Рішення № 90667169, 28.07.2020, Південноукраїнський міський суд Миколаївської області (до 25.04.2025 - Южноукраїнський міський суд Миколаївської області)

Справа № 486/852/20

Провадження № 2/486/429/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

28 липня 2020 року м. Южноукраїнськ

Южноукраїнський міський суд Миколаївської області

у складі: головуючого судді Далматової Г.А.,

при секретарі Деменко К.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Южноукраїнську Миколаївської області цивільну справу за позовом Комунального підприємства “Житлово-експлуатаційне об`єднання” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги,

В С Т А Н О В И В:

18 червня 2020 року позивач КП “ЖЕО” звернулось до ОСОБА_1 з позовом про стягнення 4171,14 грн. заборгованості за житлово-комунальні послуги та 2102 грн. судового збору.

Свою позицію позивач обґрунтовує тим, що згідно розпорядження органу приватизації № 7795 від 06 липня 2000 року дідусь відповідача ОСОБА_2 отримав у власність 3-кімнатну квартиру АДРЕСА_1 , житловою площею 43,2 кв.м. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер. Особовий рахунок в зазначеній квартирі був відкритий на дружину померлого, яка також померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . До цього часу особовий рахунок на інших осіб не переоформлявся. На даний час в квартирі АДРЕСА_1 зареєстрована ОСОБА_1 , однак користуючись житлово-комунальними послугами, остання не перераховувала їх вартість, згідно встановлених тарифів на рахунок КП “ЖЕО”. Договір “Про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій” з ОСОБА_1 , КП “ЖЕО” укласти не мало можливості, оскільки остання постійно була відсутня за місцем свого мешкання. Однак, згідно вимог п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України “Про житлово-комунальні послуги”, обов`язком наймача та членів його сім`ї є у встановлені строки вносити плату за житлово-комунальні послуги, тобто щомісяця перераховувати вартість житлово-комунальних послуг на рахунок КП “ЖЕО” згідно встановлених тарифів. Відповідач свій обов`язок встановлений Законом порушила, внаслідок чого за період з травня 2019 року по травень 2020 року утворилась заборгованість в сумі 4171,14 грн.

Представник позивача в судове засідання не з`явилась, надала суду заяву з проханням розглядати справу без її участі, позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила суд позов задовольнити. Проти ухвалення заочного рішення не заперечувала.

Відповідач в судове засідання не з`явилась, про час та місце розгляду справи повідомлена вчасно і належним чином, через оголошення на веб-порталі судової влади України, окрім того особисто отримала повістку про виклик до суду, що підтверджується її підписом в повідомленні про вручення поштового відправлення.

За таких обставин відповідно до вимог ч. 4 ст. 223 ЦПК України суд вважає можливим розглянути справу без участі відповідача на підставі наявних у ній даних і доказів та постановити заочне рішення, про що постановлено відповідну ухвалу.

Суд, дослідивши докази в сукупності, вважає, що позов підлягає повному задоволенню.

В судовому засіданні встановлено, що згідно копії розпорядження органу приватизації № 7795 від 06 липня 2000 року квартиру АДРЕСА_1 було передано в приватну власність ОСОБА_2 .

Згідно довідки (виписки з домової книги про склад сім`ї та реєстрацію) станом на 01 червня 2020 року серед зареєстрованих в зазначеній квартирі значиться ОСОБА_1 В графі “Родинні відносини з особою на ім`я якої відкритий особовий рахунок зазначено “онука”. Квартиронаймачем вказано ОСОБА_3 , однак остання, як і ОСОБА_2 , зняті з реєстраційного обліку в даній квартирі в зв`язку зі смертю.

Договір “Про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій” з ОСОБА_1 укладений не був. Пропозиція про укладення даного договору була розміщена в газеті “Контакт”.

Тарифи, за якими надаються житлово-комунальні послуги затверджені рішенням Виконавчого комітету Южноукраїнської міської ради.

ОСОБА_1 отримані послуги в повному обсязі не оплачувала, що призвело до виникнення заборгованості з 01 травня 2019 року по 01 червня 2020 року у розмірі 4171,14 грн.

Згідно ст. 1 Закону України “Про житлово-комунальні послуги”, в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Відповідно до ст. 13 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо). Примірні переліки житлово-комунальних послуг та їх склад залежно від функціонального призначення визначаються центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.

