Рішення № 90671025, 29.07.2020, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2020 року м. Житомир справа № 240/7397/20

категорія 106020000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Липи В.А., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Головного управління ДФС у Житомирській області, у якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області щодо відмови у визначенні ОСОБА_1 , календарної вислуги років з врахуванням періоду перебування на посадах з 24.07.1998 по 26.09.1999 роки (1 рік 2 місяці 2 дні) у Державній податковій адміністрації у Житомирській області;

- зобов`язати Головне управління Державної фіскальної служби у Житомирській області зарахувати ОСОБА_1 до вислуги років для призначення пенсії стаж роботи у Державної податкової адміністрації у Житомирській області з 24.07.1998 по 26.09.1999.

В обґрунтування позову зазначив, що відмова у визначенні ОСОБА_1 календарної вислуги років з врахуванням періоду перебування на посадах з 24.07.1998 по 26.09.1999 (1 рік 2 місяці 2 дні) у Державній податковій адміністрації у Житомирській області є безпідставною, оскільки саме на відповідача покладено обов`язок обчислення стажу державної служби його працівників-державних службовців.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження з призначенням відкритого судового засідання у справі з викликом сторін на 23.06.2020.

На виконання вимог ухвали суду про відкриття провадження у справі, відповідачем до суду надано відзив на позовну заяву, у якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі за безпідставністю. Заперечуючи проти позовних вимог відмітив, що відмова у зарахуванні часу роботи в державних органах до вислуги років для призначення пенсії позивачу узгоджується з позицією Верховного Суду, яка викладена в постанові від 31.05.2018 в справі №813/5766/15, та зазначив, що на момент подання відзиву, позивача зі служби не звільнено і пенсія не призначена, відтак відсутній документ, у якому було б зазначено інформацію про вислугу років позивача для призначення пенсії. Відмітив, що до компетенції відповідача не відноситься прийняття рішення щодо затвердження переліку посад або зарахування часу роботи в державних органах до вислуги років для призначення пенсії.

23.06.2020 у зв`язку із неявкою представника відповідача та надання часу представнику позивача для ознайомлення із відзивом на позовну заяву, розгляд справи відкладено на 02.07.2020.

02.07.2020 у зв`язку із надходженням заяви представника позивача про відкладення розгляду справи та неявкою представника відповідача, розгляд справи відкладено на 14.07.2020.

08.07.2020 до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, у якій він підтримує позовні вимоги та просить їх задовольнити у повному обсязі. Відмітив, що посилання на постанову ВС від 31.05.2018 в справі №813/5766/15 не можуть бути застосовані у справі №240/7397/20, оскільки підстави відмови та посилання на обставини різняться з підставами та обставинами даної справи.

Поміж іншого, у даній відповіді на відзив представник позивача просить подальший розгляд справи здійснювати в письмовому провадженні.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений у відповідності до вимог Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Причини неявки суду не повідомив.

Зважаючи на відсутність перешкоди для розгляду справи у судовому засіданні та приймаючи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, судом постановлено протокольну ухвалу про подальший розгляд справи в письмовому провадженні.

Згідно із ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно й повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив та відповідь на відзив, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Встановлено, що позивач з 01.10.1999 по час звернення до суду із даним позовом проходить службу в органах податкової міліції.

За вказаний період позивач займав різні посади, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою ГУДФС у Житомирській області від 15.04.2020.

Матеріалами справи підтверджено, що до дня вступу на службу в органи податкової міліції позивач працював з 24 липня 1998 року по 04 січня 1999 року на посаді державного податкового інспектора відділу дослідчої перевірки Житомирського міжрайонного управління податкової міліції ДПА у Житомирській області, з 05 січня 1999 року по 26 вересня 1999 року на посаді державного податкового інспектора Житомирського міжрайонного відділу податкової міліції ДПА у Житомирській області. Загалом період перебування на даних посадах склав 1 рік 2 місяці 2 дні.

10 квітня 2020 року позивач звернуся до відповідача з рапортом, в якому просив зарахувати до вислуги років для призначення пенсії час роботи на посадах державного службовця в органах державної податкової служби.

