Рішення № 90654387, 29.07.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 липня 2020 року м. Київ № 640/7587/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Аверкової В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Молоко-Країна»

до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Молоко-Країна» (далі по тексту - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві (далі по тексту - відповідач, ГУ ДПС у м. Києві), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 13 грудня 2019 року № 0395540408.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в діях позивача відсутній склад податкового правопорушення, що в свою чергу свідчить про відсутність складу податкового правопорушення, покладеного контролюючим органом в основу прийняття спірного податкового повідомлення - рішення, доводить протиправність визначення грошового зобов`язання з податку на прибуток страхових організацій, застосування штрафних (фінансових) санкцій з цього податку і, як наслідок, унеможливлює прийняття позиції контролюючого органу про правомірність прийняття ним спірного податкового повідомлення - рішення.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 квітня 2020 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечив, надав письмовий відзив на адміністративний позов, в якому просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Свої заперечення на адміністративний позов відповідач обґрунтовує тим, що камеральна перевірка позивача була проведена правомірно і внаслідок такої перевірки встановлено, що при заповненні декларації позивачем було порушено норми ПК України, в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток.

Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружним адміністративним судом міста Києва встановлено наступне.

Судом встановлено, що Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві на підставі підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України проведено камеральну перевірку податкової декларації з податку на прибуток за три квартали 2018 року ТОВ «Молоко-країна», за результатами якої складено акт від 19 листопада 2019 року № 1479/26-15-04-08-21/31877099.

Відповідно до висновків акту перевірки встановлено порушення вимог п. 49.18 ст. 49, п. 137.4 ст. 137 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкових зобов`язань з податку на прибуток у сумі 514 224 грн.

Зі змісту акта перевірки вбачається, що 08 листопада 2019 року ТОВ «Молоко-країна» подана звітна податкова декларація за три квартали 2019 року за № 9263706330, в якій заповнено рядок 18 декларації в розмірі 514 224 грн (податок на прибуток за результатом попереднього звітного періоду поточного року з урахуванням уточнень (рядок 17 Податкової декларації з податку на прибуток підприємств за попередній звітній період поточного року) та відповідно зменшено нараховану суму податку на прибуток за три квартали 2019 року на 514 224 грн. Проте, рядок 17 декларації за півріччя 2019 року (від 09 серпня 2019 року № 9175731922) складає 0, що призвело до заниження податку на прибуток, нарахованого за результатами останнього (звітного) податкового періоду (рядок 19 декларації за три квартали 2019 року) в сумі 514 224 грн.

В подальшому, на підставі акту перевірки Головним управлінням Державної податкової служби України прийнято податкове повідомлення-рішення від 13 грудня 2019 року № 0395540408, яким донараховано податкове зобов`язання за платежем: податок прибуток (11021000) у розмірі 514 224 грн та нараховано штрафну санкції у 128 556 грн.

За результатом адміністративного оскарження, податкове повідомлення - рішення від 13 грудня 2019 року № 0395540408 - залишене без змін, скарга позивача - без задоволення (копія рішення Державної податкової служби України від 25 лютого 2020 року № 7122/6/99-00-08-05-01-06 міститься в матеріалах справи).

Вважаючи, оскаржуване податкове повідомлення-рішення таким, що порушує законні права та інтереси позивача, останній звернувся за їх захистом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно з пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

У свою чергу, підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Статтею 76 Податкового кодексу України встановлено, що камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова.

Таким чином метою камеральної перевірки є виявлення в поданій звітності, інших даних систем електронного адміністрування, зокрема Єдиного реєстру податкових накладних (далі - ЄРПН), арифметичних та/або методологічних помилок, або інших відомостей, які призвели до заниження/завищення податкових зобов`язань або свідчать про допущені платником податків порушення термінів, порядку реєстрації податкових накладних, акцизних накладних або про неподання (несвоєчасне подання) податкової звітності, відповідальність за що передбачена статтями 120, 1201, 1202 Податкового кодексу України.

