Рішення № 90671816, 30.07.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/5417/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Глуханчука О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

23 червня 2020 року до суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, у якому позивач просить суд:

- визнати противоправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 06.05.2020 року № 3108 про відмову у перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до Закону України "Про судоустрій в статус суддів" щодо відмови у здійсненні перерахунку розміру довічного щомісячного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 згідно довідки Господарського суду Одеської області № 08-29/1260/2020 від 26.02.2020 року про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, починаючи з 18 лютого 2020 року, встановивши його у розмірі 90 % грошового утримання (заробітної плати) працюючого на відповідній посаді судді.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що був звільнений з посади судді Господарського суду Одеської області постановою Верховної Ради України № 788- VIII від 12 листопада 2015 року у зв`язку із виходом у відставку. Враховуючи стаж роботи на посаді судді - 34 роки 01 місяць та 18 днів, який підтверджений рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 12.01.2018 року у справі 520/9593/17, позивачу призначено довічне грошове утримання.

Як зазначає позивач, згідно довідки Господарського суду Одеської області № 08-29/1260/2020 від 26 лютого 2020 року про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, станом на 18.02.2020 року його суддівська винагорода, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, складає 113 508,00 грн., з яких посадовий оклад 63 060,00 грн., доплата за вислугу років (80%) 50 448,00 грн.

Враховуючи викладене, у травні 2020 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою про перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Господарського суду Одеської області № 08-29/1260/2020 від 26 лютого 2020 року.

Проте, рішенням відповідача від 06 травня 2020 року № 3108 позивачу відмовлено в перерахунку довічного грошового отримання судді у відставці. Рішення про відмову мотивоване відсутністю порядку проведення перерахунку довічного грошового утримання суддів у відставці з урахуванням Рішення Конституційного суду України від 18.02.2020 року, яким визнано неконституційним п. 25 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-VIII зі змінами.

Позивач із зазначеним рішенням про відмову в перерахунку довічного грошового отримання судді у відставці не погоджується, вважає його незаконним та необґрунтованим, враховуючи наступне.

Так, на переконання позивача, відсутність порядку перерахунку довічного грошового утримання суддів у відставці у зв`язку із прийняттям Рішення Конституційного суду України від 18.02.2020 року, не може бути підставою для відмови відповідача у здійсненні такого перерахунку, адже така відмова не ґрунтується на жодному положенні закону.

Посилаючись на рішення Конституційного Суду України, позивач вказав про те, що грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує повноважний суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватись автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності.

Позивач також вказав, що частиною третьою Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (у редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" від 12 лютого 2015 року №192-VІІI) визначено, що у разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Отже, позивач стверджує, що відмова відповідача всупереч положень чинного законодавства здійснити перерахунок раніше призначеного йому довічного грошового утримання судді у відставці, фактично є позбавленням права позивача на отримання довічного утримання в повному обсязі, є непропорційним втручанням у право позивача мирно володіти майном, гарантоване ст. 1 Протоколу 1 Конвенції, становить особистий надмірний тягар, не відповідає легітимній меті - не здійснено в інтересах суспільства на умовах встановлених Законом та загальними принципами міжнародного права, спричиняє шкоду авторитету правосуддя та порушує вимоги норм ст. 126 Конституції України, які застосовуються, як норми прямої дії в порядку ст. 7 КАС України разом із нормами ст.42, 64 Конституції України, статті 142 Закону № 1402-VIII та ч.2 ст.10 Закону № 1058-IV, у зв`язку із не застосовуванням норм пункту 25 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402, які суперечать Конституції України, що вже встановлено рішенням Конституційного Суду України № 2-р/2020 від 18 лютого 2020 року.

Таким чином, позивач наполягає на тому, що необґрунтованим є посилання відповідача на неможливість проведення позивачеві перерахунку довічного грошового утримання судді у зв`язку із відсутністю роз`яснень щодо порядку проведення такого перерахунку, оскільки відсутність роз`яснень у будь-якому випадку не може бути підставою для відмови у здійсненні перерахунку та згідно принципу єдності статусу суддів, у разі підвищення розміру грошового утримання діючого судді автоматично має здійснюватись перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Ухвалою суду від 30 червня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 263 КАС України.

