Ухвала суду № 90655258, 29.07.2020, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/7172/20

2/357/3008/20

У Х В А Л А

29.07.2020 cуддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Орєхов О. І. розглянувши позовну заяву з додатками ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів, -

В С Т А Н О В И В:

24 липня 2020 року позивач ОСОБА_1 звернулась до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів. В прохальній частині позовної заяви позивач просила суд:

- розірвати шлюб між нею та відповідачем ОСОБА_2 , зареєстрований 01 серпня 2014 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції у Київській області;

- залишити дитину, ОСОБА_3 на вихованні їй;

- призначити стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини до досягнення нею повноліття у розмірі 25 % від усіх доходів;

- призначити стягнення з ОСОБА_2 аліментів на її утримання до 10 червня 2021 року у розмірі 25 % від усіх видів доходів.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Нормами статей 175 та 177 ЦПК України регламентовано вимоги до форми і змісту позовної заяви.

Встановлено, що позовна заява ОСОБА_1 не відповідає вимогам чинного цивільно-процесуального законодавства.

Так, позивач ОСОБА_1 об`єднала в своїй позовній заяві чотири позовні вимоги:

- про розірвання шлюбу;

- про визначення місця проживання дитини;

- стягнення аліментів на дитину;

- стягнення аліментів на її утримання.

Згідно з ч. 1 ст. 188 ЦПК України в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.

Згідно п. 4 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб ( способи) захисту прав або інтересів передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні.

Відповідно до п.5 ч. 3 ст.175 ЦПК України позовна заява повинна містити: виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Згідно ч. 5 ст. 177 ЦПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Відповідно до ч.2 ст.95 ЦПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Згідно до ч.4 ст.95 ЦПК України копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку встановленому чинним законодавством.

Позивачем ОСОБА_1 у позові не викладено обставин і не зазначено доказів того, у чому конкретно полягає однорідність позовних вимог про розірвання шлюбу, позовних вимог про стягнення аліментів на її утримання та утримання дитини, позовних вимог про визначення місця проживання, які не взаємопов`язані між собою, регулюються різними нормами права, розглядаються в різних провадженнях: позовна вимога про визначення місця проживання дитини має розглядатись судом в порядку загального позовного провадження, а позовна вимога про стягнення аліментів та про розірвання шлюбу може бути вирішена судом в порядку спрощеного позовного провадження, правильність вирішення позовних вимог про розірвання шлюбу не залежить від правильності позовних вимог про стягнення аліментів та визначення місця проживання дитини. Крім того, строки розгляду позовних вимог про розірвання шлюбу, позовних вимог про стягнення аліментів та позовних вимог про визначення місця проживання , є різними.

При цьому, в справах про розірвання шлюбу, передбачена можливість надання сторонам строку для примирення та зупинення в зв`язку з цим провадження у справі, що в свою чергу не передбачено при розгляді справ про стягнення аліментів та визначення місця проживання дитини, і в наслідку, може призвести до безпідставного затягування розгляду даних позовних вимог.

Спільний розгляд, різних не взаємопов`язаних між собою позовних вимог, може ускладнити вирішення справи.

Позивачем в позовній заяві зазначено, що вона має на своєму утриманні малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проте доказів, які підтверджують знаходження на її утриманні дитини суду не надала.

Окрім того, позивачем в прохальній частині позовної заяви зазначено позовні вимоги щодо стягнення аліментів, які не передбачені чинним законодавством. Так, згідно чинного законодавства, розмір аліментів до стягнення визначається або в частці від доходу платника аліментів, або в твердій грошовій сумі. При цьому, відповідно до ч.2 ст.182 СК України, мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Позивач же, всупереч викладеному, просить стягнути аліменти на утримання дитини у розмірі 25 % від усіх доходів.

Аналіз норм матеріального права дає підстави для висновку, що аліментні зобов`язання на утримання одного з подружжя можуть призначатися за наявності юридичних складових – сукупності певних умов, зокрема: перебування у зареєстрованому шлюбі або після розірвання шлюбу – якщо особа стала непрацездатною до розірвання шлюбу або протягом одного року від дня розірвання шлюбу, а також коли вона стала інвалідом після спливу одного року від дня розірвання шлюбу, якщо її інвалідність була результатом протиправної поведінки щодо неї колишнього чоловіка, колишньої дружини під час шлюбу; непрацездатність одного з подружжя; потреба в матеріальній допомозі; нижчий від прожиткового мінімуму рівень матеріального забезпечення.

Вимоги про стягнення аліментів на особисте утримання позивачем не обґрунтовані, доказів, що вона потребує матеріальної допомоги, має нижчий від прожиткового мінімуму рівень матеріального забезпечення, і що колишній чоловік може надавати матеріальну допомогу суду не надано.

Позивачем жодним чином не обґрунтовано вимоги про визначення місця проживання дитини, не зазначено в чому полягає спір в цій частині, не вказано про наявність заперечень відповідача щодо проживання дитини з позивачем.

Згідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Частиною другою ст. 133 ЦПК України, встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно із ст. 7 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2020 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2020 року становить 2102 грн.00 коп.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір», за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Відповідно до пп. 2 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подачу до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою, встановлений судовий збір у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 840,80 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір», у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

В поданого позову вбачається, що позивачем ОСОБА_1 заявлено дві вимоги майнового характеру( про розірвання шлюбу та про визначення місця проживання дитини), які підлягають оплаті судовим збором у загальному розмірі 1681,60 грн. (кожна по 840,80 грн.).

