Рішення № 90654404, 29.07.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 липня 2020 року м. Київ № 640/5064/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Аверкової В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області

про визнання протиправним та скасування податкової вимоги в частині

УСТАНОВИВ:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (далі по тексту - відповідач, ГУ ДФС у Київській області), в якому просить суд визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу від 09 грудня 2019 року № 132496-52 в частині податкового боргу з податку на додану вартість у розмірі 7528,26 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що податковим органом порушено строк направлення податкової вимоги від 09 грудня 2019 року № 132496-52, оскільки з моменту виникнення податкового боргу з податку на додану вартість сплинуло більш ніж 1095 днів, а тому така заборгованість підлягає списанню.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 березня 2020 року відкрито провадження в адміністративній справі № 640/5064/20 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

10 квітня 2020 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) надійшов відзив, в якому відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову, оскільки відповідно до пункту 60.1 статті 60 Податкового кодексу України спірна вимога вважається відкликано, а тому скасуванню не підлягає.

Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружним адміністративним судом міста Києва встановлено наступне.

Податковою вимогою від 09 грудня 2019 року № 132496-52 Головним управлінням Державної фіскальної служби у Київській області позивачу визначено податковий борг у розмірі 60707,97 грн, зокрема: військовий збір, що сплачується фізичною особою за результатами річного декларування у розмірі 53179,71 грн; податок на додану вартість у розмірі 7528,26 грн.

Відповідно до абзацу першого пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковим боргом є сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків. Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує шістдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків.

Згідно з п. 59.3 статті 59 ПК України, податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання. Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов`язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов`язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Таким чином, необхідною підставою для надсилання податкової вимоги є наявність у платника податкового боргу.

Виник борг по військовому зборі у позивача в результаті несплати податкового повідомлення-рішення №0011331303 від 27 серпня 2019 року на загальну суму 46462,41 грн. (у т.ч. основний платіж становить 30974,94 грн., штрафні санкції - 15487,47 грн.) та нарахованої пені згідно ст. 129 ПК України на суму 6717,30 грн. Загальний борг по військовому збору становив 53179,71 грн.

По податку на додану вартість борг виник на підставі поновлених в інтегрованій картці платника податків сум, після проходження процедури адміністративного оскарження до ДПС України нарахованих контролюючим органом зобов`язань, згідно податкового повідомлення-рішення №0006421301 від 02.06.2016 у розмірі 4801,02 грн. та податкового повідомлення-рішення №0006481301 на суму 2899,02 грн.

В інтегрованій картці позивача обліковувалась переплата по податку на додану вартість у розмірі 171,78 грн., таким чином загальний борг по ПДВ становив 7528,26 грн.

Як зазначено у відзиві, після надходження ухвали Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 листопада 2019 року по справі №640/20648/19 до ГУ ДПС у Київській області за адміністративним позовом ОСОБА_1 про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, посадовими особами контролюючого органу 20 січня 2020 року виключено з інтегрованої картки платника податків податкове повідомлення-рішення по військовому збору № 0011331303 від 27 серпня 2019 року на загальну суму 46462,41 грн. та пеню на суму 6717,30 грн.

Таким чином, відповідачем зменшено нараховану суму податкового боргу, визначену в податковій вимозі на загальну суму 46462,41 грн. та пеню на суму 6717,30 грн.

Відтак, позивач оскаржує податкову вимогу в частині визначення боргу з податку на додану вартість у розмірі 7528,26 грн.

Відповідачем зазначено (на підтвердження надано витяг з інтегрованої картки), що по податку на додану вартість посадовими особами ГУ ДПС у Київській області відкореговано нарахування в інтегрованій картці платника по ППР №0006421301 від 02 червня 2016 року у розмірі 4801,02 грн. та податковому повідомленню-рішенню №0006481301 на суму 2899,02 грн.

Станом на 31 березня 2020 року переплата в інтегрованій картці позивача по податку на додану вартість становить 171,78 грн.

