Рішення № 90656371, 16.07.2020, Пирятинський районний суд Полтавської області

Справа № 544/1061/19

№ пров. 2/544/34/2020

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

16 липня 2020 року м. Пирятин

Пирятинський районний суд Полтавської області в складі:

головуючої судді Ощинської Ю.О.,

за участі секретаря судового засідання Пірогова В.Г.,

представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Ступніка С.В. (діє на підставі ордеру),

відповідача ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_2 – адвоката Гордієнка Ю.П. (діє на підставі ордеру),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду по вул. Ярмарковій, 17 м. Пирятин цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Пирятинська міська рада Полтавської області, про визнання права власності на будівельні матеріали, які використані в процесі будівництва та витребування майна з чужого незаконного володіння,

у с т а н о в и в :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

Позивач у серпні 2019 року звернулася до суду з вказаним позовом, в обґрунтування якого вказала, що з 16.09.2008 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивач є спадкоємицею майна померлого за заповітом та прийняла спадщину шляхом подачі нотаріусу заяви про отримання спадщини. Таким чином, позивач є законним спадкоємцем всього майна (майнових прав), яке залишилося після смерті ОСОБА_3 . До складу такого майна входять будівельні матеріали, з яких складається об`єкт незавершеного будівництва – приміщення адміністративно-готельного комплексу, що належали ОСОБА_3 (замовнику будівництва) та знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . Будівництво приміщення адміністративно-готельного комплексу заплановано відповідно до робочого проекту, відтак не є самочинним будівництвом. Будівельними матеріалами, з яких складається об`єкт незавершеного будівництва – приміщенням адміністративно-готельного комплексу, незаконно володіє та користується ОСОБА_2 , який вважає, що вона належить йому, оскільки знаходиться на його земельній ділянці, та відповідно, не визнає право позивача. Так, відповідно до договору купівлі-продажу торгівельного комплексу від 21.10.2016, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , право власності на вказаний об`єкт комплексу, що розташований по АДРЕСА_1 , та складається з нежитлової будівлі торгівельного комплексу «А-1», сараю «В», замощення «І», огорожі №1-3, перейшло до ОСОБА_2 . Відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки від 21.10.2016, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , право власності на земельну ділянку під торгівельним комплексом та прилеглу територію площею 0,1500 га перейшло до ОСОБА_2 . При цьому об`єкт незавершеного будівництва – приміщення адміністративно-готельного комплексу, не був ні предметом договору купівлі-продажу торгівельного комплексу від 21.10.2016, ні будь-яких інших правочинів, за якими це майно могло перейти у власність ОСОБА_2 , відтак, останній не має на нього жодних прав. На підставі викладеного позивач просить визнати за нею право власності на будівельні матеріали, які використанні в процесі будівництва об`єкту незавершеного будівництва – приміщення адміністративно-готельного комплексу, що знаходиться по АДРЕСА_1 , в порядку спадкування після смерті замовника будівництва ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та витребувати вказане майно з незаконного володіння ОСОБА_2 (том 1 а.с. 3-7).

Доводи особи яка подала відзив на позовну заяву

13 вересня 2019 року до Пирятинського районного суду Полтавської області надійшов відзив на позовну заяву (том 1 а.с. 47-54), в обґрунтування якого представник відповідача вказує, що при підготовці до укладення договорів купівлі-продажу земельної ділянки та торгівельного комплексу виявилося, що на земельній ділянці, крім торгівельного комплексу, також розташований об`єкт незавершеного будівництва (приміщення адміністративно-готельного комплексу). ОСОБА_2 та ОСОБА_3 домовилися, що при укладенні договорів сплатить ОСОБА_3 грошові кошти не тільки за торгівельний комплекс та земельну ділянку, а і за будівельні матеріали, що були використанні при будівництві об`єкта незавершеного будівництва. 21.10.2016 ОСОБА_2 сплатив ОСОБА_3 за будівельні матеріали. Крім того, ОСОБА_3 ОСОБА_2 також були передані документи, що стосувалися будівництва об`єкта, які у зв`язку із їх великою кількістю до відзиву не додаються, але вказується, що документи будуть надані для огляду у судовому засіданні. На даний час ОСОБА_2 є власником зазначених будівельних матеріалів. Крім того, вважає,що ОСОБА_1 не надала суду жодного належного доказу в обґрунтування своїх позовних вимог. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог та стягнути з позивача судові витрати.

Доводи особи яка подала відповідь на відзив на позовну заяву

08 жовтня 2019 року до суду надійшла відповідь на відзив на позовну заяву (том 1 а.с. 57-123), в обґрунтування якої представник позивача вказує, що спірне майно є об`єктом нерухомості, і тому договір купівлі-продажу цього об`єкта підлягає нотаріальному посвідченню. Додає, що продавець ( ОСОБА_3 ) набув право власності на об`єкт незавершеного будівництва саме за нотаріально посвідченим договором дарування від 15.08.2007. Відповідач у своєму відзиві стверджує, що стосовно відчуження незавершеного будівництва він «домовився» з продавцем ( ОСОБА_3 ), але не надає до суду ні документів, що підтверджують просту письмову форму такого правочину, ні нотаріально посвідченого документу, як це передбачено законодавством. Надана в якості ілюстрації існування якоїсь «домовленості» «розписка» також заслуговує критичної оцінки, оскільки містить дані щодо руху готівкових коштів, обсяг яких суперечить імперативним приписам законодавства, відповідно до яких розрахунок в таких сумах мав бути проведений лише в безготівковій формі. Крім того, укладення відплатного правочину передбачає відповідне оподаткування. Сама ж розписка містить текст, зміст якого дивно співпадає з предметом позову по даній справі, що викликає сумнів у її складанні та оформленні саме в період укладення основних договорів купівлі-продажу торгівельного комплексу та земельної ділянки. Цілком логічно та, власне, законно, було б, коли «виявилося», що на земельній ділянці знаходиться величезна двохповерхова будівля вартістю (у будь-чиїй версії) понад мільйон гривень, включити її до загального предмету договору купівлі-продажу. За візуальним аналізом, підпис ОСОБА_3 на «розписці» йому не належить. У випадку надання до суду оригіналу «розписки», на чому позивач буде наполягати, буде заявлено клопотання про проведення комплексної судової почеркознавчої експертизи щодо встановлення належності підпису ОСОБА_3 та судової технічної експертизи щодо встановлення часу виготовлення друкованого тексту та поставлення підпису, а також деяких інших технічних обставин.

