Рішення № 90657610, 24.07.2020, Мирноградський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Димитровський міський суд Донецької області)

Справа № 226/437/20

Справа № 226/437/20

Провадження № 2/226/295/2020

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 липня 2020 року м.Мирноград

Димитровський міський суд Донецької області у складі:

головуючого - судді Редько Ж.Є.,

при секретарі Попенко І.І.,

за участю відповідача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Позивач АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (далі Банк, АТ КБ «Приватбанк») звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в обґрунтування якого вказав, що відповідно до укладеного договору б/н від 09.09.2009 відповідач отримала кредит у розмірі 500 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами банку складає між нею та Банком договір. У зв`язку з порушенням відповідачем зобов`язань за кредитним договором за станом на 15.12.2019 заборгованість за тілом кредитом склала 35446 грн 71 коп., заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно зі ст.625 ЦК України, - 6377 грн 16 коп., заборгованість за пенею - 13821 грн 83 коп., за штрафом (фіксована частина) - 500 грн та штрафом (процентна складова) - 2782 грн 28 коп., а всього 58927 грн 99 коп., які Банк просить стягнути на свою користь з відповідача разом з понесеними ним судовими витратами в сумі 2102 грн судового збору.

Позивач АТ КБ «Приватбанк» до суду не з`явився, про час і місце слухання справи сповіщений належним чином, письмово повідомив суд про розгляд справи у відсутність представника.

Відповідач ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги не визнала, підтримала поданий нею відзив на позов, відповідно до якого вказала, що Умови та правила надання банківських послуг, Тарифи банку, на які посилається позивач, не містять її підпису. Будь-які докази, які б підтверджували, що саме з цими документами вона була ознайомлена, підписуючи анкету-заяву, у матеріалах справи відсутні, як і не має доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови та Правила і Тарифи банку вона розуміла та вони діяли на момент підписання заяви-анкети. А тому, посилання на них є безпідставним. Також Банк незаконно в односторонньому порядку підвищив процентну ставку за користування кредитом з 01.09.2014 до 34,80% річних, та з 01.04.2015 до 43,20% річних. Окрім того, при нарахуванні відсотків банком не враховано строк дії кредитної картки, який визначено до липня 2019. З 02.07.2013 по цей час вона зареєстрована та мешкає в м.Мирнограді Донецької області, тобто у населеному пункті, де проводиться антитерористична операція, що виключає відповідно до Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитними договорами з 14.04.2014. Тому просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити у повному порядку. Крім того, в судовому засіданні ОСОБА_1 пояснила, що нею повністю погашено як тіло кредиту, так і узгоджені з Банком відсотки за користування тілом кредиту у розмірі 30% на рік.

Представник відповідача ОСОБА_2 у судовому засіданні підтримав позицію свого довірителя та пояснив, що заборгованість за тілом кредиту в сумі 35446 грн 71 коп. нарахована Банком штучно, оскільки позивачем було надано ОСОБА_1 найбільший ліміт у розмірі 13000 грн, користування яким відповідачем не заперечується. В останнє ОСОБА_1 знімала з картки кредитні кошти 14.06.2016, а останнє погашення було здійснено 21.05.2019. За період з 14.06.2016 по 21.05.2019 відповідач сплатила Банку 37593 грн 69 коп., що в рази перевищує тіло кредиту, яке визнається відповідачем, з урахуванням узгоджених відсотків. Оскільки відповідач не тільки сплатила, а ще й переплатила кошти за отриманий кредит та відсотки за його користування, просить у задоволенні позовних вимог відмовити.

