом ризики, те що він працює, має на утриманні малолітню дитину, притягнутий до кримінальної відповідальності за умисний тяжкий злочин та умисний особливо тяжкий злочин у іншому провадженні, обставини злочину описані в обвинувальному акті, те що шкода фактично відшкодовано, що свідчить про те, що обвинувачений в даний час несе в собі певну небезпеку для суспільства та з урахуванням вищеописаних обставин це свідчить про недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою.

В той же час суд вважає за необхідне на підставі ч. 3 ст. 183 КПК України визначити розмір застави за умови внесення якого обвинувачений підлягає звільненню з-під варти, у розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 109 850 гривень, оскільки такого розміру застави має бути достатньо для забезпечення встановлених судом ризиків.

На підставі викладеного, керуючись ст. 177, 178, 182, 183 КПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 до 28 вересня 2020 року.

Встановити, що у разі внесення обвинуваченим ОСОБА_1 або іншою фізичною чи юридичною особою застави у розмірі 109 850 гривень, ОСОБА_1 підлягає звільненню з-під варти.

У разі внесення застави та звільнення обвинуваченого ОСОБА_1 з-під варти зобов`язати його прибувати за кожною вимогою суду, не відлучатися з постійного місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , без дозволу суду, повідомляти суд про зміну свого місця проживання.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_1 , що у разі порушення обов`язків, покладених на нього у цій ухвалі чи порушення процесуальних обов`язків обвинуваченого застава звертається у дохід держави.

Ухвала окремому оскарженню на підлягає. Заперечення проти такої ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судові рішення, передбачені ст. 392 КПК України.

Головуючий суддя С.П. Мельниченко