Рішення № 90669931, 23.07.2020, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"23" липня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/3848/19

Господарський суд Одеської області у складі судді Літвінова С.В.

при секретарі судового засідання Липі Т.О.

за участю представників:

Від позивача: Андрощук С.В. - довіреність;

Від відповідача: Гершман Л.В.- довіреність;

розглянувши у судовому засіданні справу за правилами загального позовного провадження за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРТРАНСЛОДЖИСТІК" (вул. Верханій Вал, 72, Київ, 04070)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "АВАНТАЖ ІНСПЕКТ" (Вул. Академічна, буд. № 20-Б, офіс № 8, каб. № 3,,Одеса,Одеська область,6500 )

про стягнення 1 326 099,92грн.;

ВСТАНОВИВ:

ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «УКРТРАНСЛОДЖИСТІК» звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АВАНТАЖ ІНСПЕКТ», в якому просить господарський суд: стягнути пеню по договору купівлі-продажу № 3001/19 від 30.01.2019р. у сумі 1 125 927,25 грн і упущену вигоду у сумі 200 172,67 грн, а також судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем строків поставки вагонів, що є підставою для застосування пені по п. 6.6. договору за період з 28.02.2019р. по 23.04.2019р.; оскільки вагони були поставлені тільки 23.04.2019р., то додатково за період з 8.02.2019р. по 23.04.2019р. виникли збитки у вигляді упущеної вигоди, так як за цей час позивач міг передати непоставлені вагони в оренду, оскільки цього не зробив, то не отримав прибуток.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 24.12.2019р. позивачу повернуто заяву про забезпечення позову.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 27.12.2019р. відкрито провадження у справі № 916/3848/19 за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання було призначено на 22.01.2020р. на 15:45.

Відповідач надав відзив на позов, за змістом якого вбачається, що не визнав позовні вимоги, просить суд відмовити в їх задоволенні з посиланням на ту обставину, що затримка в поставці вагонів сталась з вини АТ «УКРЗАЛІЗНИЦЯ»; строки виконання по договору були змінені додатковою угодою № 1 від 12.04.2019р. і листом № 60; договір не передбачає нарахування пені з урахуванням всіх специфікацій; пеня не може бути нарахована на 23.04.2019р., так як вагони були вже передані; згідно з положеннями ч. 3 ст. 551 ЦК України і ст. 233 ГК України пеня має бути зменшена; у діях відповідача відсутня протиправна поведінка, щоб стягувати упущену вигоду.

Відповідач подав заяву про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, в якій вказував, що для участі у справі має бути залучене АТ «УКРЗАЛІЗНИЦЯ», так як з вини цього товариства відповідач не зміг вчасно поставити вагони.

Позивач подав заяву на заяву відповідача про залучення АТ «УКРЗАЛІЗНИЦЯ» в якості третьої особи, в якій заперечував проти залучення, так як права цього товариства не порушуються, а вина в тому, що вагони не були поставлені вчасно тільки за відповідачем.

Судом відмовлено в задоволені заяви відповідача про залучення третьої особи так як відповідачем не доведено, що рішення у справі може вплинути на права або обов`язки щодо однієї із сторін

21.01.2020 поштовим зв`язком позивач направив на адресу суду заяву про залучення доказів, з якою долучив два листа ТОВ «ЮГЕКОТОП» від 04.02.2019р. № 214 і ТОВ «СТИВІДОРНА ІНВЕСТИЦІЙНА КОМПАНІЯ» від 10.01.2019р. № 33, за змістом яких позивачу на початку 2019 року пропонувалось взяти його вагони в оренду.

Позивач надав відповідь на відзив на позовну заяву, в якій вказав, що з відзиву вбачається, що вагони знаходились в депо для проведення ремонту з листопада 2018 року і відповідачу було достатньо часу, щоб провести необхідний ремонт, відповідач на момент укладання договору купівлі-продажу № 3001/19 від 30.01.2019р. не повідомляв позивача про те, що на вагонах потрібно зробити ремонт; немає доказів того, що відповідач докладав зусиль, щоб вагони були поставлені в межах місячного строку, до 28.02.2019р.; від моменту, коли відповідачу стали відомі обставини, що він не може виконати обов`язок по своєчасній поставці вагонів, відповідач не повідомив позивача про відповідні причини; якщо у зриві строків поставки винне АТ «УКРЗАЛІЗНИЦЯ», то з боку відповідача відсутні відповідні претензії; разом з листом від 16.05.2019р. позивач направив претензію про оплату пені і не узгоджував нові строки поставки; укладаючи 12.04.2019р. додаткову угоду № 1 позивач не погоджував зміну строків поставки; умовами п. 11.2. договору передбачалось, що всі зміни до договору мали бути складені письмово; розрахунок пені має здійснюватися з урахуванням всіх специфікацій, укладених в рамках договору, за період з 28.02.2019р. по 10.04.2019р. виходячи з суми 3 751 867,50 грн і за період з 11.04.2019р. по 23.04.2019р. – з суми 5 200 537,50 грн; застосовуючи положення ч. 3 ст. 551 ЦК України і ст. 233 ГК України відповідач не надав належне обґрунтування застосування цих положень до дійсних обставин у справі і не звернув увагу на те, що за змістом ст. 623 ЦК України неустойка має бути стягнута незалежно від відшкодування збитків.

