Рішення № 90672041, 30.07.2020, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

30 липня 2020 року м. Рівне №460/1217/20

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Д.П. Зозулі, розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом

Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 доГоловного управління ДПС у Рівненської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -В С Т А Н О В И В:

До Рівненського окружного адміністративного суду звернувся фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) з позовом до Головного управління ДПС у Рівненській області (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль", в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Рівненській області від 03.01.2019. № 0000261304;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Рівненській області від 03.01.2019 № 0000251304;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Рівненській області від 03.01.2019 № 0000241304;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Рівненській області від 03.01.2019 № 0000271304.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що сам факт наявності формальних підстав для включення суми боргу до загального місячного (річного) оподаткованого доходу платника податку, без отримання платником податку такого доходу, не спричиняє обов`язок щодо самостійної сплати податку з доходу, отриманого як додаткове благо. Крім того, позивач зазначив, що ним не було отримано оподаткованого доходу, оскільки у зв`язку із поверненням коштів, які були отримані в якості кредиту, сторонами по договору фактично було достроково припинено дію договору кредиту на умовах його повернення. Також, позивач вказав, що Податковим кодексом України не передбачений обов`язок платника податків, який отримує доходи від податкового агента, нараховувати податкові зобов`язання на отриманий доход. Таким чином, вважає висновки акту перевірки помилковими, а відтак податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Ухвалою суду від 02.03.2020 позовна заява була залишена без руху. Позивачу встановлювався строк для усунення недоліків позовної заяви.

16.03.2020 позивач подав до суду заяву про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 19.03.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження. Розгляд справи призначено у відкритому судовому засіданні з викликом сторін. Залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль". Запропоновано третій особі, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача надати суду пояснення по суті позовної заяви та наявні докази до початку судового засідання та встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання до суду відзиву на позовну заяву.

Відповідачем, у строк встановлений судом, подано відзив на адміністративний позов в якому зазначено, що під час прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень Головне управління ДФС у Рівненській області діяло у межах повноважень, у порядку та в спосіб встановлений Конституцією та законами України, а відтак відсутні підстави для скасування таких рішень та задоволення позовних вимог.

Третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" пояснення по суті позовної заяви у строк встановлений судом, без поважних причин, не подані.

Ухвалою суду від 27.04.2020, у зв`язку із перебуванням головуючого у відпустці, розгляд справи відкладено до 25.05.2020.

Ухвалою суду від 25.05.2020, у зв`язку з обґрунтованим клопотанням представника позивача, розгляд справи відкладено до 24.06.2020.

Ухвалою суду від 24.06.2020 прийнято до розгляду заяву ОСОБА_1 про зміну підстав позову від 19.06.2020 та відкладено розгляд справи до 27.07.2020.

Ухвалою суду від 27.07.2020 допущено заміну первісного відповідача Головне управління ДФС у Рівненській області його правонаступником - Головним управлінням ДПС у Рівненській області. Розгляд справи продовжено у письмовому провадженні.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

28.05.2014 між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" був укладений кредитний договір № 014/81-1-0-00/7279.

31.07.2017 між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" був укладений договір про часткове прощення боргу за кредитним договором № 014/81-1-0-00/7279 від 28.05.2014, відповідно до п. 2 якого сторони домовились, що з дати укладення цього договору кредитор здійснює анулювання (прощення) суми основного боргу (неповернутого кредиту) у розмірі 178819,00 грн. (а.с. 63-67).

Вказана обставина підтверджена листом Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" № 4-2/479 від 14.06.2018 (а.с. 62).

Головним управлінням ДФС у рівненській області на підставі п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.2 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України (далі - ПК України) та відповідно до наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки від 13.11.2018 № 2798 проведена документальна позапланова невиїзна перевірка щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати належних сум податків до бюджету платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 за період з 01.01.2017 по 31.12.2017.

За результатом проведеної перевірки складено акт від 07.12.2018 № 267/17-00-13-04/2891312396 "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки щодо дотримання вимог своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати належних сум податків до бюджету платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 за період з 01.01.2017 по 31.12.2017" у висновках якого зазначено, що позивачем порушено:

- пп. 16.1.3 п. 16.1 ст. 16, пп. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49, абз. В п. 176.1 ст. 176, п. 179.1 ст. 179 ПК України не подано Податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2017 рік;

- пп. 16.1.2, пп.16.1.3 п. 16.1 ст. 16, абз. "а" п. 176.1 п. 176 ст. 176 ПК України встановлено відсутність ведення обліку доходів та витрат за 2017 рік, а саме Книга обліку доходів і витрат для перевірки не надана;

- абз. "д" пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, п. 167.1 ст. 167, п. 179.7 ст. 179 ПК України, не оподатковано доходу в сумі 178019 грн. отриманого у 2017 році як додаткове благо у вигляді основної суми боргу (кредиту) прощеного (анульованого) АТ "Райффайзен Банк Аваль", в результаті чого перевіркою донараховано податок на доходи фізичних осіб за 2017 рік в сумі 32043,42 грн.;

