Рішення № 90671297, 24.07.2020, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" липня 2020 р. справа № 809/990/18

м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Шумей М.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №60696-13 та №60698-13 від 31.05.2017, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області (далі – відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №60696-13 та №60698-13 від 31.05.2017.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач, в порушення положень Податкового кодексу України необґрунтовано та безпідставно зробив висновок про наявність у позивача обов`язку щодо сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2016 рік, в результаті чого протиправно оскаржуваними податковими повідомленнями рішеннями від 31.05.2017 року за №60698-13 визначив суму податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в розмірі 847,47 грн. та за №60696-13 визначив суму податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в сумі 23536,24 грн.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27.07.2018 позов задоволено повністю, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення №60696-13 та №60698-13 від 31.05.2017.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.07.2018 апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області задоволено частково. Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27.07.2018 скасовано в частині задоволення позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №60698-13 від 31.05.2017 та прийнято нове, яким в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 в цій частині відмолено повністю.

Головне управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області не погоджуючись з вищезазначеними рішеннями, в частині задоволення позовних вимог позивача, звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.

Постановою Верховного Суду від 10.04.2020 касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області задоволено частково, рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27.07.2018 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.11.2018 скасовано, а справу у цій частині направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04.05.2020 прийнято до провадження дану адміністративну справу, допущено процесуальне правонаступництво відповідача, у позивача витребувано документи, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об`єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000, зобов`язано відповідача надати інформацію щодо чинності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

12.05.2020 від позивача, на виконання вищезазначеної ухвали, надійшло клопотання про долучення доказів з додатками (Акт від 12.05.2020, фото копії на двох аркушах).

16.06.2020 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву. У відзиві відповідач зазначив, що позивачем визначена сума в податковому повідомленні-рішенні №60696-13 від 31.05.2017 сплачена повністю. Щодо податкового повідомлення-рішення №60698-13 від 31.05.2017 відповідач вказав, що на момент винесення спірного податкового повідомлення-рішення, діяльність позивача не відносилась та не була пов`язана з виробничою діяльністю. Просить суд відмовити в задоволенні позову.

Суд, розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження, дослідивши та оцінивши в сукупності письмові докази, встановив наступне.

Судами встановлено, що позивачу на праві приватної власності належать наступні об`єкти нерухомого майна: - 1/3 частки виробничого цеху, що знаходиться за адресою: Івано-Франківська область, Тисменицький район, смт. Лисець, вул. Чорновола, 22, що підтверджується договором купівлі-продажу виробничого цеху від 16 листопада 2007 року та витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно за №17919783 від 28 лютого 2008 року; - 1/3 частки відпочинкового комплексу, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно за індексним номером 25119284 від 04 серпня 2014 року.

Згідно з підпунктом 54.3.3. пункту 54.3. статті 54 Податкового кодексу України та відповідно до підпункту 266.7.2. пункту 266.7. статті 266 Податкового кодексу України, Головним управлінням ДФС в Івано-Франківській області визначено ОСОБА_1 за податковий період 2016 рік суму податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в розмірі 847,47 грн згідно податкового повідомлення рішення форми "Ф" від 31 травня 2017 року за №60698-13(а.с.11) та в сумі 23 536,24 грн відповідно до податкового повідомлення рішення форми "Ф" від 31 травня 2017 року за №60696-13.

В частині 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28 грудня 2014 року №71-VIII запроваджено новий місцевий податок, а саме - податок на майно, який складається з трьох різновидів: транспортний податок, податок на майно, відмінне від земельної ділянки, та плата за землю.

За правилами підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України).

Відповідно до підпункту 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

Відповідно до статті 10 ПК України податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є місцевим податком.

За змістом підпункту 266.4.2 пункту 266.4 статті 266 ПК України органи місцевого самоврядування до 25 грудня року, що передує звітному, подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням об`єкта житлової та/або нежитлової нерухомості інформацію щодо ставок та наданих пільг юридичним та/або фізичним особам зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Згідно з підпунктом 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року (підпункт 266.6.1. пункту 266.2 статті 266 ПК України).

У даній справі спірним є питання можливості застосування підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України щодо об`єкту нерухомого майна - 1/3 виробничого цеху, який належить позивачу на праві власності та щодо якого прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення №60698-13 від 31.05.2017.

Так, відповідно до підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 цього Кодексу не є об`єктом оподаткування будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.

Відповідно до пункту 30.1 статті 30 Податкового кодексу України податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.

За положеннями підпункту 14.1.129-1. Пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України об`єкти нежитлової нерухомості - будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду. У нежитловій нерухомості виділяють серед іншого будівлі промислові та склади (підпункт «ґ»).

Згідно пункту 5.3 статті 5 Податкового кодексу України інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17 серпня 2000 року № 507, будівлі промисловості (криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо) віднесено до підрозділу "Будівлі нежитлові" група 125 "Будівлі промислові та склади" клас 1251 "Будівлі промисловості".

