Рішення № 90669555, 27.07.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.07.2020 р.Справа № 910/5091/20

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УНІ-ПАК"

до Фізичної особи-підприємця Горохівського Олександра Францовича

про стягнення 12 720,00 грн,

Суддя Зеленіна Н.І.

Без виклику сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "УНІ-ПАК" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця Горохівського Олександра Францовича про стягнення 12 720,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язання з повернення тари за Договором поставки продукції №5153 від 02.09.2014 р., укладеним з Товариством з обмеженою відповідальністю "Кушнер", права вимоги за яким позивач отримав на підставі Договору купівлі-продажу прав вимоги (цесії) №4 від 23.03.2018 р.

Ухвалою від 16.04.2020 р. відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

07.07.2020 р. через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач, обґрунтовуючи заперечення на позов, вказує про безпідставність позовних вимог, оскільки вимоги ґрунтуються на недостовірних даних та помилкових розрахунках. В заперечення позовних вимог, відповідач посилається на те, що до позивача не переходило право вимоги повернення зворотної тари та отримання компенсації її вартості у разі неповернення, як і не настали обставини, передбачені умовами договору, для отримання такої компенсації.

Судом враховано, що відповідно до підпункту 3 пункту 11 розділу І Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 розділ X Господарського процесуального кодексу України "Прикінцеві положення" доповнено пунктом 4 такого змісту:

"Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину.

Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)".

Згідно із постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" (зі змінами від 04.05.2020 р.) продовжено запроваджений карантин в Україні через спалах у світі коронавірусу COVID-19 до 22 травня 2020 року.

Постановою Кабінету Міністрів України № 392 від 20.05.2020 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів" (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2020 р. № 500) продовжено запроваджений карантин в Україні через спалах у світі коронавірусу COVID-19 до 31 липня 2020 року.

Водночас, відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), яка згідно з частиною першою статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

З огляду на викладене, суд встановив, що з моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк (з урахуванням введених обмежень, пов`язаних із запровадженням в Україні карантину), для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо, у зв`язку з чим суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог до закінчення запровадженого карантину.

Дослідивши наявні в справі матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

02.09.2014 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Кушнер" (постачальник) та Фізичною особою-підприємцем Горохівським Олександром Францовичем (відповідач, покупець) було укладено договір поставки продукції №5153 (далі - договір).

Відповідно до п. 1 розділу І Договору, постачальник зобов`язаний поставляти продукцію покупцю згідно замовлення покупця, а покупець зобов`язується своєчасно приймати цю продукцію, оплачувати її вартість на умовах даного договору та повертати зворотну тару в строк та на умовах, передбачених даним договором. Замовлення передається постачальнику в будь-якій зрозумілій сторонам формі (електронною поштою, через торгового представника, факсимільним, телефонним зв`язком, усно тощо).

Згідно із п. 2 розділу І договору під терміном продукція в даному договорі Сторони розуміють пиво в пляшках, банках та кегах, напої безалкогольні, напої слабоалкогольні, мінеральні води, мінеральні води ароматизовані, воду питну, що вироблені ПАТ "Оболонь", ДП ПАТ "Пивоварня Зіберта" ПАТ "Охтирський пивоварний завод", ПАТ "Красилівське", ПАТ "Бершадський пиво комбінат". Продукція, що поставляється, повинна відповідати всім санітарним, гігієнічним, технічним стандартам і правилам, встановленим діючим законодавством України, що підтверджується сертифікатами відповідності та якості.

За змістом пункту 1 розділу ІІ договору, постачальник передає в тимчасове користування ящики, піддони, кеги та балони (надалі - зворотна тара) покупцю відповідно до переліку та виключно в межах лімітів передачі зворотної тари, погоджених сторонами в Договорі шляхом підписання Акту прийому-передачі майна, що є невід`ємною частиною даного договору, а покупець зобов`язується повертати зворотну тару в строк та на умовах, передбачених даним договором. Пляшка, у якій міститься продукція, що продається покупцю, є незворотною тарою. Покупець зобов`язується забезпечити повне збереження схоронності зворотної тари, що передана в тимчасове користування постачальником, не змінювати за власною ініціативою місце зберігання зворотної тари, письмово погоджувати з постачальником нові місця зберігання зворотної тари, не передавати свої права та обов`язки,по даному договору третім особам.

Згідно із актами прийому-передачі майна № 18 від 21.04.2017 р., № 19 ВІД 10.05.2017 р., № 20 від 17.05.2017 р. позивачем було передано відповідачу зворотну тару в загальній кількості: Кега Оболонь 50 л. в кількості 4 (чотири) шт.

