Ухвала суду № 906699, 20.06.2007, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

К/скарга №К-7784/06

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

01010, м.Київ, вул.Московська, 8

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.06.2007 р. Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Голубєвої Г.К.

Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

Степашка О.І.

при секретарі: Ільченко О.М.

за участю представників:

позивача: Зеленяка Є.С.

відповідача: Заболотного О.А., Вінниченка О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі

на постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 23.02.2005 р. та рішення Господарського суду Запорізької області від 28.09.2004 р.

у справі№ 6/232

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ВАТ «Запорізький завод феросплавів» заявлено вимоги про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м.Запоріжжі №0000223206/0 та №0000233206/0 від 20.07.2004 р., якими позивачу донараховано ПДВ в сумі 47349944 грн. та застосовано штрафні санкції в сумі 47349944 грн., виявлено завищення суми бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 14941218 грн. та заниження суми бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 1784952 грн.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 28.09.2004 р., залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 23.02.2005 р., позов задоволено.

У справі відкрито касаційне провадження за скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішень судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення про відмову в позові, з підстав порушення норм матеріального права.

Позивач заперечень на касаційну скаргу не надав, його представник у судовому засіданні касаційної інстанції просив в задоволенні касаційної скарги відмовити, судові рішення залишити без змін.

Перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведена позапланова документальна перевірка дотримання позивачем вимог податкового законодавства щодо правильності нарахування податку на додану вартість за період листопад-грудень 2003 р. та березень, травень 2004 р., за результатами якої складено акт №11/32-6-00186542 від 20.07.2004 р.

Перевіркою встановлено, що позивачем протягом перевіреного періоду в порушення пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобовязань і господарських операцій підприємств і організацій», затвердженого Наказом Мінфіну України 30.11.1999 р. №291 та зареєстрованого МЮУ 21.12.1999 р. №893/4186, завищено відємне значення чистої суми зобовязань з податку на додану вартість за 2003 рік в загальній сумі 14941218 грн., у т.ч. за листопад -12591082 грн., за грудень 2350136 грн., занижено чисту суму зобовязань з податку на додану вартість за 2003 р. на загальну суму 47349944 грн., у т.ч. за листопад 13925585 грн., за грудень 33424359 грн., занижено відємне значення чистої суми зобовязань з податку на додану вартість за 2004 р. в загальній сумі 1784952 грн., у т.ч. за березень - 318584 грн., за травень 1466368 грн.

Перевіряючими зазначено, що вказані суми податку на додану вартість включались платником податку до складу податкового кредиту по товарам сплаченим, але фактично не отриманим.

На підставі акту перевірки прийняті податкові повідомлення-рішення №0000223206/0 від 20.07.2004 р., яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмір 94699888 грн., у т.ч. основний платіж 47349944 грн. та 47349944 грн. штрафні (фінансові) санкції; №0000233206/0 від 20.07.2004 р., яким у позивача виявлено завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 14941218 грн. та заниження в сумі 1784952 грн.

Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позов виходили з того, що позивачем було укладено ряд договорів з АТЗТ Футбольний клуб «Дніпро-96» на придбання сировини, умовами яких передбачена 100% передоплата. На виконання умов договорів позивач здійснив передоплату на загальну суму 385700000 грн., у т.ч ПДВ 64283333,33 грн. АТЗТ Футбольний клуб «Дніпро-96» здійснив поставку позивачу товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 22662746,60 грн., станом на 01.06.2004 р. заборгованість перед позивачем за цими договорами складає 363037253 грн., у т.ч. ПДВ 60506209,90 грн.

АТЗТ Футбольний клуб «Дніпро-96» надано позивачу податкові накладні на суму оплачених товарів на загальну суму 385700000 грн., у т.ч ПДВ 64283333,33 грн.

У звязку з чим, суди дійшли висновку, що позивачем виконано всі умови для віднесення суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Однак, з такою позицією судів попередніх інстанцій не можна погодитись, оскільки вона є наслідком врахування лише самого факту наявності права на віднесення до складу податкового кредиту сплачених сум ПДВ, не зясування конкретних обставин справи та незастосування системного аналізу норм Закону «Про податок на додану вартість».

Як передбачено пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку в звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обороту) і основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої події: або дата списання коштів із банківського рахунка платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунка (товарного чека) в разі розрахунків із використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.

Тобто до складу податкового кредиту звітного періоду відносяться суми податку, сплачені в ціні товару при їх придбанні, якщо платник податку мав підстави включити витрати на придбання товару до складу валових витрат відповідно до вимог ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Валові витрати виробництва та обігу, згідно п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Таким чином, наведеними нормами визначається предмет доказування в судовому процесі під час розгляду справи за позовом про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення про визначення податкових зобовязань через завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ, до якого, зокрема, входять обставини щодо сум податкових зобовязань та сум податкового кредиту платника у відповідному звітному періоді, здійснення платником податку придбання товарів (робіт, послуг), витрати на які входять до складу валових витрат або підлягають амортизації, правильності розрахунку платником суми відшкодування, що знаходиться в прямій залежності від суми ПДВ, перерахованої платником іншому платнику податку у складі ціни придбання товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобовязань, що виникли у звязку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду. Підставою для отримання бюджетного відшкодування, згідно пп.7.7.3 п.7.7 ст.7 цього Закону є дані тільки податкової декларації за звітний період.

На підставі чого судами зроблено висновок про відсутність підстав для зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з ПДВ.

Однак, судами попередніх інстанцій не надано оцінки доводам відповідача, що визначальним у даному випадку має бути придбання товарів, вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва, що підтверджується податковими накладними. Податкова накладна, згідно пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг), тобто датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається саме дата поставки, на яку, як наслідок отримано податкову накладну, складену у момент виникнення податкових зобовязань продавця.

Відповідач посилаючись на те, що Закон ставить вимогу про обовязковість використання товарів (робіт, послуг), що придбаваються платником податку, у власній господарській діяльності, що можливе лише за умови фактичного володіння чи користування товаром або результатами робіт (послуг), фактично вказує на безтоварність господарської операції, однак судами попередніх інстанцій не надана оцінка цим доводам.

З матеріалів справи вбачається невідображення платником податків у книзі обліку придбання товарів (робіт, послуг) спірних операцій. Здійснення господарської операції не може бути підтверджено тільки наявністю податкової накладної, а відображення операції у книзі обліку придбання товарів (робіт, послуг) повинно бути при наявності документів, що підтверджують здійснення операції (угоди, підтвердження розрахунків, передачі товару та інше).

Посилання судів попередніх інстанцій на те, що договори укладені позивачем з АТЗТ Футбольний клуб «Дніпро-96» в судовому порядку не визнані недійсними, не свідчить про повний та обєктивний розгляд справи.

З огляду на неповне встановлення у справі обставин, які мають істотне значення для вирішення спору, що з врахуванням меж повноважень, визначених ст.220 КАС України, не може бути усунено судом касаційної інстанції, постановлені у справі судові рішення відповідно до ст.227 КАС України підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене, повно, всебічно та обєктивно встановити обставини справи та в залежності від встановленого і у відповідності з чинним законодавством вирішити спір.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 227, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі задовольнити частково.

Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 23.02.2005 р. та рішення Господарського суду Запорізької області від 28.09.2004 р. скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Г.К.Голубєва

О.М.Нечитайло

Н.Г.Пилипчук

О.І.Степашко

Повний текст складено 27.06.2007 р.