Рішення № 90672069, 29.07.2020, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021, E-mail: inbox@adm.su.court.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 липня 2020 р. Справа № 480/3247/20

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Савицької Н.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Комісії зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС Міністерства соціальної політики України, третя особа - Департамент соціального захисту населення Сумської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення в частині,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до суду з позовом до Комісії зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС Міністерства соціальної політики України (далі - відповідач, Комісія), третя особа - Департамент соціального захисту населення Сумської міської ради, у якому просить визнати протиправним та скасувати рішення засідання Комісії зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, оформлене у вигляді протоколу від 21.10.2019 № 7 в частині, що стосується позивача стосовно не підтвердження факту виконання робіт у зоні відчуження.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (категорії 1), що підтверджується посвідченням, виданим у 1995 році Донецькою обласною державною адміністрацією. Спірним рішенням, оформленим протоколом від 21.10.2019 № 7, Комісія вирішила, що підстави для підтвердження статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, визначеного Донецькою обласною державною адміністрацією, відсутні. Не підтверджено факт виконання робіт у зоні відчуження. Посвідчення підлягає вилученню.

Позивач не погоджується із таким рішенням, оскільки воно прийняте без урахування усіх обставин та відповідних доказів, а саме: довідок Дебальцевського обласного відділу охорони здоров`я при МОЗ УРСР про роботу в Поліському районі Київської області (с.Бобер), довідкою Поліської Центральної районної лікарні, а також графіком роботи в зазначеній лікарні, що в сукупності підтверджує її роботу в зоні радіоактивного забруднення.

Зазначеним документам не була надана належна оцінка Комісією зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС Міністерства соціальної політики України, що призвело до прийняття незаконного рішення.

Відповідач подав до суду відзив, у якому проти позовних вимог заперечує, просить відмовити в їх задоволенні та зазначив, що ст. 15 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" підставами для визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є період роботи (служби) у зоні відчуження, що підтверджено відповідними документами.

Комісією були розглянуті відповідні документи стосовно ОСОБА_1 , що надійшли від Комісії з розгляду документів для видачі посвідчень громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи Сумської обласної державної адміністрації. За результатом розгляду поданих документів, Комісія відмовила позивачу у підтвердженні статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, оскільки виконання робіт у зоні відчуження не підтверджено первинними документами.

Третя особа - Департамент соціального захисту населення Сумської міської ради, подав до суду пояснення, у яких зазначив, що ОСОБА_1 на обліку в департаменті не перебуває, натомість проживає у м. Путивль. Відповідно до Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, посвідчення видаються уповноваженими органами за місцем проживання. При цьому уповноваженими органами є Рада міністрів АРК, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації. Тобто, рішення у даній справі не може вплинути на права, свободи, інтереси або обов`язки департаменту.

Ухвалою від 28.05.2020 відкрито провадження, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Дослідивши матеріали справи, встановивши фактичні обставини та оцінивши надані докази в їх сукупності, суд задовольняє позовні вимоги, виходячи із наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1), що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1 , виданого 15.03.1995 (а.с. 19).

Згідно з копією посвідчення від 18.12.1995 позивачу присвоєно ІІІ групу інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з Чорнобильською катастрофою (а.с. 31).

При цьому, 21.10.2019 Комісією зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС Міністерства соціальної політики України прийнято рішення, оформлене витягом з проколу № 7, відповідно до якого підстави для підтвердження статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, визначеного Донецькою обласною державною адміністрацією відсутні.

Також вказано, що факт виконання робіт у зоні відчуження не підтверджено, а посвідчення підлягає вилученню з повідомленням місцевих органів виконавчої влади та місцевого самоврядування (а.с. 23).

ОСОБА_1 не погоджується із таким рішенням Комісії, оскільки усі докази на підтвердження її роботи в зоні відчуження були надані нею та передані на розгляд комісії.

Так, згідно з довідкою Дебальцевського обласного відділу охорони здоров`я при МОЗ УРСР № 629, ОСОБА_1. відповідно до наказу від 04.07.1986 № 16 по Дебальцевській ЦГБ була направлена до с. Бобер Поліського району Київської області для участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та працювала з 08 липня по 15 липня. Проведена виплата у двократному розмірі (а.с. 25).