Позивач АТ КБ «Приватбанк» у відповіді на позов вказав, що підписана відповідачем заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами Банку, які є загальнодоступною інформацією, складають договір про надання банківських послуг. Крім того, відповідачем підписана Довідка про умови кредитування з використанням кредитної картки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», якою встановлено поточну процентну ставку в розмірі 2,5% (30% на рік), розміри комісії та штрафів тощо. Тобто, сторонами при укладанні договору були обговорені всі істотні умови. З виписки з карткового рахунку чітко прослідковується, що відповідачу було встановлено кредитний ліміт, що відповідач користувався грошима, отримував кошти через банкомат, здійснював розрахунки через термінали в касах магазинів, що є неможливим без наявності картки, частково сплачував заборгованість за договором. Оскільки договором передбачена можливість зміни Тарифів та інших невід`ємних частин договору Банк використав своє право та з 01.09.2014 та з 01.04.2015 підвищив відсоткову ставку до 34,8% річних та 43,2% річних; з 01.09.2015 змінив порядок нарахування відсотків, а з 01.04.2019 здійснив нарахування процентів відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України у розмірі 86,4% від простроченої суми заборгованості за кредитом. У разі нормалізації ситуації Банком буде розглядатися питання про зниження ставок. При подачі позову до суду у Банка була відсутня достовірна інформація про адресу, за якою на час проведення антитерористичної операції проживала відповідач, тому Банк станом на 14.04.2014 фактично не мав підтверджуючих документів для прийняття рішення про зупинення нарахувань. Боржник до Банку з метою списання штрафних санкцій не зверталася, хоча Банком налаштовано прийняття таких заяв як через відділення Банку, так і шляхом подачі заяви через відповідний сайт Банку. Згідно з умовами договору дія договору пролонгується кожні 12 місяців, картковий рахунок діє до повного виконання, а строк дії картки зазначено на самій картці. Також відсутні підстави для припинення щомісячного нарахування процентів на суму простроченої заборгованості за кредитом, як плату за весь час користування кредитними коштами, оскільки розрахунок заборгованості здійснюється до повного погашення заборгованості за кредитом, на суму залишку заборгованості за кредитом. Тому просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

За ухвалою суду від 25.02.2020 у справі відкрито спрощене позовне провадження із викликом сторін.

За ухвалою суду від 19.05.2020 у позивача витребувано докази про збільшення кредитного ліміту та строк дії кредитної карти.

Заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом установлено, що 22.09.2009 ОСОБА_1 підписано анкету-заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у Приватбанку, наслідком чого стало отримання нею платіжної кредитної карти «Універсальна» № НОМЕР_1 із відкриттям 09.09.2009 рахунку, встановленням кредитного ліміту у розмірі 500,00 грн, базової процентної ставки у розмірі 30%, зі строком дії кредитного ліміту, який відповідає строку дії картки. При цьому узгоджено, що погашення заборгованості за кредитним лімітом може здійснюватися як шляхом внесення коштів на карту клієнтом, так і списанням Банком коштів з Дебетної карти № НОМЕР_2 (а.с14).

Також відповідачем ОСОБА_1 22.09.2009 була підписана довідка про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», відповідно до якої вказана базова місячна процентна ставка 2,5 %, яка нараховується на залишок заборгованості, виходячи із розрахунку 360 днів на рік, тобто 30 % на рік (а.с.15).

Факт використання відповідачем кредитних кошти підтверджується анкетою-заявою позичальника, розрахунком Банку, випискою по рахунку відповідача та не заперечується самим відповідачем.

Відповідно до довідки Банку за укладеним між сторонами кредитним договором б/н було надано такі кредитні картки:

№ НОМЕР_1 від 09.09.2009 строком дії по вересень 2013 року;

№ НОМЕР_5 від 27.02.2012 строком дії по листопад 2015 року;

№ НОМЕР_6 від 29.02.2012 строком дії по січень 2016 року;

№ НОМЕР_7 від 29.08.2012 строком дії по листопад 2015 року;

№ НОМЕР_3 від 02.08.2015 строком дії по липень 2019 року;

№ НОМЕР_3 від 10.11.2015 строком дії по липень 2019 року.

Згідно виписці за вказаним кредитним договором вбачається, що відповідач ОСОБА_1 користувалась наданими Банком грошовими коштами за допомогою наведених кредитних карток. Останнє зняття готівкою у банкоматі в сумі 50 грн відбулося 13.04.2016 з картки № НОМЕР_3 , а останнє поповнення шляхом зарахування переводу на карту в сумі 1000 грн відбулося 21.05.2019 (а.с.125-126).

