Рішення № 90671637, 21.07.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 380/1989/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2020 року м. Львів

14 год. 07 хв.

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Качур Р.П., за участю секретаря судового засідання Гулкевича В.О., представниці позивачки Тороній Г.М. розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації АТ «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича (01014 м. Київ б-р Дружби Народів 38), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (04053 м. Київ вул. Січових Стрільців 17) про зобов`язання вчинити дії -

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивачка, ОСОБА_1 ) звернулася до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації АТ «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича (далі - відповідач, уповноважена особа), у якому просить зобов`язати відповідача подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про ОСОБА_1 як вкладника, якому необхідно здійснити виплату відшкодування за договором банківського вкладу № 011-13511-190115 від 19.01.2015 у розмірі 100 000 грн за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачка вказала, що є вкладником коштів в АТ «Дельта Банк» та відповідно до ч. 2 ст. 27 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» повинна бути включеною до переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію цього банку. 20.02.2020 з метою включення до зазначеного списку вона звернулася до відповідача, однак листом № 834 від 02.03.2020 останній повідомив про відсутність правових підстав для такого. Оскільки вказане порушує права позивачки, вона звернулася до суду із цим позовом.

Ухвалою суду від 13.03.2020 відкрито загальне позовне провадження у вказаній справі. Залучено до участі у справі Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі - третя особа, Фонд) як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

Ухвалою суду від 26.05.2020 відмовлено у задоволенні клопотання представника третьої особи про залишення позовної заяви без розгляду.

Ухвалою суду від 26.05.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

У судовому засіданні представниця позивачки позовні вимоги підтримала з підстав, викладених у позовній заяві, просила позов задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, надіслав заяву про розгляд справи за відсутності представника (вх. № 17866 від 01.04.2020). Проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву (вх. № 17868 від 01.04.2020). Зазначив, що після запровадження тимчасової адміністрації та початку ліквідаційної процедури (03.03.2015) комісією з перевірки правочинів (договорів) за вкладними операціями АТ «Дельта Банк» здійснено перевірку договорів (правочинів) за вкладними операціями, які є нікчемними, за результатами якої виявлено наявність ознак нікчемності у ряді договорів, зокрема, і договору, укладеного між позивачкою та АТ «Дельта Банк». Крім того вказав, що навіть у разі відсутності ознак нікчемності у вказаному договорі позивачка не має права на включення до переліку вкладників, бо такий не набув чинності, оскільки саме вкладником - ОСОБА_1 , не внесено суми вкладу. Просить у задоволенні позовних вимог відмовити.

Представник третьої особи проти позову заперечив з підстав, викладених у письмових поясненнях (вх. № 20167 від 16.04.2020). Зазначив, що виплата коштів вкладникам неплатоспроможного банку здійснюється на підставі затвердженого виконавчою дирекцією Фонду реєстру вкладників. Основою для затвердження такого є перелік вкладників, складений та наданим уповноваженою особою. Вважає, що уповноваженою особою правомірно не включено позивачку до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів, оскільки договір банківського вкладу (депозиту) № 011-13511-190115 від 19.01.2015, укладений між АТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1 за наслідками перевірки визнано таким, що містить ознаки нікчемності. Просить у задоволенні позову відмовити повністю.

З`ясувавши обставини, на які позивачка посилається як на підставу своїх вимог, заперечення відповідача та третьої особи, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд встановив таке.

Постановою Національного банку України № 692/БТ від 30.10.2014 публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» віднесено до категорії проблемних.

Судом встановлено, що 19.01.2015 ОСОБА_1 уклала з публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» (далі - ПАТ «Дельта Банк») договір № 011-13511-190115 банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» у гривнях, предметом якого є розміщення строкового вкладу на суму 100 000 гривень на строк до 19.04.2015 (а.с. 12).

У п. 1.8 договору № 011-13511-190115 банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» від 19.01.2015 зазначено, що зарахування вкладу на рахунок здійснюється з власного поточного або вкладного (депозитного) рахунку вкладника, відкритого в банку, або готівкою через касу банку в день укладення сторонами вказаного договору.

