Ухвала суду № 90658082, 28.07.2020, Олександрівський районний суд Донецької області

Справа № 933/539/20

Провадження 2/933/132/20

У Х В А Л А

про залишення заяви без руху

28 липня 2020 року смт Олександрівка

Суддя Олександрівського районного суду Донецької області Шинкаренко А.І. розглянувши матеріали позовної заяви першого заступника керівника Костянтинівської місцевої прокуратури, в інтересах держави в особі: Олександрівської селищної ради, Олександрівського району Донецької області, Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача, - Покровсько-Добропільське управління Головного управління ДПС у Донецькій області, до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за договором оренди земельної ділянки, розірвання договору оренди, та повернення земельної ділянки,

В С Т А Н О В И В:

14.07.2020 року до Олександрівського районного суду Донецької області надійшла позовна заява першого заступника керівника Костянтинівської місцевої прокуратури, в інтересах держави в особі: Олександрівської селищної ради, Олександрівського району Донецької області, та Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача, - Покровсько-Добропільське управління Головного управління ДПС у Донецькій області, до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за договором оренди земельної ділянки, розірвання договору оренди, та повернення земельної ділянки.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судових справ між суддями від 21.07.2020 року, проведеного на підставі розпорядження в.о. керівника апарату Олександрівського районного суду Донецької області № 14Р/173/20 від 15.07.2020 року "Про призначення повторного автоматизованого розподілу справ цивільного та кримінального проваджень", вказану цивільну справу було передано на розгляд судді Шинкаренко А.І.

Відповідно до ч.1 ст.187 ЦПК України суддя відкриває провадження у справі за відсутності, крім іншого, підстав для залишення позовної заяви без руху.

Відповідно до ч.1 ст.185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст.ст.175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Дослідивши позовну заяву та додані до неї документи, вважаю, що позовна заява, подана першим заступником керівника Костянтинівської місцевої прокуратури - Мармуром М.С., підлягає залишенню без руху, оскільки при подачі до суду, було лише частково виконано вимоги ч. 4 ст.177 ЦПК України, яка передбачає, що до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Так, до вказаної позовної заяви позивачем додано платіжне доручення №1678 від 03.07.2020 року, про сплату судового збору в розмірі 5090,51 грн.

Відповідно до ч.2 ст.133 ЦПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України « Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Станом на 01.01.2020 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, відповідно до ст.7 Закону України « Про державний бюджет на 2020 рік», становить 2102,00 гривень.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання юридичною особою до суду позовної заяви майнового характеру встановлюється ставка судового збору - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а за подання позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Суддею встановлено, що позивачем, при подачі позову до суду, було сплачено судовий збір у розмірі 5090,51 грн., разом з тим, до предмета позову, виходячи зі змісту позовної заяви, входять дві вимоги майнового характеру, та одна вимога немайнового характеру, а саме: 1) стягнути з ОСОБА_1 на користь Олександрівської селищної ради Олександрівського району Донецької області заборгованість з орендної плати за користування земельною ділянкою, загальною площею 39,0132 га, на підставі договору оренди землі від 25.10.2017 року, за період з 01.01.2019 року по 31.12.2019 року, у розмірі 17642,59 грн.; 2) розірвати договір оренди землі № 2008сг, укладений 25.10.2017 року між фізичною особою-підприємцем - ОСОБА_1 , та Головним управлінням Держгеокадастру у Донецькій області, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 09.11.2017 року за № 23380081; 3) зобов`язати ОСОБА_1 повернути на користь Олександрівської селищної ради земельну ділянку, площею 39,0132га пасовища із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, що перебуває в запасі, з кадастровим номером 1420385500:01:000:0865, вартістю 181591,15 грн, що знаходиться за межами населених пунктів Олександрівської селищної ради.

Згідно положень ч.3 ст.6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Отже, сума судового збору за першу вимогу майнового характеру становить 2102,00грн.

Сума судового збору за другу вимогу немайнового характеру становить 840,80 грн.

Згідно витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 11.03.2020 року, нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 39,0132га, з кадастровим номером 1420385500:01:000:0865, становить 181591,15 грн.

Тому, сума судового збору за третю вимогу майнового характеру становить 2723,87грн. ( 181591,15 грн. х1,5% / 100%)

Таким чином, позивачу по справі, з урахуванням сплаченого судового збору, необхідно доплатити судовий збір у розмірі 576 (п`ятсот сімдесят шість) гривень 16 коп. (2102,00 грн. + 840,80 грн. +2723,87грн. - 5090,51 грн.) за наступними реквізитами: розрахунковий рахунок Олександрівського районного суду Донецької області: отримувач коштів - Олександрів.УК/Олексан.р-н/22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37980376, банк отримувача -Казначейство України (ел.адм.податків), код банку отримувача (МФО) - 899998, рахунок отримувача -UA478999980313111206000005098, код класифікації доходів бюджету - 22030101.

