Рішення № 90670443, 29.07.2020, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

29 липня 2020 р. Справа № 120/2611/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дончика Віталія Володимировича, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС України у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу

в с т а н о в и в :

17.06.2020 року ФОП ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що 14.02.2020 року відповідачем винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-Ф48У зі сплати єдиного соціального внеску в сумі 5541,71 грн.

На переконання позивача, винесена вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-Ф48У від 14.02.2020 року є протиправною, оскільки відповідачем повторно покладено обов`язок зі сплати тієї ж самої недоїмки по єдиному соціальному внеску, яка оскаржена в судовому порядку, а тому така вимога є протиправною та такою, що підлягає скасуванню, у зв`язку із чим, позивач звернувся з цим позовом до суду, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Вінницькій області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-Ф48У від 14.02.2020, згідно якої на нього покладено обов`язок сплатити недоїмку зі сплати єдиного соціального внеску в сумі 5541,71 грн.

Ухвалою суду від 22.06.2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у адміністративній справі, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

13.07.2020 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідач заперечує щодо задоволення адміністративного позову. Зокрема вказав, що згідно реєстру самозайнятих осіб, ОСОБА_1 перебуває на податковому обліку в Бершадській ДПІ Тростянецького управління ГУ ДПС у Вінницькій області як платник податків за основним місцем роботи та 07.03.2008 року взятий на податковий облік як фізична особа - підприємець. Відповідно до відомостей з Реєстру страхувальників позивач перебуває на обліку, як платник єдиного внеску з 04.03.2008 року.

Відповідно до пункту 10 розділу IV Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування № 435 від 14.04.2015 року, фізичні особи - підприємці формують та подають до органів доходів і зборів звіт щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Згідно з п.1 розділу IV цього порядку звіт формується на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких проводиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до Закону №2464 нараховується єдиний внесок.

Проте, звіти щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування позивачем не подавались та, відповідно, єдиний внесок всупереч Закону №2464 не сплачувався.

На підставі вищезазначеного та згідно даних ІКП 71040000 ФОП ОСОБА_1 нараховано єдиного соціального внеску: за 2 квартал 2018 року - 2457,18 грн., термін сплати 19.07.2018 рік., за 4 квартал 2018 року - 2457,18 грн., термін сплати 21.01.2019 рік, 627,35 грн. пеня за несвоєчасну сплату. Таким чином станом на 14.02.2020 рік борг по ІКП 71040000 становить5541,71 грн.

Враховуючи вищевикладене, просили у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

27.07.2020 року позивачем подано відповідь на відзив, у якому останній вважає доводи викладені у відзиві на позовну заяву безпідставними, а позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив, що ОСОБА_1 03.03.2008 року зареєстрований як фізична особа - підприємець, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію № 650700 Серія В02 та з 07.03.2008 року взятий на податковий облік за № 6066.

Згідно довідки, виданої Гайсинською ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області від 16.07.2018 року у позивача відсутня заборгованість по сплаті єдиного соціального внеску.

14.02.2020 року Головне управління ДФС у Вінницькій області прийняло вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-Ф48У, згідно з якою позивачу нараховано суму боргу зі сплати єдиного соціального внеску в розмірі 5541,71 грн. відповідно до статті 25 Закону №2464-VI.

Не погодившись із вимогою про сплату боргу (недоїмки), позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд зазначає наступне.

Статтею 67 Конституції України визначено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України

Статтею 16 ПК України визначено, що платники податків зобов`язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених Податковим кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - це сума грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня.

Згідно з підпунктом 19-1.1.2 пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК України контролюючі органи контролюють своєчасність подання платниками податків та платниками єдиного внеску передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати податків, зборів, платежів.

Положеннями підпункту 20.1.19 пункту 20.1 статті 20 ПК України встановлено, що контролюючі органи мають право застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи; стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов`язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України; стягувати суми недоїмки із сплати єдиного внеску; стягувати суми простроченої заборгованості суб`єктів господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитами (позиками), залученими державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державні (місцеві) гарантії, а також за кредитами із бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законами України.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначено Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон України №2464-VI).

Пунктом 2 частини першої статті 1 Закону №2464-VI встановлено, що єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

За змістом статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску, зокрема є:- роботодавці: 1) підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами; 2) фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців); 3) фізичні особи, які забезпечують себе роботою самостійно, та фізичні особи, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту).

- фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 6 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 7 Закону №2464-VI єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого) частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Приписами пункту 1 частини третьої статті 7 №2464-VI врегульовано, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Частиною п`ятою статті 8 Закону №2464-VІ визначено, що єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску. У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску. При нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам з джерел не за основним місцем роботи ставка єдиного внеску, встановлена цією частиною, застосовується до визначеної бази нарахування незалежно від її розміру.

Згідно з частиною десятою статті 9 Закону №2464-VI днем сплати єдиного внеску вважається: 1) у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів; 2) у разі сплати єдиного внеску готівкою - день прийняття до виконання банком або іншою установою - членом платіжної системи документа на переказ готівки разом із сумою коштів у готівковій формі; 3) у разі сплати єдиного внеску в іноземній валюті - день надходження коштів на відповідні рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

Положеннями частини одинадцятої статті 9 Закону №2464-VI встановлено, що у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Приписами частини десятої статті 25 Закону №2464-VI визначено, що на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Приписами пункту 2 частини одинадцятої статті 25 Закону №2464-VI орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) страхувальниками, визначеними Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів визначено Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449 (далі - Інструкція №449).

Відповідно п. 2 розділу IV Інструкції № 449 сплата єдиного внеску здійснюється за місцем обліку такого платника в національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на відповідні рахунки органів доходів і зборів, відкриті в органах Державної казначейської служби України (далі - органи Казначейства), для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь.

Єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку.

Днем сплати єдиного внеску вважається: у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органів доходів і зборів - день списання банком або органом Казначейства суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів; у разі сплати єдиного внеску готівкою - день прийняття до виконання банком або іншою установою - членом платіжної системи документа на переказ готівки разом із сумою коштів у готівковій формі; у разі сплати єдиного внеску в іноземній валюті - день надходження коштів на відповідні рахунки Державної фіскальної служби України, відкриті в Казначействі.

Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (п.п.2-4 розділу IV Інструкції № 449).

Пунктом 1 розділу VII Інструкції №449 визначено, що за порушення норм законодавства про єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до платників, на яких згідно із Законом покладено обов`язок нараховувати, обчислювати та сплачувати єдиний внесок, застосовуються фінансові санкції (штрафи та пеня) відповідно до Закону.

Приписами підпункту 2 пункту 2 розділу VII Інструкції №449 згідно з частиною одинадцятою статті 25 Закону до платників, визначених підпунктами 1 - 4 та 6 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, органи доходів і зборів застосовують штрафні санкції в таких розмірах: зокрема, за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення у період до 01 січня 2015 року, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.

За несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення, починаючи з 01 січня 2015 року, накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум. При цьому складається рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за формою згідно з додатком 12 до цієї Інструкції. Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів.

При застосуванні штрафів, зазначених у цьому підпункті, приймається одне рішення на всю суму сплаченої (погашеної) недоїмки незалежно від періодів та кількості випадків сплати за зазначені періоди.

Таким чином, за несплату платником податків єдиного внеску у певний термін законодавець для такого платника передбачив негативні наслідки у вигляді штрафних санкцій, а також нарахування пені.

Як вказує представник відповідача, згідно даних ІКП 71040000 ФОП ОСОБА_1 нараховано єдиного соціального внеску: за 2 квартал 2018 р - 2457, 18 грн., термін сплати 19.07.2018 року., за 4 квартал 2018 року - 2457,18 грн., термін сплати 21.01.2019 року, 627, 35 грн пеня за несвоєчасну сплату.

Разом з тим, судом встановлено, що в провадженні Сьомого апеляційного адміністративного суду перебувала адміністративна справа №120/764/19-а за позовом ФОП ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних санкцій.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24.09.2019 року у справі №120/764/19-а апеляційну скаргу апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задоволено повністю. Зокрема, визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління ДФС у Вінницькій області № 0033855102 від 29.08.2018 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, згідно якого до ОСОБА_1 за період із 22.03.2013 року по 04.07.2018 року нараховано та застосовано штраф у розмірі 1 702,62 грн. та пеню у розмірі 4 85,91 грн, а всього на суму 6 288,53 грн.

У відповідності до ч.4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, обставини встановлені постановою суду від 24.09.2019 року у справі №120/764/19-а не доказуються при розгляду даної справи.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 був зобов`язаний сплачувати у 2018 році єдиний соціальний внесок, нарахований за кожний календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

За таких обставин, сплата єдиного соціального внеску мала відбуватися у наступні строки:

- за перший квартал 2018 року - включно по 19.04.2018;

- за другий квартал 2018 року - включно по 19.07.2018;

- за третій квартал 2018 року - включно по 19.10.2018;

- за четвертий квартал 2018 року -включно по 19.01.2019.

