Ухвала суду № 90671697, 29.07.2020, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

з питань забезпечення позову

29 липня 2020 р. № 400/3010/20 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Малих О.В., розглянувши заяву про забезпечення позову в адміністративній справі

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 до відповідачів:1. Державного бюро розслідувань, вул. С. Петлюри, 15, м. Київ, 01032 2. Виконуючого обов`язки директора Державного бюро розслідувань Соколова Олександра Володимировича, вул. С. Петлюри, 15, м. Київ, 01032про:визнання протиправними дії, визнання протиправним та скасування наказу від 14.07.2020 р. № 336, визнання протиправним та скасувння попередження від 16.07.2020 р. № 10-13-01-15465, зобов`язання вчинити певні дії,ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Державного бюро розслідувань та Виконуючого обов`язки директора Державного бюро розслідувань Соколова Олександра Володимировича, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Державного бюро розслідувань по виданню наказу від 14.07.2020 року № 336 «Про попередження працівників»;

- визнати противоправним та скасувати наказ Державного бюро розслідувань від 14.07.2020 року № 336 «Про попередження працівників»;

- визнати протиправними дії виконуючого обов`язки Директора Державного бюро розслідувань Соколова Олександра Володимировича щодо вручення «Попередження про наступне вивільнення» від 16.07.2020 року № 10-13-01-15465;

- визнати протиправним та скасувати «Попередження виконуючого обов`язки Директора Державного бюро розслідувань Соколова Олександра Володимировича про наступне вивільнення» від 16.07.2020 року № 10-13-01-15465.

29 липня 2020 року позивачем подано заяву про забезпечення позову шляхом:

- зупинення дії наказу Державного бюро розслідувань № 336 «Про попередження працівників» від 4.07.2020 року - до вирішення адміністративного спору по суті;

- заборони керівнику Державного бюро розслідувань приймати рішення, зокрема, шляхом видання наказів, розпоряджень та інших формах, про звільнення ОСОБА_1 на підставі «Попередження про наступне вивільнення» від 16.07.2020 року № 10-13-01-15465 - до вирішення адміністративного спору по суті.

В обґрунтування своєї заяви позивач зазначила про очевидну протиправність оскаржуваних наказів. А також вказала на те, що про очевидну протиправність дій відповідача по подальшому звільненню позивача свідчить оголошення конкурсу на посаду заступника директора ТУ ДБР у м. Миколаєві (оголошення про проведення конкурсу від 17.07.2020 року) при тому, що ця посада не є вакантною, оскільки позивач станом на момент оголошення конкурсу не звільнений та ця посада ні у якому разі не може бути вакантною.

Так, у разі, коли конкурс відбудеться на підставі оголошеного рішення від 17.07.2020 року та у подальшому цей наказ буде визнано судом нечинним, обрані конкурсною комісією кандидати стануть мати трудові відносини з ДБР, отримавши перемогу на підставі конкурсу, проведеного за не чинним наказом. Проте, чинне законодавство України про працю не містить підстав розірвання трудового договору у зв`язку зі скасуванням наказу, на підставі якого виникнуть трудові права та обов`язки відповідних кандидатів (ст. 40-41, 43, 43-1 Кодексу законів про працю України). Відповідно, у разі постановления судового рішення на користь позивача, вони не зможуть отримати ефективний захист та поновлення прав на доступ до служби у ДБР, оскільки такий доступ отримають кандидати після проведення конкурсу за наказом, що може бути визнаний судом не чинним. Крім того, це унеможливить виконання рішення суду у разі, коли воно буде постановлене на користь Позивача, адже суд не має повноважень втручатися у повноваження роботодавця щодо встановлення чисельності посад за штатним розкладом. Відтак, порушення рівноправності кандидатів на доступ до служби у ДБР та прояви дискримінації щодо окремих кандидатів не зможуть бути ефективно відновлені судом.

Отже, невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити та/або унеможливити виконання рішення суду, що призведе до порушення прав позивача на ефективний судовий захист.

Дослідивши заяву та додані до неї докази, суд встановив наступне:

Відповідно до положень ст. 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Ухвалу про забезпечення позову постановляє суд першої інстанції, а якщо розпочато апеляційне провадження, то таку ухвалу може постановити суд апеляційної інстанції.

Подання заяви, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

Перелік видів забезпечення позову встановлено частиною 1 статті 151 КАС України, а саме: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Згідно ч. 1 ст. 154 КАС України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково (ч. 4 ст. 154 КАС України).

За своєю суттю інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.

Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за клопотанням позивача.

Із наведеного випливає, що вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову суд має пересвідчитись, що надані докази та доводи позивача переконливо свідчать про наявність підстав для забезпечення позову.

У вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову.

Однак, у ході розгляду заяви позивача судом не виявлено фактів існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до прийняття у справі судового рішення, або неможливості захисту таких прав та інтересів без вжиття заходів забезпечення позову, або необхідності докласти значних зусиль та витрат для відновлення таких прав та інтересів при виконанні у майбутньому судового рішення, якщо його буде прийнято на користь позивача.

При цьому, наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваних наказів може бути виявлена судом тільки на підставі з`ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості і достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв`язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності.

Самі по собі негативні наслідки не можуть бути підставою для забезпечення позову, а наведене заявником обґрунтування потребує з`ясування обставин в адміністративній справі, з підтвердженням відповідними доказами і наданням оцінки аргументам учасників справи.

За таких обставин, у суду відсутні підстави для задоволення заяви про забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 150 - 154, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову – відмовити.

Ухвалу про забезпечення позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення в порядку, визначеному ст. 295-297 з урахуванням п. 15.5 Перехідних положень КАС України.

Ухвала підписана суддею 29.07.2020 року.

Суддя О.В. Малих