Рішення № 90672990, 23.07.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 липня 2020 року м. Київ № 640/7065/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Вєкуа Н.Г., при секретарі судового засідання Шуст Н.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Кадрової комісії з розгляду дисциплінарних скарг про вчинення

прокурором дисциплінарного проступку та здійснення

дисциплінарного провадження щодо прокурорів

Офісу Генерального прокурора

про визнання протиправним та скасування рішення,

за участі представників сторін:

позивача - ОСОБА_1

від позивача -Сухарко Аліни Віталіївни

від відповідача - ОСОБА_2

свідка - ОСОБА_3

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , гуртожиток, РНОКПП: НОМЕР_1 ) з позовом до Кадрової комісії з розгляду дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорів Офісу Генерального прокурора (01011, м. Київ, вул. Різницька, 13/15, код ЄДРПОУ 00032051), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення кадрової комісії з розгляду дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорів від 14 лютого 2020 року №24дп-20 про притягнення прокурора Київської місцевої прокуратури № 1 міста Києва ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та накласти на нього дисциплінарне стягнення у виді звільнення з посади в органах прокуратури.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуване рішення було прийнято відповідачем упереджено, без будь-яких доказів вчинення ним дисциплінарного проступку, ґрунтується лише на припущеннях, без повного дослідження обставин справи та наданих позивачем доказів.

Ухвалою суду від 26 березня 2020 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи у судовому засіданні.

Відповідач, не погоджуючись із доводами позивача, надав до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого вважає позов необґрунтованим, оскільки позивач відмовився пройти у встановленому законом порядку огляд на стан сп`яніння, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП, що стало підставою для винесення оскаржуваного рішення та звільнення позивача з органів прокуратури.

В судовому засіданні 23.07.2020 року проголошена вступна та резолютивна частина рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Матеріалами справи встановлено, що на підставі дисциплінарної скарги, поданої відносно позивача прокурором міста Києва Говди Р.М., було проведення службове розслідування, приводом для якого стало надходження до прокуратури міста Києва інформації Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції про відмову водія - прокурора Київської місцевої прокуратури № 1 Бондаря Р.І від проходження освідування на наявність алкоголю в крові.

За результатами проведеного розслідування було складено висновок №42 від 03.05.2019 року.

Матеріалами перевірки встановлено, що позивач, обіймаючи посаду прокурора Київської місцевої прокуратури № 1, відмовився від проходження огляду, з метою виявлення стану сп`яніння, чим порушив вимоги ст. 21 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів, що стало підставою для притягнення його до дисциплінарної відповідальності згідно з п.п. 5, 6 ч. 1 ст. 43 Закону України «Про прокуратуру».

Під час перевірки у дисциплінарному провадженні кадровою комісією було встановлено, що 27.04.2019 о 03.45 год. біля будинку № 145 по вул. Борщагівській у місті Києві працівниками поліції зупинено автомобіль марки «Audi А6» під керуванням прокурора ОСОБА_1 Останньому, у зв`язку із ознаками алкогольного сп`яніння, працівниками поліції було запропоновано пройти огляд за допомогою спеціального пристрою «Драгер» або у медичному закладі, на що було отримано відмову. Після цього позивач, не реагуючи на неодноразові законні вимоги працівників поліції, залишатися на місці, вчинив спробу зникнути з місця події, а тому був затриманий в адміністративному порядку із застосуванням спецзасобів - кайданків.

Ввраховуючи вказані обставини, працівниками поліції стосовно позивача 27.04.2019 року було складено протокол про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та протокол адміністративного затримання.

Рішенням кадрової комісії від 14.02.2020 року №24дп-20 позивача було притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з посади в органах прокуратури.

Незгода позивача із прийнятим рішенням зумовила його звернення до Окружного адміністративного суду м. Києва із даним позовом, при вирішенні якого суд виходить із наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи прокуратури України та їх посадові особи зобов`язані діяти в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок дисциплінарного провадження щодо прокурора врегульовано Законом України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII.

