Ухвала суду № 90671701, 29.07.2020, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

29 липня 2020 р. № 400/2996/20 м. Миколаїв

Суддя Миколаївського окружного адміністративного суду Птичкіна В.В., ознайомившись з

адміністративним позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

до відповідача:Виконавчого комітету Миколаївської міської ради, вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54001

про:визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , в особі його представника ОСОБА_2 , звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Виконавчого комітету Миколаївської міської ради, в якій просить визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невжиття заходів до видачі позивачу ордеру та зобов`язати видати йому спеціальний ордер на жилу площу у кімнаті АДРЕСА_2 .

В обгрунтування позовних вимог позивач, серед іншого, посилається на застосування норм Житлового кодексу Української РСР, Закону України від 19.06.1992 № 2482-XII "Про приватизацію державного житлового фонду", Закону України від 04.09.2008 № 500-VI "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" та обставину звернення до відповідача із заявою про необхідність прийняття рішення щодо видачі позивачу спеціального ордеру на жилу площу в кімнаті АДРЕСА_2 - для реалізації права на приватизацію.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.

Вирішуючи питання щодо можливості відкриття провадження в адміністративній справі за цим позовом, суд виходить з такого.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає до розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єкта владних повноважень.

Справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і який виник у зв`язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку з наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку з порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи (пункт 2 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності, де суб`єкт владних повноважень - суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України).

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Відповідно до частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України ("Справи, що відносяться до юрисдикції загальних судів"), суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Тобто в порядку цивільного судочинства розглядаються справи, що виникають із приватноправових відносин.

Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (переважно майнового) конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Під час визначення предметної юрисдикції справ необхідно виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.05.2019 у справі № 918/843/17.

У правовідносинах, що склалися між позивачем та відповідачем, позивач вбачає порушення своїх прав як особи, яка має намір набути у власність шляхом приватизації об`єкт нерухомості, що належить до комунальної власності, та тим самим реалізувати свої житлові права.

Цивільний кодекс України відносить приватизацію до підстав набуття права власності (стаття 345 цього Кодексу). Житловий кодекс Української РСР відносить право на приватизацію до житлових прав громадян (стаття 9 цього Кодексу).

Отже, у спірних правовідносинах чітко вбачається наявність у позивача приватного (майнового) інтересу, а переданий на вирішення суду спір обумовлений порушенням приватного майнового права конкретного суб`єкта (позивача).

З огляду на зазначене вище, суд дійшов переконання, що спір між позивачем та відповідачем не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

На підставі вищезазначеного, керуючись пунктом 1 частини першої статті 170, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті провадження у справі.

2. Роз`яснити позивачу, що розгляд справи за поданим ним позовом віднесений до юрисдикції загального суду.

3. Роз`яснити позивачу, що у разі відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду за клопотанням особи, яка його сплатила.

4. Копію ухвали про відмову у відкритті провадження у справі надіслати особі, яка подала позовну заяву, разом із усіма доданими до неї матеріалами.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено Кодексом адміністративного судочинства України.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину ухвали суду, або справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням пункту 15.5 Розділу VII Кодексу адміністративного судочинства

Суддя В.В. Птичкіна