Рішення № 90654384, 29.07.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 липня 2020 року м. Київ № 640/22871/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Аверкової В.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Головного управління Державної податкової служби у місті Києві

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Конкіст»

про стягнення податкового боргу в розмірі 4 427 969,00 грн

та зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Конкіст»

до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві

про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії

УСТАНОВИВ:

Головне управління Державної податкової служби у місті Києві (далі по тексту - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Конкіст» (далі по тексу - відповідач) в якому просить суд стягнути кошти з платника податків Товариства з обмеженою відповідальністю «Конкіст» з усіх рахунків відкритих у банках, що обслуговують такого платника на суму податкового боргу - 4 427 969,00 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що відповідачем самостійно, у декларації з податку на додану вартість за грудень 2018 року, визначено суму грошового зобов`язання у розмірі 4 427 969,00 грн. При цьому, позивач зазначає, що відповідачем не подавались уточнюючі розрахунки, відтак грошове зобов`язання у розмірі 4 427 969,00 грн є узгодженим та підлягає стягненню.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 листопада 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі за загальними правилами позовного провадження та призначено підготовче засідання.

До Окружного адміністративного суду міста Києва 20 грудня 2019 року звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Конкіст" із зустрічним позовом до Головного управління Державної податкової служби в м. Києві, в якому просить суд:

- підтвердити існування технічної помилки в роботі електронного кабінету під час подання і прийняття податкової звітності, а саме податкової декларації з податку на додану вартість за грудень місяць 2018 року, внаслідок чого в податковій декларації з податку на додану вартість за грудень місяць 2018 року помилково задекларована сума в розмірі 4 427 969,00 грн, в той час, коли в податковій декларації з податку на додану вартість за грудень місяць 2018 року задекларована сума в розмірі 1221,00 грн;

- визнати суму податкового зобов`язання з податку на додану вартість за грудень 2018 року в розмірі 4 427 969,00 грн неузгодженою та нечинною.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 грудня 2019 року зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Конкіст" залишено без руху та надано строк позивачу на усунення недоліків.

У встановлений судом строк Товариства з обмеженою відповідальністю "Конкіст" усунуло недоліки зустрічного позову виклавши позовні вимоги зустрічного позову в іншій редакції.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 січня 2020 року зустрічний позов, з урахуванням позовних вимог в іншій редакції, Товариства з обмеженою відповідальністю "Конкіст" залишено без руху та надано строк позивачу на усунення недоліків.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 січня 2020 року продовжено підготовче провадження на тридцять днів.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 лютого 2020 року прийнято зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Конкіст" до Головного управління Державної податкової служби в м. Києві про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії до спільного розгляду з первісним позовом Головного управління Державної податкової служби в м. Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю "Конкіст" про стягнення податкового боргу в розмірі 4 427 969,00 грн.

Зокрема, відповідач у зустрічному позові просить:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної податкової служби у місті Києві щодо не підтвердження існування технічної помилки в роботі електронного кабінету під час подання і прийняття податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2018 року, з помилково відображеною сумою податкового зобов`язання позивача у розмірі 4 427 969,00 грн;

- зобов`язати Головне управління Державної податкової служби у місті Києві вчинити дії щодо визнання наявності технічної помилки в роботі електронного кабінету під час подання і прийняття податкової декларації з податку на додану вартість за грудень місяць 2018 року та визнання правильних показників задекларованої суми податкового зобов`язання позивача у розмірі 1221,00 грн;

- визнати дії Головного управління Державної податкової служби у місті Києві протиправними, щодо визнання узгодженою суми податкового зобов`язання позивача з податку на додану вартість в розмірі 4 427 969,00 грн за грудень 2018 року;

- зобов`язати Головне управління Державної податкової служби у місті Києві утриматись від дій щодо стягнення податку на додану вартість за грудень 2018 року в розмірі 4 427 969,00 грн з Товариства з обмеженою відповідальністю «Конкіст».

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 лютого 2020 року об`єднано позивні вимоги Головного управління Державної податкової служби в м. Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю "Конкіст" про стягнення податкового боргу в розмірі 4 427 969,00 грн та позовних вимог зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Конкіст" до Головного управління Державної податкової служби в м. Києві про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії в одне провадження №640/22871/19

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 лютого 2020 року закрито підготовче провадження. Призначено судове засідання для розгляду справи.

