Рішення № 90669686, 30.07.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

30.07.2020Справа № 910/3969/20

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Ломаки В.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс»

до Комунального підприємства «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Святошинського району» м. Києва

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_1

про відшкодування шкоди у розмірі 34 980, 98 грн.,

Без виклику (повідомлення) представників учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Європейський страховий альянс» (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Святошинського району» м. Києва (далі - відповідач) про стягнення майнової шкоди у розмірі 34 980, 98 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі Договору добровільного страхування ризиків, пов`язаних з експлуатацією наземних транспортних засобів № 1049971, внаслідок настання страхової події - пошкодження автомобіля, позивачем виплачено відшкодування власнику пошкодженого автомобіля «Peugeot 308», реєстраційний номер НОМЕР_1 , у зв`язку з чим позивач отримав право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Оскільки вказана дорожньо-транспортна пригода сталась внаслідок порушення ОСОБА_1 , який будучи керівником відповідача та посадовою особою, відповідальною за стан дорожнього покриття, допустив порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху при утриманні автомобільних доріг та вулиць, позивач просить суд стягнути з відповідача завдану матеріальну шкоду у розмірі суми страхового відшкодування.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.03.2020 подану Приватним акціонерним товариством «Європейський страховий альянс» позовну заяву було залишено без руху на підставі статті 174 Господарського процесуального кодексу України та надано позивачу строк для усунення недоліків.

08.04.2020 через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подано заяву про усунення недоліків.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.04.2020 року відкрито провадження у справі № 910/3969/20, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, на підставі статті 50 Господарського процесуального кодексу України залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_1 .

28.04.2020 через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача було подано заяву про долучення доказів направлення третій особі, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_1 позовної заяви з додатками.

05.05.2020 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача було подано відзив на позов, відповідно до змісту якого відповідач проти позову заперечує, оскільки під час складання протоколу представники відповідача не викликались та не були присутні, у матеріалах справи не враховано знаки обмеження швидкості та огородження по вулиці, на якій сталась дорожньо-транспортна пригода, що були проігноровані водієм.

Крім того, відповідач вказує на те, що він не погоджується із сумою збитків, заявленою позивачем, оскільки експертиза щодо вартості відновлюваного ремонту не проводилась, у зв`язку з чим у відповідача виникає сумнів щодо реальної вартості ремонту.

05.05.2020 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва третьою особою були подані пояснення щодо заявлених позовних вимог, відповідно до змісту яких третя особа вважає заявлені позовні вимоги необґрунтованими та заперечує проти їх задоволення, оскільки ОСОБА_1 , як начальник КП ШЕУ Святошинського району м. Києва, свою винуватість у вчиненні правопорушення не визнавав та не визнає, оскільки під час складання протоколу представники КП ШЕУ Святошинського району м. Києва на місце ДТП не були викликані і не були присутні, не враховані у матеріалах справи виявлені для попередження знаки обмеження швидкості та огородження, які були проігноровані водієм.

Також, у поданих поясненнях по суті позовної заяви ОСОБА_1 вказує на те, що він, як посадова особа, не може уособлювати вирішення загальної для держави проблеми щодо ремонту вулично-дорожньої мережі, а головним розпорядником бюджетних коштів, які виділяються для відповідача на поточний благоустрій вулично-дорожньої мережі Святошинського району міста Києва є Департамент транспортної інфраструктури Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Разом з тим, третя особа не погоджується із сумою збитків в розмірі 34 980, 98 грн., оскільки не була проведена експертиза щодо оцінки вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля «Peugeot», реєстраційний номер НОМЕР_1 , і у нього виник сумнів у реальному розмірі вартості ремонту. Таким чином, третя особа вважає, що вартість ремонту автомобіля може бути завищеною.

05.05.2020 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача було подано відповідь на відзив № 1442/8 від 30.04.2020, у якій позивач звертає увагу суду на те, що вина ОСОБА_1 встановлена постановою Святошинського районного суду м. Києва, яка не оскаржувалась та набрала законної сили 11.07.2017 року, а також вказує на те, що відповідач у поданому відзиві не спростував розмір збитків, оскільки доводи наведені відповідачем є його власними міркуваннями.

Частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

24.06.2016 року між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Санофі-Авентіс Україна» було укладено Договір № 1409971 добровільного страхування ризиків, пов`язаних з експлуатацією наземних транспортних засобів.

