Вирок № 90659734, 29.07.2020, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 520/13660/19

Провадження № 1-кп/947/514/20

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.07.2020 рокуКиївський районний суд м. Одеси у складі:

Головуючого - судді Войтова Г.В.,

за участю секретаря Кондрашевої К.С.,

прокурорів Юрченко Д.Е., Толпиго Д.М.

захисника Мастюк К.П.

потерпілого ОСОБА_1 ,

перекладача Нікішова О.О., Хребтової Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Одеси кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019161480000823 від 07.04.2019 року за обвинуваченням ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця республіки Вірменії, громадянина Вірменії, вірменина, з вищою освітою, офіційно не працевлаштованого, не одруженого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , м.т. НОМЕР_1 , раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого за ч. 1 ст. 121 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Обвинувачений ОСОБА_3 скоїв кримінальне правопорушення проти життя та здоров`я за наступних обставин.

Так, 06.04.2019 року о 23:22 годині, обвинувачений ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, знаходячись біля торгівельного центру «Таврія-В», за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Корольова, 120, звернувся до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який проходив повз нього з приводу того, що йому не сподобалось, що ОСОБА_1 нібито сміявся з ОСОБА_3 , через що останній почав словесний конфлікт з потерпілим.

Після цього в ОСОБА_3 , який перебував у стані алкогольного сп`яніння, на грунті раптово виниклих неприязних стосунків, з мотиву помсти за образливі слова ОСОБА_1 в його бік, виник злочинний умисел спрямований на спричинення ОСОБА_1 тяжких тілесних ушкоджень шляхом нанесення ножових поранень.

Реалізуючи свій злочинний намір, направлений на спричинення тяжких тілесних ушкоджень, ОСОБА_4 , взяв у праву руку ніж, який дістав з кишені куртки, після чого здійснив замах та наніс ОСОБА_1 удар ножем в праву брючну область, спричинивши останньому різану рану правої задньої-бічної стінки живота, проникаючу в черевну порожнину, з ушкодженням печінкового кута ободової кишки, тим самим завдавши ОСОБА_1 тяжкі тілесні ушкодження.

Своїми умисними діями, обвинувачений ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 121 КК України – спричинення умисного тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння.

Обвинувачений ОСОБА_4 у судовому засіданні визнав повністю свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України та пояснив, що він 06.04.2019 року у вечірній час доби знаходився в м. Одесі по вул. Академіка Корольова біля супермаркету «Таврія-В» в стані алкогольного сп`яніння, через сміх з боку потерпілого почався конфлікт, внаслідок якого ножем наніс потерпілому удар. В яку частину наніс удар не пам`ятає. Завдані збитки потерпілому відшкодовані добровільно в повному обсязі, у скоєному щиро каюсь, прошу суд строго не карати.

В судовому засіданні потерпілий ОСОБА_1 пояснив, що в зазначеному обвинувальному акті достовірно викладені обставини подій, які відбувалися 06.04.2019 року в нічній час доби. Крім того, у нього відсутні вимоги матеріального та морального характеру до обвинуваченого ОСОБА_5 , у зв`язку з отриманням матеріальної допомоги на лікування від родини ОСОБА_5 , та просив призначити покарання ОСОБА_6 не пов`язане з позбавленням волі.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_4 повністю визнав свою вину у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України, та у відповідності до ч. 3 ст. 349 КПК України за згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин, які ніким з учасників не оспорюються. При цьому судом з`ясовано, що обвинувачений ОСОБА_4 та інші учасники правильно розуміють зміст цих обставин, сумніву у добровільності їх позицій немає, роз`яснивши, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити фактичні обставини справи в апеляційному порядку, суд користуючись правом, наданим ч. 3 ст. 349 КПК України і відсутністю заперечень учасників судового провадження, вважає достатнім обмежитись допитом обвинуваченого ОСОБА_4 та дослідженням матеріалів характеризуючи його особу.