Відповідач надав свої заперечення на відповідь на відзив, в яких вказав, що вагони були вчасно поставлені на ремонт і позивач знав, що вагони потребували ремонту; існували договірні відносини про ремонт вагонів з АТ «УКРЗАЛІЗНИЦЯ»; відповідач, незважаючи на затримку з боку АТ «УКРЗАЛІЗНИЦЯ», виконав вчасно свої зобов`язання по договору купівлі-продажу № 3001/19 від 30.01.2019р.; позивач визнавав, що немає вини в діях відповідача через затримку в поставці вагонів і погодив, що поставка мала бути здійснена протягом десяти робочих днів з дати погодження нових параметрів вагонів; переписка щодо зміни строків мала бути взята до уваги з посиланням на положення ст. 654 ЦК України; потрібно залучити АТ «УКРЗАЛІЗНИЦЯ» в якості третьої особи, так як будуть порушені його права, якщо суд стягне з відповідача суму пені і упущеної вигоди; позивач невірно розраховує суму пені і період її застосування, а пропонована сума пені має бути зменшена, так як строк поставки вагонів був порушений з вини АТ «УКРЗАЛІЗНИЦЯ»; відсутня вина відповідача і листи ТОВ «ЮГЕКОТОП» від 04.02.2019р. № 214 і ТОВ «СТИВІДОРНА ІНВЕСТИЦІЙНА КОМПАНІЯ» від 10.01.2019р. № 33 не вказують на те, що ці товариства дійсно уклали договори, тому не може бути з відповідача стягнута упущена вигода.

Позивач подав заяву про залучення доказів, з якою долучив лист АТ «УКРЗАЛІЗНИЦЯ» від 10.02.2020р. № ЦЦТех-09/104, з якого вбачається, що відповідач до 18.02.2019р. не передавав колісні пари, а ті що надав після цієї дати, то вони не пройшли вхідний контроль. В березні-квітні 2019 року були встановлені нові колісні пари.

Позивач надав заперечення на заперечення відповідача і вказав, що через відповідача вагони не були вчасно відремонтовані, хоча перебували в депо з листопада 2018 року, а постановлені ним колісні пари не були прийняті АТ «УКРЗАЛІЗНИЦЯ» через те, що вони не пройшли вхідний контроль; про проблеми з проведенням ремонту відповідач не повідомляв; листом від 16.05.2019р. позивач не погоджував новий строк поставки вагонів, а разом з листом була пред`явлена претензія на суму 1 125 919,00 грн щодо несвоєчасної поставки; упущена вигода розрахована, виходячи з попиту на вагони, який був сформований з урахуванням запитів ТОВ «СТИВІДОРНА ІНВЕСТИЦІЙНА КОМПАНІЯ» і ТОВ «ЮГЕКОТОП», а за договором оренди № ava01/g/02 від 08.02.2019р. з відповідачем, то ставка добового використання одного вагону склала 44,50 доларів США.

Господарський суд Одеської області 19.02.2020р. продовжив строк підготовчого засідання до 26.03.2020. 16.03.2020 підготовче провадження було закрито, а справу було призначено до розгляду на 25.03.2020 на 15:15.

Відповідач подав клопотання про приєднання до матеріалів справи доказів, в якому пояснив, що поставлені відповідачем колісні пари повністю відповідали нормативним вимогам і це підтверджується тим, що 17.05.2019р. АТ «УКРЗАЛІЗНИЦЯ» погодила встановлення колісних пар, що також підтверджується протоколом № ЦВ-03/24 від 17.05.2019р., і знову відповідач наполіг на тому, що АТ «УКРЗАЛІЗНИЦЯ» має бути залучено до участі у справі.

Господарський суд Одеської області 23.03.2020р., зважаючи на Постанову Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 (в редакції від 16.03.2020р.) «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», повідомив учасників, що розгляд справи № 916/3848/19 призначений на 25.03.2020 на 15:15 год. не відбудеться.

Позивач подав до суду письмові пояснення, в яких вказував, що якщо відповідач уклав договір, то має дотримуватися його умов. Якщо відповідач порушив умови поставки, то має відповісти, як про це вказано в п. 6.6. договору. Також посилався на позицію Верховного суду у справі № 753/11000/14-ц і справах №№ 910/16011/17 і 908/710/18, зазначивши, що слова договору мають тлумачитися проти того, хто їх написав.