Відповідно до п.п. «а» п. 1.2.1 Договору страховими ризиками за цим Договором за КАСКО можуть бути «ДТП» - пошкодження або знищення транспортного засобу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталась в процесі руху транспортного засобу та за його участю (наїзд, перекидання, зіткнення, викид каменів або інших твердих фракцій з-під коліс транспорту), а також пошкодження нерухомого транспортного засобу іншими транспортними засобами.

Згідно з п. 3 Договору територією дії Договору є територія України, за виключенням територій, на яких органи державної влади тимчасово не здійснюють та/або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження та/або тимчасово окупованої території, перелік яких визначається згідно з чинним законодавством України).

Строк дії Договору за ризиками КАСКО з 00:00 год. 03.07.2016 року по 24:00 год. 01.07.2017 року (п. 2 Договору).

03.04.2017 року о 20:00 год. на вулиці Сосніних, 13 у місті Києва сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Peugeot», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , про що свідчить довідка про дорожньо-транспорту пригоду, видана Управлінням патрульної поліції у місті Києва.

Як вбачається із заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Санофі Авентіс-Україна», що міститься у матеріалах справи, станом на дату дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2 був співробітником Товариства з обмеженою відповідальністю «Санофі Авентіс» та за ним був закріплений автомобіль «Peugeot 301», реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Пунктом 1.5 Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, унормовано, що дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків.

Статтею 140 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено відповідальність за порушення правил, норм і стандартів при утриманні автомобільних доріг і вулиць, невжиття заходів щодо своєчасної заборони або обмеження руху чи позначення на автомобільних дорогах і вулицях місць провадження робіт. Відповідно до відомостей протоколу про адміністративне правопорушення через порушення начальником Комунального підприємства «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Святошинського району» м. Києва ОСОБА_1 правил, норм, стандартів, що стосуються забезпечення безпеки державного руху при утриманні автомобільних доріг, вулиць було спричинено пошкодження транспортного засобу «Peugeot», реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Постановою Святошинського районного суду міста Києва від 30.06.2017 у адміністративній справі № 759/9207/17 було встановлено, що ОСОБА_1 , як начальник Комунального підприємства «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Святошинського району» м. Києва, будучи посадовою особою відповідальною за стан дорожнього покриття у місті Києві по вулиці С. Сосніних, 13 допустив порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху при утриманні автомобільних доріг і вулиць, а саме вимоги ДСТУ 3587-97 «Безпека дорожнього руху. Автомобільні дороги, вулиці та залізничні переїзд. Вимоги до експлуатаційного стану» - ямковість, внаслідок чого 03.04.2017 року близько 20:00 год. Спричинено пошкодження автомобіля «Peugeot», державний номер НОМЕР_1 (водій - ОСОБА_2 ).

Вина ОСОБА_1 у вчиненому правопорушенні за наведених вище обставин підтверджується сукупністю досліджених у судовому засіданні доказів, які не викликають сумнів у своїй достовірності та допустимості, зокрема даними, які містить протокол про адміністративне правопорушення, схема дорожньо-транспортної пригоди від 03.04.2017, пояснення потерпілого ОСОБА_2 , рапорт інспектора патрульної поліції, а також акт обстеження дорожніх умов на місці скоєння дорожньо-транспортної пригоди, які беззаперечно вказують на те, що ушкодження автомобіля «Peugeot», реєстраційний номер НОМЕР_1 , відбулось саме внаслідок неналежного стану дорожнього покриття та відсутності необхідної огорожі небезпечного місця.

Як встановив Святошинський районний суд міста Києва, згідно з вимогами пункту 3.1.1 ДСТУ 3587-97, покриття проїзної частини не повинно мати осідань, вибоїн, напливів чи інших деформацій, що утруднюють рух транспортних засобів. За таких обставин, суд вважає доведеним те, що ОСОБА_1 порушив правила, норми і стандарти, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху при утриманні автомобільних доріг та вулиць, які спричинили пошкодження транспортних засобів, чим вчинив порушення передбачене частиною статті 140 Кодексу України про адміністративну відповідальність.

Разом з тим, постановою Святошинського районного суду ОСОБА_1 звільнено від адміністративної відповідальності за частиною 4 статті 140 Кодексу про адміністративні правопорушення за малозначністю діяння.

