Рішення № 90669807, 30.07.2020, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.07.2020 справа № 914/1003/20

Суддя Юркевич М.В. в порядку спрощеного позовного провадження, розглянувши матеріали

позовної заяви: Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ

до відповідача: Державного вищого навчального закладу «Національний лісотехнічний університет України», м. Львів

про: стягнення 1 271,87 грн.

Без виклику представників сторін.

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Державного вищого навчального закладу «Національний лісотехнічний університет України» про стягнення 1 196,93 грн. пені та 84,54 грн. 3% річних за неналежне виконання грошових зобов`язань згідно договору від 19.01.2016р. №36/16-ТЕ-21.

Ухвалою від 27.04.2020р. було відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та надано сторонам строк для подання відзиву, відповіді на відзив.

06.07.2020р. від відповідача поступив відзив.

22.07.2020р. від позивача надійшла відповідь на відзив

Станом на 28.07.2020р. інших заяв та клопотань від сторін не поступило, в тому числі щодо необхідності призначення судового засідання по розгляду даної справи по суті з викликом сторін.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Розглянувши в порядку письмового провадження матеріали справи, дослідивши докази, судом було встановлено наступне:

19.01.2016р. між акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (позивачем) та Державним вищим навчальним закладом «Національний лісотехнічний університет України» (відповідачем) було укладено договір на постачання природного газу №36/16-ТЕ-21.

На виконання умов договору, в період з січня 2016р. по вересень 2016р. позивач поставив відповідачу природний газ загальною вартістю 119 466,99 грн.. що підтверджується актами приймання-передачі, що містяться в матеріалах справи.

Відповідно до п. 6.1 договору, оплата за природний газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Позиція позивача.

За твердженням позивача, протягом спірного періоду (з 16.02.2016р. по 05.05.2016р.) відповідач несвоєчасно здійснював оплату за поставлений газ, внаслідок чого допускав прострочення.

Зокрема, згідно акту приймання-передачі від 31.01.2020р. на суму 31 112,87 грн. прострочення становить 23 дні, згідно акту приймання-передачі від 29.02.2016р. на суму 27 034,80 прострочення становить 2 дні, згідно акту приймання-передачі від 31.03.2016р. на суму 26 164,31 грн. прострочення становить 10 днів.

Враховуючи вищенаведене, позивач нарахував відповідачу за порушення строків оплати 1 196,93 грн. пені та 84,54 грн. 3% річних, які просить суд стягнути з відповідача.

Позиція відповідача.

У відзиві на позовну заяву відповідач проти позовних вимог заперечував з підстав пропущення позивачем строку позовної давності щодо заявлення вимог про стягнення пені та 3% річних.

Відповідач покликався на необхідності застосування до вимог позивача у даній справі щодо пені однорічної позовної давності та щодо 3% річних трирічної позовної давності, відповідно до ст. 257-258 ЦК України.

При прийнятті рішення суд виходить з наступного:

В силу приписів ч. 1 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно ч. 1 ст. 236 ГПК України, судове рішення повинно грунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обгрунтованим.

Ухвалюючи рішення суд послуговується наступними законоположеннями та своїми висновками:

Згідно з приписами ст. ст. 526, 530, 547, 549, 611, 629, 692 ЦК України та ст. ст. 232, 265 ГК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судом, сторонами у договорі було визначено порядок розрахунків за природний газ. Зокрема, оплата за природний газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем було порушено строки розрахунку за отриманий природний газ відповідно до акту приймання-передачі від 31.01.2020р. на 23 календарні дні, по акту приймання-передачі від 29.02.2016р. на 2 календарні дні та по акту приймання-передачі від 31.03.2016р. – 10 календарних днів. Порушення строків розрахунків не заперечується і відповідачем.

Відповідно до п. 8.2 договору, у разі прострочення відповідачем оплати згідно п. 6.1. договору, відповідач зобов`язується сплатити позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня (починаючи з 01.05.2016р. – пеню в розмірі 21% річних відповідно до додаткової угоди №5 від 30.04.2016р.), розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір відсотків.

З огляду на наведене, суд прийшов до висновку про підставність нарахування відповідачу пені в розмірі 1 196,93 грн. та 3% річних в сумі 84,54 грн.

Щодо заяви відповідача про застосування до вимог позивача строку позовної давності, то така не підлягає до задоволення з наступних підстав:

Згідно ст. 257-258 ЦК України загальна позовна давність має тривалість три роки, а щодо окремих видів вимог, зокрема про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Згідно ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно ст. 267 ЦК України сплив позовної давності про застосування якої заявлено стороною у справі, є підставою для відмови у позові.

За зальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права. За змістом цієї норми перебіг позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 259 ЦК України, позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Відповідно до п. 10.3 договору, строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів інфляційних нарахувань, відсотків річних, встановлюється тривалістю у 5 (п`ять) років.

Виходячи з аналізу зазначених правових норм та умов договору, суд прийшов до висновку про те, що сторони договору досягли згоди про збільшення позовної давності за всіма вимогами і така домовленість за змістом і формою відповідає вимогам ст. 6 і ч. 1 ст. 259 ЦК України, тому розрахунок розміру 3 % річних, інфляційних втрат та пені позивачем правомірно проведено за кожною вимогою в межах збільшеного строку позовної давності.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача в розмірі 2 102,00 грн.

Керуючись ст. 13, 74, 76, 77, 78, 86, 129, 236-241, 327 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного вищого навчального закладу «Національний лісотехнічний університет України» (79057, м. Львів, вул. Генерала Чупринки, 103

код ЄДРПОУ 02070996) на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) 1 196,93 грн. пені, 84,54 грн. 3% річних та 2 102, 00 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 327 ГПК України.

4. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені в ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 30.07.2020р.

Суддя М.В. Юркевич