У силу вимог пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Підпунктом 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є:

- прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу;

- дохід за договорами страхування, визначений згідно з підпунктом 141.1.2 пункту 141.1 статті 141 цього Кодексу;

- дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно з пунктом 141.4 статті 141 цього Кодексу, з джерелом походження з України;

- дохід суб`єктів, які здійснюють випуск та проведення лотерей, підлягає оподаткуванню згідно з пунктом 141.8 статті 141 цього Кодексу;

- дохід операторів, отриманий від букмекерської діяльності, азартних ігор (у тому числі казино), крім доходу, отриманого від азартних ігор з використанням гральних автоматів, зменшеного на суму виплачених виплат гравцю, що підлягає оподаткуванню згідно з пунктом 141.5 статті 141 цього Кодексу.

Згідно з п.137.1 ст.137 ПК України податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 цього Кодексу.

Пунктом 137.4 ст.137 ПК України встановлено, що податковими (звітними) періодами для податку на прибуток підприємств, крім випадків, передбачених пунктом 137.5 цієї статті, є календарні: квартал, півріччя, три квартали, рік. При цьому податкова декларація розраховується наростаючим підсумком. Податковий (звітний) період починається з першого календарного дня податкового (звітного) періоду і закінчується останнім календарним днем податкового (звітного) періоду.

З аналізу наведених норм податкового законодавства, яке регулює спірні правовідносини, вбачається, що податкове зобов`язання з податку на прибуток розраховується платником цього податку самостійно та ним подаються податкові декларації за податковими (звітними) періодами, які становлять календарні квартал, півріччя, три квартали, рік і розрахунки у вказаних у вказаних деклараціях здійснюються наростаючим підсумком, тобто декларація за три квартали має включати в себе розрахунки за весь період І-ІІІ кварталів (з урахуванням розрахунків з І квартал та за півріччя).

Наказом Міністерства фінансів України від 10 жовтня 2015 року №897, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за №1415/27860, затверджено форму Податкової декларації з податку на прибуток підприємств, згідно з якою: в рядку 17 декларації зазначається Податок на прибуток за звітний (податковий) період (рядок 06 + рядок 08 + рядок 10 + рядок 12 + рядок 15 - рядок 16 ЗП); в рядку 18 зазначається Податок на прибуток за результатами попереднього звітного (податкового) періоду поточного року з урахуванням уточнень (рядок 17 Податкової декларації з податку на прибуток підприємств за попередній звітний (податковий) період поточного року); в рядку 19 зазначається Податок на прибуток, нарахований за результатами останнього (звітного) податкового періоду (рядок 17 - рядок 18) (+, -).

Матеріали справи містять податкові декларації з податку на прибуток підприємств за І квартал 2019 року, за півріччя 2019 року, за три квартали 2019 року, відповідно до яких у І кварталі 2019 року у позивача був наявний прибуток та фінансовий результат до оподаткування (р. 02 декларації) становив - 2 856 801 грн, в результаті чого позивачем, відповідно до норм наказу Міністерства фінансів України від 10 жовтня 2015 року №897 та ПК України, в рядку 17 декларації "Податок на прибуток за звітний (податковий) період" наведено значення "514 224", в рядку 18 декларації "Податок на прибуток за результатами попереднього звітного (податкового) періоду поточного року з урахуванням уточнень" наведено "-" (відсутній), в результаті чого, в рядку 19 декларації "Податок на прибуток, нарахований за результатами останнього (звітного) податкового періоду" наведено "-" (відсутній)

У той же час, за звітний (податковий) період півріччя 2019 року фінансовий результат позивача до оподаткування становив «- 207 800» (р. 02 декларації), в результаті чого позивачем, відповідно до норм наказу Міністерства фінансів України від 10 жовтня 2015 року №897 та ПК України, в рядку 17 декларації "Податок на прибуток за звітний (податковий) період" наведено значення «-» (відсутній), в рядку 18 декларації "Податок на прибуток за результатами попереднього звітного (податкового) періоду поточного року з урахуванням уточнень" наведено "514 224", в результаті чого, в рядку 19 декларації "Податок на прибуток, нарахований за результатами останнього (звітного) податкового періоду" наведено "- 514 224".