Ухвалою від 30 червня 2020 року суд витребував від Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області належним чином засвідчені копії матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 в частині, що стосується предмету спору, для долучення до матеріалів справи.

13 липня 2020 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області через канцелярію суду надійшов відзив на позовну заяву, а також на виконання ухвали суду про витребування доказів, належним чином засвідчені копії матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 .

Відповідно до відзиву, відповідач проти задоволення позову заперечує, з позовними вимогами не погоджується, вважає їх безпідставними, з огляду на наступне. Так, відповідач зазначив, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні та отримує довічне грошове утримання судді у відставці відповідно Закону України "Про судоустрій та статус суддів". 06 травня 2020 року позивач звернувся до Головного управління із заявою №3108 щодо перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці на підставі доданої до неї довідки від 26 лютого 2020 № 08-29/1260/2020 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного утримання судді у відставці. Рішенням Головного управління від 06 травня 2020 року № 3108 позивачу повідомлено про неможливість здійснення такого перерахунку, з огляду на таке. Згідно із абз. першим пункту 25 Закону України № 1402-VIII право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу. Рішенням Конституційного суду України від 18.02.2020 року вказаний вище пункт визнано неконституційним.

Однак, відповідач вважає, що правові підстави для перерахунку позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки від 26 лютого 2020 року відсутні, оскільки не відбулося підвищення суддівської винагороди, встановленої підпунктом 4 пункту 24 Прикінцевих положень Закону України №1402-VІІІ.

Відтак, відповідач вважає, що Головне управління не порушувало прав позивача, а діяло на підставі і у повній відповідності до вимог чинного законодавства України.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 263 КАС України, суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

З огляду на заявлені позивачем вимоги, справа підлягає розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Справи, визначені частиною першою статті 263 КАС України, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

У справах, визначених частиною першою статті 263 КАС України, заявами по суті справи є позов та відзив.

З урахуванням вищенаведеного, суд розглядає справу в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження 30 липня 2020 року, в межах строку встановленого частиною першою статті 263 КАС України.

Розглянувши подані сторонами заяви по суті справи і докази на їх обґрунтування, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, судом встановлено наступне.

Судом встановлено, що згідно Постанови Верховної Ради України від 12 листопада 2015 року №788-VIII «Про звільнення суддів» ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звільнено у відставку з посади судді Господарського суду Одеської області (а.с. 16-24).

06 травня 2020 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою про здійснення перерахунку його щомісячного довічного грошового утримання судді. До заяви позивач додав довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, видану Господарським судом Одеської області від 26 лютого 2020 року №08-29/1260/2020, згідно якої станом на 18 лютого 2020 року його суддівська винагорода, яка враховується при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, складає 113508,00 гривень. (а.с. 67).

Рішенням Відділу з питань перерахунків пенсій №16 Управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області № 1089/03-18 від 06 травня 2020 року позивачу відмовлено у перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Господарського суду Одеської області від 26 лютого 2020 року №08-29/1260/2020.

У рішенні зазначено, що відповідно до підпункту 4 пункту 24 Прикінцевих положень Закону №1402-VIII розмір посадового окладу судді з 1 січня 2020 року становить: а) для судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; б) для судді апеляційного суду та вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Згідно із абз. першим пункту 25 Закону №1402-VIII право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом має суддя, який за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, пропрацював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу. Рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 року по справі № 1-15/2018(4086/16) вказаний пункт визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним). Але на даний час відсутній порядок проведення перерахунку довічного грошового утримання суддів у відставці з урахуванням вказаного рішення Конституційного Суду. За таких обставин, позивачу відмовлено у перерахунку довічного грошового утримання суддів у відставці згідно із довідкою про суддівську винагороду від 26 лютого 2020 року №08-29/1260/2020 до надходження роз`яснень щодо порядку проведення такого перерахунку (а.с. 29, 68).