Згідно з додатковою угодою № 1 до договору № 011-13511-190115 від 19.01.2015 банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» у гривнях від 19.01.2015 сторони домовилися викласти п. 1.8 договору у такій редакції: « 1.8. Зарахування Вкладу на Рахунок здійснюється з власного поточного або вкладного (депозитного) рахунку Вкладника, відкритого в Банку, або шляхом перерахування з відкритого в Банку поточного рахунку іншої фізичної особи - резидента, або готівкою через касу банку в день укладення Сторонами цього Договору. Виключно для цілей цього Договору Сторони домовились, що умови п. 5.11 Правил до відносин, що виникають на підставі до цього Договору, не застосовуються. У разі, якщо в день укладення Сторонами цього Договору не буде здійснено зарахування/перерахування коштів, що становлять суму вкладу на Рахунок, цей Договір вважається таким, що не був укладений» (а.с. 13).

Згідно з вищезазначеним договором ОСОБА_1 здійснювалося зняття нарахованих процентів на вклад у сумі 1 505,00 грн, що підтверджується заявою на видачу готівки № 446639199 від 02.03.2015 (а.с. 14) та свідчить про реальність укладеного позивачкою договору.

На підставі постанови Правління Національного банку України «Про віднесення публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних» № 150 від 02.03.2015, виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення № 51 від 02.03.2015 «Про впровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Дельта Банк», згідно з яким з 03.03.2015 впроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду на здійснення тимчасової адміністрації.

Постановою Національного банку України № 664 від 02.10.2015 відкликано банківську ліцензію та ліквідовано ПАТ «Дельта Банк».

Рішенням виконавчої дирекції Фонду № 181 від 02.10.2015 розпочато процедуру ліквідації вказаного банку з 02.10.2015 по 04.10.2017 включно. У подальшому строк процедури ліквідації продовжено до 04.10.2020 включно (рішення виконавчої дирекції Фонду № 772 від 04.04.2019).

Комісією з перевірки правочинів (договорів) за вкладними операціями ПАТ «Дельта Банк» здійснено перевірку договорів (правочинів) за вкладними операціями на предмет виявлення договорів (правочинів), що є нікчемними з підстав, передбачених, крім іншого, ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

За результатами перевірки за вкладними операціями встановлено нікчемність договору банківського вкладу (депозиту) № 011-13511-190115 від 19.01.2015, укладеного між ПАТ «Дельта Банк» та позивачкою.

Представниця ПАТ «Дельта Банк» Сичевська Ю.К. листом № 8821/2677 від 23.09.2015 повідомила позивачку про нікчемність договору банківського вкладу (депозиту) № 011-13511-190115 від 19.01.2015 та операції з внесення та перерахування грошових коштів по рахунку, відкритому на виконання вказаного договору, визнані уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб нікчемними відповідно до вимог п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (а.с. 15).

Як наслідок, уповноваженою особою не вжито заходів щодо відшкодування позивачці за рахунок згаданого Фонду гарантування вкладів фізичних осіб суми вкладу.

Судом встановлено, що 20.02.2020 позивачка звернулася із заявою до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, у якій просила подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про ОСОБА_1 як вкладника, якому необхідно здійснити виплату відшкодування за договором банківського вкладу № 011-13511-190115 від 19.01.2015 у розмірі 100 000 грн за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (а.с. 16, 17).

За результатами розгляду заяви уповноважена особа Фонд гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Дельта Банк» Кадиров В.В. листом від № 834 від 02.3.2020 повідомив позивачку про відсутність підстав для її включення до переліку вкладників АТ «Дельта Банк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду. Відмова мотивована тим, що за результатами проведеної перевірки на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними, було виявлено, що договір банківського вкладу (депозиту) № 011-16511-190115 від 19.01.2015, укладений між гр. ОСОБА_1 та Банком, є нікчемним, відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (а.с. 18).

Незгода позивачки з відмовою уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних щодо включення до переліку вкладників АТ «Дельта Банк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду стала підставою для звернення до суду за захистом її порушених прав.

При вирішенні справи по суті суд керується таким.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» № 4452-VI від 23.02.2012 (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон № 4452-VI).

Так, Закон № 4452-VI встановлює правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулює відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначає повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Згідно із статтею 26 Закону № 4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000,00 грн. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Згідно з ч. 4 ст. 2 Закону № 4452-VI вкладник - фізична особа, яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 вказаного Закону вклад - це кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти.

