Ухвала суду № 90676649, 28.07.2020, Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КРИВОГО РОГУ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 210/1252/20

Провадження № 1-кп/210/589/20

У Х В А Л А

іменем України

"28" липня 2020 р.

Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Сільченко В. Є.

при секретарі судового засідання Фетісової Т.С.

за участі:

прокурора Іванова В. Г.

обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3

захисників Сушко В.О., Буліч Н.В., Калюпіна Ю. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні питання щодо продовження строку дії запобіжного заходу обвинувачених у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень за ч. 2 ст. 306, ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 311 КК України, ОСОБА_2 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 306, ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 311 КК України, ОСОБА_3 , яка обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 317 КК України відомості про які внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019040710000527 від 08.04.2019 року, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні колегії суддів Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень за ч. 2 ст. 306, ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 311 КК України, ОСОБА_2 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 306, ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 311 КК України, ОСОБА_3 , яка обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 317 КК України відомості про які внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019040710000527 від 08.04.2019 року.

28.07.2020 року утворити колегію суддів для проведення судового засідання не видалось можливим через перебування судді Хлистуненко О. В. у щорічній відпустці.

Відповідно до Закону України від 13.04.2020 року «Про внесення зміни до пункту 20-5 розділу XI "Перехідні положення" Кримінального процесуального кодексу України щодо особливостей судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні та розгляду окремих питань під час судового провадження на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), у разі неможливості у визначений цим Кодексом строк суддею (колегією суддів) розглянути клопотання про обрання або продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, крім клопотання, поданого на розгляд до Вищого антикорупційного суду, воно може бути передано на розгляд до іншого судді, визначеного в порядку, встановленому частиною третьою статті 35 цього Кодексу, або розглянуто головуючим, а за його відсутності - іншим суддею зі складу колегії суддів, якщо справа розглядається колегіально, або може бути передано для розгляду до іншого суду в межах юрисдикції одного суду апеляційної інстанції або до суду в межах юрисдикції різних апеляційних судів в порядку, передбаченому абзацом шостим цього пункту.

Постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11 березня 2020 р. «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» відповідно до статті 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 та з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10 березня 2020 р. на усій території України з 12 березня 2020 року установлено карантин, дія якого продовжено постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2020 р. № 392 до 31 липня 2020 р., та Постанови Кабінету Міністрів України від 22 липня 2020 р. № 641 – до 31 серпня 2020 року.

Отже, оскільки на території України встановлено карантин,суддя Хлистуненко О. В. знаходиться у щорічній відпустці, беручи до уваги, що до закінчення строків тримання під вартою обвинувачених неможливо розглянути питання про продовження або зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд доходить висновку про необхідність вирішення питання щодо строків тримання обвинувачених під вартою головуючим по справі одноособово.

В судовому засіданні, призначеному на 28.07.2020 року, під час вирішення питання про продовження строку дії запобіжного заходу, прокурор вважав за доцільне продовжити строк тримання під вартою обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на 60 діб, оскільки ризики, якими обґрунтовувалось обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою існують на даний час.

Обвинувачені та захисники, кожен окремо, в судовому засіданні покладались на розсуд суду.

Приймаючи до уваги думку сторін процесу з приводу продовження строку тримання обвинувачених під вартою, суд дійшов до наступного висновку.

Відповідно до ст.331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Так, в даному судовому засіданні, до моменту закінчення строку дії ухвали суду про продовження строку дії запобіжного заходу, винести вирок у кримінальному провадженні не є можливим, оскільки розгляд справи перебуває на початковій стадії судового розгляду, зокрема, не допитані свідки по справі, обвинувачені, не досліджені письмові матеріали справи.

На даний час, обґрунтовані ризики того, що обвинувачені, перебуваючи на волі, можуть переховуватись від суду, чи вчинити інше кримінальне правопорушення не зменшились.

Так, ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні злочинів у сфері незаконного обігу наркотичних засобів, які згідно ст.12 ч.4 КК України відноситься до категорії тяжких та особливо тяжких злочинів, санкція яких передбачає виключно позбавлення волі на строк від восьми до п`ятнадцяти років, що збільшує ризик втечі особи обвинуваченого з метою уникнення можливого покарання. В свою чергу втеча ОСОБА_2 зашкодить суспільному інтересу, що полягає у найскорішому дослідженню всіх обставин кримінального провадження та подальшому його судовому розгляду.

Обставинами, що підтверджують наявність ризику вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується є те, що ОСОБА_2 на теперішній час не має місця роботи та постійного заробітку, тобто не має засобів для існування.

При цьому, змінивши вид запобіжного заходу на інший, не пов`язаний з позбавленням волі, існує ризик незаконного впливу на свідків, обвинувачених, експертів, спеціалістів, тощо з метою уникнення покарання, що може бути призначено за результатами розгляду справи.