Згідно з довідкою позивача про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної карти, оформленої на ОСОБА_1 (договір б/н),

22.09.2009 було встановлено кредитний ліміт в сумі 500 грн;

21.10.2011 кредитний ліміт знижено до 0,00 грн;

18.12.2011 кредитний ліміт збільшено до 500,00 грн;

29.02.2012 кредитний ліміт збільшено до 5200,00 грн;

05.03.2012 кредитний ліміт збільшено до 5700,00 грн;

19.02.2013 кредитний ліміт знижено до 4160,00 грн;

11.03.2013 кредитний ліміт знижено до 2990,00 грн;

24.05.2013 кредитний ліміт знижено до 2700,00 грн;

31.07.2013 кредитний ліміт знижено до 0,00 грн;

05.02.2016 кредитний ліміт збільшено до 2000,00 грн;

11.02.2016 кредитний ліміт збільшено до 11700,00 грн;

02.05.2016 кредитний ліміт збільшено до 13000,00 грн;

22.08.2018 кредитний ліміт знижено до 0,00 грн (а.с.158).

На підтвердження заборгованості позивача за кредитним договором б/н від 09.09.2009 Банком надано розрахунок, який складається з трьох частин.

Згідно з першою частиною розрахунку заборгованість за вказаним договором за станом на 01.04.2015 відсутня (а.с.7-8).

Згідно з другою частиною розрахунку кредитна заборгованість позивача за період з 01.06.2015 по 30.09.2019 склала: за тілом кредиту 35446 грн 71 коп., у тому числі за поточним тілом кредиту - 28055 грн 61 коп. та за простроченим тілом кредиту - 7391 грн 10 коп., за нарахованими відсотками - 0,00 грн, за пенею за прострочене зобов`язання - 13421 грн 83 коп., за пенею за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн - 400 грн, а всього 49268 грн 54 коп. (а.с.9-12).

Згідно з третьою частиною розрахунку кредитна заборгованість позивача за період з 01.10.2019 по 15.12.2019 склала: за тілом кредиту 35446 грн 71 коп., у тому числі за простроченим тілом кредиту - 35446 грн 71 коп., за нарахованими відсотками - 0,00 грн, за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно з ст.625 ЦК України, - 6377 грн 16 коп., за пенею - 13821 грн 83 коп., за судовими штрафами - 3282 грн 29 коп., а всього 58927 грн 99 коп. (а.с.13).

Статтею 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справу в межах заявлених вимог на підставі представлених доказів.

Предметом позовних вимог Банку є виникла за станом на 15.12.2019 заборгованість:

за тілом кредитом в сумі 35446 грн 71 коп.,

за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно зі ст.625 ЦК України, в сумі 6377 грн 16 коп.,

за неустойкою (пеня і штрафи) на загальну суму 17104 грн 11 коп.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно за ст.ст.526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Згідно за ст.599 ЦК України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Згідно за ч.1 та ч.3 ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та у порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця або реального повернення йому коштів.

Відповідно до вимог ч.1 ст.1048, ч.2 ст.1054 та ч.2 ст.1050 ЦК України наслідками порушення відповідачем зобов`язання щодо неповернення чергової частини суми кредиту є право позивача достроково вимагати повернення всієї суми кредиту та одержання від позичальника процентів від суми позики.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений із недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).

За положеннями ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються Банком, вони повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їхнього відома, у зв`язку із чим Банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші.

Матеріали справи не містять підтверджень, зміст яких саме Тарифів і Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку розуміла відповідач, що саме з ними вона ознайомилася і погодилася, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами.

У зв`язку з тим, що розміщені на офіційному сайті позивача Умови та правила надання банківських послуг неодноразово змінювалися самим Банком з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, підтвердження про конкретні запропоновані відповідачеві Умови та Правила банківських послуг не надані, їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного суду від 03.07.2019 у справі № 342/180/17 і має бути застосована і у цій справі, виходячи з тотожності правовідносин сторін.

