Рішення № 90657375, 23.07.2020, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/7688/18

Провадження № 2/645/102/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2020 року Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:

Головуючого - судді Горпинич О.В..,

за участю секретаря Романюк А.О.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - Гайдаєнка Т.В. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у місті Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», третя особа - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у м. Києві, про стягнення заборгованості по заробітній платі, стягнення середнього заробітку за час затримки проведення повного розрахунку, стягнення заборгованості за неоплаченими листами непрацездатності та стягнення моральної шкоди, -

встановив:

ОСОБА_4 звернулась до Фрунзенського районного суду м. Харкова з позовом до АТ «Українськазалізниця», яким просила стягнути з підприємства відповідача на її користь заборгованість по заробітній платі в сумі 503 грн., середній заробіток за весь час затримки проведення повного розрахунку, що станом на 30.12.2018 року становить 140 547,80 грн., стягнути заборгованість по неоплаченим листам непрацездатності у сумі 16785 грн., стягнути з підприємства відповідача на відшкодування моральної шкоди - 25 000 грн. В обґрунтування позову посилалася на те, що 11.11.2016 року прийнята на посаду начальника Управління аудиту та контролю регіональної філії «Південна залізниця» Департаменту аудита та контролю ПАТ «Українська залізниця». Наказом № 495/ос від 15.03.2018 року про припинення трудового договору її звільнено 16.03.2018 року з посади начальника Управління аудити та контролю регіональної філії «Південна залізниця» Департаменту аудита та контроля ПАТ «Українська залізниця» на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку із скороченням штату. Згідно відомостей про нарахування заробітної плати за 2018 рік вбачається, що останнє нарахування виплати позивачу здійснено лише у вересні 2018 року в сумі 5281,50 грн., остання виплата була здійснена відповідачем 21.09.2018 року. Позивач вказує, що працювала повний робочий день 19.03.2018 року, але заробітна плата за даний відпрацьований робочий день відповідачем до цього часу не виплачена. Також у позові вказувалося, що 01.11.2017 року їй на робочому місці у адміністративній будівлі регіональної філії «Південна залізниця» в кабінеті № 566 о 15 год. 15 хв. були нанесені тілесні ушкодження. Після зазначених подій о 16 год. 38 хв. на місце події приїхав наряд працівників поліції під керівництвом інспектора УПП у м. Харкові Новицького А.В., та прийнято заяву про правопорушення та відібрані пояснення у співробітників. Після чого їй було викликано швидку медичну допомогу, її забрали з робочого місця в КП «Харківська міська клінічна лікарня швидкої та невідкладної медичної допомоги ім. проф. О.І. Мещанінова» для обстеження та надання невідкладної допомоги. У зв`язку із травмою, 02.11.2017 року відповідачу від філії «Центру охорони здоров`я» Харківська клінічна лікарня на залізничному транспорті № 2 було направлено екстрене повідомлення потерпілого щодо настання нещасного випадку на виробництві. Внаслідок заподіяння травм позивач вказувала, що перебувала на лікарняному 36 днів, листи непрацездатності за листопад, грудень 2017 року не оплачені, хоча листки непрацездатності були передані підприємству відповідача своєчасно. Останній лист непрацездатності був відправлений до Департаменту внутрішнього аудиту та контролю «ПАТ «Укрзалізниця» 08.12.2017 року та був наданий до Департаменту управління персоналом соціальної політики для обчислення стажу. За фактом нанесення тілесних ушкоджень було порушено кримінальне провадження № 42107221090000274 за ч.1 ст. 125 КК України. Позивач зазначала, що неодноразово зверталася до відповідача з проханням скласти акт форми Н-1 «Про нещасний випадок, пов`язаний із виробництвом», створити комісію та провести розслідування нещасного випадку на виробництві. Листом від 15.12.2017 року за підписом директора Департаменту охорони праці та промислової безпеки ПАТ «Укрзалізниця» їй запропоновано надати власноруч заяву про розслідування нещасного випадку та лише 26.12.2017 року Наказом ПАТ «Укрзалізниця» № 796 від 26.12.2017 року була утворена комісія для проведення розслідування нещасного випадку, що стався 01.11.2017 року. 18.08.2018 року листи непрацездатності були повернуті їй простою поштовою кореспонденцією без пояснення причин та супровідного листа. 29.10.2018 року оригінали листів непрацездатності були повторно направлені рекомендованим листом до ПАТ «Укрзалізниця» з вимогою вирішити питання про їх оплату. 19.01.2019 року позивачкою одержано від відповідача поштове відправлення із вкладеним Актом проведення розслідування нещасного випадку, що стався 01.11.2017 року о 15 год. 15 хв. у ПАТ «Укрзалізниця» за формою Н-5. Зазначений акт датовано 26.11.2017 року та затверджено в.о. голови правління ПАТ «Укрзалізниця» 27.11.2018 року. Але листки непрацездатності до цього часу неоплачені. В порушення норм порядку, незважаючи на те, що підприємству було передане повідомлення 02.11.2017 року, комісію з розслідування нещасного випадку створено лише 26.12.2017 року після неодноразових звернень до відповідача. За рік роботи комісія фактично не займалася розслідуванням, двічі було продовжено строк роботи комісії. Згідно наказу ПАТ «Укрзалізниця» № 113 від 19.02.2018 року продовжено строк розслідування нещасного випадку, що стався 01.11.2017 року. Після передачі всіх необхідних документів, які одержані відповідачем 24.11.2018 року, відповідач повернув листи непрацездатності позивачу без оплати. При звільнені відповідач був зобов`язаний здійснити повний розрахунок з позивачем. Але до цього часу неоплаченими залишаються останній день коли позивач фактично працював (19.03.2018 року), листи непрацездатності (перші п`ять днів непрацездатності здійснюється за рахунок підприємства роботодавця, тому вони згідно ст. 116 КЗпП сплачуються працівнику при звільненні), та, крім того, відповідач несвоєчасно здійснив виплати звільненим, які самостійно нарахував і які ним визнаються (лише в вересні 2018 року нараховано виплату в сумі 5218,50 грн., остання виплата була здійснена відповідачем 21.09.2018 року, тобто через півроку після звільнення). Заборгованість за фактично відпрацьований не оплачений робочий день 19.03.2018 року складає 503 грн.. Заборгованість виплат по лікарняним листам складає 16785 грн. Враховуючи, що повний розрахунок з позивачем не проведено до цього часу, вважає, що з відповідача підлягає стягненню сума середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, що станом на день звернення із позовом до суду становить 140 457, 80 грн. Враховуючи що відповідач в день звільнення по теперішній час не провів повного розрахунку, не оплатив лікарняні листи, при звільнені відповідач допустив чисельні порушення трудового законодавства, безпідставно та необґрунтовано звинуватив позивача при розгляді справи про поновленні на роботі в недостатньому рівні кваліфікації, як фахівця, заподіяно величезні моральні страждання позивачу. Також позивач весь час переживала з приводу існування своєї сім`ї, оскільки залишилася без заробітку, внаслідок чого вона та її сім`я були позбавлені нормального життєвого існування, та в неї було недостатньо грошей на ліки та їжу, що поглибило душевні страждання. Також відповідач ігнорував її звернення. Несвоєчасним розрахунком при звільненні та неправомірними діями відповідача, який систематично допускав порушення трудового законодавства завдано моральної шкоди, яку позивач оцінює у 25000 грн.