Крім того, згідно ч. 4 ст. 175 ЦПК України у разі пред`явлення позову особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини сторонами цивільного розгляду є позивач і відповідач, які мають рівні права, включаючи право на юридичну допомогу. Підтримка прокуратурою однієї зі сторін може бути виправдана за певних умов, наприклад, з метою захисту вразливих осіб, які вважаються не здатними захистити свої інтереси самостійно, або в разі, якщо правопорушення зачіпає велику кількість людей, або якщо вимагають захисту реальні державні інтереси або майно (KOROLEV v. RUSSIA (no. 2), № 5447/03, § 33, ЄСПЛ, від 01 квітня 2010 р.; MENCHINSKAYA v. RUSSIA, № 42454/02, § 35, ЄСПЛ, від 15 січня 2009 р.).

Згідно пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 р.).

Тлумачення пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, свідчить, що прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України).

У пункті 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України міститься відсилання до окремого закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким є Закон України від 14 жовтня 2014 № 1697-VII «Про прокуратуру».

У частині 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Тлумачення ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» дозволяє зробити висновок, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: а) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; б) у разі відсутності такого органу.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Згідно з частиною четвертою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

Відповідно до ч. 4 ст. 56 ЦПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу.

З матеріалів справи, а саме - листа Олександрівської селищної ради Олександрівського району Донецької області №806/01-44 від 31.03.2020 року, вбачається, що позов про стягнення заборгованості з орендної плати за користування земельною ділянкою від 25.10.2017 року, до ОСОБА_1 не пред`являвся, у зв`язку з обмеженими фінансовими ресурсами, для сплати судового збору.

Отже, будь-яких заходів, щодо стягнення з ОСОБА_1 заподіяної шкоди, у судовому порядку, Олександрівська селищна рада Олександрівського району Донецької області - не вживала.

У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 19 червня 2001 року у справі «Kreuz v. Poland» «право на суд» не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.

Особа, яка має намір подати позовну заяву, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов`язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту позовної заяви, в тому числі щодо сплати судового збору.

У § 74 рішення ЄСПЛ від 20 травня 2010 року у справі «Lelas v. Croatia», заява №55555/08, суд звернув увагу на те, що «держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому відсутній інший приватний інтерес».

У справі «Рисовський проти України» ЄСПЛ підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що «…у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб».

Виходячи з принципу «належного урядування», державні органи загалом зобов`язані діяти в належний спосіб.

Отже, неможливість сплати судового збору не може слугувати підставою для не здійснення Олександрівською селищною радою Олександрівського району Донецької області своїх повноважень, щодо стягнення заборгованості з орендної плати за користування земельною ділянкою.

Разом з тим, відсутність коштів для сплати судового збору може бути підставою для відстрочення чи розстрочення його сплати в порядку передбаченому ст. 136 ЦПК України, та не може слугувати підставою для відмови державного органу у вчиненні дій направлених на захист інтересів держави.

За таких обставин, вважаю, що прокурором не виконано вимоги закону, які передують зверненню до суду, що вимагає дану заяву залишити без руху з наданням часу, необхідного для усунення недоліків.

Відповідно до статті 185 ЦПК України заява, подана без додержання вимог, зазначених у статтях 175 і 177 ЦПК України - підлягає залишенню без руху з наданням строку для усунення недоліків, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху позивачеві.

З огляду на викладене, позовну заяву необхідно залишити без руху, запропонувавши позивачу, протягом десяти днів з дня вручення ухвали, усунути зазначені недоліки.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.175, 177, 185 ЦПК України, суддя,

П О С Т А Н О В И В:

Позовну заяву першого заступника керівника Костянтинівської місцевої прокуратури, в інтересах держави в особі: Олександрівської селищної ради, Олександрівського району Донецької області, Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача, - Покровсько-Добропільське управління Головного управління ДПС у Донецькій області, до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за договором оренди земельної ділянки, розірвання договору оренди, та повернення земельної ділянки,- залишити без руху.

Повідомити особу, яка звернулася з даним позовом, про необхідність виправити зазначені недоліки позовної заяви протягом строку, який не може перевищувати десять днів з дня вручення ухвали.

У разі якщо у встановлений строк вимоги ухвали суду будуть виконані, позовна заява буде вважатися поданою в день первісного її подання, а інакше заява буде вважатися неподаною і повернута позивачу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя А.І. Шинкаренко