Відповідно до пункту 60.1 статті 60 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо: сума податкового боргу самостійно погашається платником податків або органом стягнення; контролюючий орган скасовує раніше прийняте податкове повідомлення-рішення про нарахування суми грошового зобов`язання або податкову вимогу; контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов`язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення або суму податкового боргу, визначену в податковій вимозі; рішенням суду, що набрало законної сили, скасовується повідомлення-рішення контролюючого органу або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі; рішенням суду, що набрало законної сили, зменшується сума грошового зобов`язання, визначена у податковому повідомленні-рішенні контролюючого органу, або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі.

Згідно з пунктом 60.2 статті 60 ПК України у випадках, визначених підпунктом 60.1.1 пункту 60.1 цієї статті, податкова вимога вважається відкликаною у день, протягом якого відбулося погашення суми податкового боргу в повному обсязі.

Пунктами 60.3 - 60.6 Податкового кодексу України визначено, що у випадках, визначених підпунктом 60.1.2 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними з дня прийняття контролюючим органом рішення про скасування такого податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги.

У випадках, визначених підпунктами 60.1.3 і 60.1.5 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними з дня надходження до платника податків податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги, які містять зменшену суму грошового зобов`язання або податкового боргу.

У випадках, визначених підпунктом 60.1.4 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними у день набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Якщо нарахована сума грошового зобов`язання або податкового боргу збільшується внаслідок їх адміністративного оскарження, раніше надіслане (вручене) податкове повідомлення-рішення або податкова вимога не відкликаються. На суму збільшення грошового зобов`язання надсилається окреме податкове повідомлення-рішення, а на суму збільшення податкового боргу окрема податкова вимога не надсилається (не вручається).

В даному випадку, податковою вимогою від 09 грудня 2019 року № 132496-52 Головним управлінням Державної фіскальної служби у Київській області позивачу визначено податковий борг у розмірі 60707,97 грн, зокрема: військовий збір, що сплачується фізичною особою за результатами річного декларування у розмірі 53179,71 грн; податок на додану вартість у розмірі 7528,26 грн.

20 січня 2020 року виключено з інтегрованої картки платника податків податкове повідомлення- рішення по військовому збору № 0011331303 від 27 серпня 2019 року на загальну суму 46462,41 грн. та пеню на суму 6717,30 грн., тобто зменшено суму податкового боргу, визначену в податковій вимозі.

Суд зазначає, що за відсутності нової податкової вимоги, яка містить зменшену суму грошового зобов`язання або податкового боргу, як встановлено пунктом 60.4 статті 60 Податкового кодексу України, оскаржувана вимога про сплату боргу від 09 грудня 2019 року № 132496-52 станом на 20 січня 2020 року не набула статусу відкликаної.

У подальшому, 26 лютого 2020 року скасовано нараховану недоїмку з податку на додану вартість у розмірі 7528,26 грн.

Відтак, на такі правовідносини розповсюджується підпункт 60.1.1 пункту 6.1 статті 60 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 60.2 у випадках, визначених підпунктом 60.1.1 пункту 60.1 цієї статті, податкова вимога вважається відкликаною у день, протягом якого відбулося погашення суми податкового боргу в повному обсязі.

Відповідно до інтегрованої картки платника податків 26 лютого 2020 року скасовано нараховану недоїмку з податку на додану вартість у розмірі 7528,26 грн., відтак, вимога про сплату боргу від 09 грудня 2019 року № 132496-52 вважається відкликаною 26 лютого 2020 року.

Суд зазначає, що внаслідок відкликання вимоги про сплату боргу остання перестає діяти як акт індивідуальної дії, а тому скасуванню вказана вимога не підлягає.

Отже, враховуючи наведені вище положення Податкового кодексу України та встановлені у справі обставини справи, суд , вважає за необхідне зауважити, що оскільки спірна податкова вимога вважається відкликаною в силу закону, відтак не порушує права позивача.

Вказана правова позиція узгоджується із позицією Верховного Суду, що була викладена у постанові від 6 березня 2020 року справа №816/1125/16, адміністративне провадження №К/9901/31722/18; у постанові від 04 червня 2020 року, справа №826/26101/15, адміністративне провадження №К/9901/36594/18.