Відповідно до статей 22, 33 Кодексу України про адміністративні правопорушення, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, та при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.

Отже, факт наявності вини ОСОБА_1 у спричиненні дорожньо-транспортної пригоди під час керування ОСОБА_2 транспортним засобом марки ушкодження автомобіля «Peugeot», реєстраційний номер НОМЕР_1 , встановлено та підтверджено постановою Святошинського районного суду міста Києва.

05.04.2017 року представник страхувальника звернувся до позивача із заявою про виплату страхового відшкодування.

Згідно з п.4.1.6 Договору розмір безумовної франшизи в частині ризиків «ДТП» складає 1 500 грн.

Розмір страхового відшкодування визначається в межах ліміту відшкодування на підставі документів СТО, що погоджена Страховиком, які згідно з чинним законодавством України підтверджують необхідні витрати на ремонт транспортного засобу (п. 7.5.1.2 Договору).

Відповідно до рахунку-фактури № АА00079188 від 06.04.2017 загальна вартість відновлюваних робіт та матеріалів складає 36 480, 98 грн.

За заявою страхувальника від 26.04.2017 йому було виплачено страхове відшкодування у розмірі 34 980, 98 грн., що підтверджується копією платіжного доручення № 2813 від 1003.2020 року, яка міститься у матеріалах справи.

12.03.2020 року позивач звернувся до відповідача із претензією № 761/17 про сплату страхового відшкодування в сумі 34 980, 98 грн., яка відповідачем у добровільному порядку задоволена не була.

За таких обставин, позивач вирішив звернутися до суду з даним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відносини, пов`язані із страхуванням, регулюються параграфом 2 глави 35 Господарського кодексу України, главою 67 Цивільного кодексу України, , Законом України «Про страхування», а відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів - також Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України "Про страхування").

Положеннями статті 979 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

За змістом статті 980 Цивільного кодексу України, статті 4 Закону України "Про страхування" залежно від предмета договору страхування може бути особистим, майновим, а також страхуванням відповідальності.

У свою чергу, за вольовою ознакою згідно з положеннями статті 999 Цивільного кодексу України і статей 6, 7 Закону України "Про страхування" страхування може бути добровільним і обов`язковим, тому кожен вид страхування має свої особливості правового регулювання.

У відповідності до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).

Загальні підстави відповідальності за завдану позадоговірну майнову шкоду передбачені ст. 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з приписами ст. 5 Закону України «Про автомобільні дороги» автомобільні дороги поділяються на: автомобільні дороги загального користування; вулиці і дороги міст та інших населених пунктів; відомчі (технологічні) автомобільні дороги; автомобільні дороги на приватних територіях.

Відповідно до ст. 16 даного Закону вулиці і дороги міст та інших населених пунктів знаходяться у віданні органів місцевого самоврядування і є комунальною власністю.

Згідно ст. 17 даного Закону управління функціонуванням та розвитком вулиць і доріг міст та інших населених пунктів здійснюється відповідними органами місцевого самоврядування, у віданні яких вони знаходяться.

Відповідно до п.п. 2, 5 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 198 від 30.03.1994, ремонт і утримання дорожніх об`єктів (крім залізничних переїздів), що перебувають у загальнодержавній власності, здійснюється дорожньо-експлуатаційними організаціями, які належать до сфери управління Укравтодору, а тих, що перебувають у комунальній власності, - відповідними комунальними дорожньо-експлуатаційними організаціями. Власники дорожніх об`єктів або уповноважені ними органи, дорожньо-експлуатаційні організації, користувачі дорожніх об`єктів та спеціалізовані служби організації дорожнього руху зобов`язані забезпечувати зручні і безпечні умови руху, сприяти збільшенню пропускної спроможності дорожніх об`єктів, запобігати травмуванню учасників дорожнього руху, пошкодженню транспортних засобів і дорожніх об`єктів, забрудненню навколишнього середовища.

Власники дорожніх об`єктів або уповноважені ними органи, дорожньо-експлуатаційні організації зобов`язані: своєчасно і якісно виконувати експлуатаційні роботи відповідно до технічних правил з дотриманням норм і стандартів з безпеки руху; постійно контролювати експлуатаційний стан усіх елементів дорожніх об`єктів та негайно усувати виявлені пошкодження чи інші перешкоди в дорожньому русі, а за неможливості це зробити - невідкладно позначити їх дорожніми знаками, сигнальними, огороджувальними і направляючими пристроями відповідно до діючих нормативів або припинити (обмежити) рух; відшкодовувати в установленому законодавством порядку збитки власникам транспортних засобів, якщо дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок незадовільного утримання доріг, вулиць, залізничних переїздів (п. 11 вказаних вище Єдиних правил).