Пояснення учасників справи у судових засіданнях

Позивач у судове засідання не з`явилася, інтереси останньої в суді представляв представник – адвокат Ступнік С.В., який позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити. Суду надав пояснення, аналогічні викладеним у позові та відповіді на відзив. Додатково пояснив, що будівельні матеріали є фактично об`єктом незавершеного будівництва, яке у разі відчуження оформляється нотаріально посвідченим документом. Сторонам договору купівлі-продажу нічого не заважало включити цей об`єкт у перелік майна, що відчужувалося за договором купівлі-продажу. Площа недобудованої будівлі близько 500 кв.м. та відповідно до оцінки його оціночна вартість становить 1562830 грн. Майно такого масштабу повинне було відчужуватися у порядку, передбаченому законодавством, тобто договором купівлі-продажу з нотаріальним посвідченням. За наявною інформацією жодних покращень чи змін майно не зазнало. Доказом того, що правочин відбувся, ілюструється копією розписки – є неналежним доказом, оскільки правочин щодо вартісного майна мав бути проведений у безготівковій формі. Зміст розписки повторює зміст позовних вимог. Виникають сумніви, що розписка була складена саме в той час і підписана саме ОСОБА_3 . Цей документ є нікчемним в силу приписів закону. ОСОБА_1 являється єдиним спадкоємцем майна померлого відповідно до заповіту, так як неповнолітня донька відмовилася від прийняття обов`язкової частки, про що є відповідні документи.

Відповідач у судовому засіданні пояснив, що знає та товаришував з ОСОБА_3 з 70-их років. На неодноразові оголошення останнього про продаж торгівельного комплексу покупці не знаходилися. На об`єкт ціни були завищені. Тому він запропонував ОСОБА_2 придбати об`єкт. ОСОБА_3 таким чином здійснював підприємницьку діяльність – будував приміщення та продавав їх. ОСОБА_2 допомагав йому продати два об`єкти нерухомості в центрі м. Пирятин. Від пропозиції придбати торгівельний комплекс до оформлення договору купівлі-продажу пройшов десь місяць. За цей час радився з іншими, оскільки придбати це майно коштувало 100 тисяч доларів США. Вважає, що оскільки готель недобудований, то за 50 тисяч доларів США можна було його купити. ОСОБА_3 продав йому недобудову, торгівельний комплекс, а дружині ОСОБА_4 сказав продати належну їй частку торгівельного комплексу і поїхати, або ж призначити ОСОБА_2 управляючим. До 01.01.2019 ОСОБА_2 здійснював там керівництво, представляв ОСОБА_1 . Всі документальні роботи по купівлі-продажу та витрати на оформлення ОСОБА_3 взяв на себе. З оцінкою майна ОСОБА_2 спочатку погодився, потім не погодився, але не хвилювався, оскільки з ОСОБА_3 ніколи проблем не виникало. Потім 21 числа оформили договір купівлі-продажу. На недобудову в той же день йому привезли гроші хлопці ( ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ). ОСОБА_3 дав розписку про отримання коштів. На другий день ОСОБА_3 надав йому договір купівлі-продажу на торгівельний комплекс та земельну ділянку і він розрахувався з ОСОБА_3 за торгівельний комплекс. ОСОБА_3 надав оригінали усіх документів. Те, що ОСОБА_3 не сплатив податок з продажу, вважає проблемами останнього, а не його. Кошти, за які придбав нерухомість, збирав, оскільки займався підприємницькою діяльністю, частину коштів позичив. ОСОБА_1 знала про продаж торгівельного комплексу, оскільки на той час йшов інший судовий процес, під час якого розглядалося питання щодо придбання ним цього майна.

Представник відповідача – адвокат Гордієнко Ю.П., заперечував проти задоволення позову з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Додатково зазначив, що спірні будівельні матеріали розташовані на земельній ділянці, яка належить ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 21.10.2016. ОСОБА_1 до смерті її чоловіка (продавця майна) до суду чомусь не зверталася, на даний час чомусь у неї виникли претензії щодо майна. Вказує, що позивачу було відомо про продаж будівельних матеріалів за розпискою, їй відомо було, що вони знаходяться на земельній ділянці, згоду на продаж якої вона надала. Чому позивач звернулася до суду з позовом саме до ОСОБА_2 незрозуміло.

Представник третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Пирятинської міської ради Полтавської області у судове засідання не з`явився, направив до суду заяву про розгляд справи за його відсутності. У вирішенні справи покладається на розсуд суду (том 1 а.с. 65).

