Рішення № 90669561, 16.07.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.07.2020Справа № 910/5716/20

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Центр Корона"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Новий Ужгород"

про стягнення грошових коштів

Суддя Котков О.В.

Секретар судового засідання Кошляк М.І.

Представники учасників справи: не з`явилися.

СУТЬ СПОРУ:

27 квітня 2020 року до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Центр Корона" (позивач) надійшла позовна заява № 24/04-20 від 24.04.2020 року до Товариства з обмеженою відповідальністю "Новий Ужгород" (відповідач) про стягнення заборгованості за договором про надання поворотної фінансової допомоги № ФП06062017 від 06.06.2017 року в розмірі 3 799 569,31 грн., з них: основного боргу - 3 300 000,00 грн. (три мільйони триста тисяч гривень), інфляційних нарахувань - 315 480,00 грн. (триста п`ятнадцять тисяч чотириста вісімдесят гривень) та 3% річних - 184 089,31 грн. (сто вісімдесят чотири тисячі вісімдесят дев`ять гривень 31 копійка).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов`язання за договором про надання поворотної фінансової допомоги № ФП06062017 від 06.06.2017 року, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.04.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/5716/20, ухвалено розгляд справи здійснювати у порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 26.05.2020 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.05.2020 року витребувано у Державної податкової служби України належним чином засвідчені копії документів: фінансові звіти за формою № 1-м та № 2-м за 2019 рік та перший квартал 2020 року ТОВ "Новий Ужгород" (ідентифікаційний код 38450631); довідку про залишки грошових коштів на рахунках ТОВ "Новий Ужгород" (ідентифікаційний код 38450631) згідно поданих фінансових звітів за 2019 та перший квартал 2020 року, розкрито банківську таємницю та витребувано у ПАТ "Банк Кредит Дніпро" належним чином засвідчені копії документів: довідку про залишки грошових коштів на рахунку ТОВ "Новий Ужгород" (ідентифікаційний код 38450631; р/р НОМЕР_1 в ПАТ "Банк Кредит Дніпро" м. Київ, МФО 305749); відомість про рух коштів на р/р НОМЕР_1 ТОВ "Новий Ужгород" (ідентифікаційний код 38450631) в ПАТ "Банк Кредит Дніпро" м. Київ, МФО 305749, підготовче засідання відкладено на 16.06.2020 року та продовжено строк підготовчого провадження на 30 (тридцять) днів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.06.2020 року підготовче засідання відкладено на 30.06.2020 року.

22.06.2020 року через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява № 19-06/20 від 19.06.2020 року «Про розгляд справи за відчутності представника позивача».

25.06.2020 року через відділ діловодства суду від Державної податкової служби України надійшла відповідь на запит суду № 584/5/99-00-04-09-03-052 від 17.06.2020 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.06.2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу № 910/5716/20 до судового розгляду по суті, судове засідання призначено на 16.07.2020 року.

Представники учасників справи в судове засідання 16.07.2020 року не з`явилися.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

06.06.2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес Центр Корона" (надалі - позивач, позикодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Новий Ужгород" (надалі - відповідач, позичальник) укладено договір про надання поворотної фінансової допомоги № ФП06062017 (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. якого, позикодавець надає позичальнику поворотну фінансову допомогу, а позичальник зобов`язується повернути надані грошові кошти в порядку та на умовах, передбачених даним договором.

В п. 2.1. договору визначено, що поворотна фінансова допомога надається у розмірі 3 500 000,00 грн.

За умовами п. 2.4. договору, поворотна фінансова допомога використовується для забезпечення поточної господарської діяльності позичальника.

Згідно з п. 3.1. договору, поворотна фінансова допомога підлягає поверненню по 05.06.2018 року включно.

Договір вступає в силу з моменту перерахування грошових коштів на рахунок позичальника та діє до повного виконання сторонами їх зобов`язань за договором.

Позивач на виконання умов договору про надання поворотної фінансової допомоги № ФП06062017 від 06.06.2017 року перерахував відповідачу грошові кошти в сумі 3 500 000,00 грн., що підтверджується банківською випискою, при цьому, відповідач лише частково повернув отриману поворотну фінансову допомогу в сумі 200 000,00 грн., що підтверджується банківською випискою, відтак, за розрахунками позивача відповідач має заборгованість перед позивачем в розмірі 3 330 000,00 грн.