Частиною першою статті 3 Закону № 4452-VI визначено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 4452-VI, Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами. Виконання зобов`язань Фонду перед вкладниками здійснюється Фондом з дотриманням вимог щодо найменших витрат Фонду та збитків для вкладників у спосіб, визначений цим Законом, у тому числі шляхом передачі активів і зобов`язань банку приймаючому банку, продажу банку, створення перехідного банку протягом дії тимчасової адміністрації або виплати відшкодування вкладникам після ухвалення рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону № 4452-VI уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону і нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Згідно з п. 6 розділу ІІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду № 14 від 09.08.2012 (далі - Положення), протягом процедури ліквідації уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників стосовно: зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування; зміни розміру належних їм сум; зміни особи вкладника; змін реквізитів вкладників.

Суд зауважує, що підставою для поширення на особу гарантій, передбачених Законом № 4452-VI щодо відшкодування вкладу, є наявність у такої особи залишку коштів на банківському рахунку, що відкритий на її ім`я, тобто наявність вкладу та статусу вкладника у особи. При цьому вкладниками є особи, які уклали або на користь яких укладено або договір банківського вкладу (депозиту), або банківського рахунку, або які є власниками іменного депозитного сертифіката. Слід зазначити, що положення чинного законодавства не пов`язують визначення статусу вкладника банку та виникнення у нього права на отримання гарантованої суми відшкодування вкладу із походженням на відповідному вкладному (депозитному, поточному) рахунку коштів.

Отже, під дію гарантій відшкодування коштів за вкладом на підставі ст. 26 Закону № 4452-VI підпадають особи, які є вкладниками у розумінні приписів ст. 2 Закону № 4452-VI, вклади яких розміщено на рахунку у відповідному банку до запровадження у ньому тимчасової адміністрації.

Застосування вищезгаданих правових норм у наведений спосіб відповідає висновку, викладеному у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 у справі № 802/351/16-а, а тому суд відповідно до вимог ч. 5 ст. 242 КАС України враховує такий при вирішенні цієї справи.

Відповідно до положень статей 37, 38 Закону № 4452-VI Фонд або його уповноважена особа наділені повноваженнями щодо виявлення факту нікчемності правочинів, тобто мають право здійснити перевірку таких правочинів стосовно їх нікчемності, прийняти відповідне рішення про виявлення факту нікчемності правочину і повідомити про це сторін правочину, а також вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності правочинів.

Частина третя статті 38 Закону № 4452-VI у редакції станом на дату укладення договору банківського вкладу визначає, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: 1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов`язання без встановлення обов`язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; 2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; 3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов`язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; 4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; 5) банк прийняв на себе зобов`язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність»; 6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов`язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.

Відповідно до ч. 4 ст. 38 Закону № 4452-VI Фонд, зокрема, протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

З аналізу вищенаведеного слідує, що уповноважена особа дійсно наділена правом перевірки правочинів на предмет виявлення серед них нікчемних, але це право не є абсолютним та кореспондується з обов`язком встановити обставини, з якими закон пов`язує нікчемність правочину. Висновок про нікчемність правочину має ґрунтуватися виключно на встановлених та доведених обставинах, які за законом тягнуть за собою застосування певних наслідків, зокрема невключення особи до переліку вкладників банку для отримання в подальшому гарантованої суми вкладу.

Уповноважена особа вважала нікчемним договір банківського вкладу між банком і позивачем з підстави, передбаченої п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону № 4452-VI.

Відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону № 4452-VI правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстави, якщо банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.

Разом із цим зі змісту зазначеної норми слідує, що п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону № 4452-VI не може бути застосованим до договору, укладеного між ОСОБА_1 та ПАТ «Дельта Банк», оскільки на підставі цього договору у позивача не виникло переваг (пільг) стосовно інших кредиторів банку, а також умови цього договору не передбачають обов`язків банку перерахувати кошти або передати майно позивачу.

Відповідно до ст. 1062 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) на рахунок за банківським вкладом зараховуються грошові кошти, які надійшли до банку на ім`я вкладника від іншої особи, якщо договором банківського вкладу не передбачено інше. При цьому вважається, що вкладник погодився на одержання грошових коштів від іншої особи, надавши їй необхідні дані про рахунок за вкладом.

Отже, законодавство не передбачає обмежень для визнання особи вкладником банку у випадках перерахування коштів на її користь іншим клієнтом.