У судовому засіданні 14 липня 2020 року представник позивача позов підтримав, просив суд задовольнити позов в повному обсязі.

Представник відповідача підтримав зустрічний позов, просив задовольнити його в повному обсязі.

У судовому засіданні 14 липня 2020 року суд, відповідно до частини третьої статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України, перейшов до подальшого розгляду справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Як вбачається з позовної заяви, відповідно до інформаційно-телекомунікаційних систем органів Державної податкової служби України, ТОВ «Конкіст» станом на дату звернення до суду має заборгованість з податку на додану вартість у розмірі 4 427 969,00 грн.

Зазначена сума податкового боргу виникла на підставі самостійно нарахованих, проте не сплачених сум грошових зобов`язань згідно податкової декларації з податку на додану вартість № 7227714 від 18 січня 2019 року.

Матеріали справи містять копію декларації з податку на додану вартість № 7227714 від 18 січня 2019 року, в якій позивачем в графі «усього податкових зобов`язань» самостійно визначено суму 4 427 969 грн.

Відповідно, податковим органом 14 березня 2019 року направлено на адресу відповідача податкову вимогу № Ю-96197-17 на суму 4 427 969 грн, яка отримана відповідачем 10 квітня 2019 року.

Заперечуючи позовні вимоги, відповідач зазначає, що 18 січня 2019 року платником податків через кабінет платників податків було відправлено податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2018 року, що підтверджується квитанцією № 1.

Даною декларацією платником були задекларовані наступні суми податкових зобов`язань:

рядок 1.1 колонка А, обсяги постачання (без податку на додану вартість) - 22139845,00 грн;

рядок 1.1 колонка Б, сума податку на додану вартість 4 427 969,00 грн;

рядок 9, колонка Б, сума податку на додану вартість - 4 427 969, 00 грн;

рядок 10.1 колонка А, обсяги придбання (без податку на додану вартість) 22133741 грн;

рядок 10.1 колонка Б дозволений податковий кредит - 4 426 748,00 грн;

рядок 17, колонка Б, дозволений податковий кредит - 4 426 748,00 грн;

рядок 18, позитивне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 9 - рядок 17 декларації) (позитивне значення), яке сплачується до державного бюджету: 1221,00 грн.

Таким чином, за твердженням відповідача, платником податків було задекларовано податкове зобов`язання за грудень 2018 року в сумі 1 221,00 грн, а не 4 427 969,00 грн.

У подальшому ТОВ "Конкіст" виявлено технічну помилку, а саме в рядку 17 колонки Б відображена сума податкового зобов`язання без врахування даних податкового кредиту, які задекларовані платником податків, а саме: сума вказана 4 427 969,00 грн.

ТОВ "Конкіст" зазначає, що ним направлено до Державної фіскальної служби як до методолога електронного кабінету, до ЦОП у Голосіївському районі та в електронний кабінет платника податків повідомлення про виявлення технічної помилки, додатково повідомлення про виявлення технічної помилки направлено до позивача, проте відповіді на вказані повідомлення не отримані (витяги з електронного кабінеті із повідомленнями містяться в матеріалах справи).

ТОВ "Конкіст" на підтвердження позиції надано копію декларації, в якій дійсно рядок 18, позитивне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 9 - рядок 17 декларації) (позитивне значення), яке сплачується до державного бюджету містить суму 1221,00 грн.

Натомість, матеріали справи містять копію декларації за грудень 2018 року, яка подана ТОВ "Конкіст", із іншими значеннями, зокрема, рядок 18, позитивне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 9 - рядок 17 декларації) (позитивне значення), яке сплачується до державного бюджету містить суму 4 427 969 грн.