Не погоджуючись із вказаним рішенням відповідача про відмову у перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Господарського суду Одеської області від 26 лютого 2020 року №08-29/1260/2020, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 3 Конституції України, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Згідно ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Статтею 22 Конституції України, зокрема, передбачено, що конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.

При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Статтею 126 Конституції України встановлено, що незалежність і недоторканність судді гарантуються Конституцією і законами України.

Відповідно до ст. 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя.

Розмір винагороди судді встановлюється законодавством про судоустрій.

Відповідно до ч.3 ст.141 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року № 2453-VI (далі за текстом - Закону №2453-VI) в редакції, чинній на момент виходу у відставку позивача, з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 08.06.2016 року № 4-рп/2016, щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання. У разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

30.09.2016 року набрав чинності Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 року № 1402-VIII (далі за текстом - Закон №1402-VIII).

Відповідно до частин 3, 4 ст.142 Закону №1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

У разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Розмір суддівської винагороди визначається ст.135 Закону №1402-VIII.

Частиною 2 ст.135 вказаного Закону, зокрема, передбачено, що суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Згідно п.1 ч.3 ст.135 Закону №1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді становить: судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Відповідно до підпункту 4 пункту 24 Розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402-VIII в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, розмір посадового окладу судді, крім зазначеного у пункті 23 цього розділу, становить з 1 січня 2020 року: а) для судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; б) для судді апеляційного суду та вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

При цьому, пункт 23 Розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402-VIII, який передбачав, що до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№ 41-45, ст. 529; 2015 р., №№ 18-20, ст. 132 із наступними змінами) - виключений з 01.01.2020 року на підставі підпункту 16 пункту 1 розділу I Закону № 193-IX від 16.10.2019 року.

Тобто з 01.01.2020 року працюючі на відповідній посаді судді отримують однакову суддівську винагороду, незалежно від проходження кваліфікаційного оцінювання.

Також пунктом 25 Розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402-VIII передбачалося, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу. В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№ 41-45, ст. 529; 2015 р., №№ 18-20, ст. 132 із наступними змінами). За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.

Відповідно до ч.3 ст.133 Закону № 2453-VI, в редакції, яка є чинною відповідно до рішення Конституційного Суду України №11-р/2018 від 04.12.2018 року, посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється у розмірі 15 мінімальних заробітних плат, визначених законом, що запроваджується поетапно: з 1 січня 2011 року - 6 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2012 року - 8 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2013 року - 10 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2014 року - 12 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2015 року - 15 мінімальних заробітних плат.

Разом з тим, положення пункту 25 розділу ХІІ Закону №1402-VIII визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України № 2-р/2020 від 18.02.2020 року.

У пунктах 16, 17 вказаного Рішення № 2-р/2020 від 18.02.2020 року Конституційний Суд України зазначив, що право судді на відставку є конституційною гарантією незалежності суддів (пункт 4 частини шостої статті 126 Конституції України).

Відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді; наслідком відставки є, зокрема, припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання судді і гарантій недоторканності, а також набуттям прав на виплату вихідної допомоги та отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (абзац четвертий підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 19 листопада 2013 року № 10-рп/2013).

Визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом; такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці; право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості; щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу; конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя; конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв`язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання); статус судді та його елементи, зокрема матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя (абзаци п`ятий, шостий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 3 червня 2013 року № 3-рп/2013).

Також Конституційний Суд України зазначив, що розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів, які не проходили оцінювання за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності та вийшли у відставку, відрізняється від розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які вийдуть у відставку після успішного проходження такого оцінювання.

Отже, судді, які вже перебувають у відставці та досягли шістдесятип`ятирічного віку, з об`єктивних причин не мають можливості пройти кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді і пропрацювати після цього три роки, що є обов`язковою умовою для отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному Законом №1402.

Конституційний Суд України вважає, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує повноважний суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності.