Свідок ОСОБА_8 у судовому засіданні повідомив, що товаришує з ОСОБА_2 . Пояснив, що у жовтні 2016 року останній звертався та просив позичити йому гроші. ОСОБА_2 говорив, що гроші потрібні, оскільки він хоче чи то купити, чи то добудувати щось у ОСОБА_3 . Вони зустрілися біля кафе «Агося» у м. Пирятин, де свідок передав ОСОБА_2 10000 доларів США. Після цього ОСОБА_2 повернувся у кафе та знову вийшов через 15 хвилин разом із ОСОБА_3 та попрощався з ним. В той же день ОСОБА_2 показував свідку документи та розписку, зміст якої свідок не читав, за якою ОСОБА_3 передавав за певну суму (не пам`ятає яку) певне майно, яке саме теж не пам`ятає. ОСОБА_2 пообіцяв, що віддасть кошти, а у разі відсутності грошей – віддасть частину майна, придбаного у ОСОБА_3 . Вже після цієї ситуації дізнався, що ОСОБА_3 хворів. Матеріальну допомогу родина ОСОБА_9 не просила. ОСОБА_3 був далеко не бідною людиною, та чи мав кошти на лікування не знає.

Свідок ОСОБА_10 є товаришем та кумом ОСОБА_2 . Пояснив, що він, ОСОБА_10 та ОСОБА_8 позичали ОСОБА_2 кошти, які він просив на придбання готелю на авто ринку. Купував у ОСОБА_11 . Пообіцяв, що як добудується готель, то у них буде доля у приміщенні 5 %. В день передачі коштів з ОСОБА_12 приїхали у кафе до ОСОБА_8 та попили кави. Потім подзвонив ОСОБА_2 , і вони з ОСОБА_12 та ОСОБА_8 поїхали до кафе біля райдержадміністрації. ОСОБА_2 вийшов з кафе, взяв гроші та повернувся до кафе. Пізніше вийшов з кафе разом з ОСОБА_3 . Останній пішов до свого автомобіля, ОСОБА_2 до свого автомобіля. Він, ОСОБА_12 , ОСОБА_8 та ОСОБА_13 поїхали до кафе ОСОБА_8 , де ОСОБА_2 показував їм документи. ОСОБА_2 показував розписки, щоб показати що він купив на їх гроші. В розписці значилася сума 50 тисяч доларів США. Були також документи на будівельні матеріали. Була ще розписка на трансформатор. ОСОБА_2 віддав борг частково. Розписки про позичені кошти з ОСОБА_2 не брав. Він і ОСОБА_12 позичали по 10 тисяч доларів США.

Свідок ОСОБА_12 є товаришем ОСОБА_2 , товаришують близько 20 років. ОСОБА_10 на той час пояснив йому ситуацію про необхідність позичити кошти ОСОБА_2 . Останній пізніше сам також пояснив ситуацію та попросив позичити кошти. Пообіцяв, що при закінченні будівництва готелю надасть йому 5% власності від приміщення. Позичили йому гроші він, ОСОБА_10 та ОСОБА_8 по 10 тисяч доларів США. Гроші йому були потрібні для придбання комплексу, готелю і трансформатора. Гроші передавали в автомобілі поруч Пирятинської РДА, після чого поїхали в кафе до ОСОБА_8 . Там ОСОБА_2 показував їм розписки на готель і трансформатор. Розписки були надруковані та підписані ручкою. ОСОБА_3 під`їжджав до РДА на автомобілі сам, жінки з ним не було. На даний час ОСОБА_2 гроші повністю не повернув.

Свідок ОСОБА_14 є сином відповідача. Пояснив, що покійний ОСОБА_3 у 2016 році вирішив продати свій торгівельний комплекс і запропонував його купити ОСОБА_2 . До торгівельного комплексу входили земельна ділянка, торгівельний комплекс із павільйонів, незавершена будівля з цегли гостинно-ресторанного комплексу і трансформатор. Все розміщувалося на одній земельній ділянці. Він, оскільки має юридичну освіту, допомагав батьку в оформлені документів. На момент укладення договору купівлі-продажу вже було встановлено, що торгівельний комплекс був узаконений, а будівля з цегли не була зареєстрована. Під час переговорів виявилося, що за ціну, яку хотів ОСОБА_3 , майно ніхто не купував, оскільки будівля була не узаконена. ОСОБА_14 порадився з архітектором щодо цієї ситуації, на що йому пояснили, що узаконить нерухомий об`єкт можна буде після продажу, проте на це потрібні будуть час і гроші. ОСОБА_3 був порядною людиною, тому вирішили, що можна у нього купувати за умови якщо зійдуться по ціні. ОСОБА_14 порадив, щоб після продажу ОСОБА_3 написав розписку про продаж цієї будівлі. Знає, що за купівлю будівельних матеріалів було сплачено 50 тисяч доларів США, за трансформатор 1000 доларів США, і 50 тисяч доларів США за земельну ділянку та торгівельний комплекс, який на ній знаходився. Була написана розписка про продаж будівельних матеріалів, які використовувалися під час будівництва даної споруди, було передано всі документи та Акти прийому-передачі виконаних робіт. Договори купівлі-продажу читав. Розрахунок за будівельні матеріали відбувався готівкою за вимогою продавця. Зазначив, що ніде не написано, що розрахунки між фізичними особами повинні бути проведені у безготівковій формі. Готівка передавалася у доларах США. Частина коштів були власними, частину у взяли у знайомих.

Суд не мав можливості допитати свідків ОСОБА_15 та ОСОБА_16 .

Так, представник відповідача заявляв клопотання про допит у судовому засіданні свідків ОСОБА_15 та ОСОБА_16 , яке судом було задоволено. Вказані свідки неодноразово викликалися у судове засідання судовими повістками, проте останні не отримували їх та до суду не з`являлися. Суд неодноразово зобов`язував представника відповідача забезпечити їх явку до суду, представник вказував, що забезпечить, проте згодом зазначав, що свідків повинен викликати лише суд. Явка вказаних свідків так і не була забезпечена стороною.

