Рішення № 90672464, 30.07.2020, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/2506/20

РІШЕННЯ

іменем України

30 липня 2020 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в складі головуючого-судді Козачок І.С.

при секретарі Данилюк К.Б.

за участі позивача ОСОБА_1

розглянувши у режимі відео конференції з участю сторони поза межами приміщення суду, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Другого відділу державної виконавчої служби у місті Хмельницькому Центрально-Західного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання дій, бездіяльності протиправними, скасування постанов державного виконавця, стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

ПРЕДМЕТ, ПІДСТАВИ ТА ЗМІСТ ПОЗОВУ.

А) ПОЗОВНІ ВИМОГИ.

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до Другого відділу державної виконавчої служби у місті Хмельницькому Центрально-Західного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції, у якій, з урахуванням заяв про збільшення та уточнення позовних вимог та про виправлення описки у заяві про збільшення та уточнення позовних вимог, просить:

1) Визнати дії та бездіяльність Другого відділу державної виконавчої служби у місті Хмельницькому Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, державного виконавця Лещенка М.В. та начальника відділу Джубаби Д. протиправними щодо:

- неповідомлення починаючи з 03.03.2020 року позивача на її вимоги про можливість (необхідність) добровільно сплатити кошти в сумі 2424 грн. у порядку повороту виконання у судовій справі №686/8534/17 до відкриття виконавчого провадження;

- незазначення у постанові про відкриття виконавчого провадження реквізитів рахунку, на який слід перерахувати кошти в сумі 2424 грн.;

- ненадсилання у встановлені законом строки постанов від 11.03.2020 р. про відкриття виконавчого провадження, про витрати виконавчого провадження та про стягнення виконавчого збору;

- незаконного стягнення з рахунку ОСОБА_1 у ПАТ Приватбанк 21.04.2020 року коштів в сумі 2835,40 коп. після скасування ухвалою Хмельницького міськрайонного суду від 16.04.2020 р. постанови державного виконавця від 12.03.2020 про арешт коштів;

- протиправної відмови посадових осіб органу ДВС надати на звернення ОСОБА_1 реквізити рахунку стягувача для добровільної сплати коштів в порядку повороту виконання рішення;

- протиправного виготовлення постанов державного виконавця шрифтом 8 всупереч вимог щодо стандартів виготовлення документів;

2) Визнати протиправними та скасувати постанови державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби у місті Хмельницькому Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Лещенка М.В.:

- про стягнення виконавчого збору від 11.03.2020 р.;

- про витрати виконавчого провадження від 11.03.2020 р.,

- про додаткові витрати виконавчого провадження від 21.04.2020 р.,

- про зняття арешту та закінчення виконавчого провадження від 21.04.2020 р. в межах виконавчого провадження №61520867;

3) Визнати виконавчий лист від 28.01.2020 р., виданий Хмельницьким міськрайонним судом, незаконним та таким, на підставі якого були відсутні підстави для відкриття виконавчого провадження;

4) Стягнути з Другого відділу державної виконавчої служби у місті Хмельницькому 2424 грн., протиправно списаних з банківського рахунку позивача після зняття арешту ухвалою Хмельницького міськрайонного суду від 16.04.2020 р.;

5) Стягнути з Другого відділу державної виконавчої служби у місті Хмельницькому 411,40 грн. завданих матеріальних збитків (стягнутий виконавчий збір, витрати та додаткові витрати виконавчого провадження) та 1100000 гривень моральної шкоди, заподіяної протиправними діями та рішеннями відповідача;

6) Зобов`язати державного виконавця надати ОСОБА_1 можливість добровільно виконати поворот виконання за виконаним раніше рішенням суду у справі №686/8534/17, повідомивши їй реквізити рахунку ТОВ «Комфі-Трейд» для перерахунку коштів в сумі 2424 грн. у порядку повороту виконання.

Б) ОБГРУНТУВАННЯ ПОЗОВНИХ ВИМОГ, ПІДСТАВИ ПОЗОВУ.

В обґрунтування позовних вимог позивач покликається на те, що на підставі виконавчого листа, виданого Хмельницьким міськрайонним судом 28.01.2020 р., державний виконавець Другого відділу державної виконавчої служби у місті Хмельницькому Лещенко М.В. відкрив виконавче провадження № 61520867 щодо примусового стягнення з ОСОБА_1 коштів в порядку повороту виконання судового рішення.

На думку позивача відкриття виконавчого провадження на підставі цього виконавчого листа і сам виконавчий лист є незаконними, оскільки поворот виконання повинен здійснюватись у межах вже відкритого виконавчого провадження щодо виконання рішення суду у справі №686/8534/17.

Також посилається на те, що у день відкриття виконавчого провадження державний виконавець прийняв протиправні постанови про витрати виконавчого провадження та про стягнення виконавчого збору, однак направив їх через 5 днів, тобто з порушенням встановленого законом строку.