Позивач подав до суду заяву про компенсацію судових витрат, в якій вказував, що договором на правову (правничу) допомогу передбачена вартість правової допомоги в сумі 48 тис. грн, а фактично витрачено часу на суму – 64 244,00 грн, а також заявив суму витрат на відрядження.

Господарський суд Одеської області 30.03.2020р. призначив справу до розгляду по суті в засіданні суду на 27.04.2020р. о 12:15. Зважаючи на клопотання відповідача від 27.04.2020р. про відкладення розгляду справи було оголошено перерву до 18.05.2020р. до 12:00.

Між тим, засідання 18.05.2020р. не відбулося, оскільки згідно довідки голови Господарського суду Одеської області, 18.05.2020р. з 11:20 до 12:25 всі працівники та відвідувачі суду були евакуйовані з адміністративної будівлі, у зв`язку з проведенням ГУДСНС України в Одеській області спільно з ГУНП в Одеській області оперативно-розшукових заходів з приводу анонімного повідомлення про закладення вибухового приладу в адміністративній будівлі.

Господарський суд Одеської області 18.05.2020р. призначив справу до розгляду по суті в засіданні суду на 27.05.2020р. о 16:00. Засідання 27.05.2020 не відбулось через подане відповідачем клопотання про відкладення розгляду справи. Неможливість бути присутніми у судовому засіданні представники відповідача обґрунтував запровадженим карантином.

Господарський суд Одеської області 18.05.2020р. суд призначив справу до розгляду по суті в засіданні суду на 24.06.2020р. на 15:30, а ухвалою від 9.06.2020р. за клопотанням позивача допустив розгляд справи у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Господарський суд Одеської області 24.06.2020р. призначив справу до розгляду по суті в засіданні суду на 20.07.2020р. о 12:00 і доручив Господарському суду Київської області (вул. Симона Петлюри, буд. № 16, м. Київ, 01032) проведення відеоконференції з метою забезпечення участі представника позивача, адвоката Андрощук С.В.

20.07.2020р. через до Господарського суду Одеської області були подані пояснення позивача, в яких вказувалось, що пеню потрібно рахувати за період з 01.03.2019р. по 23.04.2019р.: окремо за період з 01.03.2019р. по 10.04.2019р. і за період з 11.04.2019р. по 23.04.2019р.; по першому періоду сума пені складає 769 132,84 грн, а по другому – 338 034,94 грн. Також вказав, що упущена вигода має становити суму еквівалентну 7 075,50 доларів США і розраховується за період з 01.03.2019р. по 22.04.2019р.; станом на 22.04.2019р. сума упущеної вигоди в гривнях становила 190 005,26 грн з урахуванням того, що курс долара США на 22.04.2019р. становив 26,85397 грн за один долар США.

У зв`язку з подачею позивачем 20.07.2020р. письмових пояснень суд оголосив у справі перерву до 23.07.2020р. до 12:00. Розгляд справи 23.07.2020 р. здійснювався в режимі відеоконференції.

23.07.2020р. відповідач в ході судового розгляду справи подав до суду письмові пояснення

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги з урахуванням письмових пояснень від 20.07.2020р. Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував.

У судовому засіданні 23.07.2020р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив.

30.01.2019 р, між ТОВ «УТЛ» (надалі - «Позивач») і ТОВ «АВАНТАЖ ІНСПЕКТ» (надалі - «Відповідач») був укладений договір кулівлі-продажу № 3001/19 (надалі - «Договір»), За умовами Договору Продавець зобов`язаний був продати залізничні вагони, вказані в специфікаціях №№ 1-2

Умови поставки вагонів передбачали, що перед їх поставкою Позивач має здійснити протягом 3-х днів від моменту підписання специфікації оплату 50 % від вартості вагонів, що вказуються у відповідній специфікації ( п. 3.3,1. Договору), Після того, як Відповідач повідомить Позивача про те, що вагони готові для їх поставки на станцію передачі, то Позивач має сплатити протягом 3-х робочих днів інші 50 % від вартості таких вагонів ( п. 3.3.2, Договору). Датою виконання Позивачем зобов`язання по оплаті вартості вагонів є дата списання грошових коштів з рахунку Позивача ( п. 3.4. Договору).

Термін поставки вагонів - 1 {Один) календарний місяць від дня здійснення передоплати {див. п. 4.1. Договору), яка має бути здійснена на підставі положення п. 33.1. Договору. Інформація про прибуття вагонів на станцію «Куп`янськ» запитана в АТ «УКРЗАЛІЗНИЦЯ» і буде надана в суд після отримання відповіді.

