Ухвала суду № 90660096, 10.07.2020, Жашківський районний суд Черкаської області

Справа№ 702/295/20

1-кп/693/110/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про відмову у задоволення клопотання про обрання запобіжного заходу

у вигляді домашнього арешту

10.07.2020 року м. Жашків

Жашківський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді - Шимчика Р.В.,

за участю секретаря судового засідання - Коломієць С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданнів залі суду м. Жашків клопотання прокурора Монастирищенського відділу Уманської місцевої прокуратури М.М. Бебешка про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно

ОСОБА_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України,

сторони кримінального провадження та інші учасники судового провадження:

прокурор - Бебешко М.М.,

обвинувачений - ОСОБА_1 ,

захисники - адвокати - Шпирук В.Г., Висоцький О.Г.,

представник потерпілого – адвокат - Черватюк Ю.В.,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Жашківського районного суду Черкаської області перебуває кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_1 за ч.3 ст.185 КК України.

В рамках даного кримінального провадження під час судового засідання прокурор Монастирищенського відділу Уманської місцевої прокуратури М.М. Бебешко заявив клопотання про обрання ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту посилаючись на те, що 05 червня 2020 року у зв?язку із закінченням строків досудового розслідування та направлення обвинувального акта у даному кримінальному провадженні на розгляд суду закінчився строк дії запобіжного заходу у виді домашнього арешту, застосований відносно ОСОБА_1 на підставі ухвали слідчого судді Черкаського районного суду від 30.04.2020р.

В обгрунтування клопотання прокурор вказав, що на даний час ризики, передбачені ст.177 КПК України, які існували на момент обрання ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту та його продовження, не зменшилися, а саме ризик, передбачений п.п.1,5 ч.1 ст.177 КПК України стосовно того, що ОСОБА_1 може ухилятися від явки до суду та вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки санкція за вчинення ним злочину передбачає покарання на строк від трьох до шести років позбавлення волі.

Клопотання підтримав та просив обрати ОСОБА_1 запобіжний захід у виді домашнього арешту строком на 60 днів.

Представник потерпілого – адвокат Черватюк Ю.В. підтримала клопотання прокурора та не заперечувала проти його задоволення.

Обвинувачений ОСОБА_1 та його захисники - адвокати Шпирук В.Г. та Висоцький О.Г. заперечували проти задоволення клопотання.

Ч.1 ст.177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

У відповідності до ч.2 ст.177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:

1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується;

3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого;

4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців;

5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;

6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого;

7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого;

8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого;

9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше;

10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення;

11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини;

12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

Відповідно до ст.9 КПК України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

Відповідно до ст.17 Закону України №3477-IV від 23.02.2006р. «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини українські суди мають застосовувати при розгляді справ практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до п.п.3 і 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини - обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув?язнення.

Вислухавши учасників процесу та дослідивши матеріали кримінального провадження, суд вважає, дане клопотання необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, виходячи з того, що прокурором не доведено наявність ризиків, передбачених п.п.1,5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме те, що обвинувачений буде уникати явки за викликами до суду та може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.181, 369, 372 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання прокурора Монастирищенського відділу Уманської місцевої прокуратури М.М. Бебешка про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно ОСОБА_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України ,- відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляції безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня оголошення ухвали.

Повний текст ухвали проголошено 14 липня 2020 року о 16 год. 30 хв.

Головуючий суддя: Роман Васильович Шимчик