Позивач вважає неправомірним те, що отримавши від стягувача ТОВ "Комфітрейд" заяву про примусове виконання за вищезгаданим виконавчим листом ( далі також В/Л), яка містила рахунок стягувача, на який позивач могла добровільно перерахувати кошти ще до відкриття виконавчого провадження, відповідач не повідомив їй зазначений рахунок, а також не вчинив будь-яких інших дій з метою його можливого уточнення або отримання від стягувача іншого актуального рахунку.

ОСОБА_1 вказує на те, що і ухвала суду, прийнята в порядку повороту виконання рішення, і виконавчий лист Хмельницького міськрайонного суду не містили реквізитів рахунку, на який позивачка була зобов`язана перерахувати кошти, відтак оскільки державному виконавцю було відомо про такий рахунок з заяви стягувача, він свідомо не надав їй цю інформацію, що призвело до того, що ухвала суду не могла бути нею виконана самостійно.

Натомість, 12.03.2020 року державний виконавець прийняв постанову, якою наклав арешт на грошові кошти, що містились на усіх рахунках позивачки, внаслідок чого усі банківські рахунки і доступні на них кошти для ОСОБА_1 були заблоковані, що позбавило її можливості не лише самостійно виконати ухвалу суду, але і задоволити звичайні життєві потреби, наприклад придбати їжу, ліки, сплатити інші обов`язкові платежі.

З`ясувавши причину блокування рахунків, позивач 15.03.2020 року звернулась до органу ДВС про надання їй рахунку стягувача для самостійного перерахування йому коштів, і у подальшому зверталась до органу ДВС неодноразово (20.03.2020 року, 26.03.2020 року), однак лише листом від 30.03.2020 року їй був повідомлений рахунок органу ДВС, куди їй пропонувалось перерахувати кошти. Рахунок стягувача був повідомлений листом органу ДВС від 10.04.2020 року.

16.04.2020 року постанова державного виконавця про арешт коштів була визнана протиправною та скасована рішенням Хмельницького міськрайонного суду, однак не зважаючи на це, списання коштів з рахунку відбулось 17.04.2020 року, після чого 21.04.2020 року виконавче провадження було закінчене.

Позивач покликається на те, що стягнення коштів з рахунку було незаконним ще й тому, що виконавець стягнув однією сумою не лише основну суму коштів в межах повороту виконання, але і виконавчий збір та витрати виконавчого провадження, не виділивши відповідні постанови в самостійне виконавче провадження з прийняттям відповідної постанови про відкриття виконавчого провадження.

ОСОБА_1 зазначає також, що протягом періоду виконання, який становив понад один місяць, протягом якого її рахунки були заблоковані, вона зазнала істотних моральних страждань, пов`язаних не лише з необхідністю тривалої переписки з посадовими особами відповідача, але і відсутністю можливості жити нормальним життям. Оскільки позивачка є інвалідом 2 групи, людиною похилого віку, проживає одна і не має піклувальників, зазначена ситуація негативно вплинула на її життя і здоров`я, спричинивши стрес і моральну шкоду, яку вона оцінила у відповідній сумі компенсації.

РОЗГЛЯД СПРАВИ.

Хмельницький окружний адміністративний суд вирішив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження.

Судом встановлено, що позов містить позовні вимоги, які одночасно підсудні як окружному адміністративному суду, так і місцевому загальному суду як адміністративному. Відповідно до ч. 3 ст. 21 КАС України якщо справа щодо однієї з вимог підсудна окружному адміністративному суду, а щодо іншої вимоги (вимог) - місцевому загальному суду як адміністративному суду, таку справу розглядає окружний адміністративний суд.

Судове засідання у справі було призначене у строки, встановлені КАС України, витребувані матеріали виконавчого провадження.

А) ВІДЗИВ.

Відповідачем поданий відзив, у якому у задоволенні позову просить відмовити.

Покликається на те, що державний виконавець діяв на підставі та у спосіб, передбачений вимогами закону. Зазначає, що позивачці було відомо про наявність судового рішення щодо повороту виконання, однак у добровільному порядку вона його не виконала.

Отримавши заяву стягувача про примусове виконання, державний виконавець прийняв постанову про відкриття виконавчого провадження, а також постанови про стягнення виконавчого збору і витрат виконавчого провадження, направивши їх ОСОБА_1 11.03.2020 року.

Зазначає, що рахунок стягувача, вказаний в його заяві, був недійсним, тому державним виконавцем направлена вимога від 20.03.2020 року за вих. № 33418 про надання актуальних реквізитів рахунку. Реквізити рахунку містились у заяві стягувача від 25.03.2020 року і були надані позивачці повідомленням від 10.04.2020 року, однак остання відмовилась сплатити кошти.

