Рішення № 90671369, 29.07.2020, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 липня 2020 року м. Київ № 320/3469/20

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Колеснікової І.С., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Командування Сухопутних військ Збройних Сил України (військова частина А0105)

про визнання протиправними дій, стягнення середнього заробітку за час затримки

розрахунку при звільненні

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Командування Сухопутних військ Збройних Сил України (військова частина А0105) про визнання протиправними дій Командування Сухопутних військ Збройних Сил України (військова частина А0105) щодо непроведення своєчасного повного розрахунку з ОСОБА_1 при звільненні; стягнення з Командування Сухопутних військ Збройних Сил України (військова частина А0105) на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 12.04.2018 по 20.03.2020 в сумі 331656,02 грн.

Позов мотивовано порушенням відповідачем вимог законодавства щодо своєчасного та повного розрахунку в день виключення позивача зі списків особового складу військової частини, що є підставою для стягнення з відповідача середнього заробітку за весь час затримки належних позивачу виплат при звільненні по день фактичного розрахунку - 20 березня 2020 року.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27.04.2020 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, згідно якого позов не визнано. Зазначено про безпідставність твердження позивача щодо несвоєчасного розрахунку з ним відповідача при звільненні, оскільки на день звільнення відповідачем було проведено повний розрахунок належних позивачу виплат грошового забезпечення, а грошова компенсація за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій, яку виплачено позивачу на підставі відповідного судового рішення, не є основною складовою грошового забезпечення військовослужбовців, на підставі якої відбулась затримка розрахунку при звільненні позивача, відповідно, відсутні правові підстави стверджувати про право на отримання компенсації за затримку виплати заробітної плати, що мала місце після того, як її суму було встановлено судом.

Позивачем подано відповідь на відзив, в якій зазначено про безпідставність та необґрунтованість викладених у відзиві доводів відповідача, з огляду на те, що грошова компенсація за невикористані дні додаткової оплачуваної відпустки є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення, відповідно, є частиною грошового забезпечення та її виплата прямо пов`язана зі звільненням військовослужбовця.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази та з`ясувавши обставини справи, судом встановлено таке.

ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 , виданим 25.02.2005.

Наказом командувача Сухопутний військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 29.03.2018 №129 підполковника ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас за пунктом «а» (у зв`язку із закінченням строку контракту) частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Відповідно до наказу командувача Сухопутний військ Збройних Сил України (по стройовій частині) від 11.14.2018 №69, позивача виключено з 11.04.2018 зі списків особового складу, всіх видів забезпечення.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 02.12.2019 у справі №320/2833/19 задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до Командування Сухопутних військ Збройних Сил України (військова частина А 0105) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, визнано протиправною бездіяльність Командування Сухопутних військ (військової частини А0105) щодо не виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової щорічної відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 по 2018 рік, виходячи з розміру грошового забезпечення на день звільнення з військової служби, зобов`язано Командування Сухопутних військ Збройних Сил України (військова частина А0105) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової щорічної відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 по 2018 рік, виходячи з розміру грошового забезпечення на день звільнення з військової служби.

Згідно банківської виписки по особовому рахунку ОСОБА_1 , 20.03.2020 зараховано 26886,05 грн. з призначенням «Зарплата, ВІЙСЬКОВА ЧАСТИНА А1. Коментар до платежу: Zarobitna plata».

Вважаючи наявними правові підстави для виплати відповідачем середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнення, позивач звернувся з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Верховним Судом розглянуто зразкову справу №620/4218/18 за позовом особи до військової частини А1815 про визнання протиправною бездіяльності щодо ненарахування та невиплати грошової компенсації відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2018 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби; зобов`язання нарахувати та виплатити грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2018 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.

Рішенням Верховного Суду від 16.05.2019 у зразковій справі №620/4218/18 визнано протиправною бездіяльність військової частини А1815 щодо ненарахування та невиплати особі грошової компенсації відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2018 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 22.10.2018; зобов`язано військову частину А1815 нарахувати та виплатити особі грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2018 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 22.10.2018.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 залишено без змін постанову Верховного Суду від 16.05.2019 у зразковій справі №620/4218/18.

Як встановлено судом, рішенням Київського окружного адміністративного суду від 02.12.2019 у справі №320/2833/19 (набрало законної сили 02.01.2020) задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до Командування Сухопутних військ Збройних Сил України (військова частина А 0105) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, визнано протиправною бездіяльність Командування Сухопутних військ (військової частини А0105) щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової щорічної відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 по 2018 рік, виходячи з розміру грошового забезпечення на день звільнення з військової служби, зобов`язано Командування Сухопутних військ Збройних Сил України (військова частина А0105) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової щорічної відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 по 2018 рік, виходячи з розміру грошового забезпечення на день звільнення з військової служби.

Наявними у матеріалах справи доказами підтверджується виплата Командуванням Сухопутних військ (військовою частини А0105) ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової щорічної відпустки як учаснику бойових дій, 20.03.2020. Вказана обставина визнана відповідачем у відзиві на позовну заяву та ним не заперечувалась.

Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі по тексту - Положення), яким визначено порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України та врегульовано питання, пов`язані з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов`язку в запасі.

Відповідно до пункту 242 Положення, після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання (абзац перший).

Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини (абзац третій).

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивача було виключено зі списків особового складу без проведення остаточного розрахунку, а саме позивачу не виплачено грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій.