На підставі викладеного до суду подано відповідний позов.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючого суддю Горпинич О.В.

Ухвалою судді від 26.12.2018 року позовна заява залишена без руху.

Після усунення недоліків позовної заяви, визначених в ухвалі судді від 26.12.2018 року, ухвалою судді від 04.02.2019 року відкрите провадження по даній справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Акціонерне товариство «Українська залізниця» подало відзив на позовну заяву, в якому зазначалося, що відповідно до наказу АТ «Укрзалізниця» від 15.03.2018 року № 495/ос позивача було звільнено 16.03.2018 року у зв`язку зі скороченням штату з виплатою одноразової грошової допомоги у розмірі середньомісячного заробітку. Позивач відмовилася від ознайомлення з цим наказом, про що було складно відповідний акт від 16.03.2018 року. Позивачу листом від 16.03.2018 року № ЦПК-24/6 запропоновано з`явитися у відділ обліку персоналу Департаменту розвитку персоналу та кадрової політики АТ «Укрзалізниця» для отримання трудової книжки або дати письмову згоду на пересилання поштою чи оформити належним чином письмове доручення на її отримання довіреною особою. АТ «Укрзалізниця» отримало згоду від позивача на пересилання трудової книжки за вхідним від 12.04.2018 року № Ц-182/0/41-18. Трудова книжка надіслана позивачу листом від 17.04.2018 року № ЦПК-14/13. Позивач вказує, що працювала повний робочий день 19.03.2019 року, але після 16.03.2018 року позивач вже не перебувала у трудових відносинах з АТ «Укрзалізниця», оскільки якщо в наказі на звільнення зазначено звільнити 16.03.2018 року, працівник вважається звільненим з наступного для після того дня з якого починається строк звільнення. Тому юридичні підстави платити позивачу заробітну плату за 19.03.2018 року у АТ «Укрзалізниця» відсутні. Згідно з табелем використання робочого часу за березень 2018 року останнім облікованим робочим днем позивача є 16.03.2018 року. Як вбачається з розрахунку заробітної плати за березень 2018 року, складний філією «Центр сервісного забезпечення», позивачу нараховано до виплати 33585,12 грн., з яких утримано 27914,49 грн, сплачено на картку 2021 грн., та нараховано до виплати 5670,63 грн.. Відповідно до платіжної відомості № 504 на видачу розрахункових при звільненні за березень ОСОБА_1 належить сума до сплати 20210 грн. Платіжним доручення № 787479 від 16.03.2018 року, філія «Центр сервісного забезпечення АТ «Укрзалізниця» перерахували 20210 грн., призначення платежу: розрахунок при звільненні за березень 2018 року згідно платіжною відомістю від 16.03.2018 року № 504. Таким чином, розрахунок з позивачем при звільненні проведено у повному обсязі та відповідно до норм КЗпП України. Крім того, працівнику сплачено вихідну у допомогу відповідно до ст. 44 КЗпП України. Щодо твердження позивача про проведення виплати після фактичного розрахунку та звільнення повідомляє, що ОСОБА_1 було виплачені премії за роботу, а саме: нараховано у квітні 2018 року за відпрацьований лютий 2018 року, виплачеано у травні 2018 року, нараховано у травні за відпрацьований березень 2018 року, виплачено у червні 2018 року та винагороду за підсумки роботи за 2017 рік (вересень 2018 рік), що передбачено Положенням про виплату винагороди за підсумком роботи за рік працівникам підприємства (структурних підрозділів) залізничного транспорту, затвердженого Наказом № 327-Ц від 23.12.2003 року. Відповідно до вказаного положення, нарахування винагороди провадиться на посадовий оклад який склався на кінець року (грудень). Винагорода виплачується за результатами роботи календарного року після підведення підсумків фінансово-господарської діяльності. Наказом від 26.12.2017 року № 796 АТ «Укрзалізниця» було утворено комісію з розслідування нещасного випадку, що стався в АТ «Укрзалізниця» у кімнаті № 556 будівлі Управління регіональної філії «Південна залізниця». Вказаною комісією з 26.12.2017 року по 23.11.2018 року проведено розслідування нещасного випадку, у ході якого встановлено, що травмування сталося внаслідок особистих відносин невиробничого характеру. Незважаючи на те, що в листку непрацездатності ОСОБА_1 причиною непрацездатності визначено нещасний випадок на виробництві та його наслідки, проте травма фактично не пов`язана із нещасним випадком на виробництві та не є його наслідком, тобто вказані травми не є нещасним випадком і сталися не в процесі виконання працівником своїх трудових обов`язків. За таких умов листок непрацездатності не підлягає оплаті за рахунок коштів соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, та оплачувати його за рахунок коштів соціального страхування з тимчасової втрати працездатності підстав не має. Що стосується відшкодування моральної шкоди заявленої ОСОБА_1 , то остання повинна підтвердити факт заподіяння моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Проте, позивачем не надано жодних доказів, які б підтверджували факт того, що їй були нанесені моральні страждання з боку АТ «Укрзалізниця», не зазначено причинно - наслідковий зв`язок та не надано обґрунтування заявленої суми до стягнення у розмірі 25 000 грн. Також посилалися, що Пленум Верховного Суду України визначив у пункті 25 Постанови від 24.12.1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці»: суди мають враховувати, що у справах про оплату праці діє тримісячний строк звернення із заявою до КТС або безпосередньо до суду, який обчислюється з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. Днем коли ОСОБА_1 дізналася по фактичні суми здійсненого розрахунку по заробітній платі є день звільнення 16.03.2018 року, з якого й обчислюється перебіг позовної давності. Проте позивач достовірно знаючи дату фактичного розрахунку, не звернувся до суду в тримісячний строк з вимогами про визнання договору таким, що не відповідає вимогам КЗпП України, у передбачений ст. 233 КЗпП України строк та не надав до суду доказів поважності пропуску строку щодо захисту своїх прав у судовому порядку. Строк позовної давності для звернення до суду за захистом своїх прав для стягнення заборгованості по заробітній платі, непроведення повного розрахунку та відшкодування моральної шкоди сплив 16.05.2018 року та будь-яких доказів з боку позивача щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду не було надано.