Згідно зі статті 43 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) прокурора може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження з таких підстав:

1) невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків;

2) необґрунтоване зволікання з розглядом звернення;

3) розголошення таємниці, що охороняється законом, яка стала відомою прокуророві під час виконання повноважень;

4) порушення встановленого законом порядку подання декларації про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру;

5) вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури;

6) систематичне (два і більше разів протягом одного року) або одноразове грубе порушення правил прокурорської етики;

7) порушення правил внутрішнього службового розпорядку;

8) втручання чи будь-який інший вплив прокурора у випадках чи порядку, не передбачених законодавством, у службову діяльність іншого прокурора, службових, посадових осіб чи суддів, у тому числі шляхом публічних висловлювань стосовно їх рішень, дій чи бездіяльності, за відсутності при цьому ознак адміністративного чи кримінального правопорушення;

9) публічне висловлювання, яке є порушенням презумпції невинуватості.

На підставі частини першої статті 44 вказаного Закону дисциплінарне провадження здійснюється Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією прокурорів.

Відповідно до частин першої та другої статті 45 Закону України «Про прокуратуру» дисциплінарне провадження - це процедура розгляду Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією прокурорів дисциплінарної скарги, в якій містяться відомості про вчинення прокурором дисциплінарного проступку.

Частинами четвертою та десятою статті 46 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що після відкриття дисциплінарного провадження член Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів проводить перевірку в межах обставин, повідомлених у дисциплінарній скарзі. У разі виявлення під час перевірки інших обставин, що можуть бути підставою для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності, інформація про це включається у висновок члена Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів за результатами перевірки.

Член Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів за результатами перевірки готує висновок, який повинен містити інформацію про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора та виклад обставин, якими це підтверджується. Якщо за результатами перевірки член Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів встановив наявність дисциплінарного проступку, у висновку додатково зазначається характер проступку, його наслідки, відомості про особу прокурора, ступінь його вини, інші обставини, що мають значення для прийняття рішення про накладення дисциплінарного стягнення, а також пропозиція члена Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів щодо конкретного виду дисциплінарного стягнення.

Статтею 19 Закону передбачені загальні права та обов`язки прокурора, серед яких обов`язок додержуватися правил прокурорської етики, зокрема не допускати поведінки, яка дискредитує його, як представника прокуратури та може зашкодити авторитету прокуратури.

Відповідно до ст. 29 Закону, п.п. 12 та 13 - після призначення особи на посаду, він складає присягу прокурора, за порушення якої несе відповідальність передбачену законом.

Статтею 43 Закону визначено підстави для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності, зокрема п. 5 - за вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та належності, а п. 6 - за систематичне (два і більше разів протягом одного року) або одноразове грубе порушення правил прокурорської етики.

Кодексом професійної етики та поведінки прокурорів, затвердженого 27.04.2017 року Всеукраїнською конференцією прокурорів, визначено основні принципи, моральні норми та правила прокурорської етики, якими повинні керуватися прокурори при виконані своїх службових обов`язків та поза службою.

Відповідно до ст. З цього Кодексу правову основу регулювання відносин у сфері професійної етики та поведінки прокурорів становлять Конституція України, закони України «Про прокуратуру», «Про захист суспільної моралі», «Про запобігання корупції».

Так, ст. 19 вказаного Кодексу передбачає, що прокурор має суворо дотримуватись обмежень, передбачених антикорупційним законодавством, не допускати будь-яких проявів, які можуть створити враження корупційних, у тому числі вступати у позаслужбові стосунки з метою використання службових повноважень або службового становища та неправомірно втручатися чи здійснювати у випадках чи порядку, не передбачених законодавством, вплив на службову діяльність іншого прокурора, службових, посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування чи суддів.

Відповідно до Присяги прокурора кожен працівник присвячує свою діяльність служінню Українському народові, Українській державі та присягається додержуватися Конституції, законів та міжнародних зобов`язань України, сумлінним конанням своїх службових обов`язків сприяти утвердженню верховенства права, законності та правопорядку, захищати права і свободи людини та громадянина, інтереси суспільства і держави, постійно вдосконалювати свою професійну майстерність, бути принциповим, чесно сумлінно і неупереджено виконувати свої обов`язки, з гідністю нести високе звання працівника прокуратури.

Порушення вимог Присяги є підставою для звільнення з органів прокуратури.

Позивач зазначає, що оскаржуване рішення базується лише на припущення та складеному працівниками поліції протоколі про вчинення правопорушення, проте без будь-яких доказів такого порушення.