У судовому засіданні 11.06.2020 продовжено розгляд справи по суті, досліджено зібрані по справі докази, закінчено з`ясування обставин справи й перевірки їх доказами, після чого судом постановлено ухвали без виходу до нарадчої кімнати про залишення без розгляду клопотань представника відповідача адвоката Гордієнка Ю.П. про виклик свідків

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши всі зібрані по справі докази у їх сукупності, приходить до наступного висновку.

Фактичні обставини справи установлені судом та зміст спірних правовідносин

29.07.2004 рішенням № 633 Виконавчого комітету Пирятинської міської ради надано дозвіл ПП ОСОБА_15 на виготовлення проектної документації на будівництво торгівельного комплексу на орендованій земельній ділянці на АДРЕСА_2 ) (том 1 а.с. 28).

За заявою ОСОБА_15 від 17.03.2005 виготовлено робочий проект Торговий комплекс на автодорозі Київ-Харків-Довжанський (км 156 + 830) в м. Пирятин Полтавської області, за яким передбачено будівництво адміністративно-готельного блоку (том 1 а.с. 72-123).

Торгівельний комплекс відповідно до робочого проекту мав складатися з торгівельних павільйонів (базар), адміністративно-готельного блоку, магазину «Автозапчастини» та ін. (том 1 а.с. 77-80). Площа земельної ділянки виділена для будівництва склала 1500 м.кв.

25.12.2006 ОСОБА_3 укладено з ПП «Лубнибудмонтаж» Договір № 9 підряду на виконання будівельних робіт торгівельного комплексу на АДРЕСА_3 (том1 а.с. 152).

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_15 подарувала ОСОБА_3 незакінчений будівництвом торгівельний комплекс та земельну ділянку, на якій розміщений цей незакінчений будівництвом торгівельний комплекс, що знаходиться в АДРЕСА_1 , та в цілому складається з незакінченого будівництвом торгівельного комплексу А-1, процент готовності якого складає 28% та земельної ділянки для традиційних народних промислів і підприємницької діяльності розміром 0,150 га (том 1 а.с. 9).

За період з грудня 2006 року по грудень 2008 року ОСОБА_3 як замовнику були надані довідки про вартість виконаних робіт, а ним було підписано Акти приймання виконаних будівельних робіт за вказаний період (том 1 а.с. 154-191). Відповідно до даних довідок та актів ПП «Лубнибудмонтаж» виконувало будівельні роботи торгового комплексу, а також адміністративно-готельний блок. При матеріалах справи також містяться копії накладних, якими підтверджується придбання ОСОБА_3 будівельних матеріалів у ТОВ «Укрбудпостач» (том 1 а.с. 192-204), ВАТ «Завод залізобетонних виробів № 2» (а.с.205-225), та у ТОВ «Стройпартнер» (том 1 а.с. 226-228).

Станом на 03 червня 2009 року виготовлено технічний паспорт на торгівельний комплекс № 157Б, відповідно до якого вказаний об`єкт складається з нежитлової будівлі торгівельного комплексу «А-1» (до складу якого входять приміщення, приміщення персоналу та приміщення торгівлі - базар) площею 502,7 кв.м., сарай «В» площею 3,0 кв.м., замощення «І» площею 66,8 кв.м., огорожа № 1-3 площею 52,4 кв.м. (том 1 а.с. 10-11).

Відповідно до наявних у Департаменті відомостей об`єкт будівництва «Торговельний комплекс, 1 черга – ринок на автошляху Київ-Харків-Довжанський, км 156 + 830» по АДРЕСА_4 , м. Пирятин прийнятий у експлуатацію (том 1 а.с. 240-243).

Відповідно договору купівлі-продажу торгівельного комплексу від 21.10.2016 ОСОБА_3 продав ОСОБА_2 торгівельній комплекс по АДРЕСА_4 , що складається із нежитлової будівлі торгівельного комплексу «А-1», загальною площею 502,70 кв.м., сараю «В», замощення «І», огорожі № 1-3 (том 1 а.с. 12-14).

Відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки від 21.10.2016 ОСОБА_3 продав ОСОБА_2 земельну ділянку загальною площею 0,1500 га, кадастровий номер земельної ділянки 5323810100:00:045:0001, цільовим призначенням для традиційних народних промислів і підприємницької діяльності, яка розташована по АДРЕСА_4 (том 1 а.с. 15-17).

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 168663069 від 30.05.2019 торгівельний комплекс (об`єкт нежитлової нерухомості) зареєстрований на праві власності за ОСОБА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1824405153238, та має наступний опис: загальна площа (кв.м.): 298, опис: нежитлова будівля А-1, сарай В, замощення І, огорожа №1-3 (том 1 а.с. 18).

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 помер.

Відповідно до заповіту від 13.09.2010 ОСОБА_3 на випадок своє смерті зробив таке розпорядження: все своє майно, де б воно не було та з чого б не складалося, і взагалі все те, що йому буде належати на день смерті та на що він за законом матиме право, заповів повністю дружині ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (том 1 а.с. 8).

30.04.2018 ОСОБА_1 отримала свідоцтва про право на спадщину за заповітом на 7/8 часток (а.с. 30), а 1/8 як обов`язкову частку отримала неповнолітня дочка спадкодавця ОСОБА_17 (том 3 а.с. 31).

Відповідно до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, судом встановлено, що земельна ділянка кадастровий номер 5323810100:00:045:0001 площею 0,1500 га, придбана за договором купівлі-продажу від 21.10.2016 ОСОБА_2 у ОСОБА_3 здійснений ї розподіл – зокрема на земельній ділянці з кадастровим номером 5323810100:00:045:003 розміщено спірне майно, недобудований адміністративно-готельний комплекс ( АДРЕСА_1 ) (том 1 а.с. 19-20, ухвала суду від 04.09.2019 в рамках цивільної справи № 544/1061/19 пров. 2-з/544/19/2019).