Між Позивачем і Відповідачем 30.01.2019 р. було складено і підписано специфікацію № 1 до Договору, в якій зазначалось, що Відповідач мав поставити Позивачу 5-ть вагонів (№№ 56079163, 56389869, 56082167, 56610660, 56332836), про які інформація зазначена нижче; вартість таких вагонів складала 3 751 987,50 грн., про що окремо зазначено в специфікації. Інформацію по 2-м вагонам (№№ 56441926, 52895349), що підлягали поставці, вказаним в специфікації № 2 від 11.04.2019 р.; вартість таких вагонів за умовами специфікації складала 1 448 550,00 грн. Від дати підписання специфікацій №№ 1 - 2 у Позивача виник обов`язок сплатити 50 % вартості вагонів, які вказані в таких специфікаціях.

Передоплата за специфікацією № 1 в розмірі 50-и % була здійснена 30.01.2019 р. в розмірі 1 875 933,75 грн. (З 751 987, 50/2). Передоплата передбачала оплату 50 % вартості від зазначених вище вагонів в кількості 5-й одиниць. Тобто станом на 30.01.2019 р. Позивач повністю виконав свої зобов`язання по п. 3,3.1. Договору по специфікації № 1.

Передоплата за специфікацією № 2 від 11.04,2019 р. в розмірі 100-а % була здійснена 11.04.2019р. в розмірі 1 448 550,00 грн. Тобто станом на 11,04.2019 р. зобов`язання по специфікації № 2 були виконані в повному обсязі.

По обом специфікаціям № 1 — 2 строк поставки в 1 календарний місяць почав діяти; для № 1 -з 30.01.2019р,, а для №2-з 11.04.2019р.

Станом на: 8.02,2019 р. був поставлений напіввагон № 56079163 за ціною 738 652,50 грн,, про що в т.ч, свідчить акт прийому-передачі вагонів № 1 від 8.02.2019 р. (акт був складений на ст. Курахівка (481209)) і видаткова накладна № 5 від 8.02.2019 р.; 15.02.2019 р, був поставлений напіввагон № 56389869 за ціною 742 770,00 грн,, про що в т.ч. свідчить акт прийому-передачі вагонів № 2 від 15.02.2019 р. (складений на ст. Куп`янськ) і видаткова накладна № 6 від 15.02.2019 р.; 11.04.2019 р. були поставлені напіввагони №№ 56441926, 52895349 за ціною 1 448 550,00 грн,, про що в т,ч. свідчать акти прийому-передачі вагонів №№ 3-4 від 11.04.2019р. (складений на станціях Сінельник 1 і Роя) і видаткова накладна № 19 від 11.04.2019р.; 23.04.2019 р. були поставлені напіввагони №№ 56082167,56610660,56332836 за ціною 2 848 548,74 грн., про що в т.ч. свідчить акт прийому-передачі вагонів № 5 від 23.04.2019р. (складений на ст. Куп`янськ) і видаткова накладна № 20 від 23.04,2019 р.

Позивач зазначає, що оскільки передоплата за постачання перших 5-й вагонів по 1-ій специфікації від 30.01.2019 р. була здійснена саме 30.01.2019 р., то термін поставки таких вагонів в 1 (Один) календарний місяць необхідно було рахувати з 30.01.2019 р. Термін поставки мав би відбутися саме 28.02.2019 р. За даними актів вагони № 56079163, № 56389869, №№ 56082167,56610660,56332836 були поставлені з порушенням строку, вказаного в п. 4.1. Договору -тільки 23.04.2019 р,

В частині постачання вагонів по 2-ий специфікації термін в 1 (Один) календарний місяць необхідно рахувати з 11.04.2019 р., де такий термін мав закінчитися 10.05.2019 р. Питань по порушенню строків постачання вагонів по специфікації № 2 у Позивача-немає.

Отже, позивач зазначає, за те, що Відповідач поставив вагони №№ 56082167, 56610660, 56332836 не 28.02.2019р., а тільки 23.04.2019 р., то Відповідач за правилом п. 6.6. Договору має сплатити Позивачу пеню в розмірі 0,5 % від загальної суми Договору за кожен день затримки, що складає 1125927,25грн..

Разом з цим, позивач звернути увагу на ту обставину, що через Відповідача Позивач не мав можливості використати вагони №№56082167,56610660, 56332836 за призначенням, І фактично був позбавлений можливості їх використовувати в своїй господарській діяльності або ж передавати їх в оренду.

Вагони, що придбавались за Договором, станом на 8.02.2019 р. передбачались до передачі в оренду за договором № ауа01/g/02, укладеним з Відповідачем. Фактично ж вагони №№ 56082167, 56610660, 56332836 були вказані в специфікації № 1 від 8.02.2019 р. і передбачалось, що до 28.02.2019р, такі вагони будуть передані Позивачу у власність і, відповідно, в користування — Відповідачу, Ставка оренди в період з 8.02.2019 р. по 23.04.2019 р. становила в 1 200,00 грн. або 44,50 доларів США за один вагон за добу його використання.

