Рішення № 90652110, 28.07.2020, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 185/1803/20

Провадження № 2/185/2130/20

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

28 липня 2020 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Болдирєвої У.М.

з участю секретаря судового засідання Трубіциної А.В.

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Павлограді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу, поділ майна, набутого за час спільного проживання,

В С Т А Н О В И В:

10 березня 2020 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу в період з червня 2007 року по 25 квітня 2013 року , поділ майна, набутого за час спільного проживання - квартири АДРЕСА_1 .

Позивач посилається на те, що 26 квітня 2013 року він зареєстрував шлюб з відповідачем ОСОБА_3 , до реєстрації шлюбу вони з відповідачем проживали однією сім`єю і під час фактичних шлюбних відносин 18 січня 2008 року за спільні кошти придбали квартиру АДРЕСА_1 .

Право власності на зазначену квартиру зареєстровано за відповідачем, яка після розірвання шлюбу не надає доступу до цього майна, відмовляється у добровільному порядку сплатити частину його вартості.

Ухвалою суду від 22 квітня 2020 року частково задоволено заяву позивача про забезпечення позову, вжито заходи забезпечення позову шляхом встановлення заборони відповідачу ОСОБА_3 вчиняти дії щодо відчуження нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 .

У судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги, посилаючись на доводи, викладені у позовній заяві.

При цьому позивач пояснив, що вони з відповідачем почали проживати разом у фактичному шлюбі з червня 2007 року за адресою АДРЕСА_2 . У той час він працював на керівній посаді та отримував велику зарплату, відповідач офіційно не працювала. Для того, щоб підтвердити свої серйозні наміри стосовно майбутнього подружнього життя, він вирішив купити квартиру на ім`я відповідача, вони разом вибрали квартиру, він дав відповідачу гроші і відповідач оформила на себе договір купівлі-продажу спірної квартири. У спірній квартирі вони ніколи не проживали, квартира здавалася у найм, кошти від квартирантів надходили до сімейного бюджету.

Відповідач у судове засідання не з`явилась, повідомлення про дату, час і місце судового розгляду було надіслано як за адресою фактичного проживання так і за місцем реєстрації відповідача.

Як пояснив у судовому засіданні позивач, відповідачу достовірно відомо про перебування справи у провадженні суду і про суть позовних вимог, він особисто їй повідомляв про це, коли приходив провідати дітей. Однак відповідач заявила, що не має наміру з`являтись у суд. Поштові відправлення відповідач умисно не отримує, тому відкладення розгляду справи для повторного виклику відповідача недоцільне.

Оскільки відповідач не повідомила причину неявки, відзиву на позов не надійшло,

за згодою позивача та його представника суд проводить заочний розгляд справи відповідно до положень ст.280 ЦПК України.

З матеріалів справи видно, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 зареєстрували шлюб 26 квітня 2013 року (а.с.14).

Від шлюбу сторони мають двох дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.15-16).

Рішенням суду від 24 жовтня 2018 року шлюб між сторонами розірвано (а.с.17).

З ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 стягуються аліменти на утримання дітей згідно судового наказу від 09 жовтня 2018 року (а.с.18).

18 січня 2008 року був укладений та нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , згідно цього договору ОСОБА_7 купила зазначену квартиру, при цьому повідомила, що вона не перебуває у шлюбі (а.с.22).

Згідно з ч.1 ст.74 Сімейного кодексу України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

Як зазначає позивач, спірна квартира АДРЕСА_1 , придбана у період його проживання однією сім`єю з відповідачем, тому є спільним сумісним майном.

На підтвердження цього позивачем надано довідку Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Сташкова, 21» №11 від 30 січня 2020 року, згідно якої мешканці будинку АДРЕСА_3 підтверджують факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у цивільному шлюбі у період з червня 2007 року до серпня 2012 року за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.20-21).

Зазначені у цій довідці відомості підтвердили допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 - мешканці будинку АДРЕСА_3 .

Свідок ОСОБА_8 пояснила, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з літа 2007 року стали проживати разом по сусідству з нею, вона спілкувалася з ними як сусідка. Про ОСОБА_1 та ОСОБА_3 складалося враження хорошої, дружної сім`ї, вони завжди були разом, ходили за покупками, тримали двох собак і разом за ними доглядали. Вона кілька разів бачила, як ОСОБА_1 та ОСОБА_3 разом привозили на машині продукти харчування. Під час спілкування ОСОБА_3 говорила про ОСОБА_1 як про свого чоловіка. Влітку 2012 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 переїхали на інше місце проживання.