Єдині правила ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правила користування ними та охорони, згідно з пунктом 1, поширюються на автомобільні (позаміські) дороги, міські вулиці і дороги загального користування, залізничні переїзди (далі - дорожні об`єкти) в межах смуги їх відчуження та червоних ліній і є обов`язковими для їх власників або уповноважених ними органів, організацій, що здійснюють ремонт і утримання дорожніх об`єктів (далі - дорожньо-експлуатаційні організації) і користувачів.

Згідно зі ст. 9 Закону України «Про дорожній рух» до компетенції власників автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважених ними органів у сфері дорожнього руху належить: обладнання доріг, вулиць та залізничних переїздів технічними засобами регулювання дорожнього руху та їх утримання; своєчасне виявлення перешкод дорожньому руху та їх усунення, а у разі неможливості - невідкладне позначення дорожніми знаками, огороджувальними і направляючими засобами; термінове усунення пошкоджень на автомобільних дорогах, вулицях та залізничних переїздах; компенсація витрат власникам транспортних засобів, якщо дорожньо-транспортні пригоди сталися з причин незадовільного експлуатаційного утримання автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів, за рішеннями судових органів.

Органи місцевого самоврядування, що управляють функціонуванням та розвитком вулиць і доріг міст та інших населених пунктів, відповідно до ст. 21 Закону України «Про автомобільні дороги», відповідають за: 1) стан вулиць і доріг міст та інших населених пунктів відповідно до діючих норм, у тому числі щодо безпеки руху транспортних засобів і пішоходів; 2) якість робіт з проектування, будівництва, реконструкції, ремонту та утримання вулиць і доріг міст та інших населених пунктів; 3) розміщення технічних засобів організації дорожнього руху, об`єктів дорожнього сервісу та рекламоносіїв; 4) відшкодування збитків користувачам вулиць і доріг міст та інших населених пунктів, що виникли через їх незадовільний стан, у порядку, визначеному законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України «Про дорожній рух», власники доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважені ними органи несуть відповідальність за створення безпечних умов руху на дорогах, вулицях та залізничних переїздах, що знаходяться у їх віданні.

Відповідно до пп. «в», «г» п. 2.12 Правил дорожнього руху, власник транспортного засобу має право: на відшкодування збитків, завданих унаслідок невідповідності стану автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів вимогам безпеки дорожнього руху; на безпечні та зручні умови для руху.

Отже, у розумінні наведених положень, у разі заподіяння власникам транспортних засобів збитків внаслідок ДТП, яка сталася через незадовільне утримання доріг, такі збитки має бути відшкодовано власниками доріг або уповноваженими ними органами.

Положеннями ч. 3 ст. 14, ч. 1 ст. 16 Закону України "Про дорожній рух" визначено, що учасники дорожнього руху мають право: на безпечні умови дорожнього руху, на відшкодування збитків, завданих внаслідок невідповідності стану автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів вимогам безпеки руху. Водій має право на відшкодування збитків, завданих внаслідок невідповідності стану автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів вимогам безпеки руху.

Постановою Святошинського районного суду міста Києва від 30.06.2017 у адміністративній справі № 759/9207/17 було встановлено вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 140 КУпАП, та зазначено, що ОСОБА_1 , як начальник Комунального підприємства «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Святошинського району» м. Києва, будучи посадовою особою відповідальною за стан дорожнього покриття у місті Києві по вулиці С. Сосніних, 13 допустив порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху при утриманні автомобільних доріг і вулиць, а саме вимоги ДСТУ 3587-97 «Безпека дорожнього руху. Автомобільні дороги, вулиці та залізничні переїзд. Вимоги до експлуатаційного стану» - ямковість, внаслідок чого 03.04.2017 року близько 20:00 год. Спричинено пошкодження автомобіля «Peugeot», реєстраційний номер НОМЕР_1 (водій - ОСОБА_2 ).

У відповідності до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип Верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до пункту 9 частини другої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов`язковість рішень суду.

