Рішення № 90672598, 30.07.2020, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2020 року справа № 580/1960/20

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд одноособово у складі головуючого судді Бабич А.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А1402 про стягнення коштів,

УСТАНОВИВ:

05.06.2020 у Черкаський окружний адміністративний суд надійшов позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) (далі - позивач) до Військової частини А1402 (18000, Черкаська обл., м. Золотоноша, вул. Шевченка, буд.98; код ЄДРПОУ 07760091) (далі - відповідач) про стягнення середнього заробітку за час затримки у проведенні виплати компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учасника бойових дій, за період з 02.04.2019 до 10.01.2020.

Позов мотивовано тим, що відповідач всупереч закону не виплатив при звільненні позивачу компенсацію, яка у подальшому присуджена рішенням суду. Тому позивач вважає, що має право на компенсацію середнього заробітку за час затримки у проведенні її виплати.

Ухвалою від 10.06.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати на виконання ст.12 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та встановлено відповідачу строк тривалістю десять днів з дня отримання копії ухвали для надання відзиву на позовну заяву. Згідно з даними рекомендованих повідомлень вказану ухвалу сторони отримали 12.06.2020.

22.06.2020 відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому він просить суд у задоволенні позову відмовити. Вказує, на те, що відносини між сторонами не є трудовими та врегульовані нормами Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». Тому норми Кодексу законів про працю України на спірні правовідносини не поширюються.

Оцінивши доводи сторін, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Посвідченням від 30.03.2015 серії НОМЕР_2 (а.с.19) підтверджується право позивача на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.

Відповідно до наказу командира військової частини А1402 від 02.04.2019 №76 позивача, звільненого наказом командувача Повітряних Сил ЗС України від 25.02.2019 №87, з військової служби у відставку за пп. «б» (за станом здоров`я) п.2 ч.5 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення із 02.04.2019.

На його звернення від 04.09.2019 щодо нарахування та виплати компенсації за невикористані дні додаткової відпустки відповідач листом від 12.09.2019 №350/205/192/62/190 повідомив про відсутність підстав для такої виплати. Не погоджуючись із цим позивач звернувся з позовом.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 10.01.2020 у справі №580/3462/19 визнано протиправною бездіяльність військової частини А1402 щодо нарахування та виплати позивачу грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період 2015 - 2019 роки, виходячи із грошового забезпечення станом на день звільнення із військової служби 02.04.2019. Крім того, зобов`язано відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період 2015 - 2019 роки, виходячи із грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 02.04.2019.

Зазначене рішення суду набрало законної сили 11.02.2020. Тому позивач, вважаючи, що розрахунок при звільненні з ним був несвоєчасним, звернувся в суд зі вказаним вище позовом про стягнення компенсації за затримку виплати.

Для вирішення спору суд врахував.

Відповідно до ч.4 ст.78 КАС обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та інші нормативно-правові акти не містять норми щодо порядку та відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні з військової служби. Тому для вирішення спору суд врахував правову позицію Верховного Суду (далі - ВС) у постанові від 18.12.2018 (справа №820/4619/16), яка відповідно до ч.5 ст.242 КАС України підлягає врахуванню судами нижчих інстанцій.

ВС вказав, що за загальним правилом норми спеціального законодавства є пріоритетними перед нормами загальними. Тобто, норми Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП) підлягають застосуванню у разі, коли нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини.

Відповідно до ч.1 ст.116 КЗпП при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Частиною 1 ст.117 КЗпП встановлено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки до дня фактичного розрахунку.

Отже, своєчасність здійснення розрахунку є обов`язком роботодавця. Проте відповідальність за затримку розрахунку він несе виключно щодо сум коштів, які не є спірними на час звільнення працівника.

Згідно з висновком ВС у постанові від 27.06.2018 у справі №810/1543/17 за такого правового врегулювання, передбаченого частиною першою статті 117 КЗпП, обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП. При цьому стаття 117 КЗпП не розповсюджується на правовідносини, що виникають у порядку виконання судового рішення про присудження виплати заробітної плати.

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Меньшакова проти України" від 08.04.2010 вказано, що компенсація за затримку виплати заробітної плати відповідно до статті 117 Кодексу законів про працю України може вимагатись лише за період до присудження заборгованості із заробітної плати. З прийняттям судових рішень статей 116, 117 Кодексу законів про працю України більше не застосовуються, а зобов`язання колишніх роботодавців виплатити заборгованість із заробітної плати та компенсацію замінюється на зобов`язання виконати судові рішення на користь позивача, що не регулюється матеріальними нормами трудового права. Таким чином, немає обґрунтованих підстав стверджувати, що ці положення передбачають право на отримання компенсації за затримку виплати заробітної плати, що мала місце після того, як її сума була встановлена судом.

За таких обставин ВС у згаданому рішенні зазначив, що за наявності спірних правовідносин, які стосуються розміру належних звільненому працівникові сум, доводи позивача про наявність підстав для стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку в розумінні частини першої статті 117 КЗпП є безпідставними.

Оскільки присудженні на користь позивача суми коштів на час розрахунку при його звільненні були спірними, відсутні правові підстави для застосування до заявлених позовних вимог ст.117 КЗпП. Тому суд дійшов висновку про необґрунтованість заявлених доводів позивача та відсутність підстав для задоволення його позову.

Зважаючи на результат вирішеного спору та відсутність доказів понесення позивачем судових витрат, відсутні підстави для його розподілу відповідно до ст.ст.134-139 КАС України.

Керуючись ст.ст.2-20, 72-78, 134-139, 242-245, 255, 257-262, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини А1402 (18000, Черкаська обл., м. Золотоноша, вул. Шевченка, буд.98; код ЄДРПОУ 07760091) про стягнення середнього заробітку за час затримки у проведенні виплати компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за період з 02.04.2019 до 10.01.2020 відмовити повністю.

2. Судові витрати розподілу не підлягають.

3. Копію рішення направити учасникам справи.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного його тексту.

Суддя А.М. Бабич

Рішення ухвалене, складене у повному обсязі та підписане 30.07.2020.