До будівель промисловості відносяться об`єкти нерухомості, які відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 належать до класу 1251 "Будівлі промисловості", який в свою чергу включає підкласи: 1251.1 - "Будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості", 1251.2 - "Будівлі підприємств чорної металургії", 1251.3 - "Будівлі підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості", 1251.4 - "Будівлі підприємств легкої промисловості, 1251.5 - "Будівлі підприємств харчової промисловості", 1251.6 - "Будівлі підприємств медичної та мікробіологічної промисловості", 1251.7 - "Будівлі підприємств лісової деревообробної та целюлозно-паперової промисловості", 1251.8 - "Будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро-фаянсової промисловості", 1251.9 - "Будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне".

Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об`єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.

Відповідно до правового висновку, викладеного в постанові палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі №820/3556/17 (постанова від 17.02.2020), застосування підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України можливе у разі якщо власниками об`єктів промисловості є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, та за умови (з врахуванням виду їх діяльності) використання таких об`єктів за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду).

Як вже зазначалось, судами встановлено, що позивачу на праві приватної власності належать об`єкти нерухомого майна: 1/3 частки виробничого цеху, що знаходиться за адресою: Івано-Франківська область, Тисменицький район, смт. Лисець, вул. Чорновола, 22, загальною площею 1126,3 кв. м.

Підпунктом 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ (надалі, також - ПК України) визначено, що платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, у тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (пп. 266.2.1 п. 266.1 ст. 266 ПКУ).

Відповідно до п. «є» пп. 266.2.2. ст. 266 ПК України не є об`єктом оподаткування будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.

Тобто для застосування вказаної норми та відповідно отримання платником податків пільги щодо оподаткування нежитлової нерухомості, одночасно мають бути дотримані дві необхідні умови, а саме:

а) це мають бути будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення (відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17.08.2000 № 507, до групи "Будівлі промислові та склади" (код 125) належить клас "Будівлі промислові" (код 1251), який включає будівлі промислового призначення, наприклад фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо.). Тобто, визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об`єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.

б) вказані будівлі промисловості мають використовуватися за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду).

Відповідно до Національного класифікатора України ДК 009:2010, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 29 листопада 2010 року №530 (надалі, також - ДК 009:2010), економічна діяльність - процес виробництва продукції (товарів і послуг), який здійснюють з використанням певних ресурсів: сировини, матеріалів, устаткування, робочої сили, технологічних процесів тощо. Економічну діяльність характеризують витрати на виробництво, процес виробництва та випуск продукції.

Класифікація видів економічної діяльності (КВЕД) є складовою ДК 009:2010, згідно з яким процес промислового виробництва - це процес перероблення (механічного, хімічного, ручного тощо), який використовують для виготовлення нової продукції (споживчих товарів, напівфабрикатів чи засобів виробництва), оброблення товарів, які були у використанні, надання промислових послуг і який класифікують у секціях В «Добувна промисловість та розроблення кар`єрів», С «Переробна промисловість», D «Постачання електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря», Е «Водопостачання; каналізація, поводження з відходами» та F «Будівництво».

Тобто, з метою застосування норм п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України промисловими вважаються суб`єкти, які відповідно до ДК 009:2010 відносяться до секцій:

В «Добувна промисловість та розроблення кар`єрів»,

С «Переробна промисловість», зокрема виробництво харчових продуктів, напоїв, тютюнових виробів, текстильне виробництво, виробництво шкіри, виробів зі шкіри та інших матеріалів. виробництво паперу та паперових виробів, поліграфічна діяльність, тиражування записаної інформації тощо;

D «Постачання електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря»,

Е «Водопостачання, каналізація, поводження з відходами»,

F «Будівництво».

Проте, як станом на момент винесення спірного податкового повідомлення-рішення, так станом і на день подання відзиву на позовну заяву, ФОП ОСОБА_1 має вид діяльності «Діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування».

Тобто, на момент винесення спірного податкового повідомлення-рішення, діяльність позивача не відносилась та не була пов`язана з виробничою діяльністю, а тому норми п.п.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України - не застосовуються. Таким чином, позивач є платником податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Окрім того, в матеріалах справи відсутні належні докази, що підтверджують здійснення позивачем виробничої діяльності, а також докази - що виробничий цех, який належить ОСОБА_1 на праві власності використовується за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду). Докази подані позивачем, суд вважає їх не належними, оскільки вони не підтверджують вищезазначене.

Отже, визначення контролюючим органом податкового зобов`язання по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в сумі 847,47 є правомірним.

Враховуючи зазначене, ГУ ДФС в Івано-Франківській області діяло виключно в межах своїх повноважень та у спосіб передбачений нормами діючого законодавства.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім того, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підсумовуючи наведене, суд вважає за необхідне в задоволенні позову відмовити.

Згідно пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" КАС України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162-165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 );

відповідач: Головне управління ДПС в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 43142559, вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, 76018).

Суддя Шумей М.В.