Позивач стверджує, що вагони №№ 56082167, 56610660, 56332836 були фактично отримані тільки 23.04.2019 р., коли вони фактично були поставлені по Договору, Тобто, договір оренди № ауа01/g/02 був укладений 8.02.2019 р., а вагони фактично були передані тільки 23.04.2019 р. Якщо би Позивач мав можливість використовувати вагони №№ 56082167, 56610660, 56332836 в період з 8.02.2019 р, по 23.04.2019 р, (строк прострочки по поставці вагонів складає - 75 (Сімдесят п 'ять) повних календарних днів), як про це зазначено було в специфікації № 1 від 08.02.2019р, до договору оренди № ауа01/g/02, то Позивач міг би отримати прибуток в розмірі 10 012,50 доларів США. Враховуючи той факт, що граничний строк поставки вагонів становив до 28.02.2019 р., то з цієї дати загальна сума всіх днів, коли Позивач міг користуватися вагонами №№ 56082167, 56610660, 56332836 становила 56 днів : 3 вагони х 44,50 доларів СЛІА х 56 дні = 7 476,00 доларів США=200 172,67 грн.

Враховуючи, що відповідач Своїми діями порушив права та законні інтереси позивача, ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «УКРТРАНСЛОДЖИСТІК» звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АВАНТАЖ ІНСПЕКТ», в якому просить господарський суд: стягнути пеню по договору купівлі-продажу № 3001/19 від 30.01.2019р. у сумі 1 125 927,25 грн і упущену вигоду у сумі 200 172,67 грн, а також судові витрати.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «УКРТРАНСЛОДЖИСТІК» (позивач або покупець) і ТОВ «АВАНТАЖ ІНСПЕКТ» (відповідач або продавець) укладений договір купівлі-продажу № 3001/19 від 30.01.2019р. Пунктом 1.1. договору передбачалось, що продавець зобов`язується передати у власність покупця бувші в експлуатації залізничні вагони, а покупець – прийняти вагони і оплатити їх вартість. Найменування, кількість вагонів, їх модель і рік побудови визначаються в специфікації (п. 1.2. договору). У випадку різночитань сторони керуються специфікацією (п. 1.3. договору). Вартість однієї одиниці вагона, а також загальна сума вказується в специфікації. Продавець передає вагони покупцю на підставі актів приймання-передачі (п. 3.2. договору). Оплата вартості вагонів, вказаної в специфікації, проводиться покупцем: п`ятдесят відсотків протягом трьох робочих днів від дати підписання специфікації, а інші п`ятдесят відсотків – протягом трьох робочих днів від дати повідомлення продавцем покупцю про готовність вагонів до передачі (п. 3.3. договору). Строк поставки вагонів складає один календарний місяць від дня проведення передоплати (п. 4.1. договору).

30.01.2019р. була укладена специфікація № 1, за якою відповідач зобов`язався поставити п`ять вагонів: №№ 56079163, 56389869, 56082167, 56610660, 56332836. Вартість вагонів склала 3 751 987,50 грн.

30.01.2019р., згідно з даними платіжного доручення № 380, позивач сплатив відповідачу 1 875 993,75 грн, що є п`ятдесятьма відсотками від вартості по специфікації № 1, чим виконав вимогу п. 3.3.1. договору. Строк поставки вагонів №№ 56079163, 56389869, 56082167, 56610660, 56332836 мав відбутися протягом одного місяця з 30.01.2019р.

11.04.2019р. була укладена специфікація № 2, де відповідач зобов`язався поставити два вагони: 56441926, 52895349. Вартість вагонів склала 1 448 550,00 грн.

11.04.2019р. Позивач, згідно з даними платіжного доручення № 511, сплатив 1 448 550,00 грн, що є ста відсотками від вартості вагонів по специфікації № 2, чим виконав вимогу п. 3.3.1. договору. Строк поставки вагонів №№ 56441926, 52895349 мав відбутися протягом одного місяця з 11.04.2019р.

14.02.2019р., згідно з даними платіжного доручення № 413, позивач сплатив 363 453,75 грн; 18.02.2019р., згідно з даними платіжного доручення № 416, позивач сплатив 367 571,25 грн.; 24.04.2019р., згідно з даними платіжних доручень №№ 533 та 71, позивач сплатив 1 089 541,00 грн і 312 471,50 грн. Сума двох специфікацій №№ 1-2 склала 5 200 537,50 грн, яка була повністю сплачена на 24.04.2019р.