Оскільки, відповідач в порушення взятих на себе зобов`язань, суму фінансової допомоги в повному обсязі позивачу не повернув, останній звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 3 300 000,00 грн.

Окрім того, позивач просить суд стягнути з відповідача санкції за неналежне виконання останнім зобов`язання щодо повернення коштів.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Пунктом 1 ст. 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Нормами ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За приписами ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір про надання поворотної фінансової допомоги № ФП06062017 від 06.06.2017 року є договором позики.

Згідно із ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 3 статті 1049 Цивільного кодексу України визначено, що позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Надання позики у сумі 3 500 000,00 грн. підтверджується наявною в матеріалах справи банківською випискою.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач лише частково повернув поворотну фінансову допомогу в сумі 200 000,00 грн.

Зі змісту п. 3.1. договору слідує, що строк повернення поворотної фінансової допомоги по 05.06.2018 року включно.

При цьому, доказів укладення між сторонами угоди про продовження вказаного строку матеріали справи не містять.

Таким чином, останнім днем виконання відповідачем свого обов`язку з повернення поворотної фінансової допомоги, наданої позивачем є 05.06.2018 року (включно).

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Отже, уклавши вказаний договір, позивач та відповідач реалізували своє право на вільний вступ у договірні відносини, вибір контрагента, визначення умов договору та встановлення його змісту, зокрема, погодили предмет договору, взаємні права і обов`язки, суму договору, строк повернення позичальником фінансової допомоги, строк дії договору, відповідальність сторін та інші умови.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Доказів повернення позивачу грошових коштів у розмірі 3 300 000,00 грн. відповідач не надав.

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та положень договору, враховуючи, що позивач має право вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий, з огляду на те, що відповідач умови договору не виконав, суму поворотної фінансової допомоги в строк, передбачений договором, позивачу в повному обсязі не повернув, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором про надання поворотної фінансової допомоги № ФП06062017 від 06.06.2017 року в розмірі 3 300 000,00 грн.

Позивач також просить стягнути з відповідача на його користь інфляційні нарахування в розмірі 315 480,00 грн. та 3% річних в розмірі 184 089,31 грн. за порушення виконання грошового зобов`язання по поверненню поворотної фінансової допомоги.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З положень п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наведена норма встановлює право кредитора вимагати сплати суму боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних протягом усього періоду прострочення до моменту повного виконання боржником своїх грошових зобов`язань перед кредитором.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. п. 3.2 п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань»).

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція). При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» у наступному місяці.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 24.04.2019 року у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 року у справі № 924/312/18 та від 05.07.2019 року у справі № 905/600/18.

Позивачем при розрахунку інфляційних нарахувань не враховано вищевикладеного, у зв`язку з чим суд вважає за необхідне здійснити власний розрахунок інфляційних нарахувань.

Здійснивши власний розрахунок інфляційних нарахувань, судом встановлено, що сума інфляційних нарахувань, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, за розрахунком суду, становить суму більшу, ніж заявлена позивачем до стягнення, яка становить 336 954,38 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Втім, зважаючи на те, що суд обмежений в праві вийти за межі позовних вимог в частині стягнення інфляційних нарахувань, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних нарахувань за порушення грошового зобов`язання підлягають задоволенню в сумі 315 480,00 грн., за розрахунком позивача.

При перевірці наданого позивачем розрахунку 3% річних, суд встановив, що він виконаний арифметично вірно, відтак, сума 3% річних, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, не виходячи за межі визначеного позивачем періоду, за розрахунком позивача, становить 184 089,31 грн.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 56 993,54 грн. відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Новий Ужгород" (ідентифікаційний код 38450631, адреса: 01601, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 13/1, кімната 508-А) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Центр Корона" (ідентифікаційний код 22084291, адреса: 88000, м. Ужгород, площа Театральна, 5,7) грошові кошти: основного боргу - 3 300 000,00 грн. (три мільйони триста тисяч гривень), інфляційних нарахувань - 315 480,00 грн. (триста п`ятнадцять тисяч чотириста вісімдесят гривень), 3% річних - 184 089,31 грн. (сто вісімдесят чотири тисячі вісімдесят дев`ять гривень 31 копійка) та судовий збір - 56 993,54 грн. (п`ятдесят шість тисяч дев`ятсот дев`яносто три гривні 54 копійки).

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 30.07.2020р.

Суддя О.В. Котков