Позивачем надано відповідь на відзив згідно якої вказувала, що останній робочий її день був 19.03.2018 року, що підтверджується сторінкою журналу фактичного обліку виходу на роботу працівників управління внутрішнього аудиту та контролю регіональної філії «Південна залізниця» Департаменту внутрішнього аудита та контролю ПАТ «Укрзалізниця» за березень 2018 року із її підписом за 19.03.2019 року; актом приймання - передач актів контрольних заходів, проведених працівниками управління аудиту та контролю регіональної філії за підписом ОСОБА_1 та ОСОБА_5 від 19.03.2018 року, актів приймання передачі товарно-матеріальних цінностей від 19.03.2018 року; актом приймання - передачі ключів від кабінетів, сейфів 19.03.208 року за підписом ОСОБА_1 та ОСОБА_6 . Відповідачем у відзиві визнається факт того, що за 19.03.2018 рок заробітна плата позивачу не нараховувалася та не сплачувалася. Відомості нарахування заробітної плати не є належним доказом проведення повного розрахунку із звільненим працівником, оскільки підтверджує лише факт нарахування певної суми, а не сплату позивачу. У відзиві відповідач посилається на те, що ним в якості доказів сплати надається платіжне доручення про перерахування зазначених сум платіжним дорученням № 787479 від 16.03.2018 року, але в додатках до відзиву платіжне доручення відсутнє, копія позивачу не надана. Слід зазначити, що ані 16.03.2018 року, ані в останній робочий день 19.03.2018 року зазначені в платіжній відомостей кошти позивачу не були сплачені, що підтверджується наданими до матеріалів справи банківськими виписками з карткового рахунку позивача. Відповідач до відзиву надав копії розрахунку заробітної плати позивача за квітень, травень, вересень 2018 року, у графі «від нарахування» міститься примітка «виплата звільненим». Зазначені докази підтверджують факт того, що на момент звільнення зазначені у цих розрахунках суми не були нараховані позивачу. Факт того, що остання виплата належних до сплати сум при звільненні була здійснена відповідачем лише 21.09.2018 року підтверджується банківською випискою з карткового рахунку ОСОБА_7 . Позивач зазначала, що всі посилання відповідача на Положення про виплату винагороди за підсумком роботи за рік працівникам підприємства залізничного транспорту, нібито в обґрунтування затримки цих виплат не є належним доказом, оскільки в самому Положенні чітко зазначено винагорода за підсумками роботи сплачується працівникам, які пропрацювали повний календарний рік, знаходиться в штаті підприємства. Календарний рік визначається з 01 січня по 31 грудня. Оскільки позивач пропрацювала повний календарний 2017 рік, винагорода за підсумками роботи за 2017 рік, у відповідності до вимог чинного законодавства, повинна була бути сплачена відповідачем у день звільнення. У відповіді на відзив позивач зазначала, що усі листи непрацездатності були надані відповідачу своєчасно. Останній лист непрацездатності був відправлений до Департаменту внутрішнього аудиту та контролю «ПАТ «Укрзалізниця» 08.12.2017 року та був наданий до Департаменту управління персоналом соціальної політики для обчислення стажу, що підтверджується відповідними відмітками на листах непрацездатності зробленими відповідачем в листопаді-грудні 2017 року. 18.08.2018 року листи непрацездатності, у порушення вимог діючого законодавства були повернуті простою поштовою кореспонденцією без пояснення причин та супровідного листа. 07.09.2018 року. Позивачем надіслано лист голові правління ПАТ «Укрзалізниця» з вимогою повідомити про причини повернення та несплати лікарняних листів. Відповіді на лист не одержано, 29.10.2018 року оригінали листів непрацездатності були повторно відправлені до ПАТ «Укрзалізниця». Позивач зазначала, що необгрунтованим є і посилання відповідача у відзиві на те що лист непрацездатності не підлягають оплаті, оскільки в акті розслідування від 23.11.2018 року зазначено, що травми непов`язані з виробництвом і в даному випадку акт по формі Н-1 не складається. Позивачем надано до суду копію акту проведення розслідування нещасного випадку, що стався 01.11.2017 року за формою Н-5 від 26.11.2018 року. В даному випадку листи непрацездатності також підлягають оплаті. Відповідач зобов`язаний був надати до Фонду соціального страхування України заяву-розрахунок, що містить інформацію про нараховані застрахованим особам суми матеріального забезпечення за їх видами. Робочі органи Фонду здійснюють фінансування страхувальників протягом десяти робочих днів після надходження заяви. Доказів звернення до Фонду соціального страхування України відповідачем не надано. Щодо строку позовної давності, позивач зазначала, що суми, які належали позивачу до виплати і добровільно виплачені відповідачем лише 21.09.2018 року (а не в день звільнення), те, що відповідачем не здійснено виплату за останній день роботи 19.03.2018 року та не проведено оплату листів непрацездатності до цього часу, тобто затримка розрахунку при звільненні є триваючим правопорушенням, а тому строк позовної давності позивачем не пропущений.