В матеріалах справи містяться документи, які дають підстави вважати, що на проданій земельній ділянці розташовані будівельні матеріали (фактично об`єкт незавершеного будівництва).

Висновком експерта № 698/699/700/767-769 за результатами проведеної судової оціночно-будівельної, будівельно-технічної та оціночно-земельної експертизи, складеного 27.06.2019, при визначенні ринкової вартості будівельних матеріалів, з яких складається об`єкт незавершеного будівництва – приміщення адміністративно-готельного комплексу, розташованого по АДРЕСА_4 , який знаходиться на земельній ділянці площею 0,1500 га, кадастровий номер 5323810100:00:045:0001, станом на 21.10.2016, експерту не було забезпечено огляд всередині незавершеної будівництвом будівлі адміністративно – готельного блоку, тому розрахунки проводилися на основі наданих на дослідження вихідних даних та згідно даних натурного дослідження зовні будівлі. Виходячи з наведеного ринкова вартість будівельних матеріалів, з яких складається об`єкт незавершеного будівництва – вказаного приміщення адміністративно-готельного комплексу, могла складати 1562830 грн (том 1 а.с. 127-149).

Вказаний об`єкт незавершеного будівництва фактично будувався за кошти ОСОБА_3 , що підтверджується вищевказаними документами, та не був предметом договору купівлі-продажу земельної ділянки та договору купівлі-продажу торгівельного комплексу.

Договором купівлі-продажу торгівельного комплексу від 21.10.2016 передбачено, що його предметом є торгівельний комплекс, що складається із нежитлової будівлі торгівельного комплексу «А-1» загальною площею 502,70 кв. м., сараю «В», замощення «І», огорожі № 1-3.

Відповідно до п. 4 вказаного договору всі технічні характеристики відповідають технічному паспорту, виготовленому КП «Лубенське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» від 03.06.2009, у зв`язку з чим покупець не наполягає на проведенні поточної технічної інвентаризації відчужуваного нерухомого майна. Згідно п. 5 договору покупець повідомляє продавця, що торгівельний комплекс, який є предметом цього договору, візуально оглянутий ним до оформлення цього договору, недоліки чи дефекти, які перешкоджали б його використанню за цільовим призначенням, а також будь-які перебудови чи перепланування не застереженні у правовстановлюючому документі та технічному паспорті, виготовленому КП «Лубенське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» від 03.06.2009 на момент огляду покупцем виявлені не були.

Технічний паспорт торгівельного комплексу по АДРЕСА_4 , виготовлений станом на 03.06.2009 містить роз`яснення, що входить до складу торгівельного комплексу «А-1», а саме: приміщення торгівлі, приміщення персоналу та проходи для відвідувачів (том 1 а.с. 10-11). Об`єкт незавершеного будівництва адміністративно-готельного блоку не входить до переліку нежитлової будівлі «А-1».

Пунктом 11 договору передбачено, що сторони свідчать, що у тексті цього договору зафіксовано усі істотні умови, що стосуються купівлі-продажу зазначеного торгівельного комплексу. Будь-які попередні домовленості, які мали місце до укладення цього договору і не відображені у його тексті, після підписання цього договору не матимуть правового значення (том 1 а.с. 13).

Відповідач погодився з вказаними положенням договору, що посвідчується його особистим підписом у договорі. Тому твердження представника відповідача про те, що покупець та продавець домовлялися також про продаж будівельних матеріалів (об`єкту незавершеного будівництва), проте з невідомих причин просто не включили до переліку об`єктів, які продаються за договором не мають ніякого доказового та правового значення.

Представником відповідача суду надана копія розписки, за якої ОСОБА_3 отримав від ОСОБА_2 грошову суму в розмірі 50000 доларів США готівкою за будівельні матеріали, які були використані під час спорудження адміністративно-готельного комплексу, який не увійшов у перелік майна по договорам купівлі-продажу від 21.10.2016. Розписка дана 21.10.2016 (том 1 а.с. 49).

На підставі вказаної розписки відповідач ОСОБА_2 не визнає право власності на майно спадкоємиці ОСОБА_3 – позивача ОСОБА_1 , у зв`язку з чим остання звернулася з позовом до суду про визнання за нею права власності.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

Відповідно до пункту 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 5 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду» судам роз`яснено, що суд визначає характер спірних правовідносин сторін, зміст їх правових вимог і матеріальний закон, що їх регулює, і яким належить керуватися при вирішенні спору.

Відповідно до положень ст. 55 Конституції України та ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України). Способи захисту визначені нормативними положеннями ст. 16 ЦК України.

Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно до положень ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За положеннями ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Сторони мають обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч. 3, ч. 4 ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.80 ЦПК України).

Щодо доводів представника відповідача про незрозумілість причин звернення до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 , суд зазначає, що цивільним процесуальним законодавством визначено відповідача як особу, на яку вказує позивач як на порушника своїх прав.

Звертаючись до суду з указаним позовом, ОСОБА_1 вказала на порушення свого права власності, в тому числі внаслідок дій ОСОБА_2 , який не визнає за нею право власності на майно.

Саме позивач відповідно до принципу диспозитивності визначає відповідачів.

Така правова позиція міститься у постанові Верховного Суду № 161/3245/15-ц від 14 листопада 2018 року

Порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту (частина перша статті 4 ЦПК України та статті 15, 16 ЦК України).

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені у статті 16 ЦК України.

Способами захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, можуть бути визнання права, визнання правочину недійсним (частина друга статті 16 ЦК України).

За змістом частин другої, третьої статті 16 ЦК України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

У позасудовому порядку позивач не має змоги захистити своє право та отримати свідоцтво про право на спадщину за заповітом на будівельні матеріали, які були використані під час будівництва, оскільки вони перебувають на земельній ділянці, яка належить відповідачу.