Листом №7/14/06-30-05 від 24.04.2020 Головне управління ДФС у Житомирській області повідомило позивача про відсутність підстав для зарахування до вислуги років час роботи позивача в державному органі, оскільки Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» подібне зарахування не передбачене.

Не погодившись із вказаною відмовою в зарахуванні стажу державної служби позивача, який дає право на звільнення за вислугою років, позивач звернувся до суду із даним позовом за захистом порушеного права.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В абзаці першому преамбули Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ (в редакції до 05 травня 2018 року) (далі - Закон № 2262-ХІІ) визначено, що цей Закон визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 2262-ХІІ особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.

Згідно із пунктом «б» статті 12 Закону № 2262-ХІІ право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону мають звільнені зі служби з урахуванням вимог частини п`ятої статті 30 цього Закону, яка призначається незалежно від звільнення зі служби особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України, поліцейські, особи начальницького складу податкової міліції, особи начальницького і рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби України, особи начальницького і рядового складу органів і підрозділів цивільного захисту.

У відповідності до пункт «и» частини 1 статті 17 Закону № 2262-ХІІ особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби і військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б» - «д» статті 1-2 цього Закону, які мають право на пенсію за цим Законом, до вислуги років для призначення пенсії зараховується час роботи в державних органах у разі переходу на військову службу в органи і військові формування Служби безпеки України, Управління державної охорони України, органи внутрішніх справ, Національну поліцію, державну пожежну охорону, Державну службу спеціального зв`язку та захисту інформації України, органи і підрозділи цивільного захисту, податкову міліцію або Державну кримінально-виконавчу службу України на посади офіцерського та начальницького складу згідно з переліками посад, затверджуваними відповідно Службою безпеки України, Управлінням державної охорони України, Міністерством внутрішніх справ України, Національною поліцією, Державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації України, центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної політики у сферах виконання кримінальних покарань, цивільного захисту, пожежної і техногенної безпеки, державної фінансової політики.

Відповідно до частини другої статті 17 Закону № 2262-ХІІ до вислуги років поліцейським, особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України при призначенні пенсії на умовах цього Закону додатково зараховується час їхнього навчання (незалежно від форми навчання) у цивільних вищих навчальних закладах, а також в інших навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання, до вступу на військову службу, службу до органів внутрішніх справ, Національної поліції, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України або призначення на відповідну посаду в межах до п`яти років із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби.

Статтею 17 Закону № 2262-ХІІ визначений порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом.

Порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Обчислення вислуги років для призначення пенсії здійснюється, як правило, за послужним списком особової справи особи, яка має право на пенсію за цим Законом.

Перелік документів, що підтверджують окремі періоди військової служби, служби в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, які підлягають зарахуванню до вислуги років у календарному обчисленні або на пільгових умовах визначається Кабінетом Міністрів України.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.09.1997 № 503-р до категорії посад державних службовців були включені посади працівників ДПА, які не мають спеціальних звань.

Таким чином, посадові особи податкових органів є державними службовцями і відповідно до цього мають право на призначення пенсії на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу». Зазначеним законом не встановлено вичерпного переліку посад, які відносяться до посад державних службовців та яким призначається пенсія на умовах цього ж закону.

Вищевикладена правова позиція узгоджується із судовою практикою Вищого адміністративного суду України (ухвала від 18.03.2014 у справі № К/9991/78414/12), та наведена в постанові Верховного Суду від 14.08.2019 у справі №1740/2508/18.

Суд, зазначає, що відповідачем не наведено обґрунтованих підстав для відхилення від вказаної правової позиції Верховного Суду, а тому не вбачає підстав для її неврахування.

Крім того, на виконання ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та з урахуванням ч. 5 ст. 242 КАС України вказані правові висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, повинні застосовуватись до спірних правовідносин.

Зокрема, в постанові від 14 серпня 2019 року в справі №1740/2508/18 Верховний Суд зазначає, що Законом №2262-XII для осіб начальницького складу податкової міліції передбачені гарантії формування вислуги років, необхідної для призначення та нарахування пенсії. Реалізація зазначеної гарантії не повинна залежати від невиконання державними органами, покладених на них обов`язків, зокрема, щодо створення та затвердження списку посад. Правовідносини, що виникають в процесі реалізації права на встановлену державою гарантію для осіб начальницького складу податкової міліції як складової їхнього правового статусу, будуються на принципі юридичної визначеності. Зазначений принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного акта, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах.