29.03.2019 року ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова, за клопотанням сторін, зупинено провадження по даній цивільній справі до набрання законної сили судовим рішення по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до АТ «Українська залізниця» про визнання незаконним та скасування наказу про припинення трудового договору (контракту) та звільнення, поновлення та роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 03.12.2019 року відновлено провадження по даній праві.

Присутня в судовому засіданні позивач ОСОБА_1 , її представник підтримали позовні вимоги у повному обсязі, просивши про їх задоволення.

В режимі відеоконференція з Деснянським районним судом м. Києва представник АТ «Укрзалізниця» просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Третя особа: Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у м. Києві надіслали на адресу суду заяву, якою просили розглядати справи у їх відсутність.

Суд, вислухавши позивача, її представника, представника відповідача, свідків, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, що мають істотне значення для її розгляду і вирішення по суті, приходить до висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Згідно з вимогами ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та докази на їх підтвердження; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Судовим розглядом встановлені наступні факти та відповідним ним правовідносини.

Відповідно до ст. 6 Європейської конвенції з прав людини кожен має право на справедливий суд і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За змістом ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав. За положенням частини 1 статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства закріплено статтею 15 Цивільного кодексу України. Право на захист виникає з певних підстав, якими виступають порушення цивільного права, його невизнання чи оспорювання.

Зміст конституційного права особи на звернення до суду за захистом своїх прав визначений статтею 16 Цивільного кодексу України, відповідно до приписів якої, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, при цьому, способами захисту цивільних прав і інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці закріплено Кодексом законів про працю України.

Кодекс законів про працю України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини (стаття 1 Кодексу законів про працю України).

Згідно наказу (розпорядження) ПАТ «Українська залізниця» № 2080/0с від 08.11.2016 року, трудової книжки, копії яких містяться в матеріалах справи, 11.11.2016 року ОСОБА_4 була прийнята на посаду начальника Управління аудиту та контролю регіональної філії «Південна залізниця» Департаменту аудита та контроля ПАТ «Українська залізниця» з випробувальним строком до 10.02.2017 року.

19.05.2017 року правління АТ «Укрзалізниця» прийнято рішення про ліквідацію з 14.08.2017 року Департаменту аудиту та контролю АТ «Укрзалізниця» і затверджено відповідні зміни до штатного розпису апарату управління АТ «Укрзалізниця», що підтверджується пунктами 3.1, 3.4 протоколу засіданні правління АТ «Укрзалізниця» від 19.05.2017 року № Ц-57/45 ком.т., копія якого знаходиться в матеріалах справи.

Згідно повідомлення від 13.12.2017 року № Цкадр-590, копія якого міститься в матеріалах справи, ОСОБА_1 проінформовано щодо вилучення з 14.08.2017 року посади начальника управління аудиту та контролю регіональної філії «Південна залізниця» Департаменту аудиту та контролю ПАТ «Укрзалізниця», яку вона обіймала та запропоновано для подальшого працевлаштування відповідні вакантні посади у структурних підрозділах АТ «Укрзалізниця». Також у повідомленні зазначалося, що в разі відмови від запропонованих посад трудовий договір буде розірвано на підставі п. 1 ч.1 ст. 40 КЗпП України та проведено процедуру звільнення за скороченням штату працівників з урахуванням вимог статей 43,44,49-2 КЗпП України.