В пункті 6 розділу II договору сторони погодили, що покупець зобов`язаний повертати постачальнику 100% від поставленої кількості: кеги, вуглекислотні балони, ящики, піддони. Вся зворотна тара повинна бути повернена покупцем постачальнику в термін не більше 90 діб з дня отримання продукції, кеги - в термін не більше: 60 діб - для теплих місяців (квітень-вересень); 80 діб - для прохолодних місяців (жовтень-березень), вуглекислотні балони - в термін не більше 60 діб. Покупець зобов`язується протягом 1 (одного) календарного дня повернути наявні залишки зворотної тари в разі:

- демонтажу обладнання для розливу пива;

- письмової вимоги постачальника, якщо покупцем порушено умови даного договору;

- письмової вимоги постачальника, якщо останній вважає, що є загроза схоронності переданої в тимчасове користування зворотної тари;

- дострокового розірвання або припинення строку дії цього договору або закінчення терміну повернення зворотної тари.

Відповідно до п. 3 розділу II договору, заставна ціна на зворотну тару вказується у накладних.

Згідно із доданих до позову видаткових накладних № РТ-40863 від 21.07.2017р., № РТ-41256 від 10.05.2017 р., № РТ-41392 від 17.05.2017 р. вартість Кеги Оболонь 50 л. становить 2650,00 грн. без ПДВ.

У відповідності до п. 8 розділу II договору сторони погодили, що якщо зворотна тара при поверненні має механічні пошкодження (деформацію) та виключає подальше використання, то вона не приймається постачальником, про що складається відповідний Акт.

При пошкодженні, псуванні, втраті або знищенні зворотної тари з вини покупця, покупець зобов`язаний відшкодувати постачальнику заставну ціну зворотної тари з врахуванням податку на додану вартість (згідно умов даного договору) та відшкодувати всі спричинені своєю діяльністю або бездіяльністю збитки та упущену вигоду постачальника.

23.03.2018 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Кушнер" (цедент) та Товариством з обмеженою відповідальністю "УНІ-ПАК" (позивач, цесіонарій) було укладено договір про купівлю-продаж права вимоги (цесії) № 4, відповідно до умов якого ТОВ "Кушнер" відступає, а ТОВ "УНІ-ПАК" повністю приймає на себе право вимоги (право грошової вимоги по сплаті за товари (послуги), відповідно до договорів, укладених із третіми особами, що зазначені у реєстрі вимог), що належить ТОВ "Кушнер", і стає кредитором за договорами (Основними договорами), укладеними ТОВ "Кушнер" із третіми особами згідно із Реєстром вимог, що додається до цього договору і є невід`ємною його частиною.

Відповідно до додатку №1 до договору про купівлю-продаж права вимоги (цесії), сторони погодили, що від ТОВ "Кушнер" до ТОВ "УНІ-ПАК" переходить право вимоги по договору поставки № 5153 від 02.09.2014 р.

Відповідно до п. 2.2. договору про купівлю-продаж права вимоги (цесії) одночасно з підписанням цього договору цедент передає цесіонарію повідомлення до боржника про відступлення права вимоги за основним зобов`язанням. Обов`язок направлення повідомлення боржнику покладається на цесіонарія.

06.06.2018 на адресу відповідача направлено повідомлення про відступлення права вимоги вих. № 158 від 24.03.2018 р.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що ФОП Горохівський О.Ф., в порушення умов договору, не повернув у повному обсязі зворотну тару, отриману по Актам приймання-передачі, у зв`язку із чим, у відповідності до п. 8 розділу II договору, позивачем здійснено нарахування заставної ціни зворотної тари у сумі 12 720,00 грн.

Розрахунок здійснений позивачем наступним чином: (вартість 1 Кеги Оболонь 50 л. х 4 ) х 20% ПДВ, а саме (2 650 х 4) х 20% = 12 720,00 грн.

06.06.2018 позивач направив відповідачу вимогу вих. №153 від 24.03.2018 р. про погашення заборгованості у сумі 12 720,00 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що оскільки, у відповідності до договору про купівлю-продаж права вимоги (цесії) № 4 від 23.03.2018 р. до Товариства з обмеженою відповідальністю "УНІ-ПАК" перейшло право вимоги до Фізичної особи-підприємця Горохівського О.Ф. за договором поставки №5153 від 02.09.2014 р., враховуючи, що у відповідача наявна заборгованість за вказаним договором за неповернуту зворотну тару в розмірі 12 720,00 грн., позивач звернувся до суду з даним позовом.

