Вирок № 90663167, 27.07.2020, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/6541/20

№1-кп/755/1029/20

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" липня 2020 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Метелешко О.В.,

при секретарі Нероді В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020100040001755 від 04.03.2020 року, за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Велика Круча, Пирятинського р-ну, Полтавської обл., українки, громадянки України, із незакінченою середньо-спеціальною освітою, незаміжньої, працюючої неофіційно помічником повара, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимої: 29.01.2020 року Дніпровським районним судом м. Києва за ч. ч. 1, 2 ст. 185, ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України до 1 року 6 місяців позбавлення волі, на підставі ст. 75КК України звільнена від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України,

за участю учасників кримінального провадження:

прокурора Лубіна О.О.,

обвинуваченої ОСОБА_1 ,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , 03 березня 2020 року, приблизно о 15 годині 50 хвилин, перебувала в приміщенні магазину «Ватсонс», що розташований за адресою: м. Київ, пр-т Юрія Гагаріна, 5/2, де у неї виник злочинний умисел на повторне, таємне викрадення чужого майна. Здійснюючи свої злочинні наміри, ОСОБА_1 , керуючись корисливим умислом, спрямованим на повторне, таємне викрадення чужого майна, скориставшись тим, що за її діями ніхто не спостерігає, умисно, з корисливих мотивів, взяла з торгової полиці два блоки жувальних гумок «Орбіт»: «Орбіт Яблуко», 30 пачок; «Орбіт весела лохина», 30 пачок, загальною закупівельною вартістю 625 грн. 25 коп., що належать ТОВ «ДЦ Україна». ОСОБА_1 , перебуваючи в приміщенні магазину, вважаючи, що діє таємно від інших осіб та працівників магазину, сховала вищевказаний товар за пазуху курточки, в яку була одягнена, після чого, не маючи намір сплачувати за товар, направилась до виходу з приміщення магазину. Продовжуючи реалізовувати свій злочинний намір, направлений на повторне, таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_1 , усвідомлюючи, що має при собі неоплачений товар, що належать ТОВ «ДЦ Україна», пройшла повз касову зону, не сплативши за вказаний вище товар, вийшла з приміщення магазину, але відразу, у цей час, її дії були помічені працівником даного магазину, який почав її наздоганяти, а вона в свою чергу, викинула вище вказані два блоки жувальних гумок на землю, після чого, зникла у невідомому напрямку. Тому, ОСОБА_1 не змогла довести свій злочинний умисел до кінця з причин, що не залежали від її волі, а саме через те, що її дії були помічені працівником магазину.

Допитана у судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_1 винною себе за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України визнала повністю, не оспорювала фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення, щиро каялася та показала, що дійсно, 03.03.2020 року, приблизно о 15 годині 50 хвилин, перебувала у магазині «Ватсонс», що за адресою: м. Київ, пр-т Ю. Гагаріна, 5/2, де вирішила викрасти товар. Переконавшись, що за її діями ніхто зі сторонніх осіб не спостерігає, взяла з полиці два блоки жувальних гумок «Орбіт», поклала їх за пазуху своєї курточки, після чого, направилась до виходу з магазину, пройшла повз касову зону, не сплативши за товар, вийшла з магазину, однак, зрозуміла, щ її дії були помічені працівником магазину, тому, вона викинула викрадений товар та зникла. Зокрема, показала, що всі обставини, викладені в обвинувальному акті, а саме: дата, час та місце скоєння нею кримінального правопорушення, відповідають дійсності. У скоєному щиро каялася, жалкує, що так сталося, запевнюючи, що в подальшому нічого протиправного вчиняти не буде, прохала суворо її не карати.

Покази ОСОБА_1 є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченою змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності її позиції.

Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому, суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Положення ч. 3 ст. 349 КПК України, роз`яснено судом у судовому засіданні учасникам кримінального провадження.