20 грудня 2019 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) ТОВ «Конкіст» подано зустрічний позов, в якому, з урахуванням усунення недоліків, останні просять:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної податкової служби у місті Києві щодо не підтвердження існування технічної помилки в роботі електронного кабінету під час подання та прийняття податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2018 року, з помилково відображеною сумою податкового зобов`язання в розмірі 4 427 969,00 грн;

- зобов`язати Головне управління Державної податкової служби у місті Києві вчинити дії щодо визнання наявності технічної помилки в роботі електронного кабінету під час подання та прийняття податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2018 року, та визнання правильних показників задекларованої суми податкового зобов`язання позивача в розмірі 1221,00 грн;

- визнання дій Головного управління Державної податкової служби у місті Києві протиправними, щодо визнання узгодженою суми податкового зобов`язання ТОВ «Конкіст» з податку на додану вартість в розмірі 4 427 969 грн. за грудень 2018 року;

- зобов`язати Головне управління Державної податкової служби у місті Києві утриматись від дій щодо стягнення податку на додану вартість за грудень 2018 року в розмірі 4 427 969,00 грн.

Позивачем за зустрічним позовом подано відео, яке фіксує появу та зникнення інформації в декларації за грудень 2018 року в електронному кабінеті платника податків, що за переконанням ТОВ «Конкіст» підтверджує факт технічної помилки, що відбулась в електронному кабінеті.

Відзив на зустрічний позов мотивований тим, що в разі виявлення технічної помилки, платник податків подає уточнюючу декларацію, натомість податковий орган зазначає, що уточнююча податкова декларація з податку на додану вартість за грудень 2018 року не подавалась ТОВ «Конкіст».

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів осіб і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, суд зобов`язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення, дії та бездіяльність на їх відповідність усім зазначеним вимогам.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Підпунктом 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до п. 36.1 ст. 36 Податкового кодексу України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

За приписами п. 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до п. 48.1 ст. 48 Податкового кодексу України податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання.

Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов`язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.

Відповідно до п. п. 49.1, 49.2 ст. 49 Податкового кодексу України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Платник податків зобов`язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об`єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Цей абзац застосовується до всіх платників податків, в тому числі платників, які перебувають на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності.

Відповідно до п. 49.8 ст. 49 Податкового кодексу України прийняття податкової декларації є обов`язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов`язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов`язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

За приписами п. 49.10 ст. 49 Податкового кодексу України відмова посадової особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від`ємного значення об`єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов`язань тощо) забороняється.

Пунктом 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Судом встановлено, що підставою для наявності у позивача заборгованості з податку на додану вартість у сумі 4 427 969,00 грн стали не оплачені, але задекларовані ТОВ «Конкіст» податкові зобов`язання з податку на додану вартість за грудень 2018 року.

При цьому, задекларовані помилково через технічну помилку в електронному кабінеті.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Відповідно до пп. 16.1.14 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний використовувати електронний кабінет для листування з контролюючими органами в електронній формі у разі подання звітності в електронній формі, а також після проходження електронної ідентифікації он-лайн в електронному кабінеті, крім платників податків, які відмовилися від використання електронного кабінету в порядку, встановленому цим Кодексом, та платників податків, які не визначили спосіб взаємодії із контролюючим органом.

Відповідно до пп. пп. 17.1.13, 17.1.14 п. 17.1 ст. 17 Податкового кодексу України платник податків має право самостійно обирати спосіб взаємодії з контролюючим органом в електронній формі через електронний кабінет, якщо інше не встановлено цим Кодексом; реалізовувати через електронний кабінет права та обов`язки, передбачені цим Кодексом та які можуть бути реалізовані в електронній формі засобами електронного зв`язку.

Відповідно до п. 42-1.2 ст. 42-1 Податкового кодексу України електронний кабінет забезпечує можливість реалізації платниками податків прав та обов`язків, визначених цим Кодексом та нормативно-правовими актами, що прийняті на підставі та на виконання цього Кодексу, законами з питань митної справи, в тому числі, шляхом реєстрації, коригування податкових накладних/розрахунків в Єдиному реєстрі податкових накладних та акцизних накладних в Єдиному реєстрі акцизних накладних.

Як встановлено п. 42-1.3 ст. 42-1 Податкового кодексу України, майнові права на програмне забезпечення електронного кабінету є державною власністю.