Також, ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні злочинів у сфері незаконного обігу наркотичних засобів, які згідно ст.12 ч.4 КК України відноситься до категорії тяжких та особливо тяжких злочинів, санкція яких передбачає виключно позбавлення волі на строк від восьми до п`ятнадцяти років, що збільшує ризик втечі особи обвинуваченого з метою уникнення можливого покарання. В свою чергу втеча ОСОБА_1 зашкодить суспільному інтересу, що полягає у найскорішому дослідженню всіх обставин кримінального провадження та подальшому його судовому розгляду. Крім того, ОСОБА_1 не має міцних соціальних зв`язків, оскільки не має постійного місця роботи, не одружений, не має засобів для існування, що підтверджує наявність ризику можливої втечі з метою уникнення покарання.

При цьому, змінивши вид запобіжного заходу на інший, не пов`язаний з позбавленням волі, існує ризик незаконного впливу на свідків, обвинувачених, експертів, спеціалістів, тощо.

Крім того, ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення в сфері незаконного обігу наркотичних засобів, яке згідно ст.12 ч.4 КК України відноситься до категорії тяжких, санкція яких передбачає виключно позбавлення волі на строк від шести до десяти років позбавлення волі з конфіскацією майна, що збільшує ризик втечі обвинуваченої, що зашкодить суспільному інтересу, котрий полягає у найскорішому розслідуванню всіх обставин кримінального провадження та подальшому його судовому розгляду.

Обвинувачена ОСОБА_3 на теперішній час не має місця роботи та постійного заробітку, тобто не має засобів для існування, що підтверджує ризик можливої втечі.

Крім того наявний ризик незаконного впливу на свідків у цьому ж кримінальному провадженні. Зазначений ризик підтверджується тим, що для досягнення повноти, всебічності та неупередженості судового слідства необхідно допитати всіх свідків по даному кримінальному провадженню, які на даний час у повному обсязі ще не допитані.

На думку колегії суддів, подальше тримання обвинувачених, кожного окремо, під вартою є виправданим, а підстави для заміни цього запобіжного заходу менш обтяжливим – відсутні.

Так, вирішуючи питання щодо зміни запобіжного заходу на більш м`який, не пов`язаний з позбавленням волі, колегія суддів приймає до уваги ризики, що були підставою для застосування відносно обвинувачених запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та продовження такого заходу, які на сьогодні повністю не перестали існувати.

Судова колегія також доходить до висновку, що застосування до обвинувачених запобіжного заходу не пов`язаного з позбавленням волі не буде достатньою мірою забезпечення своєчасного та всебічного розгляду кримінального провадження, оскільки не будуть слугувати забезпеченню виконання обвинуваченими, кожним окремо, покладених на них процесуальних обов`язків, а також не зможе запобігти можливим спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду та перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.

Положеннями ч. 2 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.

Відповідно до вимог п.п. 3,4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність подовження строку тримання під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Отже, відповідно до правової позиції ЄСПЛ, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Так, обраний запобіжний захід відповідає особам обвинуваченим, характеру та тяжкості діяння, яке кожному з них інкримінується, позбавляє можливості перешкодити інтересам правосуддя, зокрема, і ухиленню від суду, впливу на учасників судового процесу, тощо.

Вирішуючи вказане питання судова колегія в тому числі приймає до уваги правову позицію, викладену у справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року, де Європейський суд з прав людини вказав, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінювані ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.

Розглядаючи можливість застосування щодо кожного з обвинувачених альтернативних запобіжних заходів, колегія суддів, враховуючи наведене, вважає їх такими, що не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку та не зможуть запобігти ризикам у даному кримінальному провадженні.

З огляду на вказане та зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці Європейського суду з прав людини і вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів вважає, що у кримінальному провадженні відсутні підстави для зміни обвинуваченим запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на більш м`який.

Відтак, колегія суддів, керуючись ст.ст. 179, 194 КПК України, вважає за необхідне залишити без змін запобіжний захід у виді тримання під вартою, продовживши його строк.

Керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 197, 331, 370, 372 КПК України, абз. 5 ст. 20-5 Перехідних положень КПК України, -

УХВАЛИВ:

Продовжити дію раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 60 /шістдесят/ днів, а саме до 26.09.2020 року включно.

Продовжити дію раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на 60 /шістдесят/ днів, а саме до 26.09.2020 року включно.

Продовжити дію раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на 60 /шістдесят/ днів, а саме до 26.09.2020 року включно.

Копію ухвали негайно вручити обвинуваченому та прокурору.

Копію ухвали направити до Криворізької установи виконання покарань управління державної пенітенціарної служби України в Дніпропетровській області № 3.

Рішенням Конституційного Суду України від 13.06.2019 року визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини другої статті 392 КПК України щодо унеможливлення окремого апеляційного оскарження ухвали суду про продовження строку тримання під вартою, постановленої під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті.

Повний текст ухвали суду проголошено 29.07.2020 року о 16-00 годині.

Суддя: В. Є. Сільченко