Крім того, відповідач покликається на те, що 30.03.2020 року на звернення ОСОБА_1 їй були надані реквізити рахунку Другого відділу ДВС у місті Хмельницькому, на який можна було перерахувати кошти в рахунок погашення боргу перед ТОВ «Комфі Трейд», чого позивачкою також зроблено не було.

Також зазначає, що так як постанова про стягнення виконавчого збору та про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження приймається одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження, оскаржувані постанови від 11.03.2020 року є законними.

Оскільки ухвала Хмельницького міськрайонного суду від 16.04.2020 року, якою арешт коштів був визнаний протиправним, була оскаржена до апеляційного суду і не набрала законної сили, а також зважаючи на те, що кошти фактично надійшли на рахунок органу ДВС, списання їх є правомірним та відповідало закону.

Суд ухвалою продовжив сторонам строк для подачі ними заяв по справі, передбачених вимогами КАС України.

Б) ІНШІ ЗАЯВИ ПО СПРАВІ

ОСОБА_1 подано відповідь на відзив, додаткові пояснення по справі, де позивач не погоджується з доводами відзиву, зазначаючи про несвоєчасність направлення відповідачем постанов від 11.03.2020 року, порушення вимог до оформлення документів, незаконність списання коштів однією сумою, ненадання їй необхідної інформації, зволікання процесу виконання за участю банківської установи та інше. Зазначає, що згідно з п. 5 ч. 1 ст.3 Закону «Про виконавче провадження» постанова про стягнення виконавчого збору є виконавчим документом, а тому повинна була бути виділена у самостійне виконавче провадження, чого відповідачем зроблено не було.

Позивач вважає, що відповідач не спростував обставини, викладені у позовній заяві, не довів правомірності власних дій та прийнятих рішень, відтак просить позов задоволити.

Відповідач подав заперечення на відповідь на відзив, де додатково посилається на те, що ухвала Хмельницького міськрайонного суду від 16.04.2020 року станом на час стягнення коштів з рахунку позивача не набрала законної сили, оскільки була оскаржена. Зазначає, що ОСОБА_1 були надані реквізити рахунку Другого ВДВС у місті Хмельницькому для перерахування коштів, однак сплата коштів не відбулась. У той же час, відрахування з пенсії позивачки було припинене, а кошти повернуті у зв`язку з наявною інформацією про наявність коштів на іншому рахунку.

В) ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ. ПОЯСНЕННЯ СТОРІН В СУДОВОМУ ЗАСІДАННІ.

Суд задоволив заяву ОСОБА_1 про її участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів відповідно до Порядку роботи з технічними засобами відеоконференцзвя`зку під час судового засідання в адміністративному, цивільному та господарському процесах за участі сторін поза межами приміщення суду (наказ Державної судової адміністрації України від 23 квітня 2020 року №196)

В судовому засіданні 16.07.2020 року позивач позов підтримала, покликаючись на доводи, викладені у позовній заяві з урахуванням заяви про збільшення та уточнення позовних вимог, додаткових поясненнях.

Відповідач позов не визнає, вказуючи на правомірність власних дій та рішень, а також на те, що постановою Хмельницького апеляційного суду було скасовано ухвалу Хмельницького міськрайонного суду від 16.04.2020 року в частині скасування постанов державного виконавця від 12 та 16 березня 2020 року про арешт коштів та про звернення стягнення на пенсію ОСОБА_1 в межах ВП 61520867. Просить у позові відмовити.

В даному судовому засіданні судом оголошено перерву для надання відповідачем додаткових доказів.

В наступне судове засідання представник відповідача не з`явився, про розгляд справи повідомлений, причини неявки не відомі. Суду надані матеріали виконавчого провадження № 61520867 (оригінали документів) для їх огляду.

Заслухавши пояснення, дослідивши обставини справи, матеріали виконавчого провадження, суд встановив наступне.

ВСТАНОВЛЕНІ ОБСТАВИНИ. ЗАКОНОДАВСТВО. ОЦІНКА ДОКАЗІВ.

Судом встановлено, що рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 18 липня 2017 року був розірваний договір купівлі-продажу, укладений ОСОБА_1 з ТОВ «Комфі-Трейд» (магазин «COMFY»), на користь позивача стягнуті кошти, сплачені за товар та компенсацію моральної шкоди. У подальшому Хмельницьким апеляційним судом зазначене рішення скасоване та ухвалене нове судове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову.

ТОВ "Комфі Трейд" звернулось до Хмельницького міськрайонного суду із заявою про поворот виконання рішення суду, яка була задоволена ухвалою від 24 жовтня 2019 року, допущений поворот виконання рішення від 18 липня 2017 року, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Комфі Трейд" кошти в сумі 2424 грн.