Частиною першої статті 129-1 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

До того ж, згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Із рішень Європейського суду з прав людини вбачається, що одним з основних елементів Верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Совтрансавто-Холдинг» проти України», «Україна-Тюмень» проти України»).

У справі «Желтяков проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що право на справедливий розгляд судом, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися в контексті Преамбули Конвенції, яка, серед іншого, проголошує верховенство права як частину спільного спадку Договірних Держав. Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який, inter alia, вимагає, щоб, коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не ставилось під сумнів (аналогічна позиція викладена у рішеннях «Христов проти України», «Брумареску проти Румунії», «Рябих проти Росії»).

Згідно з частиною другою статті 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається процесуальним законом.

Преюдиційні факти - це факти, встановлені судовими рішеннями, що набрали законної сили і не підлягають доведенню в іншій справі.

Таким чином, з огляду на частину шосту статті 75 ГПК України обставини, встановлені у справі № 759/9207/17, мають значення та не підлягають повторному доведенню щодо правових наслідків дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений постанова суду, в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Згідно зі статтею 1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування.

Відповідно до статті 27 Закону України «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

У постанові від 02.04.2018 у справі № 910/32720/15 Верховний Суд зазначив, що вказівка "у межах витрат", означає, що загальна сума вимоги, яка заявлена страховиком, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, не може перевищувати суму, яка ним реально сплачена.

Вказівка про те, що до такого страховика переходить право вимоги саме яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки, а не право вимоги саме в розмірі виплаченого страхового відшкодування, служить засобом убезпечення особи, до якої пред`являється вимога, від включення страховиком та страхувальником за договором добровільного майнового страхування до такої вимоги зайвих, необґрунтованих та завищених витрат.

Пунктом 1 статті 1172 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Означена норма також відображена у п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 р. № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», у відповідно до якого відповідальність юридичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з даною організацією в трудових відносинах і шкода, заподіяна нею у зв`язку з виконанням трудових (службових) обов`язків, незалежно від того, постійним, сезонним, тимчасовим за трудовим договором чи на інших умовах вона була працівником цієї організації.

Таким чином, частина 1 статті 1172 Цивільного кодексу України встановлює загальні правила відповідальності юридичної або фізичної особи за шкоду, заподіяну їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Для покладення на юридичну або фізичну особу відповідальності необхідною є наявність як загальних умов деліктної відповідальності (протиправної поведінки працівника, завданої шкоди, причинного зв`язку та вини), так і певних спеціальних умов, лише за наявності яких може бути застосована зазначена стаття:

а) перебування завдача шкоди в трудових (службових) відносинах з юридичною або фізичною особою - роботодавцем, незалежно від характеру таких відносин: постійні, тимчасові, сезонні тощо (п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 р. «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди»),

б) завдання шкоди під час виконання працівником своїх трудових (службових) обов`язків. Під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов`язків розуміється виконання роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору або посадової інструкції, але доручається роботодавцем або викликана невідкладною виробничою необхідністю, як на території роботодавця, так і за її межами, протягом усього робочого часу.

Відповідно до пункту 9 частини 2 статті 7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" встановлено, що проведення оцінки майна є обов`язковим для визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.

Суд вважає, що проведення оцінки завданої шкоди суб`єктом оціночної діяльності є необхідним лише у випадку наявності підстав для вирахування коефіцієнта фізичного зносу у випадках і порядку, передбаченому Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (затверджена наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року №142/5/2092).

Відповідно до пункту 7.38 вказаної Методики значення коефіцієнта фізичного зносу (Ез) приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД та 7 років - для інших легкових КТЗ.

Згідно з п. 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 24.11.2003 №142/5/2092, строк експлуатації - період часу від дати виготовлення КТЗ до дати його оцінки.

Зі свідоцтва про реєстрацію пошкодженого автомобіля «Peugeot 308», реєстраційний номер НОМЕР_1 , вбачається, що рік випуску автомобіля - 2015, а отже на момент ДТП строк його експлуатації не перевищував строку, встановленого у п. 7.38 Методики.

Відповідно до рахунок-фактури № АА00079188 від 06.04.2017, вартість відновлювальних робіт автомобіля «Peugeot 308», реєстраційний номер НОМЕР_1 , склала 36 480, 98 грн.