АТ «Укрзалізниця» звернулося до Первинної профспілкової організації апарату Укрзалізниця з листом щодо надання згоди на розірвання трудового договору з ОСОБА_1 згідно з п.1. ч.1 ст. 40 КЗпП України та отримало згоду відповідно до листа від 15.03.2018 року № УЗпроф-50. Так, у листі Первинної профспілкової організації апарату Укрзалізниці вказувалося, що профспілковий комітет погоджує розірвання трудового договору з ОСОБА_1 на підставі п.1 ч.1 ст. 40 КЗпП України (копія в матеріалах прави).

Наказом № 495/ос від 15.03.2018 року ОСОБА_1 звільнена з 16.03.2018 року з посади начальника Управління аудиту та контролю регіональної філії «Південна залізниця» на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України - у зв`язку зі скороченням штату (копія міститься в матеріалах справи).

В судовому засіданні допитана в якості свідку з боку відповідача АТ «Укрзалізниця», ОСОБА_8 повідомила, що з 2014 року працює начальником відділу кадрів служби кадрової та соціальної політики регіональної філії південна залізниця АТ «Укрзалізниця». Ознайомити ОСОБА_1 16.03.2018 року з наказом про звільнення їй доручив начальник обліку персоналом Департаменту розвитку персоналу та кадрової політики АТ «Укрзалізниця». Це було в п`ятницу 16.03.2018 року. Ближче до кінця робочого дня, їй зателефонувала ОСОБА_5 та вони разом пішли ознайомлювати ОСОБА_1 з наказом про звільнення. ОСОБА_1 була на своєму робочому місці. Вони зайшли до кабінету ОСОБА_1 та зачитали їй наказ про звільнення. Але ОСОБА_1 відмовилася підписувати, що ознайомлена з наказом про звільнення. Копію наказу про звільнення залишили ОСОБА_1 на столі. Враховуючи той факт, що ОСОБА_1 відмовилася підписувати, що вона ознайомлена з наказом, свідок повідомила останню що вони складуть про це акт. Також свідок вказувала, що 19.03.2018 року не бачила ОСОБА_1 на робочому місці.

В судовому засіданні допитана в якості свідка з боку відповідача АТ «Укрзалізниця», ОСОБА_5 повідомила, що працює начальником Управління внутрішнього аудиту та контролю регіональної філії Південна залізниця Департаменту внутрішнього аудиту та контролю АТ «Укрзалізниця» з 04.12.2017 року. В усному порядку начальник обліку персоналом Департаменту розвитку персоналу та кадрової політики АТ «Укрзалізниця» доручив повідомити ОСОБА_1 ознайомити її з наказом про звільнення. Наказ про звільнення ОСОБА_1 надійшов в п`ятницу наприкінці робочого дня. Вона разом з ОСОБА_8 пішли ознайомлювати позивача із даним наказом. ОСОБА_1 знаходилася на своєму у робочому місці. Вони ввійшли до кабінету та оголосили наказ про звільнення. ОСОБА_1 відмовилася підписувати, що ознайомлення з даним наказом, тоді вони склали відповідний акт.

В матеріалах справи міститься акт від 16.03.2018 року, в якому вказувалося, що ОСОБА_1 відмовилася від ознайомлення з наказом про звільнення у зв`язку зі скороченням штату за статтею п.1 ч.1 ст. 40 КЗпП України від 15.03.2018 року № 495/ос та відмовилася ставити свій підпис у наказі, що засвідчено підписом начальника відділу кадрів служби кадрової та соціальної політики регіональної філії «Південна залізниця» Кучковою С.О., начальником управління внутрішнього аудиту та контролю регіональної філії «Південна залізниця» Тетеріною О.В., старшим ревізором управління внутрішнього аудиту контролю регіональної філії «Південна залізниця» Шульгіним Г.О.

Тобто, судом встановлено, що 16.03.2018 року ОСОБА_1 ознайомлено з наказом про звільнення від 15.03.2018 року.

16.03.2018 року вих. № ЦПК-24/5 ПАТ «Укрзалізниця» направило листа ОСОБА_1 в якому прохали з`явитися у відділ обліку персоналу Департаменту розвитку персоналу та кадрової політики ПАТ «Укрзалізниця» за адреосю: м. Київ, вул. Тверська, б. 5, кім. 312 для отримання трудової книжки або дати письмову згоду на пересилання поштою чи оформити належним чином письмове доручення на її отримання довіреній особі.

17.04.2018 року Департамент розвитку персоналу та кадрової політики ПАТ «Укрзалізниця» за вих. № ЦПК-14/13 на адресу ОСОБА_1 направили трудову книжку на підставі письмової згоди останньої на пересилання її поштою.

Згідно копії трудової книжки НОМЕР_1 від 24.01.1984 року на ім`я ОСОБА_1 міститься запис згідно якої 16.03.2018 року звільнено у зв`язку зі скороченням штату, п. 1 ст. 40 КЗпП України наказ № 495/0с від 15.03.2018 року.

Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України, Міністерства праці України та Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1991 року № 58 зазначається, що днем звільнення вважається останній день роботи.

Проте, позивач станом на 19.03.2018 року вже не перебувала у трудових відносинах з АТ «Укрзалізниця», оскільки звільнена 16.03.2018 року про що свідчить копія відповідного наказу, акт про відмову в ознайомлення ОСОБА_1 з наказом про звільнення, записом у трудовій книжці позивача.