Загальні засади функціонування інформаційно-телекомунікаційної системи "Електронний кабінет", процедури ідентифікації користувачів, взаємодії з платниками податків та державними органами через Електронний кабінет визначаються Порядком функціонування Електронного кабінету, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.07.2017 № 637.

Відповідно до п. 16 Порядку функціонування Електронного кабінету, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.07.2017 № 637, для забезпечення взаємодії з контролюючими органами засобами Електронного кабінету користувачі безпосередньо або через відповідальних осіб такого користувача (директор / бухгалтер / особа, яка має право підпису) здійснюють вхід шляхом авторизації такого користувача згідно з абзацом другим пункту 13 цього розділу.

Платник податків під час проходження електронної ідентифікації зазначає свою електронну адресу, підтверджує правильність своїх ідентифікаційних даних та визначає спосіб взаємодії з контролюючими органами.

За достовірність відомостей, зазначених під час електронної ідентифікації, відповідає користувач.

Після електронної ідентифікації особи платник податків має право доступу до приватної частини (особистого кабінету) Електронного кабінету, яка є індивідуальною персоніфікованою веб-сторінкою користувача.

Відповідно до п. 42-1.7 ст. 42-1 Податкового кодексу України у разі виявлення платником податків технічної та/або методологічної помилки у роботі електронного кабінету він має право надіслати через електронний кабінет або в інший спосіб повідомлення про виявлену технічну та/або методологічну помилку. Повідомлення про методологічну помилку надсилається методологу електронного кабінету. Повідомлення про технічну помилку надсилається одночасно методологу електронного кабінету та технічному адміністратору.

Відповідно до пп. 14.1.111 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України методологічна помилка електронного кабінету - це невідповідність методології та/або алгоритмів роботи електронного кабінету положенням податкового законодавства, яка призводить до помилки, в тому числі в розрахунку об`єкта оподаткування, суми податку, суми надмірної сплати податку, суми пені, штрафних санкцій, показників формули обрахунку, які використовуються в електронних системах адміністрування, інших показників, що впливають на права та обов`язки платників податків.

Відповідно до пп. 14.1.182-1 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України технічна помилка - це помилка, вада або дефект у програмному забезпеченні або програмних складових, програмно-апаратному устаткуванні, каналах зв`язку, функціонуванні електронного цифрового підпису, що викликає в ньому/них неправильний або неочікуваний результат, або призводить до неочікуваної роботи, або унеможливлює роботу електронного кабінету.

Отже, зазначеними нормами податкового законодавства передбачено, що платник податків може виявити помилки двох видів - методологічну та технічну. При цьому, у випадку виявлення будь-якої із зазначених помилок платник податків має право звернутись із повідомленням про виявлену помилку.

Як вбачається з матеріалів справи, так у листопаді 2019 року за вих № 257 ТОВ «Конкіст» надіслало повідомлення про технічну помилку в роботі електронного кабінету, у якому просило ДФС України, ЦОП ДПІ у Голосіївському районі міста Києва та ГУ ДФС у м. Києві повідомити про результати розгляду повідомлення платника податків.

Проте, відповідь на вказане повідомлення не надана, а усунення технічної (методологічної) помилки не відбулося.

Отже, позивач вважає, що у Електронному кабінеті ТОВ «Конкіст» має місце технічна помилка, а тому в силу приписів п. 42-1.7 ст. 42-1 Податкового кодексу України повідомлення мало бути одночасно надіслано методологу Електронного кабінету та технічному адміністратору.

Так, відповідно до пп. 14.1.110 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України методолог електронного кабінету - це центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику.

Підпунктом 14.1.242 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що технічний адміністратор електронного кабінету - це центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, що здійснює заходи із розробки, створення, впровадження та супроводження програмного забезпечення електронного кабінету, відповідає за виконання всіх етапів життєвого циклу такого програмного забезпечення, за його технічне і технологічне забезпечення, впровадження, функціонування, оновлення, модифікацію, усунення помилок, забезпечення цілісності та автентичності вихідного програмного коду; здійснює технічні та технологічні заходи з надання, блокування та анулювання доступу до електронного кабінету, відповідає за збереження та захист даних цих електронних сервісів.