ОСОБА_17 пояснив, що знає позивача з 1997 року, вони проживали в одному будинку. Починаючи з серпня 2007 року разом з позивачем стала жити ОСОБА_3 , вони жили дружною сім`єю, не сварилися. Дітей у них в той час не було, були дві собаки. Він підтримував з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 дружні стосунки, часто заходив до них у гості і може підтвердити, що вони постійно проживали разом, вели спільне господарство, купували продукти харчування. У 2008 році він допомагав робити ремонт у квартирі, яку ОСОБА_1 купив для сім`ї. ОСОБА_1 замовляв та оплачував ремонтні роботи. Адресу квартири він не пам`ятає.

Свідок ОСОБА_10 пояснила, що з 2007 по 2012 рік ОСОБА_1 та ОСОБА_3 проживали разом у квартирі АДРЕСА_4 по сусідству з нею. Вона пам`ятає ці роки, тому що у неї в той самий час хворів батько. ОСОБА_1 та ОСОБА_3 були весь час разом, виходили вранці та повертались увечері, вона їх постійно бачила. Декілька разів вона заходила до їхньої квартири і бачила, що ОСОБА_3 там постійно проживала. Їй не відомо, чи був у ОСОБА_1 та ОСОБА_3 спільний сімейний бюджет, але продукти харчування вони купували разом.

Суд не має підстав сумніватися у достовірності показань свідків, оскільки надані ними відомості нічим не спростовуються. Даних про заінтересованість свідків у результаті розгляду справи немає. Свідки не є родичами сторін, а лише колишніми сусідами. Їх показання узгоджуються зі змістом довідки ОСББ «Сташкова, 21» і підтверджують факт проживання сторін однією сім`єю за адресою АДРЕСА_2 у період з червня 2007 року до серпня 2012 року.

Відомості про те, що сторони перебували у цей період в будь-якому іншому шлюбі, відсутні.

Крім того факт спільного проживання сторін однією сім`єю до укладення шлюбу підтверджується, тим, що згідно відмітки у паспорті позивача його місце проживання було зареєстровано у спірній квартирі ще до реєстрації шлюбу з позивачем за її згодою.

Таким чином квартира АДРЕСА_1 була придбана в період спільного проживання сторін однією сім`єю і відповідно до ст.74 Сімейного кодексу України належить сторонам на праві спільної сумісної власності і на це майно поширюються положення статей 69-71 Сімейного кодексу України.

У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до ч.1 ст.71 Сімейного кодексу України, майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.

Оскільки позовних вимог про поділ майна в натурі не заявлено, суд має визнати ідеальні частки сторін в цьому майні без його реального поділу і залишити майно у їх спільній частковій власності, визнавши право власності за кожним зі сторін на 1/2 частку квартири.

Згідно з ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судові витрати, понесені позивачем на сплату судового збору при подачі позовної заяви, у сумі 1545 грн підтверджуються квитанцією (а.с.1).

Позов підлягає задоволенню в частині немайнових вимог про встановлення факту проживання сторін однією сім`єю (судовий збір у сумі 840 грн 80 коп) та в частині майнових вимог про поділ майна (судовий збір у розмірі 1125 грн).

Судовий збір в частині немайнових вимог був помилково сплачений позивачем у розмірі 420 грн 40 коп, як за заяву, подану в порядку окремого провадження.

Однак вимога про встановлення факту проживання сторін однією сім`єю заявлена у позовному провадженні, тому сума недоплаченого судового збору - 420 грн 40 коп підлягає стягненню з відповідача на користь держави.

Керуючись ст. 264-265 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Задовольнити частково позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу, поділ майна, набутого за час спільного проживання.

Встановити факт, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 проживали однією сім`єю, не перебуваючи у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі у період з червня 2007 року по серпень 2012 року за адресою АДРЕСА_2

Визнати квартиру АДРЕСА_1 спільним сумісним майном ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

Визначити частки у спільній сумісній власності на квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_1 та ОСОБА_3 рівними по 1/2 частці кожному з них.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 .

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати на сплату судового збору у розмірі 1545 (тисячу п`ятсот сорок п`ять) грн 40 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 судовий збір на користь держави у розмірі 420 (чотириста двадцять) грн 40 коп.

Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою суду від 22 квітня 2020 року, зняти заборону відповідачу ОСОБА_3 вчиняти дії щодо відчуження нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Учасники справи:

- ОСОБА_1 , АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_1 ,

- ОСОБА_3 , АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя У.М. Болдирєва