АТ «Укрзалізниця» надано табель використання робочого часу ОСОБА_1 за березень 2018 року форми ФТУ № п-5 підписаний начальником управління внутрішнього аудиту та контролю Департаменту внутрішнього аудита та контролю Тетеріною О.В., згідно якого останній робочий день ОСОБА_1 зазначений - 16.03.2018 року.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про відсутність підстав для сплатити позивачу заробітної плати за 19.03.2018 року.

Згідно зі ст.47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст.116 КЗпП України.

Відповідно до ч.1 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

За приписами ч.1 ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Платіжною відомістю № 504 від 16.03.2018 року, складеною філією «Центр сервісного забезпечення ОСОБА_1 перераховано до установи АТ «Ощадбанк» на розрахунковий рахунок 290983011673 сума 20210 грн. (копія в матеріалах справи).

19.02.2020 року ОСОБА_1 подано клопотання про витребування доказів у підприємства відповідача. Але, ще 04.02.2020 року було проведено судове засідання по даній справі, справи слухалася по суті.

Відповідно до ст. 84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи (ч.ч.2,3 ст. 83 ЦПК України).

Проте позивачем необґрунтовано заявлене клопотання про витребування доказів з пропуском строків, передбачених ст. 83 ЦПК України.

Крім того, позивачем була надана виписка по її картковому рахунку, де вказувалося що 21.03.2018 року відбулося безготівкове зарахування на рахунок заробітної плати 20 210 грн., розрахунок за березень та 06.04.218 року безготівкове зарахування на рахунок заробітної плати в сумі 5670,63 грн..

Згідно розрахунку заробітної плати за березень 2018 року, складеного філією «Центр сервісного забезпечення» вказано, що перераховано на плат.карт - 20210 грн..

Стаття 116 КЗпП передбачає, що в день звільнення працівника провадиться виплата всіх сум, що належить йому від підприємства, установи, організації при звільненні. 16.03.2018 року філія «Центр сервісного забезпечення АТ «Укрзалізниця» згідно платіжної відомості № 504 перерахували відповідні кошти до установи Банку.

Наказом № ц-55/12 від 30.05.2018 року «Про виплату щомісячної премії працівникам апарату управління ПАТ «Укрзалізниця» вирішено виплатити премії за виконання показників преміювання у березні 2018 року керівника, професіоналам, фахівцям та технічним службовцям апарату ПАТ «Укрзалізниця» та філії «Центр сервісного забезпечення» у розмірі 30% посадового окладу.

Згідно Положення про виплату винагороди за підсумком роботи за рік працівникам підприємств (структурних підрозділів) залізничного транспорту, яке затверджено Наказом № 327-Ц від 23.12.2003 року передбачено, що виплата винагороди провадиться при умові забезпечення виконання обсягу роботи за рік та наявності прибутку в цілому по Укрзалізниці. Розмір винагороди визначається в залежності від фінансових результатів роботи та встановлюється у відсотках до посадового окладу (місячної тарифної ставки). Нарахування винагороди провадиться на посадовий оклад (місячну тарифну ставку), який склався на кінець року (грудень місяць). При зміні протягом календарного року посадового окладу (місячної тарифної ставки), за винятком причин загального підвищення тарифних ставок та посадових окладів або запровадження нового наказу про оплату праці, нарахування винагороди провадиться пропорційно відпрацьованому часу. Виплата винагороди провадиться згідно з рішенням керівництва Укрзалізниці. Винагорода виплачується за результатами роботи календарного року після підведення підсумків фінансово-господарської діяльності. Винагорода за підсудком роботи за рік виплачується працівникам, які знаходяться в штаті підприємства (організації, відособленого структурного підрозділу) і пропрацювали весь календарний рік. Працівників, які пропрацювали весь календарний рік і звільнилися з підприємства залізничного транспорту в період до виплати винагороди, виплати винагороди провадиться на загальних підставах.

Наказом від 07.09.2018 року № ц-55/19 «Про виплату винагороди за підсумками роботи у 2017 році працівникам апарату управління ПАТ «Укрзалізниця» та працівникам філії Центр сервісного забезпечення» вирішено виплатити винагороду за підсумками роботи у 2017 році працівника (в тому числі працівникам, які працюють або працювали на умовах індивідуальних трудових договорах), які знаходяться у штаті апарату управління ПАТ «Укрзалізниця» та філії «Центр сервісного забезпечення» і пропрацювали повний календарний рік (з 1 січня по 31 грудня 2017 року), вирішено провести нарахування винагороди протягом серпня, вересня, жовтня 2018 року рівними частинами та здійснити виплату у строки, встановлені для виплати заробітної плати за підсумками кожного місяця, у якому проведено її нарахування.

Тобто вже після звільнення ОСОБА_1 , комісією з питань оплати праці працівників апарату управління ПАТ «Укрзалізниця» було прийнято ряд рішень про преміювання керівників, професіоналів, фахівців та технічних службовців ПАТ «Укрзалізниця», серед яких також була ОСОБА_1 , а також винагороди за підсумками ПАТ «Укрзалізниця», що підтверджуються таблицями № 6 (відомості про нарахування заробітної плати (доходу) - квітень, травень, вересень 2018 року.

На підставі викладено відсутні підстави для застосування ст. 117 КЗпП.