Запровадження згідно із положеннями пункту 25 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402 різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які виходять у відставку, суперечить положенням частини першої статті 126 Основного Закону України щодо гарантування незалежності суддів Конституцією і законами України.

Отже, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 року № 2-р/2020, Закон № 1402-VIII не містить норм, які б по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.

Розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці не є сталою величиною та прив`язаний до суддівської винагороди діючого судді і, у випадку зміни останньої, підлягає перерахунку.

Верховний Суд неодноразово, зокрема у постановах від 06.03.2019 у справі № 638/12586/16-а та від 11.02.2020 у справі № 200/3958/19-а висловлював правовий висновок, відповідно до якого правовою підставою для перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є факт зміни грошового утримання/складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

Перерахунок, який просить здійснити позивач з 18.02.2020, обумовлений відновленням раніше порушених його прав з дати ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 у справі № 2-р/2020.

Однак, саме з 19.02.2020 року, наступного дня з дати ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 у справі № 2-р/2020 у позивача виникло право (підстава) на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді відповідно до Закону № 1402-VIII.

В рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 16 червня 2020 року у зразковій справі № 620/1116/20 зазначено, що зміна розміру окладу судді, який є складовою суддівської винагороди, є підставою для перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці.

Таким чином, вирішуючи даний спір, суд дійшов висновку, що після визнання неконституційними положень пункту 25 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402-VIII позивач, як суддя у відставці, набув право на перерахунок розміру його щомісячного довічного грошового утримання, виходячи з розміру суддівської винагороди, обчисленої відповідно до ст.135 та підпункту 4 пункту 24 Розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402-VIII, які визначають розмір суддівської винагороди працюючого судді.

Розмір такої суддівської винагороди для позивача вказаний у довідці Господарського суду Одеської області від 26 лютого 2020 року №08-29/1260/2020 та складає 113508,00 грн. (а.с. 66).

Згідно пункту 3 Рішення Конституційного Суду України №2-р/2020 від 18.02.2020 року положення Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 року №1402-VIII зі змінами, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Отже, право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці позивач набув з 19.02.2020 року.

Доводи відповідача, наведені в оскаржуваному рішенні, суд до уваги не бере, оскільки відсутність порядку перерахунку довічного грошового утримання суддів у відставці у зв`язку із прийняттям Рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 року, не може бути підставою для відмови відповідача у здійсненні такого перерахунку, адже така відмова не ґрунтується на жодному положенні закону.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд вважає, що відповідач не довів правомірність оскаржуваного рішення, а тому воно підлягає визнанню протиправним та скасуванню. Скасовуючи оскаржуване рішення відповідача, для повного захисту порушених прав позивача, необхідно зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести перерахунок та виплату позивачу довічного грошового утримання з 19.02.2020 року, виходячи з суддівської винагороди у розмірі 113 508, 00 грн., оскільки лише в такий спосіб можливе поновлення його порушених прав.

Відповідно до ч.1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Беручи до уваги викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність їх часткового задоволення.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що позивач звільнений від оплати судового збору на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", розподіл судових витрат зі сплати судового збору на його користь не здійснюється; інших видів судових витрат позивачем не заявлено.

Керуючись ст.ст. 2, 5-9, 72, 74-77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 263, 291, 295, 297 КАС України,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати противоправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 06 травня 2020 року № 3108 про відмову у перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до Закону України «Про судоустрій в статус суддів» щодо відмови у здійсненні перерахунку розміру довічного щомісячного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 згідно довідки Господарського суду Одеської області № 08-29/1260/2020 від 26 лютого 2020 року про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, починаючи з 19 лютого 2020 року, встановивши його у розмірі 90 % грошового утримання (заробітної плати) працюючого на відповідній посаді судді.

В іншій частині позову (щодо здійснення перерахунку та виплати довічного грошового утримання судді у відставці, починаючи з 18 лютого 2020 року) - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ).

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ: 20987385; адреса місцезнаходження: 65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83).

Суддя О.В. Глуханчук

.