На виконання ухвали про поворот виконання Хмельницьким міськрайонним судом виданий виконавчий лист № 686/8534/17 від 28.01.2020 року, який разом з заявою стягувача від 03.03.2020 року скерований Другому відділу ДВС у місті Хмельницькому Центрально-Західного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення. Згідно з ч. 4 ст. 27 Закону державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів)

Як вбачається зі змісту статті 28 Закону боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.

11.03.2020 року державним виконавцем на підставі заяви стягувача прийнята постанова про відкриття виконавчого провадження ВП 61520867, оскаржувані постанови про стягнення виконавчого збору на суму 242,40 грн., про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження на суму 158,15 грн. Крім того, 12.03.2020 року державним виконавцем винесена постанова про арешт коштів на рахунках боржника, якою накладений арешт на грошові кошти, які знаходились на рахунках позивачки.

Відповідач покликається на те, що і оскаржувані постанови, і постанова про відкриття виконавчого провадження були направлені позивачці (боржнику) своєчасно, а саме 11.03.2020 року, що вбачається з журналів реєстрації вихідної кореспонденції та супровідного листа від 11.03.2020 року (а. с. 161 зворот)

Судом встановлено, що у цьому листі, датованому 11.03.2020 року, вказуються чотири окремі номери, за якими відповідач здійснював відправку постанов держвиконавця позивачці: 31158, 31160, 31185, 31161, у тому числі постанови про відкриття виконавчого провадження ( номер документа 31158, а. с. 211)

У той же час, як вбачається з журналу реєстрації вихідної кореспонденції за 12.03.2020 року (а. с. 188), направлення постанови виконавця про арешт коштів боржника від 12.03.2020 року ( номер документа 31185) зареєстроване саме 12, а не 11 березня 2020 року, хоча цей номер зазначений у супровідному листі від 11.03.2020 року.

Крім того, як видно з чеку поштової установи (а. с. 77) та інформації відстеження поштового відправлення (а. с. 78) за номером 2901801907070, у якому містились вказані чотири постанови від 11 та 12 березня 2020 року, відправлення було прийняте та направлене адресату 16 березня 2020 року (наступний понеділок), і нею отримані 19.03.2020 року.

Наведеним спростовується покликання відповідача на те, що постанови державного виконавця, у тому числі постанова про відкриття виконавчого провадження, були направлені позивачці 11 або 12 березня 2020 року, тобто не пізніше наступного дня після відкриття виконавчого провадження або ж не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.

Суд звертає увагу на те, що державний виконавець повинен не лише направити боржнику копії постанови про відкриття виконавчого провадження, але й пересвідчитись у її отриманні, що дає право продовжувати вчиняти виконавчі дії на законних підставах, позаяк особа має право оскаржити вказаний акт держвиконавця.

Матеріали справи та виконавчого провадження не містять належних доказів надсилання 11 або 12 березня 2020 року на адресу позивачки постанов про відкриття виконавчого провадження, про стягнення виконавчого збору та про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у строки, встановлені Законом України "Про виконавче провадження".

Зважаючи на це, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Що стосується вимоги про визнання протиправним оформлення спірних актів шрифтом, розмір якого не відповідав вимогам стандартів, суд виходить з того, що наявні у справі та матеріалах виконавчого провадження документи дійсно оформлені шрифтом, розмір якого є значно зменшеним у порівнянні до інших документів.

Відповідно до положень Національного стандарту України "Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів. ДСТУ 4163-2003", затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 07.04.2003 № 55 (далі - ДСТУ 4163-2003) цей стандарт поширюється на організаційно-розпорядчі документи (далі - документи) - постанови, розпорядження, накази, положення, рішення, протоколи, акти, листи тощо, створювані в результаті діяльності: - органів державної влади України, органів місцевого самоврядування; - підприємств, установ, організацій та їх об`єднань усіх форм власності (далі - організацій) (п.1.1) Цей стандарт установлює, зокрема, склад реквізитів документів та інші вимоги до документів.

Судом встановлено, що відповідно до розділу 7 ДСТУ 4163-2003 постанови державного виконавця повинні були друкуватись з розміром шрифту 12 - 14 друкарських пунктів з відповідними інтервалами, однак цим вимогам вони не відповідають.

Відтак, позовна вимога в цій частині підлягає задоволенню.

Що стосується законності постанов держвиконавця від 11.03.2020 року та дій, пов`язаних з неповідомленням позивачки про можливість добровільного виконання рішення, суд виходить з наступного.

Стаття 27 Закону України "Про виконавче провадження" передбачає, що виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів) Виходячи з норм закону про виконавче провадження, прийняття органом ДВС постанов про стягнення виконавчого збору та про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження одразу ж після відкриття виконавчого провадження є правомірним.

У той же час те, чи є безпосередньо стягнення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження правомірним, залежить також і від того, чи були дотримані положення закону, які передбачають випадки, коли виконавчий збір не стягується.

Виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Виходячи з аналізу вищевказаних норм, законом передбачається можливість добровільного виконання боржником ще до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження. У той же час, законом у діючій редакції не передбачене встановлення строку для добровільного виконання в межах виконання рішень майнового характеру.

Суд погоджується з тим, що для самостійного виконання рішення особа повинна мати можливість його виконати, тобто володіти необхідними ресурсами та інформацією для самостійного виконання рішення.

Судом встановлено, що дізнавшись 14 березня 2020 року про блокування усіх її рахунків та карток, ОСОБА_1 невідкладно 15.03.2020 року звернулась до відділу ДВС зі скаргою та проханням надати їй інформацію для добровільної сплати коштів (а. с. 22) У цій скарзі вказано на те, що в ухвалі суду відсутні реквізити рахунку для повернення коштів, однак вона готова сплатити їх одразу після отримання номеру такого рахунку, а також те, що будь-які рішення органу ДВС вона не отримувала.

16.03.2020 року державним виконавцем винесена постанова про звернення стягнення на пенсію заявниці, на підставі якої розпочалось утримання пенсійним органом коштів з пенсійного рахунку.

20 та 26 березня 2020 року ОСОБА_1 повторно зверталась до керівника відділу ДВС з заявами про надання їй реквізитів рахунку ТОВ "Комфі Трейд" для добровільного виконання ухвали суду ( а.с. 44)

Листом від 30.03.2020 року № 35387 (а.с. 43) відповідач повідомив про те, що в матеріалах виконавчого провадження такі реквізити відсутні, відтак 20.03.2020 року направлений запит стягувачу про надання цієї інформації. Боржниці запропоновано перерахувати кошти на рахунок відділу ДВС.

Суд звертає увагу на те, що у відзиві (а.с. 54) вказується про те, що в заяві ТОВ "Комфі Трейд" про примусове виконання містяться реквізити недійсних рахунків, хоча у відповіді від 30.03.2020 року вказувалось на те, що реквізити відсутні.

Суд звертає увагу на те, що вказане не відповідає дійсності, оскільки у заяві стягувача про примусове виконання рішення (а.с. 164) зазначається дійсний рахунок ТОВ "Комфі Трейд", який міг бути уточнений державним виконавцем і наданий позивачці для перерахування нею коштів. Крім того, як вбачається з поданої у подальшому стягувачем заяви ( а. с. 146) ним надана інформація про той самий рахунок, однак у міжнародному форматі IBAN.

Таким чином, відповідачу була відома інформація про рахунок стягувача, на який можливим було перерахувати кошти, однак він не був повідомлений позивачці, як і не був уточнений з метою пришвидшення виконання рішення суду.

Слід зазначити, що п. 7 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 передбачає, що постанова державного виконавця як окремий документ містить визначені інструкцією обов`язкові реквізити, проте до постанов можуть вноситись також інші відомості, визначені Законом, цією Інструкцією та іншими нормативно-правовими актами. Оскільки номер рахунку стягувача не входить до переліку обов`язкових реквізитів постанови, незазначення його у тексті документа відповідає закону.

У той же час, оскільки такий рахунок був відомий органу ДВС, ця інформація повинна була бути надана позивачці на її звернення, оскільки і ухвала суду про поворот виконання рішення, і виконавчий лист не містили будь-якої інформації про реквізити рахунку стягувача, на які необхідно провести перерахування коштів.

Виходячи з цього, у ОСОБА_1 була відсутня можливість добровільного виконання ухвали суду до відкриття виконавчого провадження.

У матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що позивачка ухилялась або відмовлялась від повернення коштів, або те, що вона отримувала вимоги стягувача з посиланням на відповідні реквізити рахунку для повернення коштів, однак ігнорувала їх.

Як вбачається з ч. 5 ст. 26 Закону виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Як видно з титульної сторінки ВП 615220867, виконавчий лист був переданий до виконання 11.03.2020 року, і тією ж датою було відкрите виконавче провадження.

Зі змісту ухвали Хмельницького міськрайонного суду від 16.04.2020 року встановлено, що цим судом вже розглядалось питання законності відкриття вищевказаного виконавчого провадження. Суд прийшов до висновку про те, що відкриття виконавчого провадження було здійснене правомірно, відтак стосовно скасування постанови про відкриття ВП та визнання протиправними дій державного виконавця, пов`язаних з цим, відмовив.

Таким чином, в контексті спірних правовідносин та з урахуванням вказаного рішення суду, наявна ситуація, коли дії посадових осіб органу ДВС процесуально відповідали закону, який на даний час вже не передбачає встановлення боржнику строку для добровільного виконання виконавчого документу щодо рішення майнового характеру, як це було передбачено попереднім законом.

