Ухвала суду № 90672463, 30.07.2020, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

______________

УХВАЛА

30 липня 2020 р. м. ХерсонСправа № 540/1310/20

Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді: Гомельчука С.В., розглянувши заяву представника ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Щасливцевської сільської ради, Виконавчого комітету Щасливцевської сільської ради про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 09.07.2020 по справі №540/1310/20 позов ОСОБА_1 до Щасливцевської сільської ради, Виконавчого комітету Щасливцевської сільської ради про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії, задоволено частково, тим самим:

- визнано протиправним та скасовано рішення №2229 від 24.04.2020 року, прийняте 115 сесією Щасливцевської сільської ради 7 скликання, в частині відмови ОСОБА_1 у задоволенні клопотання (вх. №Д/137-01.01 від 27.03.2020) про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки орієнтовною площею 0,0985 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що розташована на території Щасливцевської сільської ради Генічеського району Херсонської області, яка детально позначена в графічних матеріалах із відповідними розмірами та бажаним місцерозташуванням, доданих до клопотання ОСОБА_1 від 07.03.2020;

- зобов`язано Щасливцевську сільську раду Херсонської області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 07.03.2020 року у встановленому законодавством порядку та прийняти рішення, відповідно до ст. 118 Земельного кодексу України, з урахуванням правових висновків суду;

- стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Виконавчого комітету Щасливцевської сільської ради на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 840,80 грн., шляхом безспірного списання.

Рішення винесено у порядку письмового провадження.

17.07.2020 року представником позивача до суду подано заяву про ухвалення додаткового судового рішення. Мотивуючи наведену заяву, представник посилається на ст. 252 КАС України, просить стягнути з Виконавчого комітету Щасливцевської сільської ради судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, в розмірі 3000 грн.

Відповідно до приписів ст. 252 КАС України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; судом не вирішено питання про судові витрати (ч. 1). Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення (ч. 2).

Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (ч. 3).

За тим, ухвалою суду від 22.07.2020 року вирішено здійснювати її розгляд без виклику сторін до судового засідання (у порядку письмового провадження). Запропоновано Виконавчому комітету Щасливцевської сільської ради подати у дводенний строк з моменту отримання даної ухвали до суду пояснення щодо заяви про ухвалення додаткового судового рішення із викладенням своєї позиції відносно правомірності стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судових витрат на оплату правничої допомоги у заявленому розмірі - 3000 грн.

24.07.2020 року відповідачем до суду подано заперечення на заяву про розподіл судових витрат.

Досліджуючи подану заяву, суд враховує наступне.

Згідно із ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання цих вимог суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно ч. ч.1, 7, 9 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

У той же час, при визначенні суми відшкодування суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

З аналізу положень статті 134 КАС України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у ч.5 ст.134 КАС України. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.5 ст.134 КАС України).

При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

Як видно з матеріалів справи, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх розміру позивачем надано до суду: договір від 05.05.2020р. №05/05/20, додаткову угоду до договору, ордер від 05.05.2020р. серії АО №1008463, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 05.12.2019р. серії ЗР №21/2364, квитанцію від 14.07.2020р. №20-24-1 на суму 3000 грн.

При цьому суд зауважує, що у матеріалах справи є дві довідки – розрахунки, якими розраховано відшкодування послуг адвоката на суму 8500 грн. (довідка від 08.07.2020р. №20-24, Акт прийняття – передачі послуг від 08.07.2020р.), та на суму, яка вказана у заяві про ухвалення додаткового судового рішення – 3000 грн. (довідка від 14.07.2020р. №20-24-1).

Проте суд зауважує, що у довідці – розрахунку на суму 3000 грн. відсутній детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, що позбавляє суд можливості вирішити питання щодо співмірності заявленої до відшкодування суми.

Відтак, враховуючи той факт, що представник позивача просить стягнути на користь останнього судові витрати, понесені при сплаті послуг адвоката, в сумі 3000 грн., зважаючи на відсутність детального опису виконаних робіт щодо означеної суми із зазначенням кількості часу, витраченого на кожну окрему послугу, та її вартості, а також на те, що подання таких відомостей прямо передбачено ст. 134 КАС України, суд вважає подану заяву про ухвалення додаткового рішення необґрунтованою, тому такою, що задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 132, 134, 139, 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

У задоволенні заяви представника ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення, відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду в 15-денний строк з дня її проголошення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомукаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Якщо ухвалу було постановлено поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, строк на апеляційне оскарження обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Суддя С.В. Гомельчук