У подальшому, в податковій декларації з податку на прибуток підприємств за звітний податковий період три квартали 2019 року позивачем задекларовано загальний фінансовий результат до оподаткування за три квартали у розмірі "-377 589" грн, тобто у підприємства збільшились збитки за результатами діяльності за період три квартали 2019 року, внаслідок чого, в 17 рядку декларації "Податок на прибуток за звітний (податковий) період" наведено значення "-" (відсутній), в той же час, в рядку 18 цієї податкової декларації "Податок на прибуток за результатами попереднього звітного (податкового) періоду поточного року з урахуванням уточнень" наведено 514 224 грн і у рядку 19 податкової декларації "Податок на прибуток, нарахований за результатами останнього (звітного) податкового періоду" знову розраховано від`ємну суму податку на прибуток у розмірі "-514 224" грн.

Тобто при заповненні рядка 17 податкової декларації з податку на прибуток підприємств за три квартали 2019 року податок на прибуток за результатами попереднього звітного податкового періоду поточного року (рядок 17 податкової декларації з податку на прибуток підприємств за попередній звітній період) підприємством допущена арифметична помилка та зазначено « 0», хоча в податкової декларації з податку на прибуток підприємств за 1 квартал 2019 року значення рядка 17 дорівнює 514 224 гривень.

24 квітня 2019 року, згідно квитанції № 2, позивачем подано до контролюючого органу уточнюючу податкову декларацію з податку на прибуток підприємств з додатками до неї встановленої форми, в якій виправлено технічну описку, а саме:

- у рядку 17 "Податок на прибуток за звітний (податковий) період (рядок 06 + рядок 08 + рядок 10 + рядок 12 + рядок 15)" зазначено "514 224 ";

- у рядку 18 "Податок на прибуток за результатами попереднього звітного (податкового) періоду поточного року з урахуванням уточнень (рядок 17 Податкової декларації з податку на прибуток підприємств за попередній звітний (податковий) період поточного року)" зазначено " - " (відсутній);

- у рядку 19 "Податок на прибуток, нарахований за результатами останнього (звітного) податкового періоду (рядок 17 - рядок 18)" також зазначено " -514 224".

Суд звертає увагу, що в даному випадку заниження податкових зобов`язань не відбулось, оскільки заниження податкових зобов`язань звітного періоду - це різниця між податковими зобов`язаннями звітного періоду, які б мали бути (без помилки), та помилковими податковими зобов`язаннями. Проте, оскільки податкові зобов`язання з прибутку розраховують наростаючим підсумком, то під час порівняння варто брати дані не за останній квартал, а за "наростаючий" період (у нашому випадку - за три квартали, тобто за 9 місяців), для цього необхідно порівнювати рядки 17 декларації. Як убачається із рядків 17 декларацій позивача за І квартал 2019 року, за півріччя 2019 року та за три квартали 2019 року заниження не виникає.

Відповідно до роз`яснення Комітету Верховної Ради України з питань фінансів і банківської діяльності від 20.03.2001 № 06-10/167 під терміном "арифметична помилка" слід розуміти помилки або описки, допущені платником податку при заповненні декларацій (розрахунків) або додатків до них, зокрема, при виконанні арифметичних дій, передбачених при обчисленні об`єкта оподаткування з метою визначення податкових зобов`язань з податку, збору, обов`язкового платежу (додавання або вирахування відповідних рядків), а також описки, допущені при перенесенні даних із додатків, на підставі яких заповнюються відповідні рядки декларації (неправильно поставлено кому при застосуванні одиниці виміру, неправильно перенесено підсумок з додатка тощо).

Статтею 14 Податкового кодексу України передбачено визначення понять, які вживаються у Кодексі. У даній статті визначення поняття "арифметична помилка" відсутнє.

При цьому суд звертає увагу, що при прийнятті рішень за допущені арифметичні помилки, які призвели до нарахування штрафних санкцій, у кожному конкретному випадку слід об`єктивно враховувати причини та обставини, що призвели до виникнення таких помилок, і застосовувати штрафні санкції за наявності достатніх підстав щодо намірів навмисного ухилення від сплати податкових зобов`язань.