Як на правомірність своїх дій відповідач вказував на те, що позивачем було несвоєчасно сплачено позивачем ЄСВ у 2013 - 2018 роках, що підтверджується роздруківкою з ІКП.

Однак, колегія суддів зазначила, що вказані твердження відповідача спростовуються квитанціями АТ КБ "Приватбанк" від 08.01.2019, 17.10.2018, 16.07.2018 та 27.04.2018, згідно яких підтверджується сплата єдиного соціального внеску у наступні строки:

-за перший квартал 2018 року - 27.04.2018 (прострочення 8 днів);

-за другий квартал 2018 року - 16.07.2018 (відсутнє прострочення);

-за третій квартал 2018 року - 17.10.2018 (відсутнє прострочення);

-за четвертий квартал 2018 року - 08.01.2019 (відсутнє прострочення).

Отже, за 2018 календарний рік ОСОБА_1 допустив прострочення із сплати єдиного соціального внеску лише на вісім календарних днів при сплаті за перший квартал 2018 року , а саме із 20.04.2018 включно по 27.04.2018.

Колегія суддів зауважила, що частиною 10 статі 25 Закону №2464-VI передбачено, що на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день І прострочення платежу.

Частиною 13 статті 25 Закону №2464-VI встановлено, що нарахування пені, передбаченої цим Законом, починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної , сплати (перерахування) включно.

При цьому, судом апеляційної інстанції встановлено, що розмір щомісячного єдиного соціального внеску, який мав сплачувати ОСОБА_1 у 2018 році, становив 819,06 грн. на місяць, а поквартальний платіж 2 457,18 грн., із розрахунку: 819,06 грн. х 3 = 2 457,18 грн.

За прострочення ОСОБА_1 сплати єдиного соціального внеску на вісім календарних днів у квітні 2018 року за перший квартал цього року, до останнього підлягає до застосування пеня у розмірі 0,1 відсотка від суми недоїмки, яка нараховується з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно.

За таких обставин, за вісім днів прострочення сума пені становитиме 19,68 грн., із розрахунку: 2 457,18 грн. (сума ЄСВ за 1 квартал 2018 року) х 0,1 відсотка (ставка пені) х 8 днів (строк прострочення) = 19,68 грн.

Разом з тим, як вбачається із квитанції АТ КБ "Приватбанк" від 27.04.2018, ОСОБА_1 сплатив за 1 квартал 2018 року 2500,00 грн., тобто суму, яка сукупно перевищує суму ЄСВ за 1 квартал 2018 року (2 457,18 грн.) та суму пені (19,68 грн.) разом взяті.

Колегія суддів звернула увагу, що згідно платіжними дорученнями, які містяться в матеріалах справи в інших кварталах 2018 року ОСОБА_1 не порушував строки внесення оплати за ЄСВ.

Підсумовуючи наведене, апеляційний суд вказав, що у 2018 році ОСОБА_1 не лише повістю сплатив суми єдиного соціального внеску та пені, а і фактично переплатив зайві кошти, що вказує на неправомірність застосування до нього пені та штрафу за вказаний період.

Враховуючи, що обставини встановлені постановою суду від 24.09.2019 року у справі №120/764/19-а, не доказуються, а нарахування ЄСВ ФОП ОСОБА_1 відбулось за 2018 рік, слід дійти висновку, що оскаржувана вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-Ф48У від 14.02.2020 року є протиправною та підлягає скасуванню.

Додатково судом встановлено, що позивачем сплачено ЄСВ за 2019 рік, що підтверджується квитанціями АТ КБ "Приватбанк" та платіжними дорученнями від 19.04.2019, 16.07.2019, 28.09.2019 та 14.01.2020.

Відповідно до ст. 61 Конституції України, ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з нормами ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що з наведених мотивів та підстав, адміністративний позов підлягає задоволенню.

Згідно ч. 1ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

в и р і ш и в :

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Вінницькій області про сплату боргу (недоїмки) № Ф-Ф48У від 14.02.2020 року.

Стягнути на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області (Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 43142454) в сумі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );

Відповідач: Головного управління ДПС у Вінницькій області (Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 43142454).

Суддя Дончик Віталій Володимирович