Рішення № 90669512, 29.07.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

29.07.2020Справа № 910/6740/20

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Пукшин Л.Г., за участі секретаря судового засідання Ваховської К.А., розглянувши у судовому засіданні матеріали господарської справи

за позовом Дочірнього підприємства "Харківський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (61202, м. Харків, вул. Ахсарова, 2)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські новітні технології" (01001, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 5/1А)

про стягнення 528 384,86 грн

за участю представників

від позивача: не з`явились

від відповідача: не з`явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Дочірнє підприємство "Харківський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські новітні технології" про стягнення 528 384,86 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що всупереч умовам договору оренди нерухомого майна №357 від 03.10.2014 відповідач в період з 2014 року по лютий 2020 року не здійснив своєчасної та повної оплати орендних платежів, що стало наслідком виникнення у останнього заборгованості у розмірі 528 384,86 грн, з яких: 447 276,84 грн - основний борг, 21 766,33 грн - 3% річних, 55 224,56 грн - пеня та 4 117,13 грн - витрати за отриману та спожиту електричну енергію.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.05.2020 суд відкрив провадження у справі №910/6740/20 та постановив здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження у підготовчому засіданні на 17.06.2020.

05.06.2020 на електронну адресу суду надійшла заява позивача, у якій останній просить суд залучити Радигіна Є.С. до участі у справі в якості представника позивача, надати доступ до електронної справи в системі "Електронний суд" та забезпечити можливість взяти участь у судовому засіданні 17.06.2020 в режимі відеоконференції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.06.2020 суд у задоволенні заяви Дочірнього підприємства "Харківський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" відмовив.

15.06.2020 на електронну адресу суду надійшла заява позивача про участь у судовому засіданні, призначеному на 17.06.2020, у якому позивач просить провести підготовче слухання по справі без участі представника позивача та, у разі можливості і відсутності відзиву відповідача по справі, призначити розгляд справи по суті. А також, забезпечити подальшу участь у судових засіданнях по справі 910/6740/20 в режимі відеоконференції.

Суд звертає увагу позивача, що ухвалою від 10.06.2020 суд ухвалив відмовити у задоволенні заяви позивача про проведення судового засідання у режимі відеоконференції.

Цією ж датою на електронну адресу суду надійшла заява позивача про надання доказів судових витрат, у якій останній повідомляє, що Дочірнім підприємством "Харківський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" буде подано заяву про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на правничу допомогу та надані всі докази, що підтверджують такі витрати.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.06.2020 підготовче засідання відкладено на 15.07.2020.

15.07.2020 на електронну адресу суду надійшла заява позивача, у якому останній просить суд провести підготовче слухання по справі без участі представника позивача та призначити розгляд справи по суті.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.07.2020 суд закрив підготовче провадження та призначив розгляд справи по суті на 29.07.2020.

23.07.2020 на електронну адресу суду надійшла заява позивача про розгляд справи без їх участі.

У судове засідання, призначене на 29.07.2020, представник відповідача не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про дату та час судового засідання був повідомленим належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.

Стаття 42 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов`язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

При цьому, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, які є цілком достатніми для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

03 жовтня 2014 року між Дочірнім підприємство "Харківський облавтодор" Публічного акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" філія "Харківський райавтодор" (надалі -позивач, орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Українські новітні технології" (надалі- відповідач, орендар) був укладений договір оренди №357 нерухомого майна (надалі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення (надалі майно) під розміщення телекомунікаційного обладнання на даху будівлі, загальною площею 71,0 кв.м, згідно з планом-схемою, що складає невід`ємну частину цього Договору (додаток № І), зa адресою: Харківська обл., Харківський район, смт. Пісочин вул. Полтавське шосе, 112/1, що знаходиться в оперативному управлінні ДП "Харківський облавтодор" ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» філія «Харківський райавтодор».

Протягом строку дії договору оренди орендар використовує «Об`єкт оренди» для розміщення та експлуатації телекомунікаційного обладнання Товариство з обмеженою відповідальністю «Українські новітні технології», зокрема обладнання цифрового стільникового зв`язку (п. 1.2. договору).

Згідно з п. 2.1. договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього Договору згідно з Актом приймання-передачі вказаного майна за вартісно, визначеною незалежною оцінкою.

Пунктом 3.1. договору передбачено, що загальна вартість оренди місця для розміщення телекомунікаційного обладнання на даху будівлі, загальною площею 71,0 кв.м. становить 5 300,00 грн за місяць з ПДВ. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством. Орендна плата за перший місяць становить 5 300, грн за місяць з ПДВ, плата за кожний наступний місяць оренди визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Орендна плата перераховується орендарем на розрахунковий рахунок орендодавця у розмірі 100% щомісяця не пізніше 12 числа місяця за наступного за звітним, відповідно до наданих орендодавцем рахунків (п. 3.3. договору).

Відповідно до п. 4.2. договору орендар зобов`язався своєчасно та в повному обсязі вносити на розрахунковий рахунок орендодавця орендну плату, суму податку на додану вартість, суму відшкодування плати за комунальні та інші послуги (якщо такі надаються).

У випадку порушення орендарем вимог п. 4.2. договору, орендодавець має право розірвати даний договір (п. 7.3. договору).

Пунктом 4.13 договору передбачено, що у разі закінчення терміну дії цього договору, а також у разі дострокового припинення, орендар зобов`язаний протягом 30 днів здати приміщення з оформленням акту приймання- передачі в належному стану не гіршому ніж на час передачі його в оренду з урахуванням нормального фізичного зносу і зі всіма виконаними в ньому поліпшеннями або відшкодувати орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини орендаря.