Частиною 1 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

В силу ст. 510 Цивільного кодексу України сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги за своєю правовою суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

Згідно ст. 514 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Відповідно до ст. 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Статтею 517 Цивільного кодексу України передбачено, що первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

За змістом договору про купівлю-продаж права вимоги (цесії) № 4 від 23.03.2018 р. ТОВ "Кушнер" відступлено, а ТОВ "УНІ-ПАК" прийнято на себе право вимоги (право грошової вимоги по сплаті за товари (послуги), в тому числі, відповідно до договору поставки № 5153 від 02.09.2014 р., укладеного між ТОВ "Кушнер" до ТОВ "УНІ-ПАК".

Проаналізувавши умови договору, суд встановив, що у відповідності до договору поставки № 5153 від 02.09.2014 р. предметом даного договору є поставка продукції ФОП Горохівському О.Ф. За умовами договору поставки відповідач взяв на себе зобов`язання здійснити оплату поставленого постачальником товару.

Умовами договору поставки було також визначено обов`язок ФОП Горохівського О.Ф. з повернення зворотної тари.

Проаналізувавши зміст договору поставки та договору цесії, суд прийшов до висновку, що за умовами предмету договору поставки № 5153 від 02.09.2014 р., згідно із договором про купівлю-продаж права вимоги (цесії) № 4 від 23.03.2018 ТОВ "Кушнер" відступлено, а ТОВ "УНІ-ПАК" прийнято на себе право грошової вимоги по сплаті за поставлені ТОВ "Кушнер" товари згідно договору поставки № 5153 від 02.09.2014 р.

Зобов`язальні вимоги до ФОП Горохівського О.Ф. за договором поставки № 5153 від 02.09.2014 р. щодо повернення зворотної тари за змістом договору про купівлю-продаж права вимоги (цесії) № 4 від 23.03.2018 р. до позивача не переходили.

Судом проаналізовано додаток № 1 (Реєстр вимог № 4 станом на 23.03.2018), договору про купівлю-продаж права вимоги (цесії) № 4 від 23.03.2018, який доданий позивачем до позову та встановлено, що відповідно до п. 90 Реєстру, позивачу передано право вимоги до ФОП Горохівського О.Ф. за договорами №5153 від 02.09.2014 р. на загальну суму 12 720,00 грн.

Водночас, предметом розгляду даної справи є вимоги про стягнення вартості неповернутої зворотної тари в розмірі 12 720,00 грн.

У відповідності до ст. 7 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Наведена норма кореспондується зі ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Вказані положення передбачають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

У п. 26 рішення від 15.05.2008 Європейського суду з прав людини у справі "Надточій проти України" суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Враховуючи вище наведене, з огляду на умови договору поставки № 5153 від 02.09.2014 р. та договору про купівлю-продаж права вимоги (цесії) № 4 від 23.03.2018 р., оскільки за змістом договору цесії не вбачається перехід до позивача прав вимоги за зобов`язаннями відповідача зі сплати вартості неповернутої зворотної тари в розмірі 12 720,00 грн., суд прийшов до висновку, що позивачем належними та допустимими засобами доказування не було доведено факту переходу до ТОВ "УНІ-ПАК" обсягу майнових зобов`язань ФОП Горохівського О.Ф. за договором поставки №5153 від 02.09.2014 р. щодо сплати вартості неповернутої зворотної тари у розмірі 12 720,00 грн.

Судом також, враховано, що умовами пункту 8 договору поставки повернення заставної вартості зворотної тари з урахуванням податку на додану вартість та відшкодування збитків передбачено лише у разі пошкодження, псування, втрати або знищення з вини покупця (відповідача), про що складається відповідний акт.

Однак, факт пошкодження, псування, втрати або знищення з вини відповідача тари належними та достатніми доказами не підтверджений та акту, складеного між сторонами договору поставки згідно пункту 8 розділу ІІ договору позивач в матеріали справи не надав.

З урахуванням наведеного, суд прийшов до висновку про необґрунтованість заявлених ТОВ "УНІ-ПАК" вимог про стягнення з відповідача вартості неповерненої зворотної тари за договором поставки у сумі 12 720,00 грн.

Як встановлено ст. ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 79 Кодексу передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

В порядку, передбаченому ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З урахуванням вище наведеного, з`ясувавши повно і всебічно обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "УНІ-ПАК" до Фізичної особи-підприємця Горохівського О.Ф. про стягнення вартості неповернутої зворотної тари в розмірі 12 720,00 грн.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на позивача.

Керуючись ст. ст. 2, 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

Відмовити повністю в задоволенні позову вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "УНІ-ПАК" до Фізичної особи-підприємця Горохівського О.Ф. про стягнення 12 720,00 грн.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу до Північного апеляційного господарського суду в строки, передбачені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду набирає законної сили у порядку і строки, передбачені ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Н.І. Зеленіна