Наказом від 26.12.2017 року № 796 АТ «Укрзалізниця» утворено комісію з розслідування нещасного випадку, що стався в АТ «Укрзалізниця» у кімнаті № 556 будівлі Управління регіональної філії «Південна залізниця» Комісією проведено розслідування нещасного випадку та Актом від 26.11.2018 року проведено розслідування нещасного випадку, що стався 01.11.2017 року ПАТ «Українська залізниця» та встановлено наступне: опрацювавши зібрані матеріали та пояснення свідків нещасного випадку, обстеживши місце настання нещасного випадку, враховуючи висновок за підписом старшого слідчого СВ Холодногріського ВП ГУНП в Харківській області майора поліції Максимюка О.В. від 21.11.2018 року до з`ясування особистих відносин невиробничого характеру та керуючись п.п. 16, 15 «Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України, комісія дійшла висновку, що нещасний випадок з начальником Департаменту аудиту та контролю регіональної філії «Південна залізниця» таким, що не пов`язаний з виробництвом (копія знаходиться в матеріалах справи).

Згідно протоколу № 15 (копія міститься в матеріалах справи) комісією із соціального страхування АТ «Укрзалізниця» на засіданні розглянуто звернення ОСОБА_1 про призначення матеріального забезпечення та надання соціальних послуг застрахованим особам та вирішено відмовити ОСОБА_7 . Причиною відмови в призначенні допомоги є невідповідність причини захворювання з висновком акту від 27.11.2018 року проведення розслідування нещасного випадку, що стався 01.11.2017 року (отримано Комісією із соціального страхування акціонерного товариства «Українська залізниця» 16.08.2019 року), актом форми Н-5 нещасний випадок визнано таким, що не пов`язаний з виробництвом.

Так, стаття 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», від 23.09.1999 року № 1105-ХІV визначає загальнообов`язкове державне соціальне страхування як систему прав, обов`язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення, страхові виплати та надання соціальних послуг застрахованим особам за рахунок коштів Фонду соціального страхування України.

Об`єктом соціального страхування є страховий випадок (нещасний випадок на виробництві, професійне захворювання, тимчасова втрата працездатності), із настанням яких у застрахованих осіб виникає право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги відповідно до цього Закону.

За страхуванням у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, серед іншого, надається такий вид матеріального забезпечення, як допомога по тимчасовій непрацездатності (ст.20 Закону).

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» страховий стаж-період (строк),протягом якого особа підлягала страхуванню у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та за який щомісяця сплачено нею та роботодавцем або нею страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок, крім випадків, передбачених абзацом другим цієї частини. Період відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, отримання виплат за окремими видами соціального страхування, крім пенсій усіх видів (за винятком пенсії по інвалідності), включається до страхового стажу як період, за який сплачено страхові внески виходячи з розміру мінімального страхового внеску.

Частиною 2 ст. 22 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» передбачено, що допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням, виплачується Фондом застрахованим особам, починаючи з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності або до встановлення медико-соціальною експертною комісією (далі - МСЕК) інвалідності (встановлення іншої групи, підтвердження раніше встановленої групи інвалідності) незалежно від звільнення застрахованої особи в період втрати працездатності, у порядку та розмірах, встановлених законодавством.

Порядком оплати перших п`яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві, за рахунок коштів роботодавця, Затвердженого постановою Кабінету Міністрів України

від 26 червня 2015 р. № 440 встановлено, що Порядок визначає умови оплати перших п`яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві, застрахованій особі (далі - дні тимчасової непрацездатності) за рахунок коштів роботодавця. Оплата днів тимчасової непрацездатності здійснюється за основним місцем роботи застрахованої особи та за місцем роботи за сумісництвом у формі матеріального забезпечення, що повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу). Підставою для оплати днів тимчасової непрацездатності є виданий в установленому порядку листок непрацездатності, а в разі роботи за сумісництвом - копія листка непрацездатності, засвідчена підписом керівника, скріпленим печаткою за основним місцем роботи. Дні тимчасової непрацездатності оплачуються залежно від страхового стажу в розмірах, визначених частиною першою статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування". Обчислення середньої заробітної плати для здійснення оплати днів тимчасової непрацездатності проводиться відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 р. № 1266 (Офіційний вісник України, 2001 р., № 40, ст. 1802).

Оплата перших п`яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві, здійснюється за рахунок коштів роботодавця у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Як встановлено в судовому засіданні позивачем надано копії листів непрацездатності АГУ №792327 з 02 по 08 листопада 2017 року, АГЦ № 734239 з 25 листопада по 07 грудня 2017 року, АГЦ № 792336 від з 15 по 24 листопада 2017 року, АГЦ№ 734041 з 09 по 14 листопада 2017 року, в даних листах зазначено про нещасний випадок на виробництві та його наслідки.

Проте Актом від 26.11.2018 року проведене розслідування нещасного випадку, що стався 01.11.2017 року ПАТ «Українська залізниця» встановлено, що нещасний випадок з начальником Департаменту аудиту та контролю регіональної філії «Південна залізниця» таким, що не пов`язаний з виробництвом.

Оскільки причиною непрацездатності в листках непрацездатності ОСОБА_1 визначено нещасний випадок на виробництві, але травми ОСОБА_1 не є травмами, які пов`язані з нещасним випадком на виробництві, а тому листки непрацездатності не підлягають оплаті за рахунок коштів соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, та не підлягають оплаті за рахунок коштів соціального старування з тимчасової втрати працездатності.

