Рішення № 90656756, 29.07.2020, Зміївський районний суд Харківської області

Справа №621/1027/20

Пр. 2/621/580/20

Рішення

Іменем України

(заочне)

29 липня 2020 року м. Зміїв

Зміївський районний суд Харківської області в складі:

головуючого судді- Шахової В.В.,

за участю секретаря судових засідань - Міненко Н.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Змієві цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочку зі сплати аліментів,

в с т а н о в и в:

21.04.2020 ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 , 25.05.2020 уточнивши позовні вимоги та просить суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача на свою користь неустойку (пеню) за прострочення зі сплати аліментів за період з 01.01.2017 по 01.11.2019 в сумі 226263 грн 23 коп.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що вона є матір`ю малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьком дитини є відповідач ОСОБА_2 . Сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано за рішенням суду 18.10.2017 (справа № 621/1991/17 ). Син зареєстрований та проживає разом із позивачкою за адресою: АДРЕСА_1 . 18.10.2017 рішенням Зміївського районного суду Харківської області у справі № 621/1992/17 було ухвалено рішення, яким стягнуто з відповідача на користь позивача аліменти на утримання сина, в твердій грошовій сумі в розмірі 2500 грн, щомісячно, що підлягає індексації відповідно до закону, починаючи з 11.09.2017 і до досягнення ним повноліття. Виконавчий лист було пред`явлено до примусового виконання. На початку листопада 2019 року позивач отримала у Зміївському РВ ДВС ГТУЮ у Харківській області розрахунок заборгованості по аліментам. Сума боргу з 01.09.2017 по 31.10.2019 складає 61166 грн 60 коп.

Відтак, керуючись відведеним позивачу правом на звернення до суду із позовом про стягнення неустойки (пені), ОСОБА_1 звернулась до суду із вказаним позовом.

У судове засідання учасники справи не з`явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Учасники справи в судове засідання не з`явились.

Позивач ОСОБА_1 у поданій заяві просила провести розгляд справи без її участі. Позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити. Проти ухвалення заочного рішення не заперечувала.

Відповідач ОСОБА_2 повторно у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином відповідно до пункту 2 частини 7 статті 128, частини 4 статті 129 Цивільного процесуального кодексу України.

Згідно інформації Зміївського міського голови від 22.04.2020 за № 543/02-19, місцем реєстрації відповідача є адреса: АДРЕСА_2 .

Відповідно до пункту 4 частини 8 статті 128 Цивільного процесуального кодексу України, днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Згідно частини 3 статті 131 Цивільного процесуального кодексу України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Оголошення про виклик відповідача розміщено з додержанням вимог, передбачених частиною 11 статті 128 Цивільного процесуального кодексу України.

Причин повторної неявки суду ОСОБА_2 не повідомив, заяв про відкладення судового розгляду справи, відзиву на позов не подавав.

Згідно статті 280 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або якщо зазначені ним причини визнані неповажними, не подано відзиву на позов, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Суд не має відомостей про причину повторної неявки відповідача, який повідомлявся належним чином, що дало підстави вирішити справу на підставі наявних у ній даних (постановити заочне рішення) у відповідністю з частиною 4 статті 223, частиною 1 статті 280 Цивільного процесуального кодексу України.

Зважаючи на те, що всі особи, які беруть участь у справі в судове засідання не з`явилися, відповідно до частини 2 статті 247 Цивільного процесуального кодексу України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, вивчивши матеріали справи, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано ІНФОРМАЦІЯ_2 . Зазначене підтверджується копією рішення Зміївського районного суду Харківської області по справі № 621/1991/17 за позовом ОСОБА_1 про розірвання шлюбу (а. с. 10).

Сторони мають спільну дитину, сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зазначене підтверджується копією свідоцтва про народження, серії НОМЕР_1 , виданого 22.05.2015 Зміївським відділом РАЦС Харківської області (а. с. 11).

Малолітній ОСОБА_4 , 2015 р.н. зареєстрований та проживає з матір`ю ОСОБА_1 .

Постановою старшого державного виконавця Зміївського РВ ДВС ГТУЮ у Харківській області Нагорної Н.М. відкрито виконавче провадження з примусового виконання (виконавчого листа № 621/1992/17) про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у твердій грошовій сумі в розмірі 2500 грн, щомісячно, що підлягає індексації відповідно до закону, починаючи з 11.09.2017 і до досягнення ним повноліття (а. с. 12, 13).

Як вбачається із копії наданого позивачем розрахунку Зміївського РВ ДВС ГТУЮ Харківської області (АСВП 57912529) з приводу заборгованості ОСОБА_2 , станом на 31.10.2019 за ним рахується заборгованість в сумі 62166 грн 60 коп. (а .с. 14).