Сторони не оспорювали суми оплат по договору купівлі-продажу № 3001/19 від 30.01.2019р. і час їх здійснення, а також суму договору.

08.02.2019р. був складений акт приймання-передачі вагонів № 1, за яким було передано вагон № 56079163; і цього ж дня була сформована видаткова накладна № 5 по даному вагону; 15.02.2019р. був складений акт № 2 і видаткова накладна № 6, за якими передавався вагон № 56389869; 11.04.2019р. – акти №№ 3-4 і видаткова накладна № 19 про передачу вагонів №№ 52895349 і 56441926; 23.04.2019р. – акт № 5 і видаткова накладна № 20 про передачу вагонів №№ 56082167, 56610660 і 56332836.

Сторони не оспорювали строк поставки вагонів №№ 56079163, 56389869, 52895349 і 56441926. Позивач оспорював тільки строк поставки по вагонам №№ 56082167, 56610660 і 56332836, які вказані в специфікації № 1 від 30.10.2019р.

Виконуючи п. 3.3.1. договору, позивач сплатив по специфікації № 1 30.01.2019р. – 1 875 993,75 грн, що є п`ятдесятьма відсотками, і мав розраховувати на те, що, в тому числі, вагони №№ 56082167, 56610660 і 56332836, вказані у цій специфікації мали бути поставлені протягом місяця від дати оплати, до 28.02.2019р. (включно). Дані вагони були передані по акту № 5 тільки 23.04.2019р., що є порушенням строку поставки. Прострочення відбулось в період з 01.03.2019р. до 23.04.2019р. (п`ятдесят чотири календарних дні), що є порушенням строку, передбаченого п. 4.1. договору.

Оскільки мається прострочення по поставці вагонів, то існують підстави для застосування до відповідача наслідків прострочення, передбачені положенням п. 6.6. договору.

У відповідності до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори – основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. А відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

За приписами ст. 174 ГК України, однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. А відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Згідно з положенням ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони, є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За правилами ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. А частиною 1 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). А згідно з п. 3) ч. 1 ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Разом з цим, ч. 1 ст. 612 ЦК України вказує, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. І ч. 1 ст. 624 ЦК України передбачено, що якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків. Відповідно до вимог ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства. За правилами ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Аналогічні положення містяться в ч.ч. 1, 7 ст. 193 ГК України.

Згідно з ч. 1 статті 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. А відповідно до ч. 2 статті 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 662 ЦК України передбачено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Статтею 663 ЦК України встановлено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, – відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст.218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов`язання. Водночас вимогами п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов`язання є сплата неустойки (штрафу, пені), а відповідно до вимог ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

За правилами ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до приписів ст.1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань” від 22.11.1996р. платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Пунктом 6.6. договору передбачено, що за несвоєчасну поставку вагона продавець зобов`язаний сплатити покупцю пеню в розмірі нуль цілих і п`ять десятих відсотків від загальної суми Договору за кожен день прострочення.

Оскільки мається прострочення по поставці вагонів, то існують підстави для застосування до відповідача наслідків прострочення, передбачені положенням п. 6.6. договору.

Суд частково знаходить обґрунтованою вимогу про стягнення з відповідача пені по п. 6.6. договору і виходить з наступного.

Зважаючи на те, що відповідач зобов`язався поставити вагони протягом одного місяця від моменту отримання від позивача п`ятдесяти відсотків від їх вартості, то відповідач мав це зробити у такий строк. Поставка була здійснена 23.04.2019р. про що вказано в акті № 5 і видатковій накладній № 20, що є на п`ятдесят чотири дні пізніше, ніж узгоджено сторонами договору. Зважаючи на те, що сторонами договору купівлі-продажу № 3001/19 від 30.01.2019р. передбачено застосування пені, а саме в п. 6.6., то, через не поставку вагонів в строк до 28.02.2019р. (включно), відповідач має сплатити пеню. Пеня має бути розрахована за період з 01.03.2019р. по 23.04.2019р., за п`ятдесят чотири дні. За цей період стягнення пені з відповідача є доведеним питанням.

Загальна сума договору складається з двох специфікацій (п. 2.1. договору) і становить 5 200 537,50 грн, де в період з 30.01.2019р. по 10.04.2019р. сума специфікації № 1 складала – 3 751 987,50 грн, а з 11.04.2019р. – сума специфікацій № 1 додатково збільшилась на 1 448 550,00 грн, на суму специфікації № 2.

Розраховуючи пеню за період з 01.03.2019р. по 10.04.2019р. (включно), така пеня за сорок один день прострочення склала 769 132,84 грн (3 751 987,50 грн х 0,5 % х 41 день), а за період з 11.04.2019р. по 23.04.2019р. (включно) за тринадцять днів – 338 034,94 грн (5 200 537,50 грн х 0,5 % х 13 день). Загалом сума пені за період з 01.03.2019р. по 23.04.2019р. (включно) склала 1 107 167,78 грн (769 132,84 грн + 338 034,94 грн).