Отже, суд приходить до висновку, що в даному випадку мала місце арифметична помилка в рядку 17 декларації, яка не призвела до заниження податкових зобов`язань звітного періоду.

А тому, позивачем в повному обсязі дотримано вимоги п. 137.4 ст. 137 ПК України, якою встановлено імперативний обов`язок платника податку на прибуток розраховувати податкову декларацію з податку на прибуток наростаючим підсумком, з урахуванням всіх розрахунків, як за І квартал 2019 року, так і за півріччя 2019 року, так і за три квартали 2019 року.

З податкової декларації з податку на прибуток підприємств за звітний податковий період 1 квартал 2019 року вбачається, що позивачем додатком до податкової декларації було подано фінансову звітність, яка подається відповідно до п.46.2 ст.46 р.I ПК України разом з податковою декларацією з податку на прибуток підприємств з урахуванням вимог ст.137 р.III ПК України. Фінансова звітність, що складається платниками податку на прибуток, є додатком до Податкової декларації з податку на прибуток підприємств та її невід`ємною частиною.

Згідно з п. 46.2 ст. 46 ПК України платник податку на прибуток подає разом з відповідною податковою декларацією квартальну або річну фінансову звітність у порядку, передбаченому для подання податкової декларації з урахуванням вимог статті 137 цього Кодексу. Фінансова звітність, що складається та подається відповідно до цього пункту платниками податку на прибуток та неприбутковими підприємствами, установами та організаціями, є додатком до податкової декларації з податку на прибуток (звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації) та її невід`ємною частиною.

Щодо наявності підстав для застосування до позивача штрафних санкцій, передбачених п. 123.1 ст. 123 ПК України суд зазначає, що згідно з вказаною нормою у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов`язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Таким чином, наведена штрафна санкція застосовується виключно щодо податку на додану вартість та не підлягає розширеному тлумаченню в частині застосування її до податку на прибуток підприємств, оскільки застосування положень п. 54.3 ст. 54 можливо лише в рамках встановлення підстав для визначення контролюючим органом суми податкового зобов`язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість.

Крім того, відповідно до п. 54.3 ст. 54 ПК України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо, зокрема, платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію, а при здійсненні заходів податкового контролю встановлено факти здійснення платником податків діяльності, що призвела до виникнення об`єктів оподаткування, наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу та наявності діючих (у тому числі призупинених) ліцензій на право здійснення діяльності з підакцизною продукцією, яка підлягає ліцензуванню згідно із законодавством; дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках; згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Отже, на контролюючий орган покладено обов`язок, за наявності відповідних умов, самостійно визначити суму: грошових зобов`язань; зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування; та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків. В той же час, нормами п. 54.3 ст. 54 ПК України не передбачено встановлення контролюючим органом завищеного, або заниженого від`ємного значення податкового зобов`язання з податку на прибуток підприємств.

З огляду на викладені обставини, з урахуванням наведених норм права, беручи до уваги, що при заповненні податкової декларації з податку на прибуток за три квартали 2018 року позивачем було дотримано норми податкового законодавства щодо здійснення розрахунків податкової декларації наростаючим підсумком, а тому висновки податкового органу, викладені в акті перевірки від 19 листопада 2019 року № 1479/26-15-04-08-21/31877099 щодо порушення позивачем п. 137.4 ст. 137, п. 49.18 ст. 49 ПК України є необґрунтованими та спростовані матеріалами справи, а тому прийняте на підставі вказаного акту перевірки податкове повідомлення-рішення від 13 грудня 2019 року № 0395540408 є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч.ч. 1-3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 241 - 246, 255, 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

1.Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Молоко-Країна» - задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління Державної податкової служби у м. Києві від 13 грудня 2019 року № 0395540408.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Молоко-країна» (02099, м. Київ, вул. Бориспільська, буд. 9, код ЄДРПОУ 31877099) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 9641 (дев`ять тисяч шістсот сорок одна) гривня 70 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 43141267).

Рішення суду, відповідно до частин першої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.В. Аверкова