- пп. 1.2, пп. 1.3, пп. 1.6 п. 16-1 підрозділу 10 Розділу XX ПК України, не оподатковано доходу в сумі 178019 грн. отриманого у 2017 році як додаткове благо у вигляді основної суми боргу (кредиту) прощеного (анульованого) АТ "Райффайзен Банк Аваль", в результаті чого перевіркою донараховано військовий збір за 2017 рік у сумі 2670,29 грн.;

- п.44.1, п. 44.3 ст. 44 ПК України, незабезпечення платником податків зберігання первинних документів облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків і зборів (а.с. 13-24).

На підставі висновків вищезазначеного акту перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 03.01.2019:

- № 0000261304, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на суму 40504,28 грн., з яких за основним платежем 32043,42 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 8010,86 грн. (а.с. 25-26);

- № 0000251304, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір на суму 3307,86 грн., з яких за основним платежем 2670,29 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 667,57 грн. (а.с. 27-28);

- № 0000241304, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на суму 170,00 грн., з яких за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 170,00 грн. (а.с. 29-30);

- № 0000271304, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем адміністративні штрафи та інші санкції на суму 510,00 грн., з яких за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 510,00 грн. (а.с. 31-32).

Позивач вважаючи вищезазначені податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Рівненській області протиправними звернувся до суду для захисту своїх прав та законних інтересів.

Дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши матеріали справи та норми чинного законодавства, ознайомившись із доводами представників сторін, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до підпункту 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Пунктом 164.1 статті 164 Податкового кодексу України встановлено, що базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Відповідно до абзацу "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 25 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов`язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов`язаний виконати всі обов`язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.

Згідно з підпунктом 165.1.55 пункту 165.1 статті 165 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються такий дохід: основна сума боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності у сумі, що не перевищує 25 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року; сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені), прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності.

У той же час відносини, що виникають між банком та клієнтом з питань надання кредиту є цивільно-правовими відносинами, які регулюються актами цивільного законодавства України.

Частиною першою статті 1054 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин; далі - ЦК України) передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частиною 1 статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

У відповідності до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі статтею 605 ЦК України зобов`язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов`язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.

Зміст наведених норм дає підстави для висновку, що додаткове благо визначається як доход у разі приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Грошова сума, яка надана в кредит, підлягає поверненню, тому сама по собі ця сума не збільшує доход платника податку. Водночас, в разі коли відпадуть встановлені законом та/або договором підстави для витребування кредитором у боржника грошової суми, наданої на умовах повернення, у платника податку - боржника виникає приріст фінансових показників за рахунок суми, взятої в борг.

Таким чином, сума кредиту, прощена (анульована) банком, збільшує доход платника податку і включається в його оподатковуваний доход. Разом з тим, сума процентів, нарахованих банком за умовами договору за користування кредитом, комісій та/або штрафних санкцій (пені) не є доходами, які призводять до приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Відповідно, у разі прощення (анулювання) процентів, комісій та/або штрафних санкцій (пені), нарахованих за користування кредитом й за прострочення виконання грошового зобов`язання, відсутні підстави вважати їх додатковим благом платника податку.

Таким чином, законодавець під додатковим благом розуміє тільки основну суму боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, і не включає в цю суму боргу (кредиту) проценти, нараховані за користування кредитом, комісії та/або штрафні санкції (пеню), прощені (анульовані) кредитором.

Враховуючи наведене, суд вважає, що оподатковуваним доходом позивача є лише основна заборгованість за кредитом, прощена (анульована) банком. Прощені (анульовані) банком проценти за користування кредитом, комісії та/або штрафні санкції (пеня) не є доходом платника податків, а тому база оподаткування повинна визначатись лише з суми, прощеної (анульованої) банком, яку позивач фактично отримав за банківським кредитом, без врахування таких платежів.

Вищевикладене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду викладеною в постанові від 26.03.2020р. у справі №817/1670/16, адміністративне провадження №К/9901/38306/18; від 18.04.2019р. у справі № 815/6886/15, від 15.03.2019 року у справі №818/1102/16.

З матеріалів справи судом встановлено, що 31.07.2017 між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" був укладений договір про часткове прощення боргу за кредитним договором № 014/81-1-0-00/7279 від 28.05.2014, відповідно до п. 2 якого сторони домовились, що з дати укладення цього договору кредитор здійснює анулювання (прощення) суми основного боргу (неповернутого кредиту) у розмірі 178819,00 грн..