Суд, проаналізувавши матеріали справи, не погоджується із такими доводами позивача та зазначає, що обставини вчинення прокурором Бондар Р.І дисциплінарних проступків підтвердження наступними доказами:

- скаргою прокуратури міста Києва;

- висновком службового розслідування;

- копією протоколу серії ОБ № 179262 від 27.04.2019 про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП;

- копією протоколу про адміністративне затримання ОСОБА_1 ;

- копією рапорту поліцейського Мусієнка С.В;

- поясненнями свідка ОСОБА_5 ;

-поясненнями свідка ОСОБА_6 ;

- поясненнями працівника патрульної поліції Логінова С.Є.;

- поясненнями працівника патрульної поліції Мозгового В.В.;

- поясненнями працівника патрульної поліції Мусієнка C.B. ; '

- поясненнями працівника патрульної поліції Панчук В.І.;

- поясненнями ОСОБА_1 ;

- поясненнями ОСОБА_8 ;

-поясненнями ОСОБА_9 ;

- поясненнями ОСОБА_10 ;

- висновком щодо результатів медичного огляду ОСОБА_1 ;

- відеозаписом, наданим УПП у м. Києві.

Так, позивач зазначає, що працівниками поліції йому не було запропоновано проходження освідування у медичному закладі, а проходити такий огляд за допомогою газоаналізатора «Драгер» останній відмовився, оскільки вважав, що його результати можуть бути сфальсифіковані.

Проаналізувавши матеріали справи, в тому числі долучені до матеріалів відеофайли із «боді-камер» співробітників патрульної поліції, які фіксували події 27.04.2019 року за участю позивача, суд встановив, що вказані доводи позивача спростовуються наявними доказами у справі.

Так, відповідно до видеофайлу № 20190427080330001759, на 03.32 хв запису судом встановлено, що позивач категорично відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння за допомогою тестера «Драгер».

Відповідно до інформації, зафіксованої на 02.16 хв файлу № 20190427080446001763, співробітник патрульної поліції повідомляє позивачу, що його дії розцінюються, як відмова у проходженні огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Відтак, твердження позивача про те, що йому не було запропоновано проходити освідування на стан сп`яніння в медичному закладі, спростовуються наявними відеодоказами.

Крім того, при вирішенні даної справи, суд приймає до уваги висновки Солом`янського районного суду м. Києва, викладені в постанові від 09 вересня 2019 року, а саме про те, що в судовому засіданні було встановлено, що ОСОБА_1 відмовився пройти у встановленому законом порядку огляд на стан сп`яніння, тобто вчинив правопорушення, передбачене ст. 130 КУпАП.

За змістом частини 4 статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Суд звертає увагу, що доказів упередженого ставлення співробітників патрульної поліції відносно позивача, їх зацікавленості у винесенні протоколу для притягнення позивача до відповідальності, а також докази протиправності дій патрульних, якими були зумовлені побоювання позивача у фальсифікації результатів огляду, позивач суду не надав та належними доказами у справі не довів.

Допитаний в судовому засіданні 23.07.2020 року свідок ОСОБА_3 пояснив, що разом із позивачем 27.04.2019 року повертався додому, під час поїздки автомобіль позивача був зупинений працівниками патрульної поліції. Свідок повідомив, що пропозицій щодо проходження тестування він не чув.

Суд критично ставиться до показів даного свідка та не приймає їх до уваги, оскільки ОСОБА_3 є зацікавленою особою у справі, знайомим позивача та працівником Голосіївського УП ГУНП у м. Києві.

У позовній заяві позивач зазначає, що відповідач не надав оцінку самостійного проходження позивачем медичного огляду, з метою встановлення стану алкогольного сп`яніння та результатам дослідження, а обмежився лише встановленням часу такого огляду.

Суд вважає такі доводи позивача необґрунтованими та приймає до уваги висновки кадрової комісії, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 7 Порядку направлення водії транспортних засобів для проведення огляду, з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 року №1103, огляд водія транспортного засобу в закладі охорони здоров`я здійснюється протягом двох годин з моменту виявлення відповідних підстав.

Аналогічні положення містяться і в п. 9 розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водії транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 09.11.2015 №1452/735.

Відповідно до медичного висновку №000107, наданого позивачу Маньківською центральною районною лікарнею, датою та часом огляду зазначено 27.04.2019 року 08.35, що є більш ніж 3 години, з моменту складання протоколу.