Відповідно до п. 3 Порядку функціонування Електронного кабінету, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.07.2017 № 637, методолог Електронного кабінету - це ДФС, а технічний адміністратор Електронного кабінету - це структурний підрозділ ДФС, який відповідно до функціональних повноважень здійснює заходи із розробки, створення, впровадження та супроводження програмного забезпечення Електронного кабінету, відповідає за виконання всіх етапів життєвого циклу такого програмного забезпечення, за його технічне і технологічне забезпечення, впровадження, функціонування, оновлення, модифікацію, усунення помилок, забезпечення цілісності та автентичності вихідного програмного коду; здійснює технічні та технологічні заходи з надання, блокування та анулювання доступу до Електронного кабінету, відповідає за збереження та захист даних системи.

Відповідно до п. 42-1.8 ст. 42-1 Податкового кодексу України методолог електронного кабінету зобов`язаний провести перевірку наявності методологічної помилки протягом 72 годин після надходження повідомлення від платника податків, крім вихідних та святкових днів, про результати якої повідомити платнику податків у цей самий строк. Якщо методолог електронного кабінету визнає наявність методологічної помилки, він зобов`язаний усунути її у строк, що визначається ним з урахуванням критичності виявленої помилки та технічної можливості її усунення. Якщо методологічна помилка призводить до порушення прав платників податків або передбачає притягнення платників податків до відповідальності, методолог надсилає в електронний кабінет та на електронну адресу (адреси) платника податків документ, яким повідомляє про існування методологічної помилки та про час, необхідний для її усунення та відновлення порушених прав платників податків. Про усунення методологічної помилки методолог повідомляє платникам податків шляхом надіслання відповідного документа із повідомленням в електронний кабінет та на електронну адресу (адреси) платників податків.

За приписами п. 42-1.9 ст. 42-1 Податкового кодексу України технічний адміністратор зобов`язаний провести перевірку наявності технічної помилки протягом 72 годин після надходження повідомлення від платника податків, крім вихідних та святкових днів, про результати якої повідомити методологу електронного кабінету та платнику податків у цей самий строк. Якщо технічний адміністратор визнає наявність технічної помилки, він зобов`язаний усунути таку технічну помилку протягом строку, визначеного методологом електронного кабінету, з урахуванням критичності виявленої помилки та технічної можливості її усунення. Якщо технічна помилка призводить до порушення прав платників податків або передбачає притягнення платників податків до відповідальності, технічний адміністратор надсилає в електронний кабінет та на електронну адресу (адреси) платників податків документ, яким повідомляє всім платникам податків про існування технічної помилки та про час, необхідний для її усунення і відновлення порушених прав платників податків. Про усунення технічної помилки технічний адміністратор повідомляє платникам податків шляхом надіслання відповідного документа із повідомленням в електронний кабінет та на електронну адресу (адреси) платників податків.

Відповідно до п. 42-1.11 ст. 42-1 Податкового кодексу України якщо технічний адміністратор або методолог не надсилає відповіді про результати перевірки повідомлення про технічну та/або методологічну помилку у встановлений цим Кодексом строк або заперечує наявність технічної та/або методологічної помилки у роботі електронного кабінету, то платник податків має право звернутися до суду за захистом своїх прав та охоронюваних інтересів, про що повідомляє контролюючому органу, технічному адміністратору та методологу електронного кабінету через електронний кабінет. Протягом всього часу судового розгляду такого звернення платника податків забороняється визначати платнику податків грошове зобов`язання, застосовувати штрафні санкції та нараховувати пеню, ініціювати притягнення платника податків та/або його посадових осіб до адміністративної, кримінальної відповідальності за порушення податкового законодавства, що можуть бути спричинені технічною та/або методологічною помилкою у роботі електронного кабінету.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач надіслав повідомлення про технічну помилку ДФС України, ЦОП ДПІ у Голосіївському районі міста Києва та ГУ ДФС у м. Києві, тобто як методологу так і технічному адміністратору одночасно, тобто до суб`єктного складу помилок позивачем не допущеного.