Представник відповідача обґрунтовує незгоду з позовними вимогами тим, що будівельні матеріали були продані померлим ОСОБА_3 відповідачу ОСОБА_2 за розпискою.

Вказані твердження є неспроможними з огляду на наступне.

Правочином є правомірна, тобто не заборонена законом, вольова дія суб`єкта цивільних правовідносин, що спрямована на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків.

За положеннями частин першої, третьої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Тобто відповідно до вищевказаних норм ЦК України недійсним можна визнати лише договір як правочин, і така вимога може бути заявлена як однією зі сторін, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Суд погоджується з твердженням представника позивача щодо неналежної форми договору.

Судом встановлено, що спірні будівельні матеріали вже використані у будівництві та представляють собою сукупність конструктивних елементів.

При цьому конструктивні елементи – це фундамент, стіни і окремі опори, перекриття, перегородки, дахи, сходи, вікна, двері і ворота, які поєднанні між собою при будівництві.

Внаслідок цього будівельні матеріали неможливо виокремити один від одного чи перемістити, не завдавши шкоди матеріалам та, відповідно, без їх знецінення.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Рухомими речами є речі, які можна вільно переміщувати у просторі.

Об`єкт незавершеного будівництва – об`єкт будівництва, на який видано дозвіл на будівництво, понесені витрати на його спорудження та не прийнятий в експлуатацію відповідно до законодавства.

Незавершене будівництво є об`єктом цивільних правовідносин, який, враховуючи як теоретичні, так і нормативні підстави, слід вважати нерухомістю.

Для виникнення права власності на незавершене будівництво необхідна державна реєстрація цього права, тому логічно вказати, що це і буде моментом набуття права власності на такий об`єкт.

Основна процедура переходу об`єкта незавершеного будівництва у приватну власність є його приватизація, яка здійснюється згідно із Законом України «Про особливості приватизації об`єктів незавершеного будівництва» від 14 вересня 2000 року, або шляхом проведення державної реєстрації згідно з Постановою КМУ від 22 червня 2011 року «Про затвердження Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядку надання витягів з державного реєстру речових прав на нерухоме майно».

Державна реєстрація права на незавершене будівництво здійснюється в порядку встановленому для реєстрації прав щодо нерухомого майна, право власності на яке заявлене вперше.

Після державної реєстрації права власності на незавершений об`єкт будівництва можна вчиняти щодо нього подальші операції, зокрема продаж такого об`єкта.

Попри відсутність державної реєстрації прав на нерухоме майно та не введення в експлуатацію, вказані конструктивні елементи мають ознаки нерухомого майна, є об`єктом незавершеного будівництва, та не може вважатися рухомим.

Відповідно до ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Отже, при продажу об`єкта незавершеного будівництва його власник спочатку повинен зареєструвати права на цей об`єкт, а вже потім укладати договір купівлі-продажу, який посвідчується нотаріально. Складення розписки на підтвердження продажу нерухомого майна суперечить законодавству.

Крім того, пунктом 1 Постанови Правління Національного банку України Про встановлення граничної суми розрахунків готівкою № 210 від 06.06.2013 (в ред. 06.06.2013) установлено граничну суму розрахунків готівкою: фізичних осіб між собою за договорами купівлі-продажу, які підлягають нотаріальному посвідченню, у розмірі 150000 (ста п`ятдесяти тисяч) гривень.

З наданої представником відповідача копії розписки вбачається, що договірна ціна майна становить 50 тисяч доларів США, що станом на момент укладення договору 21.10.2016 становило 1285180 грн (за курсом валют НБУ станом на 21.10.2016 один долар США становив 25.7036 грн), що значно перевищує граничну суму розрахунків готівкою.

За ч.ч. 1, 4 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

За умов відсутності будь-яких підтверджень проведення розрахунку за купівлю майна за таку вартість у безготівковій формі, правочин суперечить положенням Постанови Правління Національного банку України Про встановлення граничної суми розрахунків готівкою № 210 від 06.06.2013.

За встановлених судом обставин, правочин, на який посилаються відповідач та його представник суперечить ч.ч. 1, 2 ст. 203 ЦК України, оскільки правочин щодо купівлі-продажу об`єкту незавершеного будівництва повинен укладатися письмовим договором, який посвідчується нотаріально, а розрахунок повинен бути проведений на банківський рахунок у безготівковій формі.

Наслідком порушення цих вимог є підставою недійсності правочину (ч. 1 ст. 215 ЦК України).

Частиною 1 статті 218 ЦК України передбачено, що заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях та свідченнях лише свідків.

Тому свідчення свідків суд не може приймати як беззаперечні докази.

На підставі викладеного, у суду немає жодних підстав вважати правочин, на який посилається відповідач та його представник (копію розписки щодо продажу об`єкту), дійсним.

Щодо вимоги позивача про встановлення права власності на будівельні матеріали, які використані в процесі будівництва конструктивних елементів об`єкту незавершеного будівництва – приміщення адміністративно-готельного комплексу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_1 , суд керується наступним.

Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Суд керується позицією Верховного Суду, викладеній в ухвалі від 22.03.2017 у справі за № 296/499/15-ц:

За змістом ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Предметами права власності може бути лише майно, яке складається з речей (стаття 179 ЦК України), сукупності речей та майнових прав (стаття 190 цього Кодексу).

Право володіння, користування та розпорядження своїм майном належить тільки власникові (стаття 317 ЦК України).

До речей як складової поняття майна, зокрема нерухомих, відповідно до положень статті 181 ЦК України належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Права та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації (частина перша статті 182 ЦК України).

Відповідно до статті 331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів визначається постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 року № 534 та іншими нормативними актами Кабінету Міністрів України та Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України.