Спеціальним законодавством врегульовано правове становище осіб, які проходять службу в органах внутрішніх справ та поліції, у тому числі, порядок, умови проходження та звільнення зі служби, порядок та умови оплати праці, зокрема, Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-XII, постановою Кабінету Міністрів України «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей» від 17.07.1992 №393, Законом України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Втім, зазначеними нормативно-правовими актами не врегульовано порядок виплати грошового забезпечення особам за час затримки розрахунку при звільненні.

Рішенням Конституційного Суду України від 07.05.2002 №8-рп/2002 у справі щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб, визначено, що при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов`язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, встановивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми Кодексу Законів про працю України, у якому визначені основні трудові права працівників.

Таким чином, за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини.

Суд зауважує, що непоширення норм Кодексу законів про працю України на військовослужбовців стосується саме порядку та умов визначення норм оплати праці (грошового забезпечення) та порядку вирішення спорів щодо оплати праці. Водночас, питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні військовослужбовців (зокрема, затримку виплати як грошового забезпечення, так і затримку виплати коштів за період вимушеного прогулу на виконання рішення суду, одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації за невикористану відпустку, які не є складовими грошового забезпечення) не врегульовано положеннями спеціального законодавства, що регулює порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення. При цьому такі питання врегульовано Кодексом законів про працю України.

Так, частиною першою статті 47 Кодексу законів про працю України встановлено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення провести з працівником розрахунок у строки, зазначені статтею 116 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 116 Кодексу законів про працю України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Приписами частини другої статті 116 Кодексу законів про працю України визначено, що у разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Отже, враховуючи те, що спеціальним законодавством, яке регулює порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовців, не встановлено відповідальності за невиплату або несвоєчасну виплату працівнику всіх належних сум при звільненні, суд дійшов висновку про можливість застосування норм статей 116 та 117 Кодексу законів про працю України як таких, що є загальними та поширюються на правовідносини, які виникають під час звільнення військовослужбовця з військової служби.

Аналогічну за змістом правову позицію викладено Верховним Судом, зокрема у своїх постановах від 31.10.2019 у справі № 825/598/17, від 31.10.2019 у справі № 2340/4192/18.

Водночас, аналізуючи вищезгадані норми Кодексу законів про працю України, Верховний Суд у постанові від 15.09.2015 у справі № 21-1765а15 дійшов висновку, що передбачений частиною першою статті 117 Кодексу законів про працю України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені статтею 116 Кодексу законів про працю України. При цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеної, зокрема, у постанові від 21.11.2011 у справі №6-60цс11, встановивши, що працівникові в день звільнення не було сплачено всі належні від підприємства суми, суд на підставі статті 117 Кодексу законів про працю України стягує на його користь середній заробіток за весь період затримки розрахунку, якщо роботодавець не доведе відсутність у цьому своєї вини.

Як встановлено судом, при звільненні з військової служби позивачу не було виплачено грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, остаточний розрахунок з позивачем було проведено лише 20.03.2020, що не заперечувалось відповідачем.

Таким чином, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача в частині визнання протиправною бездіяльності Командування Сухопутних військ Збройних Сил України (військова частина А0105) щодо непроведення своєчасного повного розрахунку з ОСОБА_1 при звільненні, оскільки утримання від виконання певного обов`язку є пасивною формою поведінки, що виражається у вигляді бездіяльності, а не дій.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з Командування Сухопутних військ Збройних Сил України (військова частина А0105) на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 12.04.2018 по 20.03.2020 в сумі 331656,02 грн., суд зазначає, що згідно частини першої статті 27 Закону України «Про оплату праці», порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Для обчислення пенсій середня заробітна плата визначається відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі по тексту - Порядок №100).

Відповідно до пункту 2 Порядку №100, у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

За змістом пунктів 5, 8 Порядку №100, основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців роботи (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Позивачем додано до позовної заяви довідку військової частини А1937 від 09.04.2020 №101/32 про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з листопада 2017 року по квітень 2018 року. Втім, вказана довідка не містить відомостей про фактично відпрацьований позивачем час протягом двох місяців, які передували звільненню позивача, та відомостей щодо виплати, які підлягають і не підлягають урахуванню (зокрема, одноразові виплати, соціальні виплати, окремі види премій тощо) при обчисленні середньої заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, що позбавляє суд можливості перевірити правильність розрахунку позивачем середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та здійснити відповідний розрахунок.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що належним способом захисту прав позивача буде зобов`язання Командування Сухопутних військ Збройних Сил України (військова частина А0105) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час затримки виплат належних сум по день фактичного розрахунку. Відтак, позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Згідно абзацу другого частини п`ятої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» передбачено звільнення від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях позивачів - учасників бойових дій, постраждалих учасників Революції Гідності, Героїв України - у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав.

Судом встановлено, що позивач має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій, відповідно звільнений від сплати судового збору.

Оскільки сторонами не надано доказів понесення ними судових витрат, будь-які судові витрати присудженню не підлягають.

Керуючись статтями 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Командування Сухопутних військ Збройних Сил України (військова частина А0105) щодо непроведення своєчасного повного розрахунку з ОСОБА_1 при звільненні.

Зобов`язати Командування Сухопутних військ Збройних Сил України (військова частина А0105) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки виплат належних сум по день фактичного розрахунку.

У задоволенні решти адміністративного позову відмовити.

Позивач - ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ).

Відповідач - Командування Сухопутних військ Збройних Сил України (військова частина А0105) (ідентифікаційний код 22991037, місцезнаходження: 04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 19).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Згідно пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, провадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Суддя Колеснікова І.С.

Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення - 29 липня 2020 року.