Судом встановлено, що позивачка уклала з ПАТ «Дельта Банк» договір банківського вкладу (депозиту) № 011-13511-190115 від 19.01.2015 та зняла нараховані проценти на депозитний вклад у сумі 1 505,00 грн, що підтверджується заявою на видачу готівки № 46639199 від 02.03.2015 (а.с. 14).

Укладення зазначеного договору відбулося до віднесення ПАТ «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних та запровадження тимчасової адміністрації у банку (з 03.03.2015).

Отже, вклад розміщено на рахунку ПАТ «Дельта Банк» до запровадження тимчасової адміністрації, а тому позивачка є вкладником та підпадає під дію гарантій відшкодування коштів за вкладом на підставі статті 26 Закону № 4452-VI.

Щодо твердження відповідача про невнесення ОСОБА_1 на депозитний рахунок суми вкладу, суд зазначає, що питання наявності коштів на рахунку не є предметом розгляду цієї справи.

При цьому відповідачем не наведено правових підстав для невключення ОСОБА_1 до переліку вкладників АТ «Дельта Банк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до приписів Закону № 4452-VI.

З огляду на наведенні норми права та встановлені судом обставини, суд дійшов висновку, що на позивача поширюються гарантії, передбачені Законом № 4452-VI.

Відповідно до пункту 4 розділу ІІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 9 серпня 2012 року № 14 (далі - Порядок № 14, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), перелік складається станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку і включає суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується, виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів (зменшених на суму податку), але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку.

Положеннями пункту 6 розділу ІІІ Порядку № 14 визначено, що протягом процедури ліквідації уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників стосовно, зокрема, зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування.

Ураховуючи умови укладеної позивачем та банком додаткової угоди № 1 від 19.01.2015, на підставі комплексного аналізу законодавчих положень та обставин справи, суд доходить висновку, що договір банківського вкладу (депозиту) № 011-13511-190115 від 19.01.2015 не суперечить нормам чинного законодавства, а отримання гарантованої суми відшкодування кошів за вкладом у спірних правовідносинах є гарантією, яка прямо передбачена частиною першою статті 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», тобто є такою, що прямо встановлена законодавством.

Відповідачем не підтверджено, що укладення депозитного договору та внесення коштів на депозитний рахунок за своїми ознаками є нікчемним правочином з підстав, встановлених статтею 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Відповідно до ч. 1 ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з положеннями ст. 228 ЦК України нікчемним є правочин, який порушує публічний порядок. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не наведено та не надано доказів, які б свідчили, що зазначений правочин є таким, що порушує публічний порядок чи спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави.

Отже, суд, оцінюючи докази які містяться в матеріалах справи, дійшов висновку, що правових підстав в Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації АТ «Дельта Банк» Кадирова В.В. для невключення позивачки до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду не було.

Ураховуючи наведене, суд приходить до висновку, що позивачка є особою, яка набула право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду і невключення інформації про позивачку як вкладника банку до переліку після отримання рішення про відкликання банківської ліцензії дає підстави для зобов`язання Уповноваженої особи подати до Фонду додаткову інформацію стосовно ОСОБА_1 як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом в ПАТ «Дельта Банк» за рахунок Фонду.

Застосування вищезгаданих правових норм у наведений спосіб відповідає висновку, викладеному у постанові Верховного Суду від 18.04.2019 у справі № 826/24753/15, а тому суд відповідно до вимог ч. 5 ст. 242 КАС України враховує такий при вирішенні цієї справи.

Оскільки сума вкладу не є предметом розгляду у цій справ, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Щодо судових витрат, то відповідно до вимог ст. 139 КАС України такі підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп. 15.5 п. 15 Перехідних положень КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації АТ «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича (01014 м. Київ б-р Дружби Народів 38), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (04053 м. Київ вул. Січових Стрільців 17) про зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

2. Зобов`язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_2 , виданий 28.06.1996 Залізничним РВ УМВС України у Львівській області; РНОКПП НОМЕР_1 ) як вкладника, якому необхідно здійснити виплату відшкодування за договором банківського вкладу за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (04053 м. Київ вул. Січових Стрільців 17; код за ЄДРПОУ 21708016) сплачений судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення через Львівський окружний адміністративний суд до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 30.07.2020.

Суддя Р.П. Качур