Таким чином, Публічним акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль", як кредитором, з метою виконання вимог підпункту "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, шляхом укладення договору про часткове прощення боргу, повідомлено позивача, як платника податку на доходи фізичних осіб - боржника, що банком прийнято рішення про анулювання кредитної заборгованості ОСОБА_1 за договором кредиту № № 014/81-1-0-00/7279 від 28.05.2014, а саме: суми основного боргу (кредиту) у розмірі 178819,00 грн.

Відповідно до п. 6 Договору про часткове прощення боргу від 31.07.2017 позивача повідомлено, що відповідно до підпункту "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України анульована сума заборгованості за основним боргом (кредитом) є доходом позивача, отриманим як додаткове благо, і необхідно позивачеві самостійно сплатити податок на доходи фізичних осіб з такого доходу та відобразити його у річній податковій декларації з податку на доходи фізичних осіб, а також сплатити військовий збір відповідно до пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України .

Отже, позивачу прощено заборгованість за тілом кредиту в сумі 178819,00 грн.

Пунктом 179.1 статті 179 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що платник податку зобов`язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу.

Згідно з пунктом 179.7 цієї ж статті фізична особа зобов`язана самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену в поданій нею податковій декларації.

Таким чином, відповідно до положень Податкового кодексу України визначальною ознакою доходу платника податку, як об`єкта та бази оподаткування податком з доходу фізичних осіб, у тому числі у вигляді додаткового блага, є фактичне отримання такого доходу платником податку в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формі, тобто є приріст показників фінансового та/або майнового стану платника податку.

Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку про те, що основна сума боргу (кредиту) платника податку, прощена (анульована) кредитором за його самостійним рішенням, є доходом такого платника.

При прощенні (анулюванні) заборгованості особа одержує економічну вигоду у вигляді збереження активів у силу припинення належного кредитору права вимоги та кореспондуючого цій вимозі обов`язку боржника витрачати кошти на погашення заборгованості за кредитом.

Боржник (платник податків), який отримав додаткове благо у вигляді прощення (анулювання) суми основного боргу за кредитом та який був належним чином повідомлений про прощення (анулювання) такого боргу, зобов`язаний відобразити анульовану суму боргу у складі оподатковуваного доходу з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідних сум податку, у тому числі і військового збору.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 802/1108/17-а (адміністративне провадження №К/9901/40016/18).

Доводи позивача щодо відсутності об`єкта оподаткування у зв`язку з тим фактом, що у позивача внаслідок указаних правовідносин фактично не відбулось збільшення загального майнового стану чи приросту його активів у той чи іншій формі, виходячи з наведеного вище є безпідставними.

З огляду на вищезазначене, суд приходить до висновку, що позивач за 2017 рік отримав дохід у вигляді додаткового блага (анулювання прощення) заборгованості за кредитом , у зв`язку з чим повинен був подати податкову декларацію про майновий стан та доходи за 2017 рік та сплатити податкові зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб та з військового збору.

Разом з тим, відповідно до пп.54.3.3 п. 54.3 ст. 54 ПК України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Згідно з ст. 109 ПК України податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Вчинення платниками податків, їх посадовими особами та посадовими особами контролюючих органів порушень законів з питань оподаткування та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до п. 113.3 ст. 113 ПК України штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються у порядку та у розмірах, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Застосування за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), не передбачених цим Кодексом та іншими законами України, не дозволяється.

Пунктом 120.1 ст. 120 ПК України передбачено, що неподання (крім випадків, якщо податкова декларація не подається відповідно до пункту 49.2 статті 49 цього Кодексу) або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов`язаними нараховувати і сплачувати податки та збори, податкових декларацій (розрахунків), а також іншої звітності, обов`язок подання якої до контролюючих органів передбачено цим Кодексом, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Згідно з п. 121.1 ст. 121 ПК України незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень.

У матеріалах справи відсутні подані позивачем докази, які б спростували вчинені ним податкові правопорушення передбачені у зазначених нормах права.

Відтак, оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними, а тому відсутні правові підставі для їх скасування.

Також, суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 20.05.2019 (справа № 417/3668/17).

Згідно з статтю 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частин першої та другої 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

За результатами розгляду адміністративної справи суд дійшов висновку, що відповідач, при прийнятті спірних податкових повідомлень-рішень, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України, добросовісно та розсудливо, з урахуванням всіх обставин справи. Доводи та аргументи позивача не спростовують правомірності дій відповідача та не дають суду підстав для висновку про прийняття останнім неправомірних рішень.

Таким чином, з урахуванням усіх обставин справи, суд прийшов до висновку, що в задоволенні вказаної позовної заяви належить відмовити повністю.

Підстави для розподілу судових витрат, відповідно до ст. 139 КАС України, відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Рівненській області (33023, вул. Відінська, 12, м. Рівне, код ЄДРПОУ 43142449), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" (01011, Україна, м. Київ, вул. Лєскова, 9) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень – відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

У разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 30 липня 2020 року.

Суддя Д.П. Зозуля