Беручи до уваги основні засади цивільного законодавства та необхідність особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду у вищенаведеному рішенні зауважила, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту, та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг - це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил, тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.

Відтак, відсутні підстави вважати, що при укладенні договору Банк дотримався вимог, передбачених ч.2 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів», про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими Банк, зокрема, щодо

впровадження підвищення процентної ставки за користування кредитом з 01.09.2014 до 34,80% річних, та з 01.04.2015 до 43,20% річних;

впровадження з 01.09.2015 змін в частині нарахування відсотків, згідно з якими клієнт доручає Банку здійснювати списання грошей з його рахунку, в тому числі за рахунок кредитного ліміту (п.2.1.1.3.1. Умов та правил);

впровадження з 01.04.2019 змін до Умов та правил надання банківських послуг в частині нарахування відсотків, відповідно до яких у разі порушення зобов`язань щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, неустойки та виконання інших зобов`язань, починаючи з 181-го дня з моменту порушення зобов`язань клієнт зобов`язується сплатити на користь Банку проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які згідно з ч.2 ст.625 ЦК України встановлюються за домовленістю сторін у процентах від простроченої суми заборгованості у розмірі: 86,4% для картки «Універсальна», 84,0% для картки «Універсальна голд» (п.2.1.1.3.12. Умов та правил).

Отже, з огляду на встановлені обставини, приведені правові нормі та правові висновки, позицію відповідача, яка спростовує будь-яку домовленість з Банком щодо вищевказаних умов кредитування, підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за відсотками, нарахованими з 01.10.2019 за прострочений кредит згідно зі ст.625 ЦК України у розмірі 86,4% в сумі 6377 грн 16 коп., немає, а тому позовні вимоги в цій частині є такими, що не підлягають задоволенню.

Крім того, стаття 1056-1 ЦК України визначає, що фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору; встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитором в односторонньому порядку; умова договору щодо права кредитора змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 489/9289/14-ц, в разі підвищення банком процентної ставки з`ясуванню підлягають визначена договором процедура підвищення процентної ставки (повідомлення позичальника чи підписання додаткової угоди тощо); дії позичальника щодо прийняття пропозиції кредитора тощо. Боржник вважається належно повідомленим про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку в тому разі, якщо банк не лише відправив на адресу такого боржника листа про зміну умов кредитного договору, а й довів факт його вручення адресатові під розписку.

Такий висновок наведений також у постанові Верховного Суду України від 11.10.2017 року у справі № 6-1374цс17.

Також суд зауважує, що припис абз.2 ч.1 ст.1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Враховуючи викладене, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України.

Таким чином, нарахування відповідачу процентів за користування кредитними коштами можливо лише в межах строку кредитування, який відповідає строку дії останньої картки, тобто по липень 2019, оскільки зі спливом строку кредитування припинилося право позивача нараховувати відсотки на підставі умов договору.

До такого висновку суд прийшов з урахуванням правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 243/9032/15-ц та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12.

Відтак, нарахування за кредитом відсотків поза межами строку дії кредитного договору, а саме: після липня 2019 року (спірні відсотки нараховані за період з 01.10.2019 по 15.12.2019) є також безпідставним.

Вирішуючи питання щодо стягнення заборгованості за тілом кредиту, суд виходить з такого.

В укладеному кредитному договорі від 09.09.2009 у вигляді анкети - заяви сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами у розмірі 30 % на рік.

Розмір кредиту обумовлено кредитним лімітом у 500 грн, який у наступному змінювався як у бік зменшення, так і у бік збільшення. Максимальний кредитний ліміт, який був наданий Банком відповідачу 02.05.2019, становить 13000 грн. Відповідач не заперечувала, що вона користувалася цією позикою.

Згідно зі ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем.

Між тим, Банк вимагає повернути значно більшу суму, ніж відповідач позичила, а саме: 35446 грн 71 коп.