При цьому позивачем ОСОБА_1 судовий збір по справі взагалі сплачено не було. Натомість до позовної заяви нею було додано клопотання про відстрочення сплати судового збору, оскільки вона перебуває у відпустці без збереження заробітної плати у зв`язку з неможливістю влаштувати дитину до дошкільного дитячого закладу. Заощаджень та будь-яких доходів немає.

Згідно ч.1, 3 ст.136 ЦПК України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.

Згідно ст. 8 Закону України «Про судовий збір» та ст. 136 ЦПК України, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину- інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сімї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

З аналізу вищевказаних правових норм вбачається, що відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення розміру судового збору, або звільнення від його сплати може мати місце за наявності виключних обставин та за наявності клопотання.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога про сплату державного мита є стримуючою мірою для потенційних позивачів від пред`явлення безрозсудних і необґрунтованих позовів. Для того, щоб гарантувати справедливий баланс між підтримкою нормального функціонування судової системи і захистом інтересів заявника при поданні позову до суду, внутрішньодержавні суди звільняють від сплати державного мита заявників, які можуть підтвердити свій поганий фінансовий стан (п. 111 рішення ЄСПЛ від 20 лютого 2014 року у справі «Шишков проти Росії» («Shishkov v. Russia»)).

Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (п. 44 рішення ЄСПЛ від 26 липня 2005 року у справі «Kniat v. Poland»; пункти 63–64 рішення ЄСПЛ від 26 липня 2005 року у справі «Jedamski and Jedamska v. Poland»).

Отже, чинним законодавством визначено право суду, а не обов`язок щодо відстрочки, розстрочки, зменшення розміру судового збору або звільнення заявника від сплати судового збору. У кожному конкретному випадку суд встановлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі поданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням.

Клопотання про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення розміру судового збору, або звільнення від його сплати, в зв`язку з тим, що особа має незадовільний майновий стан повинно містити доводи та підтверджуватися доказами того, що майновий стан особи перешкоджає сплаті судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Всупереч вищевикладеному, позивач, як на підставу відстрочення сплати судового збору послалась на те, що перебуває у відпустці без збереження заробітної плати, заощаджень та доходів немає, що згідно чинного законодавства не є підставою для відстрочення розміру судового збору.

Будь-яких доказів на підтвердження незадовільного фінансового та майнового стану позивачем надано не було. Наданий витяг з наказу № 75/ОС по Білоцерківському національному аграрному університету від 10 червня 2020 року, не підтверджує того, що у позивача немає іншого джерела доходу, наявність чи відсутність у її власності рухомого та нерухомого майна та інше.

Відповідно до ч.1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях175 і 177цьогоКодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Враховуючи вищевикладене, суддя дійшов висновку, що він позбавлений можливості відкрити провадження у справі, а тому, вважає за необхідне залишити позовну заяву без руху.

Відповідно до ч. 2 ст. 185 ЦПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Таким чином, позивачу ОСОБА_1 необхідно надати до суду належним чином оформлену уточнену позовну заяву, в якій слід визначитися з позовними вимогами, а не об`єднувати в одне провадження вимоги про розірвання шлюбу, стягнення аліментів та визначення місця проживання дитини, оскільки їх спільний розгляд є не можливим.

Якщо позивач визначиться з тим, що вона звертається до суду з вимогою про розірвання шлюбу, то разом з поданням уточненої позовної заяви до суду необхідно надати суду оригінал квитанції чи іншого платіжного документу про сплату судового збору в розмірі 840,80 грн. або надати документ, що підтверджує підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Якщо позивач визначиться з тим, що вона звертається до суду з позовною заявою про стягнення аліментів, їй необхідно надати суду доказ того, що дитина перебуває на її утриманні ( наприклад: довідка з ЖЕК, центру надання адміністративних послуг, квартального комітету та інші). В прохальній частині позовної заяви вимоги щодо розміру аліментів повинні бути зазначені у розмірі визначеному чинним законодавством. Позовна заява повинна містити виклад та докази того, що позивач потребує матеріальної допомоги, має нижчий від прожиткового мінімуму рівень матеріального забезпечення, і що колишній чоловік може надавати матеріальну допомогу суду.

Якщо позивач визначиться з тим, що вона звертається до суду з заявою про визначення місця проживання дитини, їй необхідно уточнити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Окрім того, разом з поданням уточненої позовної заяви до суду необхідно надати суду оригінал квитанції чи іншого платіжного документу про сплату судового збору в розмірі 840,80 грн. або надати документ, що підтверджує підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Судовий збір в розмірі зазначеному в ухвалі має бути перераховано або внесено до БЦ УК/м. Біла Церква/22030101, код за ЄДРПОУ 38009832, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача UA 338999980313151206000010043, код класифікації доходів бюджету: 22030101, призначення платежу: судовий збір (ДСА України,050).

Частиною 3 ст. 185 ЦПК України зазначено, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначеністаттями 175 і 177цього Кодексу, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Керуючись, ст.ст. 185, 259-261, 352-354 ЦПК України,-

П О С Т А Н О В И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів - залишити без руху.

Надати позивачу строк для усунення зазначених вище недоліків у строк який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали позовна заява вважатиметься неподаною та буде повернута позивачу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

СуддяО. І. Орєхов