Допитаний в якості свідка з боку відповідача ОСОБА_9 пояснив, що він був включений до Комісії із розслідування нещасних випадків на виробництві. При проведенні розслідування у 2017 році, ОСОБА_9 займав посаду страхового експерта з охорони праці у Харківському міському відділенні управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Харківській області. Приймав участь у розслідуванні особисто, спілкувався із ОСОБА_1 , коли вона давала покази як потерпіла особа. Також був присутній і при дачі показань іншими свідками події. Свідчення ОСОБА_1 та інших свідків були суперечливі через що був зроблений запит до правоохоронних органів, які проводили досудове розслідування щодо нанесення тілесних ушкоджень. До Комісії відповіді не надійшло. У заключному абзаці висновку було записано, що це були з`ясування особистих стосунків, а не стосунків виробничого характеру. На підставі цього Комісією був зроблений висновок , що цей випадок не був пов`язаний із виробництвом. Щодо продовження терміну розслідування Комісією, то він був продовжений до надання правоохоронними органами висновку на їх запит, оскільки це прямо передбачено чинним законодавством (порядок, затв. Кабміном). Зі змістом лікарняних листів ОСОБА_1 , ОСОБА_9 не був ознайомлений оскільки їх не бачив.

В судовому засіданні в якості свідка з боку позивача була допитана ОСОБА_10 , яка в судовому засіданні пояснила, що ОСОБА_1 їй зателефонувала 02.11.2017 року та повідомила, що знаходиться в лікарні та попрохала доглянути її матір, доки вона перебуватиме у лікарні. 03.11.2017 року свідок приїхав до лікарні та побачила ОСОБА_1 у якій були синці, гематоми, одна нога була у гіпсі, ОСОБА_1 плакала та сказала, що інцидент стався на роботі.

В судому засіданні свідок з боку позивача ОСОБА_11 пояснила, що познайомилася з ОСОБА_1 в лікарні. Їй відомо, що ОСОБА_1 потрапила у лікарню в листопаді 2017 року із травмою ноги. Бачила у ОСОБА_1 синяки на тілі, на руках, ОСОБА_1 була дуже в пригніченому стані.

Допитаний в судому засіданні з боку позивача свідок ОСОБА_12 повідомив, що він був свідком нещасного випадку, який стався 01.11.2017 року. Йому було відомо, що п`яний працівник підприємства Слипенький в нетверезому стані побив ОСОБА_7 . Також свідок повідомив, що ОСОБА_1 працювала на ПАТ «Укрзалізниця», була керівником, а саме начальником Управлінні і контролю аудита ПАТ «Укрзалізниця», підпорядковувалася Київу, заробітна плата нараховувалася в м. Києві.

Показання вищевказаних свідків доводять той факт, що 01.11.2017 року між ОСОБА_1 та іншим працівником АТ «Укрзалізниця» стався конфлікт, в ході якого позивач отримала травму.

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про охорону праці», п. 10 Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 року № 1232, роботодавець повинен організувати розслідування нещасного випадку, для чого зобов`язаний негайно своїм наказом утворити комісію з розслідування нещасного випадку.

Зазначена комісія зобов`язана з`ясувати обставини і причини нещасного випадку, визначити, чи пов`язаний цей випадок з виробництвом, та скласти акт розслідування за відповідною формою.

У разі незгоди потерпілого або особи, яка представляє його інтереси, зі змістом акта за формою Н-5 або формою НПВ чи незгоди з висновком розслідування про обставини та причини нещасного випадку рішення комісії може бути оскаржено до суду.

Ця ж думка викладена у правовій позиції Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в постанові від 17 квітня 2013 року у справі № 6-29цс13.

Проте акт за формою Н-5 від 26.11.2018 року про проведено розслідування нещасного випадку, що стався 01.11.2017 року ПАТ «Українська залізниця», позивачем не оскаржувався.

Що стосується відшкодування моральної шкоди, суд вважає, що дана вимога не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Право фізичних та юридичних осіб на відшкодування моральної (немайнової) шкоди, завданої внаслідок порушення їхніх прав, свобод та законних інтересів, має конституційно-правову природу і передбачено в статтях 32, 56, 62, 152 Основного Закону України.

Засади та сутність інституту моральної шкоди розкриваються в Цивільному кодексі України, у статті 23 якого встановлено, що моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (частина друга); моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом (частини четверта, п`ята).

У трудовому законодавстві право працівника на відшкодування моральної шкоди, завданої порушенням його трудових прав, визначено у статті 237-1 Кодексу, відповідно до якої відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя; порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

В судовому засіданні позивачем не доведено наявність моральних страждань, які були б спричинені в результаті протиправних дій відповідача, жодні докази наявності моральної шкоди не наведені.

Суд, вирішуючи справу в межах вимог та на підставі наданих до суду доказів, враховуючи встановлені в судовому засіданні обставини, приходить до висновку, що вимоги про відшкодування моральної шкоди, які є похідними від позовних вимог ОСОБА_1 стягнення заборгованості по заробітній платі, стягнення середнього заробітку за час затримки проведення розрахунку, стягнення заборгованості за неоплаченими листами непрацездатності, заявлені безпідставно та не підлягають до задоволення.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі.

Враховуючи, що суд відмовляє в задоволенні позовних вимог, підстав для застосування ст. 258 ЦК України немає.

Керуючись ст.ст.76-81, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_13 - відмовити у повному обсязі.

Судові витрати залишити за позивачем.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Харківського апеляційного суду через Фрунзенський районний суд м. Харкова протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Відповідно ч.3 ст.354 ЦПК України строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 28.07.2020 року.

Сторони:

Позивач - ОСОБА_4 , рнокпп НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ;

Відповідач- Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця», код ЄДРПОУ 40075815, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5;

Головуючий суддя: О.В. Горпинич