Відповідачем з приводу наявної заборгованості та її розміру до суду заперечень не надано.

За змістом статті 180 Сімейного кодексу України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно із частиною третьою статті 181 Сімейного кодексу України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов`язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення у Сімейному кодексі України.

Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.

Відповідальність відповідача за прострочення сплати аліментів передбачена статтею 196 Сімейного кодексу України.

Розрахунок, здійснений позивачем в передбаченому законом порядку не оспорювався, доказів помилковості чи неправильності наданого позивачем розрахунку, відповідачем не надано.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що заборгованість ОСОБА_2 по сплаті аліментів виникла внаслідок неналежного виконання ним своїх обов`язків щодо утримання неповнолітньої дитини, покладених на нього судовим рішенням.

Щодо неустойки від суми несплачених аліментів суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 196 Сімейного кодексу України, у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

При цьому, за змістом статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Неустойка (пеня) – це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання – сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти.

У статті 196 Сімейного кодексу України не встановлено будь-яких обмежень періоду нарахування пені, навпаки, в ній зазначено, що пеня нараховується за кожен день прострочення.

Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов`язку буде різним, отже і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто, пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення.

Отже загальна сума пені за несплату або несвоєчасну сплату аліментів має розраховуватися за формулою:

?p=(A1?1%?Q1)+(A2?1%?Q2)+……….(An?1%?Qn), де:

?p – загальна сума пені за несплату або прострочення сплати аліментів, обраховується позивачем на момент подачі позову;

A1 – нарахована сума аліментів за перший місяць;

Q1 – кількість днів прострочення сплати суми аліментів за перший місяць;

A2 – нарахована сума аліментів за другий місяць;

Q2 – кількість днів прострочення сплати аліментів за другий місяць;

An – нарахована сума аліментів за останній місяць перед подачею позову;

Qn – кількість днів прострочення сплати аліментів за останній місяць.

Пеня за заборгованість по сплаті аліментів нараховується на всю суму несплачених аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення.

Отже, зобов`язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 Сімейного кодексу України пені від суми несплачених аліментів, суд повинен з`ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов`язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов`язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму.

Зазначена правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 25 квітня 2018 року у справі № 572/1762/15-ц (провадження N 14-37цс18).

Відповідно до частини четвертої статті 263 Цивільного процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Дослідивши розрахунок розміру неустойки (пені) судом встановлено, що він здійснений відповідно до формули наведеної Верховним Судом, а його сума вірно вирахувана.

При цьому, заявляючи вимогу про стягнення пені, позивач не врахував положення частини 1 статті 196 Сімейного кодексу України, яка визначає, що пеня за прострочення сплати аліментів може бути стягнута в розмірі, що є не більше 100 відсотків заборгованості.

Відтак, зважаючи на положення частини 1 статті 196 Сімейного кодексу України, та заявлені позивачем вимоги про стягнення пені в розмірі, що перевищує 100% заборгованості по сплаті аліментів за визначений період, тобто 226263 грн 23 коп., така вимога не відповідає положенню зазначеної вище норми, а тому має бути обмежена розміром 100 відсотків заборгованості, тобто 62166 грн 60 коп., що підтверджується розрахунком заборгованості, проведеним державним виконавцем від.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Питання щодо розподілу судових витрат вирішується відповідно до положень статті 141 Цивільного процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 180, 181, 196 Сімейного кодексу України, статтями 10, 12, 13, 76 - 82, 141, 259, 263 - 265, 268, 272, 280 - 284 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

у х в а л и в :

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочку зі сплати аліментів – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м. Зміїв Харківської області, ІПН НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІПН НОМЕР_3 , пеню за несвоєчасну виплату аліментів у розмірі 62166 (шістдесят дві тисячі сто шістдесят шість) грн 60 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м. Зміїв Харківської області, ІПН НОМЕР_2 судовий збір на користь держави (стягувач Державна судова адміністрація України) в розмірі 840 (вісімсот сорок) грн 80 коп., які перерахувати: р/р UA908999980313111256000026001, отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код ЄДРПОУ: 37993783, Банк отримувача: Державне казначейство України (ЕАП), Класифікації доходів бюджету: 22030106.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте Зміївським районним судом Харківської області за письмовою заявою відповідача, яка може бути ним подана протягом тридцяти днів з дня його складення.

Відповідач, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Зміївський районний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення складене та підписано 29 липня 2020 року.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІПН НОМЕР_3 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН НОМЕР_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_3 .

Головуючий: В.В. Шахова