З іншої сторони, боржник, не володіючи необхідною інформацією, фактично позбавлений можливості самостійно вчинити необхідні дії, а також уникнути негативних наслідків, пов`язаних зі стягненням виконавчого збору та інших витрат.

Як вбачається з позову, позивач акцентує увагу на тому, що їй неодноразово на її письмові звернення не надавалась інформація про реквізити рахунку стягувача, хоча як встановлено вище, номер рахунку у відповідача був. У той же час, не надавши номер рахунку, вказаний у заяві стягувача, виконавець лише 20.03.2020 року направив останньому запит для одержання реквізитів актуального рахунку.

Як свідчить штамп вхідної кореспонденції, відповідь стягувача від 25.03.2020 року на запит держвиконавця надійшла до органу ДВС 31.03.2020 року, однак лише 10 квітня 2020 року необхідна інформація була направлена позивачці.

Як вбачається з листа ОСОБА_1 від 14.04.2020 року (а.с. 62), станом на час отримання відповіді ДВС з її пенсійного рахунку вже було утримано 20 % пенсії за квітень.

Крім того, у матеріалах виконавчого провадження наявні платіжні вимоги від 13 березня 2020 року (отримані банком 17 березня 2020 року), на одній з яких є відмітка про повернення платіжної вимоги у зв`язку з тим, що сума боргу за виконавчим документом сплачена. Така ж відмітка присутня на платіжній вимозі від 03.04.2020 року (отримана банком 7 квітня 2020 року), яка так само була повернута.

Одночасно у матеріалах виконавчого провадження відсутні будь-які дані про те, чому починаючи з дати прийняття постанови про арешт коштів на рахунках позивачки 12.03.2020 року і аж до 17.04.2020 року, коли кошти були стягнуті на рахунок ДВС та розподілені згідно з розпорядженням № 61520867 (а. с. 59), стягнення коштів не проводилось.

Суд звертає увагу на те, що у матеріалах виконавчого провадження та справи відсутня інформація банку або звернення відповідача до банківської установи з приводу причин фактичного невиконання платіжних вимог починаючи з 17 березня 2020 року, які б пояснювали необхідність зволікання з виконанням рішення понад 1 місяць.

Натомість, слід звернути увагу на те, що отримавши реквізити рахунку стягувача, наявні у заяві про примусове виконання, позивачка мала б можливість самостійно сплатити борг, починаючи з середини березня 2020 року, уникнувши таким чином негативних наслідків, пов`язаних з тривалим накладенням арешту на її активи, оскільки арешт міг бути знятий набагато раніше.

16 квітня 2020 року Хмельницький міськрайонний суд задовольнив частково скаргу ОСОБА_1 на дії головного державного виконавця Другого відділу ДВС у місті Хмельницькому при винесенні постанови від 12.03.2020 року про арешт коштів боржника та постанови від 16.03.2020 року про звернення стягнення на пенсію, та скасував постанову від 12.03.2020 року про арешт коштів та постанову від 16.03.2020 року про звернення стягнення на пенсію ОСОБА_1 . Суд також зняв арешт з карткового поточного пенсійного рахунку у АТ КБ "Приватбанк" та депозитного рахунку позивачки в АТ КБ "Приватбанк" вклад "Стандарт" строковий на 3 місяці, відкритих на ім`я ОСОБА_1 .

У подальшому постановою Хмельницького апеляційного суду від 14 липня 2020 року у справі №686/8534/17 апеляційну скаргу органу ДВС на цю ухвалу задоволено в частині скасування постанов від 12 та 16 березня 2020 року про арешт коштів та про звернення стягнення на пенсію, а ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні скарги стосовно скасування постанов ОДВС від 12 та 16 березня 2020 року про арешт коштів та про звернення стягнення на пенсію.

Саме ж стягнення коштів з рахунку ОСОБА_1 відбулось 17.04.2020 року ( виписка а.с. 60-61), тобто після прийняття ухвали судом першої інстанції, і до прийняття постанови суду апеляційної інстанції, тобто у період коли рішення суду першої інстанції ще не набрало законної сили.

З урахуванням викладеного, суд вважає необхідним надати оцінку даним обставинам у контексті практики Європейського суду з прав людини, виходячи з пріоритету прав та свобод людини, з урахуванням принципів добросовісності дій суб`єкта влади, пропорційності рішень та балансу інтересів.

Європейський суд з прав людини у рішенні "Юрій Миколайович Іванов проти України" зазначив, що право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система держави дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалось невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.

У зв`язку з цим суд звертає увагу на те, що зазначений принцип поширюється не лише на захист прав стягувача, але стосується і протилежної особи - боржника, який також може бути зацікавлений у швидшому виконанні рішення.

Саме така ситуація має місце у цій справі, оскільки позивачка, подаючи з 15.03.2020 року численні заяви про свій намір добровільно сплатити борг після надання їй реквізитів рахунку, і не уникаючи свого обов`язку, була зацікавлена у швидшому виконанні, відтак знятті арешту з належних їй коштів.

