Ухвала суду № 90669640, 28.07.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

28.07.2020Справа №10/41За заявою Акціонерного товариства "Укргазвидобування"

про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню

у справі

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансенергогаз", м. Київ

до Акціонерного товариства "Укргазвидобування", м. Київ

про стягнення 1 503 725, 58 грн, -

Суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від позивача: не з`явились;

від відповідача (заявника): Зубар О.В. (адвокат за довіреністю №2-638д від 22.01.2020).

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.01.2002 у справі №10/41 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансенергогаз" до ДК "Укргазвидобування" НАК "Нафтогаз України" про стягнення 1 503 725, 58 грн задоволено частково; стягнуто з ДК "Укргазвидобування" НАК "Нафтогаз України" (м. Київ, вул. Кудрявська, 26/28, р/р НОМЕР_1 в АБ "Укргазпромбанк" м. Києва, МФО 320843, код 30019775) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансенергогаз" (м. Київ, вул. Полупанова, 21, р/р НОМЕР_2 в 3-й Київській філії АППБ "АВАЛЬ" м. Києва, МФО 322960, код 23154183) 542 063,58 грн. витрат з урахуванням індексу інфляції, 3% річних у розмірі 186 693,91 грн., 1 700 грн. витрат по сплаті держмита та 69 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Загалом 730 526, 49 грн.

25.01.2002 на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 25.01.2002 у справі №10/41 було видано наказ, зі строком пред`явлення до виконання до 25.04.2002.

10.07.2020 на електронну пошту суду від Акціонерного товариства "Укргазвидобування" надійшла заява №2-2-2-2-01-2845 від 09.07.2020 про визнання наказу Господарського суду міста Києва №10/41 від 25.01.2002 таким, що не підлягає виконанню та зупинення виконання наказу Господарського суду міста Києва №10/41 від 25.01.2002 до розгляду цієї заяви.

13.07.2020 засобами поштового зв`язку від Акціонерного товариства "Укргазвидобування" повторно надійшла заява №2-2-2-2-01-2845 від 09.07.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.07.2020 розгляд заяви Акціонерного товариства "Укргазвидобування" про визнання наказу Господарського суду міста Києва №10/41 від 25.01.2002 таким, що не підлягає виконанню призначено на 28.07.2020. Окрім того, вказаною ухвалою було відмовлено в задоволенні заяви Акціонерного товариства "Укргазвидобування" про зупинення виконання наказу Господарського суду міста Києва №10/41 від 25.01.2002 до розгляду заяви.

В судове засідання 28.07.2020 позивач (стягував) не з`явився, про час та місце повідомлявся належним чином та відповідно до положень ст. 328 ГПК України його неявка не є перешкодою для розгляду заяви.

Дослідивши в судовому засіданні матеріали справи, заяву Акціонерного товариства "Укргазвидобування"та заслухавши пояснення представника відповідача, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви, з огляду на наступне.

Європейський суд з прав людини повторює, що пункт 1 статті 6 Конвенції, interalia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності (див. рішення Європейського суду з прав людини у справі Глоба проти України, no. 15729/07, від 05.07.2012).

Пунктом 9 частини 2 статті 129 Конституції України визначено, що однією із основних засад судочинства є обов`язковість рішень суду.

Конституційний Суд України у своєму рішенні №18-рп/2012 від 13.12.2012 вказав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

Розглядаючи справу №5-рп/2013 Конституційний Суд України у своєму рішенні від 26.06.2013 зазначив, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Частиною 1 статті 129-1 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Згідно з ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається процесуальним законом.

Пунктом 10 постанови Пленуму Верховного Суду України №8 від 13.06.2007 «Про незалежність судової влади» передбачено, що за змістом частини 5 статті 124 Конституції України судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені.

Частинами 1 та 2 статті 18 ГПК України встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Як вже було зазначено, рішенням Господарського суду міста Києва від 25.01.2002 у справі №10/41 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансенергогаз" до ДК "Укргазвидобування" НАК "Нафтогаз України" про стягнення 1 503 725, 58 грн задоволено частково; стягнуто з ДК "Укргазвидобування" НАК "Нафтогаз України" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансенергогаз" 542 063,58 грн. витрат з урахуванням індексу інфляції, 3% річних у розмірі 186 693,91 грн., 1 700 грн. витрат по сплаті держмита та 69 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Загалом 730 526, 49 грн та на виконання даного рішення видано наказ від 25.01.2002 №10/41.

09.07.2002 державним виконавцем відділу Державної виконавчої служби Шеченківського районного управління юстиції було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження про примусове виконання наказу Господарського суду міста Києва №10/41 від 25.01.2020.

Заява Акціонерного товариства «Укргазвидобування» (боржник) мотивована тим, що ухвалою Господарського суду міста Києва №24/129-б від 24.01.2006 Товариство з обмеженою відповідальністю «Трансенергогаз» (стягувач) було ліквідовано як юридичну особу в зв`язку з банкрутством та згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 08.07.2020 відсутня інформація щодо підприємства (стягувача), а тому відповідно до ст. 609 ЦК України, зобов`язання Акціонерного товариства «Укргазвидобування» щодо оплати заборгованості згідно з рішенням Господарського суду міста Києва від 25.01.2002 у справі №10/41, в користь ліквідованого Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансенергогаз», припинено.

Однак, суд не погоджується із нявністю підстав для визнання наказу Господарського суду міста Києва №10/41 від 25.01.2002 таким, що не підлягає виконанню.

Частиною 1 статті 328 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до частини 2 статті 328 Господарського процесуального кодексу України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Разом з тим відповідно до положень статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином.

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. (ст. 326 Господарського процесуального кодексу України).

Отже позивач у спірних правовідносинах вправі отримати належну йому суму коштів з відповідача.

Однак, як встанолюється із матеріалів справи юридичну особу стягувача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Трансенергогаз» було ліквідовано як юридичну особу в зв`язку з банкрутством.

Як зазначалось вище, відповідно до ч. 2. ст. 328 ГПК України суд може визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню, зокрема, у разі припинення боржника.

В той же час, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження підлягає закінченню у разі припинення юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання її обов`язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва, смерті, оголошення померлим або визнання безвісно відсутнім стягувача чи боржника.

За вказаних обставин, наявність рішення суду, яке перебуває на виконанні, про стягнення заборгованості на користь юридичної особи, яка припинила своє існування, не тягне за собою визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, а є наслідком закінчення виконавчого провадження у зв`язку з припиненням юридичної особи стягувача.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви Акціонерного товариства "Укргазвидобування" про визнання наказу №10/41 від 25.01.2002 таким, що не підлягає виконанню.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 232-235, 328 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

1. В задоволенні заяви Акціонерного товариства "Укргазвидобування" про визнання наказу Господарського суду міста Києва №10/41 від 25.01.2002 таким, що не підлягає виконанню, у справі №10/41, відмовити.

2. Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена в порядку та строк, передбачені ст. ст. 254-256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя С.М. Морозов