Відповідно до вимог статей 328 та 329 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

За змістом зазначених норм матеріального права до прийняття новоствореного нерухомого майна до експлуатації та його державної реєстрації право власності на це новостворене нерухоме майно як об`єкт цивільного обороту не виникає, у такому випадку особа є власником лише матеріалів, обладнання, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

У разі неможливості поділу незакінченого будівництвом будинку суд може визнати право за сторонами спору на будівельні матеріали і конструктивні елементи будинку або з урахуванням конкретних обставин залишити його одній зі сторін, а іншій присудити компенсацію.

Визнаючи при цьому право власності на матеріали чи обладнання, суд у своєму рішенні має зазначити (назвати) ці матеріали чи обладнання.

Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 18 листопада 2015 року № 6-388цс15, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов`язковою для судів.

ОСОБА_3 за життя за договором дарування прийняв в дар незакінчений будівництвом торгівельний комплекс по АДРЕСА_4 , процент готовності якого складав 28% та продовжував будівництво об`єкту.

Висновком експерта № 698/699/700/767-769 за результатами проведеної судової оціночно-будівельної, будівельно-технічної та оціночно-земельної експертизи, складеного 27.06.2019, при визначенні ринкової вартості будівельних матеріалів, з яких складається об`єкт незавершеного будівництва – приміщення адміністративно – готельного комплексу, розташованого по АДРЕСА_4 встановлено, що при будівництві були використані наступні будівельні матеріали: бетонні фундаментні блоки у кількості 300 шт.; цегла керамічна у кількості 292000 шт.; залізо-бетонні плити у кількості 168 шт.; профнастил 335 кв.м.; віконні блоки 67,64 кв.м.; розчин 177,0 кв.м.

Відповідно до Звіту про оцінку майна № р 10/10 від 2019 року коефіцієнт готовності незвершеного будівництвом готельного комплексу складає 73% (а.с. 41 матеріалів забезпечення позову провадження № 2-з/544/19/2019 в рамках цивільної справи).

Згідно ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом чи за законом.

Відповідно ч. 1 ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ст. 1235 ЦК України заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

За заповітом від 13.09.2010 ОСОБА_3 на випадок своє смерті зробив таке розпорядження: все своє майно, де б воно не було та з чого б не складалося, і взагалі все те, що йому буде належати на день смерті та на що він за законом матиме право, заповів повністю дружині ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 8).

ОСОБА_1 , як дружина, та відповідно до заповіту прийняла спадщину шляхом подачі заяви про прийняття спадщини до нотаріуса. Неповнолітня донька покійного ОСОБА_3 – ОСОБА_17 прийняла спадщину у відповідності до ч. 4 ст. 1268 ЦК України. Неповнолітня ОСОБА_17 перебуває на утриманні позивача ОСОБА_1 .

У зв`язку з тим, що незавершене будівництвом – приміщення адміністративно-готельного комплексуне підлягає поділу, як будівельні матеріали, оскільки складає елемент цілісної конструкції, суд, враховуючи, що спадкоємцями майна являються 7/8 частки ОСОБА_1 , а 1/8 частки неповнолітня ОСОБА_17 , визнає за позивачем ОСОБА_1 вцілому право на будівельні матеріали, які використані в процесі будівництва конструктивних елементів об`єкту незавершеного будівництва – приміщення адміністративно-готельного комплексу, що складає 73 % готовності.

Суд вказує на тому, що ОСОБА_17 може звернутися до ОСОБА_1 з вимогою про компенсацію частки належної їй у майні.

Висновки за результатами розгляду справи та щодо розподілу судових витрат

На підставі викладеного та враховуючи, що право позивача оспорюється з незалежних від неї причин, але вона бажає прийняти спадщину, при цьому обраний позивачем спосіб захисту її прав є належно обраним, суд вважає за можливе визнати за нею вцілому у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 право власності на будівельні матеріали, які використані в процесі будівництва об`єкту незавершеного будівництва – приміщення адміністративно-готельного комплексу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_1 в порядку спадкування після смерті замовника будівництва ОСОБА_11 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Відповідно до ч.ч. 1, 5 ст. 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою.

З урахуванням вказаних норм, та враховуючи, що судом вбачається достатньо підстав для встановлення права власності на спадкове майно за позивачем, то відповідач зобов`язаний повернути позивачу як спадкоємиці ОСОБА_3 будівельні матеріали.

Рішення суду про визнання права власності про визнання права власності на будівельні матеріали, які використані в процесі будівництва є підставою для їх повернення ОСОБА_1 . Вимога про витребування з незаконного володіння ОСОБА_2 будівельних матеріалів, які використані в процесі будівництва об`єкту незавершеного будівництва – приміщення адміністративно-готельного комплексу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та повернення їх спадкоємцю замовника будівництва ОСОБА_1 може мати місце у разі відмови відповідача у поверненні цього майна. Така позовна вимога є передчасною, а тому в її задоволенні слід відмовити.

Ухвалою Пирятинського районного суду Полтавської області від 04.09.2019 було забезпечено позов шляхом накладення арешту на об`єкт незавершеного будівництва – приміщення адміністративно-готельного комплексу, що належав померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 (замовнику будівництва), яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на земельній ділянці з кадастровим номером 5323810100:00:045:0033 зареєстрованої за ОСОБА_2 (матеріали заяви про забезпечення позову а.с. 44-45).

Відповідно до ч. 7 ст. 158 ЦПК України у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Також позивач просить судові витрати покласти на відповідача.

В матеріалах справи наявні квитанції, якими підтверджується сплата судового збору у розмірі 1536,80 грн (а.с. 1, 2).

У відповідності до ст. 141 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд, у разі часткового задоволення позову, присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Так як позов задоволено у повному обсязі, то судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги частково, то таким чином з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 768,40 грн.