Відповідно до п. 4.14 при звільненні орендарем приміщення без письмового попередження та без оформлення акту приймання-передачі орендар не звільняється від сплати орендної плати до здачі майна за актом приймання-передачі та несе повну відповідальність за можливе пошкодження майна.

Цей договір укладено строком на 360 днів, який діє з моменту його підписання обома сторонами до 03 жовтня 2015 року.

За Актом прийому-передачі орендованого майна від 03.10.2014 позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування нежитлове приміщення, загальною площею 71,0 кв.м, що знаходиться зa адресою: Харківська обл., Харківський район, смт. Пісочин вул. Полтавське шосе, 112/1.

01 квітня 2014 року між сторонами було укладено додаткову угоду №1 до договору, відповідно до якої сторони погодили, що оплата за спожиту електроенергію здійснюється згідно показань лічильника та на підставі рахунка до 12 числа місяця наступного за звітним.

02 жовтня 2015 року сторонами була підписана додаткова угода №2 до договору, у якій сторони вирішили продовжити термін дії договору по 31 вересня 2016 року.

За доводами позивача, відповідач всупереч умовам договору та додаткових угод до нього не здійснював своєчасну та повну оплату орендних платежів, а також витрат за отриману згідно актів електричну енергію за квітень - вересень 2016 року, що стало наслідком звернення до відповідача з вимогою №1 від 04.02.2020 про сплату існуючого боргу. Вищевказаною вимогою позивач також повідомив, що в порядку ст. 782 ЦК України відмовляється від договору оренди та просить повернути об`єкт оренди за актом прийому-передачі.

Оскільки дана вимога була залишена відповідачем без відповіді та задоволення, позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з останнього заборгованості по орендній платі у розмірі 447 276,84 грн, витрат за отриману та спожиту електричну енергію у розмірі 4 117,13 грн, 3% річних у розмірі 21 766,33 грн та пеню у розмірі 55 224,56 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За приписами ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України, зобов`язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає договір оренди як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Матеріалами справи (актом приймання-передачі нерухомого державного майна від 03.10.2014) підтверджується факт передачі в оренду позивачем та прийняття відповідачем об`єкту оренди за спірним договором оренди.

Згідно з ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частиною 1 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що відповідач зобов`язався сплачувати орендну плату на розрахунковий рахунок позивача у розмірі 100% щомісяця не пізніше 12 числа місяця за наступного за звітним, відповідно до наданих позивачем рахунків (п. 3.3. договору).

Також, відповідно до п. 1 додаткової угоди №1 до договору відповідач повинен був здійснювати до 12 числа місяця наступного за звітним оплату за спожиту електроенергію.

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та погоджених сторонами строків розрахунків у договорі та додатковій угоді №1, зобов`язання відповідача з оплати орендних платежів та витрат за спожиту електроенергію, станом на момент звернення позивача з позовом до суду, настали.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Враховуючи, що факт наявності у відповідача заборгованості по орендній платі у розмірі 447 276,84 грн та витратам за отриману та спожиту за квітень - вересень 2016 року електричну енергію у розмірі 4 117,13 грн належним чином доведений та документально підтверджений, а строк оплати є таким, що настав, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог щодо стягнення з відповідача 451 393,97 грн.

Крім того, за прострочення виконання грошового зобов`язання позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3% у розмірі 21 766,33 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Здійснивши перевірку заявленої до стягнення з відповідача суми 3% річних, суд дійшов висновку, що розрахунок останніх є обґрунтованим, арифметично вірним та такий, що не суперечить нормам чинного законодавства, у зв`язку з чим вимоги в цій частині підлягаю задоволенню в повному обсязі.

Що стосується нарахованої пені у розмірі 55 224,56 грн, нарахованої за період з серпня 2019 року по вересень 2020 року, суд зазначає наступне.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Згідно з статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Таким чином, законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов`язання.

Пунктом 8.3 договору встановлено, що у разі затримки внесення орендної плати, плати за утримання та інших платежів, обумовлених додатковими угодами, орендар сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день такої затримки (включаючи день оплати).

Перевіривши заявлену до стягнення з відповідача суму пені, суд встановив, що її розмір становить більше, ніж заявлено позивачем. Однак, приймаючи до уваги, що суду не надано право виходити за межі позовних вимог, то до стягнення підлягає пеня у розмірі 55 224,56 грн.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість.

З огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог Дочірнього підприємства "Харківський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" в повному обсязі, з покладенням на відповідача судових витрат у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські новітні технології" (01001, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 5/1А, ідентифікаційний код 30753866) на користь Дочірнього підприємства "Харківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (61202, м. Харків, вул. Ахсарова, 2, ідентифікаційний код 31941174) основний борг у розмірі 447 276 (чотириста сорок сім тисяч двісті сімдесят шість) грн 84 коп., витрати за отриману та спожиту електричну енергію у розмірі 4 117 (чотири тисячі сто сімнадцять) грн 13 коп., 3 % річних у розмірі 21 766 (двадцять одну тисячу сімсот шістдесят шість) грн 33 коп., пеню у розмірі 55 224 (п`ятдесят п`ять тисяч двісті двадцять чотири) грн 56 коп. та судовий збір у розмірі 7 925 (сім тисяч дев`ятсот двадцять п`ять) грн 77 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Повний текст рішення складено 29.07.2020

Суддя Л. Г. Пукшин