Обгрунтовуючи таку суму заборгованості, Банк послався на п.2.1.1.3.1. Умов та правил надання банківських послуг, відповідно до якого погашення кредиту та процентів здійснюється договірним списанням, тобто, коли клієнт доручає Банку здійснювати списання грошей з його рахунку, в тому числі за рахунок кредитного ліміту, в розмірі процентів, які підлягають сплаті за цим договором. Цей пункт, як вбачається з відповіді на відзив, було впроваджено до Умов і правил з 01.09.2015.

З розрахунку Банку, його другої частини, (а.с.9-12) вбачається, що тіло кредиту штучно збільшено за рахунок нарахованих відсотків на заборгованість за кредитом за збільшеною ставкою 43,20% річних. Тобто, тіло кредиту щомісячно збільшувалося на суму цих відсотків та з цієї збільшеної сумі у наступному місяці знову нараховувалися відсотки. В результаті за період з 01.04.2016 по 30.09.2019 загальна сума тільки «Відсотків погашених за рахунок кредиту» (графа 4 розрахунку) склала 51585 грн. Отже, фактично у нарахованій заборгованості за тілом кредиту приховані відсотки за користування наданою позикою.

Оскільки судом встановлено, що домовленості між відповідачем та Банком щодо вищевказаних умов кредитування не було, нарахування за такою схемою заборгованості за тілом кредиту в сумі 35446 грн 71 коп. є необґрунтованим, неприйнятним та таким, що порушує права відповідача як споживача у кредитних правовідносинах.

Сплачена відповідачем у погашення заборгованості за кредитом сума за період з 01.06.2015 по 30.09.2019 у розмірі 42736 грн цілком покриває максимальну суму отриманого нею кредиту у розмірі 13000 грн, що дає суду підстави для висновку про те, що у стягненні заборгованості за тілом кредиту в сумі 35446 грн 71 коп. слід відмовити.

Відповідно до розрахунку позивача за станом на 15.12.2019 Банком нараховано відповідачу пеню за прострочення зобов`язання в сумі 13821 грн 83 коп. та штрафи за невиконання останнім зобов`язань за кредитним договором: 500 грн - фіксована частина штрафу та 2782 грн 28 коп. - процентна складова штрафу, а всього 17104 гнн 11 коп.

Між тим, Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02.09.2014 № 1669-УП введений мораторій на нарахування пені та штрафів на основну суму заборгованості за кредитними зобов`язаннями.

Так, відповідно до ст.2 даного Закону на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.

Відповідач ОСОБА_1 відповідно до інформації Виконавчого комітету Мирноградської міської ради від 18.02.2020 зареєстрована в м.Мирнограді Донецької області, тобто у населеному пункті, який внесено до вищевказаного переліку, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 за № 1275-р (а.с.48).

У зв`язку з тим, що нарахування неустойки підпадає під мораторій, у задоволенні вимог Банку про стягнення з відповідача 17104 гнн 11 коп. слід відмовити.

Оскільки суд дійшов висновку про те, що позов не підлягає задоволенню, понесені позивачем витрати зі сплати судового збору покладаються на Банк і не підлягають відшкодуванню.

На підставі ст.ст.207, 526, 527, 530, 599, 625, 626, 628, 634, 638, 1049, 1050, 1054, 1056-1 ЦК України, керуючись ст.ст.12, 13, 76, 141, 259, 263-265, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні позовних вимог АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (юридична адреса: вул.Грушевського, 1Д, м.Київ, 01001, код ЄДРПОУ 14360570)до ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором б/н від 09.09.2009, яка виникла за станом на 15.12.2019, а саме: за тілом кредиту в сумі 35446грн 71 коп., за відсотками, нарахованими за прострочений кредит згідно зі ст.625 ЦК України, в сумі 6377 грн 16 коп., за пенею в сумі 13821 грн 83 коп. та за штрафами в сумі 3282 грн 28 коп., а всього 58927 грн 99 коп. (п`ятдесят вісім тисяч дев`ятсот двадцять сім) грн 99 коп. відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Донецького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги у тридцятиденний строк з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 29.07.2020.

Суддя Ж.Є.Редько