В зв`язку із наведеним, суд вважає правомірним прийняття до уваги відповідачем часу складання такого висновку та відповідно його результатів, оскільки час в даному випадку є ключовим критерієм для визнання такого доказу належним та допустимим.

Доводи позивача про те, що до нього було незаконно застосовано спеціальні засоби - кайданки, суд вважає необґрунтованими з огляду на наступні обставини.

Відповідно до ст. 21 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів, прокурор зобов`язаний поза службою поводитись коректно і пристойно. Не допускати ді, висловлювань і поведінки, які можуть зашкодити його репутації та авторитету прокуратури, викликати негативний суспільний резонанс.

Як встановлено судом під час огляду відеофайлів, співробітниками патрульної поліції неодноразово робились зауваження позивачу відносно його поведінки, ігнорування законних вимог залишатись на місці події та намагання позивача втекти з місця скоєння правопорушення.

Дані факти зафіксовані у відеофайлах № 2019042708033000179 на 11.33 хв, №20190427080439001762 на 00.07, 00:54 хв, №20190427080446001763 на 00:45 хв, 00:54 хв, 01:28 хв.

З огляду на встановлені обставини некоректної поведінки позивача, як прокурора, посадової особи, яка уособлює в собі державного службовця, що стоїть на захисті правопорядку, його ігнорування законних вимог працівників патрульної поліції, суд вважає правомірним застосування до нього спеціальних засобів, на підставі п.п. а) п. 1 ч. 3 ст. 54 Закону України «Про національну поліцію».

При вирішенні справі по суті суд також приймає до уваги факти, викладені в рішенні відповідача №24-дп-20 від 14.02.2020 року про те, що під час проведення засідання кадрової комісії позивач підтвердив факт вживання алкогольних напоїв напередодні ввечорі, а також визнав порушення ним вимог етичних стандартів поведінки прокурора за обставин, викладених в матеріалах дисциплінарного провадження, та розкаявся.

Крім того, суд звертає увагу на пояснення позивача, надані Генеральному прокурору України ОСОБА_11 , в яких він після викладення обставин вчинення проступку, власноручно дописав, що свою вину у відмові в проходженні медичного огляду на стан сп`яніння визнає у повному обсязі та розкаюється. Просив врахувати це під час службового розслідування та не ставити питання про звільнення з органів прокуратури.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач, відмовляючись від проходження огляду на стан сп`яніння, розумів ступінь наслідків та їх невідворотність, проте не вчинив будь-яких дій для їх запобігання.

Пунктом 2 Порядку організації роботи з питань внутрішньої безпеки в органах прокуратури України, затвердженої наказом Генерального прокурора України № 111 від 13.04.2017 передбачено, що керування транспортними засобами у стані алкогольного чи наркотичного сп`яніння або відмова від проходження огляду з метою і виявлення стану сп`яніння та ненадання документів, які підтверджують, що прокурор не перебував у такому стані належить до дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури, що є самостійною підставою для притягнення винної особи до відповідальності.

Відтак, судом встановлено, що відповідач, приймаючи 14.02.2030 року оскаржуване рішення, обґрунтовано дійшов висновку, що прокурор Київської місцевої прокуратури № 1 Бондар Р.І підлягає притягненню до дисциплінарної відповідальності та накладенню дисциплінарного стягнення, в зв`язку із наявність в його діях дисциплінарного проступку, а саме: вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів в його об`єктивності, неупередженості та незалежності, чесності та непідкупності органів прокуратури; одноразове грубе порушення правил прокурорської етики (п.п. 5,6 ч.1 ст. 43 Закону України «Про прокуратуру»).

Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди, перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій).

Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів позивача, оцінивши дії суб`єкта владних повноважень на підтвердження їх правомірності, докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що встановлені у справі обставини не підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, а відтак, в задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що в задоволенні позову необхідно відмовити повністю.

Відповідно до статті 139 КАС України у зв`язку з відмовою позивачу в задоволенні позову понесені ним судові витрати, пов`язані зі зверненням до суду, не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 77, 132, 134, 139, 243 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , гуртожиток, РНОКПП: НОМЕР_1 ) відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Повний текст рішення складено і підписано 30 липня 2020 року

Суддя Н.Г. Вєкуа