Крім того, такий порядок судового розгляду повністю узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи "Відносно спрощеного кримінального правосуддя" та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яких суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

За згодою учасників судового провадження, які не оспорюють фактичні обставини кримінального провадження, кваліфікацію кримінального правопорушення, судом встановлено, що вони вірно розуміють зміст його обставин, відсутні сумніви в добровільності їх позиції, суд, у порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченої та дослідженням письмових документів, а саме: постанов про визнання та приєднання речових доказів від 04.03.2020 року та матеріалів, що характеризують особу обвинуваченої ОСОБА_1 .

Відповідно до ст. 84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Зокрема, згідно зі ст. 85 КПК України, належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 86 КПК України, доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.

Наведені вище докази, в їх сукупності, суд визнає належними та допустимими у розумінні діючого кримінального процесуального законодавства.

Вина обвинуваченої ОСОБА_1 повністю підтверджується її показаннями, щирим каяттям у скоєному та наведеними вище письмовими документами.

Аналізуючи наведене, суд вважає доведеною вину ОСОБА_1 у тому, що вона своїми умисними діями вчинила закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, тому, знаходить правильною кваліфікацію її дій за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КК України, підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом.

Таким чином реалізується принцип невідворотності кримінального покарання за вчинений злочин.

Крім того, ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), так і у справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський суд зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистого надмірного тягаря для особи».

При обранні виду та міри покарання суд, реалізовуючи принципи справедливості та індивідуалізації покарання, враховуючи, що призначене покарання повинно бути не тільки карою, але і переслідувати цілі загальної та спеціальної превенції, вважає, що покарання повинно бути відповідним скоєному і сприяти виправленню обвинуваченої та запобіганню вчинення нею нових злочинів.

Суд, відповідно до ст. 65 КК України, при призначенні обвинуваченій ОСОБА_1 виду та міри покарання, приймає до уваги характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого нею кримінального правопорушення, її ставлення до скоєного - вину визнала повністю, щиро каялася у скоєному, дані про її особу, а саме: на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, раніше судима, вчинила кримінальне правопорушення під час іспитового строку.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а згідно зі ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.

Згідно зі ст. 66 КК України, суд визнає пом`якшуючою обставиною щире каяття обвинуваченої ОСОБА_1 у вчиненому.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченої, відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Зокрема, суд дійшов висновку, що також при призначенні покарання має бути застосований принцип гуманізації відповідальності з урахуванням засад, закріплених у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка підлягає застосуванню, згідно зі ст. 9 Конституції України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», а тому суд вважає, що покарання обвинуваченій ОСОБА_1 повинно бути обрано необхідне та достатнє для її виправлення і попередження скоєння нових кримінальних правопорушень, а саме у вигляді позбавлення волі.

Так, з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення ОСОБА_1 , її особи - раніше судима, зокрема, дане кримінальне правопорушення вчинила під час іспитового строку, конкретних обставин кримінального провадження, суд вважає, що її перевиховання і виправлення неможливо без ізоляції від суспільства і не знаходить підстав для застосування ст. ст. 69, 75 КК України, тому вважає за необхідне призначити їй міру покарання у виді позбавлення волі, але, при цьому, враховує її ставлення до скоєного - вину визнала повністю, щиро каялася у скоєному, жалкує про скоєне.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Процесуальні витрати у кримінальному проваджені не понесені.

Речові докази у кримінальному проваджені вирішено, відповідно до ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного та керуючись ч. 3 ст. 349, ст. ст. 368-371, 373-374, 376 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 визнати винуватою за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України та призначити їй покарання у виді 1 (одного) року 6 (шести) місяців позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України, до покарання за цим вироком частково приєднати ОСОБА_1 невідбуту частину покарання за вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 29 січня 2020 року та остаточно призначити їй покарання у виді 1 (одного) року 7 (семи) місяців позбавлення волі.

Запобіжний захід ОСОБА_1 не обирався.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 рахувати з моменту її затримання.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Процесуальні витрати у кримінальному проваджені відсутні.

Речові докази у кримінальному провадженні, а саме: мобільний телефон марки «IPhone5», білого кольору, імеі № 1: НОМЕР_1 - повернути ОСОБА_1 ;

- DVD-R диск, що приєднаний до матеріалів кримінального провадження - залишити у матеріалах.

Вирок може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченій та прокурору.

Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні.

Суддя