За правилами частини 1 ст. 19 Закону України “Про житлово-комунальні послуги”, відносини між учасниками договірних відносин здійснюються виключно на договірних засадах.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 20 вказаного Закону, обов`язок укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору покладається саме на споживача.

Таким чином, правовідносини між сторонами за своїм змістом є зобов`язальними, позивач повинен надавати відповідні послуги з утримання будинків і споруд та придомової території, а відповідач повинен за них сплачувати в силу приписів ст. 11 Цивільного кодексу України.

Обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом закріплений п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України “Про житлово-комунальні послуги”.

При цьому, частиною першою статті 9 даного Закону визначено що споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Також ч. 5 статті 13 даного Закону встановлено, що відмова споживача (іншої особи, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача) від укладання договору з виконавцем комунальної послуги не звільняє його від обов`язку оплати фактично спожитої комунальної послуги, наданої таким виконавцем.

Відповідно до ст. 382 ЦК України власникам квартири у дво- або багатоквартирному житловому будинку належать на правах спільної сумісної власності приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир та власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку.

Згідно зі ст. 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 151 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності жилий будинок (квартиру), зобов`язані забезпечувати його схоронність, провадити за свій рахунок поточний і капітальний ремонт, утримувати в порядку прибудинкову територію, що узгоджується також з положеннями ст.ст. 322, 382 ЦК України.

За правилами ч.ч. 1, 3 ст. 156 Житлового кодексу України, члени сім`ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. Члени сім`ї власника будинку (квартири) зобов`язані дбайливо ставитися до жилого будинку (квартири). Повнолітні члени сім`ї власника зобов`язані брати участь у витратах по утриманню будинку (квартири) і придомової території та проведенню ремонту. Спори між власником та членами його сім`ї про розмір участі в витратах вирішуються в судовому порядку.

Згідно Закону України “Про житлово-комунальні послуги” та “Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями”, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 року № 572, обслуговування допоміжних приміщень житлових будинків і прибудинкових територій здійснюють на договірній основі з власниками житла або з уповноваженим ними органом відповідні підприємства, які повинні дотримувати вимог цих Правил. Власники квартир у багатоквартирному будинку можуть утворювати товариства (об`єднання) власників квартир для забезпечення ефективного використання приватизованих квартир та управління ними і вирішення інших передбачених статутом питань.

Відповідно до ст. 66 ЖК України, розмір плати за користування житлом (квартирної плати) встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Не виконання зобов`язань членами сім`ї власника житла по сплаті квартирної плати, завдає КП “ЖЕО” майнових збитків та не дає змоги КП “ЖЕО” належним чином утримувати житловий фонд міста, що порушує права інших громадян, які старанно сплачують квартирну плату та витрати на утримання будинків та прибудинкової території у розмірі на рівні квартирної плати. Крім того, у зв`язку із заборгованістю наймача житла, КП “ЖЕО” вимушене перерозподіляти кошти на утримання житлового фонду та об`єктів соціальної інфраструктури міста з інших виробничих ділянок підприємства, що негативно впливає на рівень обслуговування м. Южноукраїнська.

Тому суд вважає, що вимоги позивача правомірні, оскільки член сім`ї власника квартири зобов`язаний приймати участь у витратах по утриманню будинку та прибудинкової території, а позов підлягає повному задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України стягненню з відповідача на користь позивача підлягають судові витрати: судовий збір в розмірі 2102 гривень, сплачений позивачем при зверненні до суду з даним позовом.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 200, 206, 263, 264, 265, 282 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Комунального підприємства “Житлово-експлуатаційне об`єднання” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства “Житлово-експлуатаційне об`єднання” заборгованість за житлово-комунальні послуги за період з 01 травня 2019 року по 01 червня 2020 року у розмірі 4171 (чотири тисячі сто сімдесят одну) гривню 14 (чотирнадцять) копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства “Житлово-експлуатаційне об`єднання” 2102 (дві тисячі сто дві) гривні витрат по сплаті судового збору.

Повне найменування позивача: Комунальне підприємство “Житлово-експлуатаційне об`єднання”, місцезнаходження: вул. Паркова, 5 м. Южноукраїнськ Миколаївська область, 55001, р/р НОМЕР_1 Южноукраїнська філія Миколаївська обл. ВАТ ДОБУ, МФО 326461, ОКПО 31537375.

Повне ім`я відповідача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя Южноукраїнського

міського суду Г.А. Далматова