Ухвала суду № 90675001, 30.07.2020, Богунський районний суд м. Житомира

Справа №296/12220/19

Категорія 252

1-кп/295/616/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.07.2020 року м. Житомир

Богунський районний суд м. Житомира

в складі:

головуючого-судді Костенко С.М.

секретаря судового

засідання Руденко Т.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_1 за ст. 307 ч.2 КК України, -

з участю:

прокурора Женар Г.М.

обвинуваченого ОСОБА_1

захисника Панченко А.С.

в с т а н о в и в :

Прокурор заявив клопотання про продовження дії строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 . В обґрунтування зазначив, що підставою для продовження зазначеного запобіжного заходу є наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії передбачені ч.1 ст.177 КПК України, а саме переховуватися від суду, чинити тиск на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення. Зазначив, що застосування більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого у ході судового розгляду.

Обвинувачений ОСОБА_1 заперечив та просить обрати більш м`який апобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Захисник подав клопотання про зміну обраного запобіжного заходу, оскільки ризики заявлені стороною обвинувачення зменшилися, що дають підстави для обрання більш м`якого запобіжного заходу.

Заслухавши учасників судового провадження, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до вимог ст. 194 КПК України на стадії досудового розслідування, під час застосування запобіжного заходу або продовження строку його дії має бути встановлена наявність трьох складових – чи є обґрунтована підозра; чи наявні достатні підстави вважати, що існує хоча б один з передбачених ст. 177 КПК України ризиків, на які вказує прокурор; чи може запобігти існуючим ризикам застосування до підозрюваного менш суворого запобіжного заходу.

Під час судового розгляду і вирішення питання продовження строку дії запобіжного заходу або його зміни оцінка обґрунтованості підозри не може бути надана через те, що особі висунуте обвинувачення і суд за наслідками дослідження наданих доказів має встановити, чи доведена винуватість особи поза розумним сумнівом.

Отже, до завершення судового розгляду, оцінка доведеності винуватості особи є передчасною, оскільки вона не може бути надана без дослідження усього комплексу наявних у справі доказів, а відтак оцінку доказів у їх сукупності та взаємозв`язку суд буде надавати лише в нарадчій кімнаті.

Таким чином підлягає встановленню існування ризиків неправомірної процесуальної поведінки обвинуваченого та можливість запобігання ризикам у разі застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Кримінальне процесуальне законодавство України, відповідно до ч.5 ст. 9 КПК, застосовується з урахуванням практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно зі ст. 178 КПК України, суд при вирішення питання про продовження строку дії запобіжного заходу зобов`язаний врахувати ризики неправомірної процесуальної поведінки, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у вчинення інкримінованого правопорушення, міцність соціальних зв`язків обвинуваченого, наявність у нього родини та утриманців, його репутацію тощо.

Вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки обвинуваченого, суд відмічає, що ризиком не можна вважати прогнозовану подію, настання якої розглядається як цілком гарантоване. Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, у цьому випадку обвинувачений, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.

Таким чином, суд оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності поза процесуальних дій зазначеної особи.

Відповідно до пункту 3 статті 5 Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, кожна заарештована або затримана особа має право на судовий розгляд справи упродовж розумного строку чи звільнення від судового розгляду. Таке звільнення має бути обґрунтоване гарантіями явки до суду.

Відповідно до практики Європейського Суду доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу. Наявність підстав тримання особи під вартою та доцільність продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.

Як неодноразово зазначав у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, якщо спочатку тяжкість злочину, у якому обвинувачується особа та підозра, що вона може втекти чи зашкодити слідству, можуть бути достатніми підставами для обрання такого запобіжного заходу, як тримання під вартою, то чим довше відповідна особа знаходиться під вартою, тим більш вагомими і конкретними мають бути підстави для продовження цього заходу.

При цьому слід також виходити із правової позиції Європейського суду з прав людини, а саме того, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи вчинення іншого злочину. Однак, сама по собі тяжкість обвинувачення не може слугувати виправданням тривалого періоду тримання під вартою (рішення у справі «Ілійков проти Болгарії».