Відповідачем зазначені обставини не спростовані, більше того, причини зволікання з виконанням ніяким чином не обґрунтовані і не пояснюються наявними матеріалами справи та матеріалами виконавчого провадження.

Суд виходить з поняття необхідного балансу інтересів та вимог щодо пропорційності рішень суб`єкта влади, які повинні бути дотримані в контексті забезпечення прав, передбачених конвенцією.

Перебіг подій у межах цього виконавчого провадження вказує на те, що суб`єктом влади в особі його посадових осіб вчинялись дії, які не завжди відповідали вимогам добросовісності та пропорційності, що призвело до порушення необхідного балансу публічних та приватних інтересів особи та держави, оскільки втручання, застосоване щодо позивачки, хоч і було законним, як це було встановлено іншими рішеннями судів, однак не було цілком справедливим і пропорційним з огляду на порядок його реалізації.

З огляду на чинну практику Європейського суду з прав людини, суд приходить до висновку про те, що у даній справі також було порушене право позивачки на мирне володіння своїм майном, позаяк арешт коштів та рахунків позивачки, який хоч і визнаний судами законним, однак тривав понад місяць без достатніх обґрунтованих на те причин, призвів до фактичної неможливості не лише добровільно виконати судове рішення та розпоряджатись власними коштами, але і до неможливості задоволення загальних і основних життєвих потреб людини, зокрема пов`язаних з необхідністю придбання ліків та їжі.

Суд за таких умов погоджується з доводами позивачки в частині того, що їй спричинена моральна шкода:

- тривалим ненаданням їй необхідної інформації, яка давала можливість сплатити борг у той час, як відповідач володів такою інформацією і міг одержати додаткову,

- тривалістю самого процесу виконання постанови про арешт та списання коштів з її рахунків з огляду на те, що матеріали виконавчого провадження не пояснюють і не обґрунтовують ту обставину, чому платіжні вимоги від 13 березня та 03 квітня 2020 року не були своєчасно виконані і лише 17 квітня 2020 року відбулось відповідне списання коштів,

- несвоєчасним направленням постанов державного виконавця від 11.03.2020 року.

Суд виходить з того, що вищеописаними діями органу ДВС особі спричинена значна моральна шкода, яка не обов`язково може доводитись виключно документами медичних установ, а може спричинятись пережитими особою потрясіннями емоційного, морального та ментального плану, які істотно відображаються на житті та стані здоров`я людини.

Суд враховує те, що ОСОБА_1 є людиною похилого віку ( 1949 рік народження), інвалідом другої групи, особою, яка не має піклувальників та членів сім`ї, відтак спірні правовідносини та вищеописані події спричинили їй моральну шкоду, яку суд оцінює в межах суми проведеного органом ДВС стягнення.

Що стосується вимоги про визнання протиправним виконавчого листа з огляду на те, що саме ухвала про поворот виконання є належним виконавчим документом, суд виходить з норм ЦПК України, частиною 3 статті 431 якого дійсно передбачено, що ухвала суду, у випадках встановлених Кодексом, є виконавчим документом.

У той же час, як випливає зі змісту статті 444 цього кодексу, яка визначає питання пов`язані з поворотом виконання рішення, а також інших статей кодексу, він не передбачає, що зазначена ухвала є самостійним виконавчим документом. В ухвалі про поворот виконання від 24.12.2019 року також не зазначається про те, що вона є виконавчим документом, який скеровується відповідачу для виконання.

Що стосується вимог про визнання протиправним стягнення з рахунку ОСОБА_1 у ПАТ Приватбанк 17.04.2020 року коштів в сумі 2835,40 коп. після скасування ухвалою Хмельницького міськрайонного суду від 16.04.2020 р. постанови державного виконавця від 12.03.2020 про арешт коштів, вимоги про стягнення з Другого відділу ДВС у місті Хмельницькому 2424 грн., списаних з банківського рахунку позивача після зняття арешту вказаною ухвалою, та завданих матеріальних збитків, вимог щодо скасування постанов державного виконавця від 21.04.2020 року, у тому числі з мотивів невиділення у самостійне виконавче провадження постанов про стягнення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження, суд виходить з такого.

Як вбачається з Інструкції з організації примусового виконання рішень № 512/5, якщо у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6, 8 частини першої статті 37 Закону, чи закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 6, 7, 9-15 частини першої статті 39 Закону, витрати виконавчого провадження не були стягнуті, державний виконавець виносить постанову про стягнення витрат виконавчого провадження (крім виконавчих проваджень щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини), в якій зазначає види та суми витрат виконавчого провадження, що здійснені у відповідному виконавчому провадженні. Постанова про стягнення витрат виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня з дня закінчення виконавчого провадження (повернення виконавчого документа стягувачу) реєструється в автоматизованій системі виконавчого провадження як виконавчий документ та підлягає виконанню в порядку, передбаченому Законом та цією Інструкцією. Державний виконавець зобов`язаний відкрити виконавче провадження за постановою про стягнення витрат виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації в автоматизованій системі виконавчого провадження.