Судом встановлено, що позивач у зв`язку з розглядом справи понесла витрати на правничу допомогу, які її представник просив врахувати при вирішенні спору.

Згідно із ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи. До витрат, пов`язаних із розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно із ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Отже, зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Так, відповідно до квитанції № 117/1 від 11.06.2020 та Акту приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом С.В. Ступніком за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права на будівельні матеріали та їх витребування, позивач сплатила адвокату грошові кошти у розмірі 32000 гривень, що включає попереднє опрацювання матеріалів, робота з замовником (2 години – 2000 грн); попередня консультація щодо характеру спірних правовідносин, робота з замовником (2 години – 2000 грн); підготовка позовної заяви: опрацювання законодавчої бази, вивчення судової практики з спірного питання, формування правової позиції, виготовлення позовної заяви та додатків до неї (3500 грн) (том 1 а.с. 3-37); підготовка та виготовлення відповіді на відзив (3,5 години – 3500 грн) (том 1 а.с. 57-64, 150, 71-149); підготовка та виготовлення заяви про забезпечення позову (1 година – 1000 грн); підготовка та виготовлення заперечень на заяву по відвід судді (1 година – 1000 грн); участь в судових засіданнях (11 засідань з розрахунку 2000 грн за одне засідання – 16000 грн) (том 1: а.с. 68, 124, 231; том 2: 3, 16, 140, 173, 188; том 3: а.с. 3, 19, 35); ознайомлення з матеріалами справи (2 години – 3000 грн) (том 1 а.с. 148; том 2 а.с. 212), всього 32000 грн (а.с. 14-16).

З урахуванням ст. 141 ЦПК України, та зважаючи на те, що позовні вимоги слід задовольнити частково, то такі витрати підлягають частковому стягненню у розмірі 16000 грн.

Відповідач також поніс витрати на правничу допомогу. Між відповідачем та адвокатом Гордієнком Ю.П. 12.06.2019 укладено договір про надання правничої допомоги адвоката № 20. Відповідно до розрахунку суми гонорару за надану правничу допомогу вартість послуг адвоката в справі становить 20000 грн, а саме: попереднє опрацювання матеріалів справи, попередня консультація щодо характеру спірних правовідносин (1 година – 1000 грн); опрацювання законодавчої бази, що регулює спірні правовідносини (2 години – 2000 грн); формування правової позиції, консультування щодо необхідності отримання додаткових матеріалів (доказів) та їх отримання для справи (2 години – 2000 грн); підготовка процесуальних документів (3 години – 3000 грн) (том 1 а.с. 151, 229; том 2 а.с. 1); ознайомлення з матеріалами справи (2 години – 2000 грн) (том 1 а.с. 45, том 3 а.с. 10); представництвом інтересів клієнта у судових засіданнях (10 годин – 10000 грн) (том 1: а.с. 68, 124, 231; том 2: 16, 140, 173, 188, 219; том 3: а.с. 3, 19, 35).

З урахуванням ст. 141 ЦПК України, та зважаючи на те, що позовні вимоги слід задовольнити частково, то такі витрати підлягають частковому стягненню у розмірі 10000 грн.

Ухвалою Пирятинського районного суду Полтавської області від 04.09.2019 в рамках забезпечення позову було накладено арешт на об`єкт незавершеного будівництва – приміщення адміністративно-готельного комплексу, що належав померлому 10.10.2017 ОСОБА_3 (замовнику будівництва), яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на земельній ділянці з кадастровим номером 5323810100:00:045:0033 зареєстрованої за ОСОБА_2 .

Відповідно до ч. 7 ст. 158 ЦПК України у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

На підставі викладеного арешт на час ухвалення рішення скасуванню не підлягає.

Керуючись ст. 55 Конституції України, ст.ст. 4-5, 12, 13, 23, 56, 76, 77-78, 81, 133, 137, 141, 158, 247, 258-259, 263-266, 354 ЦПК України, ст.ст. 16, 181-182, 203, 215-216, 218, 316, 328-329, 331, 657, 1217-1218, 1268 ЦК України, суд, -

у х в а л и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Пирятинська міська рада Полтавської області, про визнання права власності на будівельні матеріали, які використані в процесі будівництва та витребування майна з чужого незаконного володіння – задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_11 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , право власності на будівельні матеріали, які використані в процесі будівництва конструктивних елементів об`єкту незавершеного будівництва – приміщення адміністративно-готельного комплексу, що складає 73 % готовності та знаходяться на земельній ділянці кадастровий номер 5323810100:00:045:0033 належній ОСОБА_2 , за адресою: АДРЕСА_1 , та складаються з: бетонних фундаментних блоків у кількості 300 шт.; цегли керамічної у кількості 292000 шт.; залізо бетонних плит у кількості 168 шт.; профнастилу 335 кв.м.; віконних блоків 67,64 кв.м.; розчину 177,0 кв.м.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений нею судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у відшкодування понесених нею витрат на правничу допомогу у розмірі 16000 (шістнадцять тисяч) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 у відшкодування понесених ним витрат на правничу допомогу у розмірі 10000 (десять тисяч) гривень.

Рішення суду по справі може бути оскаржено в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду через Пирятинський районний суд Полтавської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення буде виготовлено 24 липня 2020 року.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , мешканка АДРЕСА_5 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий РВ ГУМВС України в Полтавській області 16.10.2008, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , мешканець АДРЕСА_6 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , паспорт серія НОМЕР_4 виданий Пирятинським РВ УМВС України в Полтавській області 24.11.2000.

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Пирятинська міська рада Полтавської області, адреса: м. Пирятин Полтавської області, вул. Соборна, 21, код ЄДРПОУ 13955752.

Суддя Ю.О. Ощинська