Відповідно до пункту 9 Порядку функціонування Електронного кабінету, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.07.2017 № 637, у разі виявлення проблем в роботі Електронного кабінету користувач надсилає до ДФС повідомлення про помилку, що виникла під час роботи в інформаційно-телекомунікаційній системі "Електронний кабінет", за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.

Судом встановлено, що позивачем за зустрічним позовом не додержано вимог пункту 9, а саме було оформлено не у належній формі, яка не відповідає Додатку №1 Порядку функціонування Електронного кабінету, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.07.2017 № 637.

Наведене свідчить, що звернення платника податків до методолога електронного кабінету не у належній формі, що не відповідає Додатку № 1, не може прийматись судом як доказ належного звернення до ДФС, та як наслідок виникнення зобов`язання у методолога електронного кабінету та технічного адміністратора, на підставі не належного звернення, усунення технічної помилки.

Слід зазначити, що зустрічний позов в частині визнання протиправною бездіяльності Головного управління Державної податкової служби у місті Києві щодо не підтвердження існування технічної помилки в роботі електронного кабінету під час подання та прийняття податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2018 року, з помилково відображеною сумою податкового зобов`язання в розмірі 4 427 969,00 грн. та зобов`язання Головного управління Державної податкової служби у місті Києві вчинити дії щодо визнання наявності технічної помилки в роботі електронного кабінету під час подання та прийняття податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2018 року, та визнання правильних показників задекларованої суми податкового зобов`язання позивача в розмірі 1221,00 грн пред`явлено до неналежного відповідача, оскільки методологом електронного кабінету є Державна фіскальна служба України, відповідно яка і наділена повноваженнями щодо підтвердження існування технічної помилки в роботі електронного кабінету.

Відтак, зустрічний позов в цій частині задоволенню не підлягає.

Судом встановлено, що податкова декларація з податку на додану вартість за грудень 2018 року подана у лютому 2019 року, натомість повідомлення про технічну помилку направлено лише у листопаді 2019 року.

Також, матеріали справи не містять доказів направлення уточнюючої податкової декларації, оскільки як свідчать матеріали справи, технічна помилка виникла в електронному кабінеті платника податків відносно конкретної податкової декларації, а не в цілому.

Матеріали справи також свідчать, що вимогу про сплату боргу від 14 березня 2019 року № Ю-96197-17 отримано ТОВ «Конкіст» 10 квітня 2019 року, натомість повідомлення про повідомлення про помилку, що виникла під час роботи в інформаційно-телекомунікаційній системі "Електронний кабінет" подано лише у листопаді 2019 року.

Наведене свідчить, що позивачем за зустрічним позовом не виконано всіх обов`язків, покладених на платника податків в разі виникнення спірних питань в електронному кабінеті, зокрема, ТОВ «Конкіст» не подано уточнюючої податкової декларації за грудень 2018 року; повідомлення про помилку, що виникла під час роботи в інформаційно-телекомунікаційній системі "Електронний кабінет" подана у неналежній формі, до того ж, подане воно після спливу більш ніж десяти місяців з моменту подання декларації за грудень 2018 року.

З огляду на викладене, позовні вимоги про визнання дій Головного управління Державної податкової служби у місті Києві протиправними, щодо визнання узгодженою суми податкового зобов`язання ТОВ «Конкіст» з податку на додану вартість в розмірі 4 427 969 грн. за грудень 2018 року та зобов`язання Головного управління Державної податкової служби у місті Києві утриматись від дій щодо стягнення податку на додану вартість за грудень 2018 року в розмірі 4 427 969,00 грн також не підлягають задоволенню, оскільки є передчасними з огляду на не усунення технічної помилки в електронному кабінеті на момент розгляду цієї справи.

Суд зазначає, що позивач за зустрічним позовом наділений правом повторно звернутись до ДФС України (як методолога) та технічного адміністратора одночасно із повідомленням про помилку, що виникла під час роботи в інформаційно-телекомунікаційній системі "Електронний кабінет" у встановленому порядку та у формі, що визначена Додатком № 1, а в разі отримання відмови або не отримання відповіді про вжиття заходів - звернутись до суду за захистом порушеного права.

За таких обставин, зустрічний позов задоволенню не підлягає.