Згідно абзацу 12 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактам, начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» до вислуги років зараховуються час роботи в державних органах у разі переходу на військову службу або службу в органи Служби безпеки, Управління державної охорони, органи внутрішніх справ, Національну поліцію, державну пожежну охорону, Державну службу спеціального зв`язку та захисту інформації, органи і підрозділи цивільного захисту, податкову міліцію або Державну кримінально-виконавчу службу на посади офіцерського та начальницького складу згідно з переліками посад, що затверджуються відповідно Службою безпеки, Управлінням державної охорони, Міністерством внутрішніх справ, Державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації, Міністерством юстиції, Міністерством фінансів, а також у разі переходу на службу до Служби судової охорони на посади середнього і вищого складу згідно з переліком посад, що затверджується Головою Служби судової охорони.

Аналіз вищенаведених норм законодавства дає підстав для висновку, що особам, які мають право на призначення пенсії на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», до вислуги років для призначення пенсії зараховується час роботи в державних органах у разі переходу на військову службу в органи внутрішніх справ, податкову міліцію на посади офіцерського та начальницького складу згідно з переліками посад, затверджуваними відповідно Міністерством внутрішніх справ України, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері державної фінансової політики.

Таким чином, відмова у визначенні позивачу календарної вислуги років з врахуванням періоду праці з 24.07.1998 по 26.09.1999 у Державній податковій адміністрації у Житомирській області є неправомірною.

З огляду на встановлені обставини справи, застосовуючи механізм захисту порушеного права та його відновлення, враховуючи встановлену протиправність відмови Головного управління ДФС у Житомирській області у визначенні ОСОБА_1 календарної вислуги років з врахуванням періоду перебування на посадах з 24.07.1998 по 26.09.1999, суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління ДФС у Житомирській області зарахувати ОСОБА_1 до вислуги років для призначення пенсії стаж роботи з 24.07.1998 по 26.09.1999 у Державній податковій адміністрації у Житомирській області.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (ч. 2 ст. 77 згаданого Кодексу).

З огляду на викладене, суд вважає, що позов є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Щодо вимоги встановити судовий контроль за виконанням рішення суду шляхом зобов`язання відповідача подати в установлений судом термін, з моменту набрання рішенням законної сили, звіт про виконання рішення суду , суд зазначає слідуюче.

Частиною першою статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Зі змісту наведеної правової норми випливає, що зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, яке має застосовуватися у виключних випадках.

Поряд з цим слід відмітити, що позивачем не наведено причин та не надано доказів, які б свідчили про те, що відповідач може ухилятися від виконання рішення суду.

Приймаючи до уваги обставини даної справи, суд не вважає за необхідне зобов`язувати суб`єкта владних повноважень подавати звіт про виконання судового рішення, а тому відмовляє у встановленні судового контролю за виконанням рішення у даній справі.

Відповідно до положення статті 139 КАС України, витрати понесені позивачем у даній справі в сумі 840,80 грн судового збору підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Житомирській області.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 229, 242-246, 250, 255, 257- 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РКНОПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС у Житомирській області (вул. Юрка Тютюнника, 7, м.Житомир,10003 код ЄДРПОУ 39459195) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області щодо відмови у визначенні ОСОБА_1 календарної вислуги років з врахуванням періоду перебування на посадах з 24.07.1998 по 26.09.1999 (1 рік 2 місяці 2 дні) у Державній податковій адміністрації у Житомирській області.

Зобов`язати Головне управління Державної фіскальної служби у Житомирській області зарахувати ОСОБА_1 до вислуги років для призначення пенсії стаж роботи у Державній податковій адміністрації у Житомирській області з 24.07.1998 по 26.09.1999 (1 рік 2 місяці 2 дні).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області (вул. Юрка Тютюнника, 7, м.Житомир,10003 код ЄДРПОУ 39459195) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РКНОПП НОМЕР_1 ) 840 (вісімсот сорок) грн 80 коп. сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.А. Липа