Наданий позивачем розрахунок пені, на думку суду, здійснений не належним чином, тому суд, перевіривши розрахунки, що додані до позовної заяви, вважає обґрунтованим стягнення з відповідача пені в розмірі 1 107 167,78 грн.

Разом з цим, суд критично ставиться до твердження відповідача, що він не винен у тому, що поставка вагонів була зірвана з вини АТ «УКРЗАЛІЗНИЦЯ». Відповідач уклав договір і зобов`язався здійснити поставку протягом тридцяти днів від дати виконання позивачем п. 3.3. договору; відповідач не ініціював до нього змін, щоб змінити строк поставки; відповідач не пред`являв до АТ «УКРЗАЛІЗНИЦЯ» вимог по затримці ремонту. Посилання відповідача на те, що 12.04.2019р. між сторонами була укладена додаткова угода № 1, якою був змінений строк поставки, не є обґрунтованим, так як цією угодою не вносились зміни до п. 4.1. договору, як і не визначались інші строки поставки. Цією угодою відповідачу надали право на комплектацію вагонів певними запчастинами, проте сторони не передбачили, що, у цьому зв`язку, змінюються строки поставки. З листа від 16.05.2019р. також не вбачається, що позивач прийняв зміну строку поставки, так як відповідні зміни, згідно з вимогами п. 11.2. договору, не були вчинені; з даним листом позивач направив претензію, якою вимагав сплатити пеню за п. 6.6. договору.

Щодо обґрунтування відповідача про зменшення суми пені, то суд виходить з наступного.

Пунктом 1 статті 233 ГК України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому, повинно бути взято до уваги ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. А частиною 3 статті 551 ЦК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому, відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду, а за відсутності переліку, передбачених законом, обставин, які містяться в положеннях ст. 233 ГК України і ст. 551 ЦК України, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені. Вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду з урахуванням виняткових обставин та належного обґрунтування заяви.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 04.05.2018р. по справі № 917/1068/17 та від 09.10.2019р. у справі № 905/2134/17.

Відповідач не надав суду доказів, що розмір збитків перевищує неустойку, а також не вказав інші обставини, що мають істотне значення, тому суд відмовляє відповідачу у зменшенні розміру пені по п. 6.6. договору. Суд, вирішуючи це питання, також бере до уваги ту обставину, що саме з вини відповідача було допущено прострочення поставки вагонів на п`ятдесят чотири дні і Відповідачем не було вжито заходів на зменшення збитків у зв`язку з допущеним простроченням, тому суд не знаходить можливим застосувати положення ч. 1 ст. 233 ГК України і ч. 3 ст. 551 ЦК України.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача суми упущеної вигоди у розмірі 200 172,67 грн, яку він обґрунтовує тим, що між позивачем і відповідачем 8.02.2019р. був укладений договір оренди вагонів № ava01/g/02, яким була передбачена орендна ставка у розмірі еквівалента 44,50 доларів США за одну добу за один вагон (п. 2. додаткової угоди № 3 від 11.04.2019р. і п. 2. додаткової угоди № 4 від 17.04.2019р.). Ця ж ставка була передбачена додатковою угодою № 2 від 28.03.2019р., а до цієї дати була застосована ставка – 1 200,00 грн (п. 2. додаткової угоди № 1 від 8.02.2019р.).

Сторони не заперечували суму ставки орендної плати та період її застосування.

Специфікацією № 1 від 08.02.2019р. було передбачено, що вагони №№ 56082167, 56610660 і 56332836, які були поставлені на п`ятдесят чотири пізніше, мали бути передані позивачем відповідачу в оренду на підставі договору оренди вагонів № ava01/g/02 від 08.02.2019р. Дані вагони тільки 23.04.2019р. за актом приймання-передавання вагонів № 5-О-3 були передані в оренду відповідачу.

Суд знаходиться частково обґрунтованою вимогу про стягнення упущеної вигоди виходячи з наступного.

Відповідно до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, які особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Крім того, збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). А згідно зі ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов`язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, – у день пред`явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

Особа, яка порушила зобов`язання, несе цивільно-правову відповідальність, зокрема у виді відшкодування збитків. Для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків необхідною є наявність всіх чотирьох загальних умов відповідальності, а саме: протиправної поведінки боржника, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов`язання; наявності шкоди (збитки – це грошове вираження шкоди); причинного зв`язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою; вини боржника. За відсутності хоча б однієї із названих умов цивільно-правова відповідальність у виді відшкодування майнової шкоди не настає.