Щодо вимоги за адміністративним позовом Головного управління Державної податкової служби у місті Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю «Конкіст» про стягнення коштів з платника податків Товариства з обмеженою відповідальністю «Конкіст» з усіх рахунків відкритих у банках, що обслуговують такого платника на суму податкового боргу - 4 427 969,00 грн суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. п. 14.1.137 ст. 14 Податкового кодексу України орган стягнення - державний орган, уповноважений здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах повноважень, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до пункту 54.1. статті 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до пункту 56.11. статті 56 Податкового кодексу не підлягає оскарженню грошове зобов`язання, самостійно визначене платником податків.

Згідно приписів пункту 57.1. статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України, у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

У відповідності до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, "грошове зобов`язання платника податків" - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

У пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України зазначено, що "податковий борг" - це сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень, у відповідності до положень пункту 41.2 статті 41 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.

Також податкова вимога надсилається (вручається) коли платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов`язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (п. 59.4 ст. 59 Податкового кодексу України).

Підпунктом 14.1.153 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що "податкова вимога" - це письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

Як встановлено судом, податковим органом 14 березня 2019 року направлено на адресу відповідача податкову вимогу № Ю-96197-17 на суму 4 427 969 грн, яка отримана відповідачем 10 квітня 2019 року.

Матеріали справи не містять доказів оскарження вказаної вимоги або скасування.

Разом з тим, суд зазначає, що безспірному стягненню в даному випадку підлягає заборгованість, яка самостійно визначена платником податків, на вказану суму винесено податкову вимогу, яка отримана платником податків та не оскаржена.

Проте, в даному випадку, суд вважає передчасними твердження податкового органу про узгодженість заборгованості ТОВ «Конкіст» у розмірі 4 427 969,00 грн, оскільки матеріали справи містять докази існування технічної помилки в електронному кабінеті платника податків щодо податкової декларації з податку на додану вартість № 7227714 від 18 січня 2019 року, а саме відео, яке фіксує появу та зникнення інформації в декларації за грудень 2018 року в електронному кабінеті платника податків, що за переконанням ТОВ «Конкіст» підтверджує факт технічної помилки, що відбулась в електронному кабінеті.

Крім цього, позивач за зустрічним позовом направляв повідомлення про помилку, що виникла під час роботи в інформаційно-телекомунікаційній системі "Електронний кабінет" до методолога електронного кабінету із повідомленням про технічну помилку, а саме платником податків було задекларовано податкове зобов`язання за грудень 2018 року в сумі 1221,00 грн, а не 4 427 969,00 грн; саме в рядку 17 колонки Б відображена сума податкового зобов`язання без врахування даних податкового кредиту, які задекларовані платником податків, а саме вказана сума вказана 4 427 969,00 грн., замість 1221,00 грн.

З огляду на викладене, та наявні в матеріалах докази, суд не вбачає підстав вважати заявлений в даному провадженні борг у розмірі 4 427 969 грн узгодженим та таким, що підлягає стягненню до вирішення питання щодо технічної помилки в електронному кабінеті платника, відтак, адміністративний позов Головного управління Державної податкової служби у місті Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю «Конкіст» про стягнення коштів з платника податків Товариства з обмеженою відповідальністю «Конкіст» з усіх рахунків відкритих у банках, що обслуговують такого платника на суму податкового боргу - 4 427 969,00 грн також не підлягає задоволенню.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28.08.2018 (справа № 802/2236/17-а).

З огляду на все викладене вище та виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, суд доходить висновку, що позовні вимоги Головного управління Державної податкової служби у місті Києві не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до статті 177 Кодексу адміністративного судочинства України відповідач, який не є суб`єктом владних повноважень, має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву.

Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.

Вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об`єднуються в одне провадження з первісним позовом.

У випадку подання зустрічного позову у справі, яка розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, суд постановляє ухвалу про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

Суд дійшов до висновку про відмову в задоволенні як адміністративного позову, так і зустрічного позову, відтак питання про розподіл судових витрат не вирішується.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні адміністративного позову Головного управління Державної податкової служби у місті Києві відмовити.

2. У задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Конкіст» відмовити.

Рішення суду, відповідно до частин першої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.В. Аверкова