Таким чином передбачено, що стягнення виконавчого збору і витрат ВП може мати місце як під час виконання виконавчого документа, так і після, і саме в таких випадках виконавець відкриває самостійне виконавче провадження щодо виконання постанови про стягнення виконавчого збору.

Як вже зазначалось вище, у постанові Хмельницького апеляційного суду від 14 липня 2020 року у справі №686/8534/17 судом встановлено, що постанова державного виконавця від 12.03.2020 року про арешт коштів ОСОБА_1 , а також подальше примусове списання 17 квітня 2020 року коштів в сумі 2835,40 грн. на її підставі, було правомірним.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Таким чином, суд зобов`язаний врахувати обставини, встановлені рішенням суду у іншій справі, яке набрало законної сили, та стосуються спірного питання.

Враховуючи те, що постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору від 11.03.2020 р. та про витрати виконавчого провадження від 11.03.2020 р. були вчинені на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження, яка була визнана такою, що відповідає вимогам закону ( це встановлено ухвалою місцевого суду від 16.04.2020 року, залишеною в цій частині без змін Хмельницьким апеляційним судом), а також зважаючи на обставини, встановлені постановою Хмельницького апеляційного суду від 14 липня 2020 року у справі №686/8534/17, у задоволенні цих вимог, а також вимог про скасування постанов державного виконавця від 21.04.2020 року необхідно відмовити.

Відтак, у зв`язку з фактичним виконанням за виконавчим документом, яке було визнане законним вказаною постановою суду апеляційної інстанції від 14.07.2020 року, державний виконавець був зобов`язаний завершити виконавче провадження, прийнявши відповідні постанови.

Виходячи також з того, що вищезгаданим рішенням апеляційного суду було визнано законним списання коштів, зобов`язання відповідача надати позивачці можливість виконати поворот виконання не відповідатиме її інтересам, оскільки усі кошти, які підлягали стягненню з неї, вже стягнуті, відтак не можуть стягуватись ще раз.

Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України суд може обрати інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Зважаючи на вищевикладене, суд частково задовольняє позов.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 242-246, 250, 255, 268-272, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

адміністративний позов задоволити частково.

Визнати протиправною та такою, що не відповідає вимогам, передбаченим ч. 2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України в частині пропорційності, своєчасності, обґрунтованості та щодо дотримання необхідного балансу інтересів бездіяльність посадових осіб Другого відділу державної виконавчої служби у місті Хмельницькому Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції в частині неповідомлення ОСОБА_1 на її звернення починаючи з 15.03.2020 року по 30.03.2020 року про можливість добровільно сплатити кошти у порядку повороту виконання судового рішення у справі №686/8534/17 на відповідний рахунок стягувача - ТОВ "Комфі Трейд"

Визнати протиправною та такою, що не відповідає вимогам, передбаченим ч. 2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України в частині пропорційності, своєчасності, обґрунтованості та щодо дотримання необхідного балансу інтересів бездіяльність посадових осіб Другого відділу державної виконавчої служби у місті Хмельницькому Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції в частині неповідомлення ОСОБА_1 , починаючи з 31.03.2020 року по 09.04.2020 року включно про рахунок стягувача ТОВ "Комфі Трейд" ( який був відомий станом на 31.03.2020 року) для можливості самостійної сплати коштів у порядку повороту виконання судового рішення у справі №686/8534/17.

Визнати протиправним ненадсилання ОСОБА_1 у встановлені законом строки постанов державного виконавця від 11.03.2020 р. про відкриття виконавчого провадження, про стягнення виконавчого збору та про визначення мінімальних витрат виконавчого провадження;

Визнати таким, що не відповідає вимогам Національного стандарту України "Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлювання документів. ДСТУ 4163-2003" виготовлення постанов державного виконавця, направлених ОСОБА_1 , шрифтом, зменшеним від допустимого стандарту 12 друкарських пунктів з відповідними інтервалами.

Стягнути з Другого відділу державної виконавчої служби у місті Хмельницькому Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на користь ОСОБА_1 компенсацію заподіяної моральної шкоди в сумі 2836 грн.

У задоволенні решти вимог позову - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 30 липня 2020 року 9:29

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 НОМЕР_1 ) Відповідач:Другий відділ державної виконавчої служби у місті Хмельницькому Центрально-Західного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (вул. Тернопільська, 13/2,Хмельницький,Хмельницька область,29000 37225071)

Головуючий суддя І.С. Козачок