У справі "Волосюк проти України" (рішення від 12 березня 2009 року) Європейський суд з прав людини наголосив, «саме національні судові органи мають подбати про те, щоб тривалість попереднього ув`язнення обвинуваченого у відповідній справі не перевищила розумного строку. Для цього вони мають дослідити всі факти на користь і проти існування реального суспільного інтересу, який, за належного врахування принципу забезпечення презумпції невинуватості, виправдовує відхід від вимоги забезпечення поваги до особистої свободи, і викласти ці міркування у своїх рішеннях про продовження строку тримання під варто. Подальше існування обґрунтованої підозри у вчиненні заарештованою особою відповідного злочину є обов`язковою і неодмінною умовою законності подовження строку тримання під вартою, але зі впливом певного часу ця умова перестає бути достатньою».

При розгляді клопотання про обрання або ж продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов`язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів (п. 137 рішення ЄСПЛ у справі «Невмержицький проти України», п. 80 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України»).

Таким чином, суд оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності поза процесуальних дій зазначеної особи.

Обвинуваченому ОСОБА_1 06.09.2019 року обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який неодноразово продовжувався. Судом здійснено дослідження доказів, оглянуто речові докази, допит свідків, які заявлені стороною обвинувачення, зокрема близьк родичі обвинуваченого.

У контексті вказаних стандартів Європейського суду з прав людини, суд приходить до висновку, що доводи прокурора відносно того, що лише подальше тримання обвинуваченого під вартою може забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, на даний час не можна вважати належно обґрунтованими, оскільки ризик втечі обвинуваченого не може бути встановлений лише на підставі суворості можливого покарання, яке загрожує обвинуваченому в разі визнання його винуватим, зменшується зі збігом часу, проведеного під вартою.

Судом також враховується, що обвинувачений ОСОБА_1 має постійне місце проживання, міцні соціальні зв`язки, має дружину та малолітню доньку, що на думку суду можливо на даний час віднести до тих стримуючих чинників, які б були у повному обсязі здатні мінімізувати ймовірність вчинення обвинуваченим дій, спрямованих на ухилення від можливого покарання.

Таким чином, за результатами встановлених при судовому розгляді обставин, з урахуванням доводів сторін кримінального провадження, а також відсутність доказів того, що останній може вчинити інше правопорушення, суд дійшов до переконання про недоведеність чинників, які передбачені ч.1 ст. 194 КПК України.

З огляду на наведене, суд не знаходить переконливими доводи сторони обвинувачення про наявність ризиків та відмовляє в задоволенні клопотання про продовження застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Суд приходить до висновку, що забезпечення виконання покладених на обвинуваченого процесуальних обов`язків може бути досягнуто шляхом застосування більш м`якого запобіжного заходу та змінює запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт, заборонивши обвинуваченому залишати місце свого проживання за адресою АДРЕСА_1 , з покладенням на нього обов`язків, передбачених ч.5 ст. 194 КПК України.

Керуючись ст.ст. 331, 181, 194 КПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

В задоволенні клопотання прокурора про продовження дії строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 - відмовити.

Обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 змінити запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт за адресою: АДРЕСА_1 , строком на 60 днів, з застосуванням електронного засобу контролю.

На обвинуваченого ОСОБА_1 покласти обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України:

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання;

- здати на зберігання до віповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд та в`їзд в Україні;

- носити електронний засіб контролю.

Обвинуваченого ОСОБА_1 звільнити з-під варти в залі суду.

Строк дії ухвали до 28.09.2020 року.

Виконання ухвали суду в частині запобіжного заходу, у вигляді цілодобового домашнього арешту, доручити Житомирському ВП ГУНП в Житомирській області.

Контроль за виконанням ухвали суду покласти на прокуратуру Житомирської області.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя С.М. Костенко