Щодо доводів позивача про порушенння строку направлення податкової вимоги від 09 грудня 2019 року № 132496-52, оскільки з моменту виникнення податкового боргу з податку на додану вартість сплинуло більш ніж 1095 днів, а тому така заборгованість підлягає списанню суд вважає такі доводи обґрунтованими, з огляду на наступне.

Як зазначає відповідач, заборгованість з податку на додану вартість виникла на підставі поновлених в інтегрованій картці платника податків сум, після проходження процедури адміністративного оскарження до ДПС України нарахованих контролюючим органом зобов`язань, згідно податкового повідомлення-рішення №0006421301 від 02.06.2016 у розмірі 4801,02 грн. та податкового повідомлення-рішення №0006481301 на суму 2899,02 грн.

Матеріали справи свідчать, що адміністративне оскарження нарахованих контролюючим органом зобов`язань, згідно податкового повідомлення-рішення №0006421301 від 02.06.2016 у розмірі 4801,02 грн. та податкового повідомлення-рішення №0006481301 на суму 2899,02 грн завершилось у вересні 2016 року, оскільки рішенням Державної фіскальної служби України від 14 вересня 2016 року № 9650/П/99-99-11-03-01-25 податкові повідомлення - рішення №0006421301 та №0006481301 від 02 червня 2016 року залишені без змін, а скарга позивача без задоволення.

Згідно п. 1 ст. 126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Аналіз норм статті 126 ПК України дозволяє дійти висновку про те, що об`єктом застосування штрафу за вказаною статтею кодексу є власне несвоєчасно сплачена сума саме узгодженого грошового зобов`язання. При цьому розмір такої санкції прямо залежить від часу затримки такої сплати.

Згідно пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов`язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

Пункт 101.1 статті 101 ПК України передбачає, що списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг. Як зазначено в пункті 101.2 цієї статті, під терміном "безнадійний податковий борг" розуміється, зокрема, податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений цим Кодексом.

Системний аналіз зазначених норм дозволяє зробити висновок про те, що Податковим кодексом України встановлено граничний строк для визначення контролюючим органом розміру податкового боргу, який починається за наслідком прийняття рішення податкового органу або самостійного декларування боржником податкових зобов`язань, та не може перевищувати 1095 календарних днів з моменту самостійного декларування податкових зобов`язань або прийняття відповідного рішення про нарахування податкового боргу контролюючим органом, по закінченню яких він уже не може вживати заходів до стягнення податкової заборгованості у будь-якому порядку (судовому чи позасудовому), оскільки за наслідком закінчення цього строку податкове зобов`язання визнається безнадійним в силу статті 101 ПК України, а борг підлягає списанню в обов`язковому порядку. Цей строк є спеціальним строком давності для звернення контролюючого органу до платника податків з вимогою про погашення податкового боргу та застосовується імперативно (в силу закону). Списання безнадійного податкового боргу, яким є податковий борг платника податків, щодо якого минув строк давності у 1095 днів, здійснюється контролюючим органом самостійно на підставі даних автоматизованої інформаційної системи станом на день виникнення безнадійного податкового боргу.

Такого правового висновку дійшов касаційний суд, зокрема у постанові 06.02.2018 у справі К/9901/99/17 807/2097/16, постанові 04.09.2018 у справі №813/4430/16, постанові 19.09.2019 у справі №910/11620/18, постанові 31.10.2019 у справі №925/1242/15, постанові від 05.12.2019 у справі №910/1678/19.

Отже, враховуючи наведені вище положення Податкового кодексу України та встановлені у справі обставини справи, суд , вважає за необхідне зауважити, що оскільки спірна податкова вимога вважається відкликаною в силу закону, відтак і не порушує права позивача, а тому підстави для задоволення адміністративного позову відсутні.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем доведено правомірність оскаржуваної вимоги з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи про відкликання податкової вимоги, адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 - відмовити.

Рішення суду, відповідно до частин першої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.В. Аверкова