Крім того, згідно з копією довідки Поліської центральної районної лікарні, ОСОБА_1 . з 08 липня по 15 липня 1986 року працювала у вказаній лікарні (а.с. 26).

Відповідно до копії експертного висновку від 25.10.1991 № 3621/261-10 Донецької регіональної міжвідомчої експертної ради, захворювання ОСОБА_1 пов`язане з роботами по ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС (а.с. 27), а згідно з копією довідки серії 2-18 АА № 232596 від 20.12.1994 позивачу встановлена ІІІ група інвалідності, пов`язана з професійним захворюванням, викликаним аварією на Чорнобильській АЕС (а.с. 30).

Наведені документи, на думку позивача, беззаперечно підтверджують її роботу в зоні відчуження, однак Комісією їм не було надано належної оцінки, у зв`язку із чим спірне рішення підлягає скасуванню.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення встановлює Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Відповідно до статті 1 Закон спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв`язання пов`язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території; громадян, які постраждали внаслідок інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та розв`язання пов`язаних з цим проблем медичного і соціального характеру.

За частиною 2 статті 1 державна політика в галузі соціального захисту потерпілих від Чорнобильської катастрофи та створення умов проживання і праці на забруднених територіях базується на принципах:

пріоритету життя та здоров`я людей, які потерпіли від Чорнобильської катастрофи, повної відповідальності держави за створення безпечних і нешкідливих умов праці;

комплексного розв`язання завдань охорони здоров`я, соціальної політики і використання забруднених територій на основі державних цільових програм з цих питань та урахування інших напрямів економічної та соціальної політики, досягнень в галузі науки та охорони навколишнього середовища;

соціального захисту людей, повного відшкодування шкоди особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи;

використання економічних методів поліпшення життя шляхом проведення політики пільгового оподаткування громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та їх об`єднань.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 9 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, є: учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків.

Згідно зі ст. 10 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов`язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 14 Закону для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи:

особа з інвалідністю з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи (статті 10, 11 і частина третя статті 12), щодо яких встановлено причинний зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, хворі внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу, - категорія 1.

Як встановлено судом, інвалідність ОСОБА_1 перебуває у причинному зв`язку з Чорнобильською катастрофою, що підтверджується відповідним експертним висновком та довідкою про встановлення інвалідності.

За частиною 1 ст. 15 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" підставами для визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є період роботи (служби) у зоні відчуження, що підтверджено відповідними документами.

Згідно з ч. 1 ст. 65 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілим від Чорнобильської катастрофи видаються посвідчення, виготовлені за зразками, затвердженими Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. ч. 3, 4 вказаної статті посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом.

Видача посвідчень провадиться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій.

Порядок видачі посвідчень встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Як встановлено судом, посвідчення громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи було видано ОСОБА_1 в березні 1995 року. На той час чинним був Порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.1992 № 501.

Відповідно до п. 2 вказаного Порядку посвідчення є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користуватися пільгами й компенсаціями, встановленими Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Згідно з п. 3 Порядку інвалідам з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і потерпілим від Чорнобильської катастрофи, щодо яких встановлено причинний зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, хворим внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу, віднесеним до категорії 1, а також учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження з моменту аварії до 1 липня 1986 р. - незалежно від кількості робочих днів, з 1 липня до 31 грудня 1986 р. - не менше 5, а у 1987 році - не менше 14 календарних днів, віднесених до категорії 2, видаються посвідчення синього кольору, серія А.

Відповідно до п. 10 Порядку видача посвідчень провадиться Радою Міністрів Республіки Крим, обласним, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій за місцем проживання.

Учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС посвідчення видаються на підставі одного з таких документів:

а) посвідчення про відрядження в зону відчуження; б) військовий квиток і довідка командира військової частини про участь в ліквідації наслідків аварії в зоні відчуження; в) довідка про підвищену оплату праці в зоні відчуження (із зазначенням кількості днів і населеного пункту);

інвалідам з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і потерпілим від Чорнобильської катастрофи, віднесеним до категорії 1, щодо яких встановлено причинний зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, - на підставі довідки МСЕК про встановлення інвалідності відповідної групи, пов`язаної з наслідками Чорнобильської катастрофи.

Аналіз наведених положень (чинних на момент видачі ОСОБА_1 посвідчення) свідчить про те, що умовою видачі посвідчення категорії 1 є наявність відповідних документів, які підтверджують факт роботи в зоні відчуження, без наявності яких статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи не може бути підтвердженим, а посвідчення не може бути виданим.

Натомість Комісією зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС Міністерства соціальної політики України, при ухваленні спірного рішення, не було надано жодного обґрунтування на підтвердження свого висновку, не зазначено чому саме надані документи не підтверджують факт виконання ОСОБА_1 робіт у зоні відчуження, не вказано чи були взяті до уваги або відхилені ті чи інші докази.

У протоколі Комісії вказано лише про те, що факт виконання робіт у зоні відчуження не підтверджено. У своєму відзиві відповідач зазначив, що Комісією були розглянуті документи ОСОБА_1 , а саме копія довідки Дебальцевської ЦМЛ № 629, копія довідки Поліської ЦРЛ, копія графіку робочого часу, копія посвідчення тощо.

Однак, як у спірному рішенні так і у відзиві на позов відповідач не обґрунтував чому саме наведені документи, з огляду на уже встановлений позивачу статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, не підтверджують факт роботи позивача в зоні відчуження у період, зазначений в довідках Дебальцевської ЦМЛ та Поліської ЦРЛ (з 08.07.1986 по 15.07.1986).

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням викладеного суд приходить до висновку про те, що Комісією не надано належної оцінки обставинам справи, в тому числі документам, поданим ОСОБА_1 , у зв`язку із чим спірне рішення прийнято необґрунтовано та без урахування усіх обставин, що мали значення для його прийняття.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На переконання суду, відповідач не довів правомірності прийнятого ним рішення в тому числі з посиланням на належні докази, у зв`язку із чим рішення Комісії, оформлене витягом з протоколу від 21.10.2019 № 7, підлягає скасуванню в частині не підтвердження факту виконання ОСОБА_1 робіт у зоні відчуження.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає, що з матеріалів справи вбачається, що позивач звільнеавід сплати судового збору на підставі Закону України "Про судовий збір" і такий ним не сплачувався. Відтак, підстави для компенсації витрат за сплату позивачем судового збору у справі відсутні

Щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу в сумі 16000 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1ст. 132 КАС Українисудові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3ст. 132 КАС України).

Частинами 1, 2 ст. 134 КАС Українивизначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. При цьому даною статтею передбачено цілі розподілу, визначення розміру та розмір судових витрат.

Так, згідно з ч. 3ст. 134 КАС Українидля цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Водночас ч. ч. 4, 5ст. 134 КАС Українивстановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Разом з тим, відповідно до ч. ч. 6, 7ст. 134 КАС Україниу разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин 7, 9ст. 139 КАС Українирозмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

У справі "East/West Alliance Limited" проти України" Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

У пункті 269 вказаного рішення Європейський суд з прав людини зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

Аналіз вищевказаних правових норм свідчить про те, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Разом з тим, суд зазначає, що на підтвердження витрат на правничу допомогу позивач та її представник не надали суду будь-яких доказів.

Таким чином, визначені позивачем понесені витрати на правничу допомогу не підтверджені відповідними доказами, а тому вимога щодо їх відшкодування не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Комісії зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС Міністерства соціальної політики України, третя особа - Департамент соціального захисту населення Сумської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення в частині - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення засідання Комісії зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС Міністерства соціальної політики України (01601, м. Київ, вул. Еспланадна, 8/10, код ЄДРПОУ 37567866), оформлене витягом з протоколу від 21.10.2019 № 7 в частині не підтвердження факту виконання ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , паспорт серія НОМЕР_3 ) робіт у зоні відчуження.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н.В. Савицька