Зазначене повністю узгоджується з вимогами п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яким суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

Судовий розгляд проведено в межах висунутого обвинувачення відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК України.

Таким чином, суд, приходить до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому злочину, знайшла своє підтвердження і кваліфікує його дії за ч.1 ст.121 КК України за кваліфікуючими ознаками – спричинення умисного тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння.

Відповідно до ч.2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Так, згідно з роз`ясненнями, які містить п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24 жовтня 2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання", суди при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог ст. 50 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд у відповідності до ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 згідно зі ст. 66 КК України, суд визнає визнання вини, щире каяття, відшкодування потерпілому матеріальної шкоди в повному обсязі.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 згідно ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Аналізуючи в сукупності зібрані вищезазначені обставини, характер скоєного злочину, обставини та тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого ОСОБА_4 , що він раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, на обліку у психіатра та нарколога не значиться, позитивну характеристику з місця мешкання, у скоєному кається, сприяв розкриттю злочину, відшкодував в повному обсязі завдані кримінальним правопорушенням збитки потерпілому, позицію потерпілого, щодо призначення покарання не пов`язаного з позбавленням волі обвинуваченого ОСОБА_7 .

Таким чином, враховуючи вищезазначені обставини, які пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості та суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення, та реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, суд вважає необхідним призначити ОСОБА_4 покарання у вигляді позбавлення волі та застосувати до основного покарання положення ст. 75 КК України, тобто звільнити ОСОБА_4 від відбування основного покарання з випробуванням, оскільки на думку суду, призначення такого покарання буде необхідним й достатнім для його виправлення та попередження скоєння ним кримінальних правопорушень у майбутньому.

Крім того, призначення такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого і є дотриманням судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини та нормам кримінального законодавства України.

Відповідно до постанови колегії суддів другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 26 квітня 2018 року № 757/15167/15-к зробила висновок, що загальні засади призначення покарання (ст. 65 КК) наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності – призначати покарання або звільняти від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи не застосування ст. 75 КК України, за змістом якої рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням, суд може прийняти лише у випадку, якщо при призначені покарання певного виду і розміру, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без реального відбування покарання.

Прокурор разом із обвинувальним актом подав позовну заяву в інтересах КУ «Міська клінічна лікарня №10» про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_3 витрати на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_1 в сумі 15898, 05 (п`ятнадцять тисяч вісімсот дев`яносто вісім гривен п`ять копійок).

Суд дійшов висновку, що Обвинувачений ОСОБА_4 даний цивільний позов в судовому засіданні визнав в повному обсязі, тому зазначений цивільний позов підлягає задоволенню.

Процесуальні витрати у відповідності до ст. 124 КПК України відсутні.

Строк дії запобіжного заходу обраного ОСОБА_8 у вигляді домашнього арешту, сплив на момент ухвалення вироку, та за відсутністю клопотань від участників судового провадження його дія продовжена не була.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 349, 370-374, 392- 395 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Визнати ОСОБА_3 винним у вчинені злочину, передбаченого ст. 121 ч.1 КК України та призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання у вигляді позбавлення волі з випробуванням з встановленням іспитового строку тривалістю 3 (три) роки.

На підставі ч. 1 ст. 76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_3 наступні обов`язки: 1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

На підставі п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_3 обов`язок, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Речові докази: кашкет чорного кольору, брюки чорного кольору, куртку чорну зі шкіряними рукавами, шкіряну сумку чорного кольору, повернути за належністю обвинуваченому ОСОБА_8 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави в особіКУ "Міська клінічна лікарня № 10" грошові кошти в розмірі 15 898 гривень 05 копійок ((п`ятнадцять тисяч вісімсот дев`яносто вісім гривен п`ять копійок).

Речові докази: предмет зовні схожий на вогнепальну зброю, розкладений металевий ніж - знищити.

Вирок може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Київський районний суд м. Одеси протягом 30 діб з дня його проголошення.

Копія вироку негайно після проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя Войтов Г. В.