Аналогічна правова позиція викладена і в постанові Верховного Суду України від 18.03.2015р. у справі №3-18гс15.

Договір оренди вагонів № ava01/g/02 між позивачем і відповідачем був укладений 08.02.2019р., за специфікацією № 1 від 8.02.2019р. вагони №№ 56082167, 56610660 і 56332836 могли бути передані в оренду вже 08.02.2019р. За договором купівлі-продажу № 3001/19 від 30.01.2019р. дані вагони мали бути поставлені протягом місяця з 30.01.2019р. але не пізніше 28.02.2019р. (включно). Фактично вагони були поставлені 23.04.2019р., що на п`ятдесят чотири дні пізніше. Така поведінка відповідача є протиправною, так як допустила порушення зобов`язання. Збитки позивача у зв`язку з протиправною поведінкою відповідача становлять суму орендної плати за період з 01.03.2019р. по 23.04.2019р. Існує причинний зв`язок між протиправною поведінкою відповідача і збитками позивача, тому як, якщо би відповідач поставив вагони 28.02.2019р., то позивач міг би їх передати в оренду і отримувати прибуток. Зважаючи на те, що відповідач не вжив жодних заходів з 28.02.2019р. по 23.04.2019р., щоб не допустити прострочення, то наявна вина відповідача у тому, що вагони не були поставлені вчасно і не були позивачем передані в оренду.

Згідно з наданими позивачем листами ТОВ «ЮГЕКОТОП» від 04.02.2019р. № 214 і ТОВ «СТИВІДОРНА ІНВЕСТИЦІЙНА КОМПАНІЯ» від 10.01.2019р. № 33, то на вагони позивача існував попит. Разом з цим, відповідач самостійно з 08.02.2019р. бажав отримати вагони №№ 56082167, 56610660 і 56332836 в оренду і встановив у відповідному договорі ставку оренди у розмірі еквіваленту сорока чотирьох доларів США і 50 центів за одну добу за один вагон. Зважаючи на це, суд приходить до висновку, що позивач міг би отримати прибуток за передачу у користування вагонів вже в період з 01.03.2019р. по 22.04.2019р. (п`ятдесят три дні) але його не отримав. Період з 08.02.2019р. по 28.02.2019р. (включно) суд не бере в розрахунок, так як в цей період вагони могли бути поставлені по договору купівлі-продажу № 3001/19від 30.01.2019р. Дату 23.04.2019р. суд також не бере в розрахунок, так як на цю дату вагони вже були передані за актами в оренду.

Застосовуючи передбачену договором оренди вагонів № ava01/g/02 від 08.02.2019р. орендну ставку в розмірі 44,50 доларів США, то сума упущеної вигоди за п`ятдесят три дні склала 7 075,50 доларів США. Оскільки позов був поданий до суду 20.12.2019р., то курс долара США при розрахунку гривневого еквіваленту має братися на 20.12.2019р. Станом на 20.12.2019р. курс долара США до гривні за даними Національного банку України складав 23,374052 грн за 1,00 долар США. Гривневий еквівалент упущеної вигоди складає 165 383,10 грн (7 075,50 доларів США х 23,374052 грн).

Наданий позивачем розрахунок упущеної вигоди, на думку суду, здійснений не належним чином, тому суд, перевіривши розрахунки, що додані до позовної заяви, вважає обґрунтованим стягнення з відповідача упущеної вигоди в сумі 165 383,10 грн за період з 01.03.2019р. по 22.04.2019р.

Інші посилання відповідача не спростовують висновків, до яких дійшов суд.

При цьому, суд звертає увагу сторін на те, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (ЄСПЧ), яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. І хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суд обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Саме такі висновки викладені у рішенні ЄСПЧ від 10.02.2010р. у справі "Серявін та інші проти України".

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 87 Рішення ЄСПЛ у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.). У Рішенні ЄСПЛ у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам – учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на позивача та відповідача згідно з ч. 4 ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 79, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Авантаж Інспект” /65009, м. Одеса, вул. Академічна, буд. 20-Б, офіс №8, каб. 3, ідентифікаційний код 39400733/ на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Укртранслоджистік” /04070, м. Київ, вул. Верхній Вал, буд. 72, ідентифікаційний код 39834796/ пеню в розмірі 1 107 167,78грн. (один мільйон сто сім тисяч сто шістдесят сім грн. 78 коп.), упущеної вигоди в розмірі 165 383,10 грн. (сто шістдесят п`ять тисяч триста вісімдесят три грн. 10 коп.), судовий збір у розмірі 19 088, 26 грн.(дев`ятнадцять тисяч вісімдесят вісім грн. 26 коп.),

3. В іншій частині позову відмовити.

Наказ видати згідно зі ст. 327 ГПК України.

Повний текст складено 30 липня 2020 р.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Літвінов