З урахуванням наведеного, слід дійти висновку, що до позивача, який виплатив страхове відшкодування за договором добровільного страхування, в межах фактичних затрат у розмірі 34 980, 98 грн. перейшло право вимоги, яке страхувальник (потерпілий) мав до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Що стосується викладених відповідачем та третьою особою аргументів проти задоволення позову, суд зазначає наступне.

Так, відповідач та третя особа у відзиві на позовну заяву просили суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, зокрема у зв`язку з тим, що не було враховано виставлені для попередження знаки обмеження швидкості та огородження по вулиці Сосніних, які були проігноровані водієм пошкодженого транспортного засобу.

Разом з тим, означені пояснення відповідача суд оцінює критично, з огляду на те, що у постанові Святошинського районного суду міста Києва встановлено, що вина ОСОБА_1 у вчиненому правопорушенні підтверджується сукупністю досліджених у судовому засіданні доказів, які не викликають сумнівів у своїй добросовісності та допустимості, зокрема даними, які містять протокол про адмінправопорушення, схема ДТП від 03.04.2017 року, пояснення потерпілого ОСОБА_2 , рапорт інспектора патрульної поліції, а також акт обстеження дорожніх умов на місці скоєння ДТП, які беззаперечно вказують на те, що ушкодження автомобіля «PEUGEOT», реєстраційний номер НОМЕР_1 , відбулось саме внаслідок неналежного стану дорожнього покриття та за відсутності необхідної огорожі небезпечного місця.

Оскільки дана постанова ОСОБА_1 у встановленому положеннями чинного законодавства порядку не оскаржувалась та набрала законної сили, вона має преюдиціальне значення, а встановлені у ній обставини повторного доведення не потребують.

З цих саме підстав судом критично оцінюються аргументи відповідача та третьої особи ОСОБА_1 щодо заперечень своєї вини з тих підстав, що він як посадова особа не може уособлювати вирішення загальної для держави проблеми щодо ремонту вулично-дорожньої мережі, а головним розпорядником бюджетних коштів, які виділяються КП ШЕУ Святошинського району на поточний благоустрій вулично-дорожньої мережі Святошинського району м. Києва являється Департамент транспортної інфраструктури Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація).

Також суд не приймає до уваги доводи відповідача та третьої особи щодо наявності у нього сумнівів у реальній вартості ремонту з огляду на відсутність проведеної експертизи, щодо оцінки вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля, внаслідок чого є сумнів у реальному розмірі вартості ремонту, який на думку відповідача та третьої особи є завищеним.

Так, розмір відновлювального ремонту автомобіля «PEUGEOT», реєстраційний номер НОМЕР_1 , підтверджується наданим позивачем рахунком загальної вартості відновлювальних робіт та матеріалів, що був оплачений відповідачем на підставі платіжного доручення № 2813 від 10.03.2020.

Крім того, відповідач не скористався своїм процесуальним правом, передбаченим статтею 99 Господарського процесуального кодексу України на заявлення клопотання про призначення експертизи у справі, за наявності у нього обґрунтованих сумнівів щодо вартості ремонту пошкодженого автомобіля.

Таким чином, відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків суду, у зв`язку з чим, на підставі встановлених під час розгляду справи обставин суд вважає заявлені позивачем вимоги обґрунтованими та такими, що ґрунтуються на нормах чинного законодавства.

Враховуючи наведене, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених положень законодавства, оцінивши всі надані сторонами докази, документи та пояснення в їх сукупності, господарський суд міста Києва дійшов висновку про задоволення вимог Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс» до Комунального підприємства «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Святошинського району» м. Києва про відшкодування майнової шкоди у розмірі 34 980, 98 грн.

Відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 231, 232, 236-242, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс» до Комунального підприємства «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Святошинського району» м. Києва, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_1 про стягнення майнової шкоди у розмірі 34 980, 98 грн. задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Святошинського району» м. Києва (03170, місто Київ, вулиця Янтарна, будинок 5; код ЄДРПОУ 03359090) на користь Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс» (03038, місто Київ, вулиця Ямська, будинок 28, літера А; код ЄДРПОУ 19411125) майнову шкоду у розмірі 34 980 (тридцять чотири тисячі дев`ятсот вісімдесят) грн. 98 коп. та 2 102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп. судового збору.

4. Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

5. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

6. Згідно з частиною 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

7. Відповідно до підпункту 17.5. пункту 17 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 30.07.2020 року.

Суддя В.С. Ломака