Ухвала суду № 90651550, 28.07.2020, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/7345/19

1-кп/212/283/20

У Х В А Л А

28 липня 2020 року м. Кривий Ріг

Колегія суддів Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого-судді: Пустовіт О.Г., суддів: Борис О.Н., Чайкіна І.Б., при секретарі судового засідання: Мігрін Н.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду м. Кривого Рогу обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12019040730000686 від 18.03.2019 року відносно ОСОБА_1 , обвинуваченого в скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України,

сторони кримінального провадження та інші та учасники судового провадження: прокурор Криворізької місцевої прокуратури № 2 Дніпропетровської області Ладняк О.А., потерпіла ОСОБА_2 , обвинувачуваний ОСОБА_1 , захисник Білий І.М.,

В С Т А Н О В И Л А:

У провадженні Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області на розгляді знаходиться вищевказане кримінальне провадження.

В судовому засіданні прокурор Ладняк О.А. заявив клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 .

В обґрунтування клопотання прокурор посилається на те, що ризики, які стали підставою для обрання та продовження міри запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 не зникли та продовжують існувати.

Прокурор вважає, що відповідно до ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, про вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується, вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого, міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців, наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання, репутацію підозрюваного, обвинуваченого, майновий стан підозрюваного, обвинуваченого, наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого, дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше, наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення, розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Прокурор впевнений, що дані ризики не змінились та вони продовжують існувати, та таким чином, обвинувачений ОСОБА_1 може переховуватись від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Запобігти вказаним ризикам шляхом застосування більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, неможливо.

Обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник адвокат Білий І.М. проти клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу заперечили. Захисником було заявлено клопотання про зміну обвинуваченому запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт, в обґрунтування якого зазначає, що на даний час доцільність в застосуванні до обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою відпала, оскільки відсутні на даний час будь-які ризики, що передбачені ст. 177 КПК України. Обвинувачений не має наміру переховуватись від суду, має постійне місце проживання в АДРЕСА_1 . Має міцні соціальні зв`язки, а саме у обвинуваченого є батьки, до моменту затримання він працював водієм за цивільно-правовим договором, має позитивну характеристику за місцем роботи, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами. ОСОБА_1 не має наміру перешкоджати кримінальному провадженню чи вчиняти інше кримінальне правопорушення. Крім цього, захисник зазначав, що обвинувачений знаходиться під вартою тривалий час, відповідно вважає, що для забезпечення виконання покладених на обвинуваченого обов`язків більш доцільним буде застосування запобіжного заходу у не пов`язаним із триманням під вартою, а в разі відмови в задоволенні клопотання про зміну ОСОБА_1 запобіжного заходу з тримання під вартою на інший, не пов`язаний з триманням під вартою, визначити розмір застави.

Прокурор Ладняк О.А. проти клопотання сторони захисту заперечував.

Вислухавши думку учасників судового провадження, колегія суддів встановила наступне.

Ухвалою суду від 11 червня 2020 року за клопотанням прокурора, строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 продовжено до 9 серпня 2020 року включно.

У відповідності до ст. 331 КПК України під час судовою розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. За наслідками розгляду суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Відповідно до ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що питання про те, чи є тривалість тримання під вартою розумною, не може вирішувати абстрактно. Наявність підстав для залишення обвинуваченого під вартою слід оцінювати в кожній справі з урахуванням її особливостей. Продовження тримання під вартою може бути виправданим заходом у тій чи іншій справі лише за наявності чітких ознак того, що цього вимагає справжній інтерес суспільства, який, не зважаючи на існування презумпції не винуватості, переважує інтереси забезпечення права на свободу (рішення ЄСПЛ Нечипорук і Йонкало проти України від 21.07.2011, Осаковський проти України від 17.07.2014 та ін).

Так, положення ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що законне, тобто передбачене внутрішнім законодавством тримання особи під вартою з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення, не є порушенням права особи на свободу та особисту недоторканість. Крім цього, відповідно до зазначеної норми Конвенції, звільнення особи повинно обумовлюватися гарантіями явки в судове засідання.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим видом запобіжного заходу та застосовується лише у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу. Враховуючи правову позицію, викладену в п. 80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України», при розгляді клопотання про обрання або ж продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд розглядає можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.

Сторона захисту клопотала перед судом про визначення обвинуваченому ОСОБА_1 розміру застави.

Відповідно до ч.1 ст.. 182 КПК України, застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків. Можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу. Відповідно до п.3 ч.2 ст.183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Колегія суддів вважає, що у відповідності до п.1 ч.4 ст.183 КПК України, підстави для визначення розміру застави у кримінальному провадженні відсутні, т.я. злочинні дії ОСОБА_1 вчинені із застосуванням насильства, що було підтверджено 28.07.2020 у судовому засіданні потерпілою ОСОБА_2 , яка підтвердила участь обвинуваченого ОСОБА_1 у скоєнні стосовно неї умисного особливо тяжкого злочину,

Враховуючи викладене, заслухавши думку учасників судового засідання, колегія суддів вважає, що на даний час, залишається достатньо підстав вважати, що ОСОБА_1 , опинившись на волі, зможе перешкодити встановленню істини у справі під час судового провадження та переховуватись від суду, і на це вказують такі обставини як характер протиправних дій, в яких обвинувачується ОСОБА_1 щодо яких органами досудового розслідування пред`явлене обвинувачення.

Також, колегія суддів зазначає, що на даний час, відомості про усунення та відсутність тих обставин, які раніше стали підставою для обрання та продовження обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, відсутні, а отже, підстав для зміни чи скасування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно останнього судом не встановлено.

Суд також враховує, що на час вирішення питання щодо продовження строку тримання під вартою обвинуваченого, судовий розгляд справи триває і не може бути закінчений з об`єктивних передумов, оскільки у кримінальному провадженні не вчинені всі необхідні дії для встановлення об`єктивної істини у справі та стороною захисту заявлено клопотання про ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, що потребує для сторони значного часу. Як наслідок, у цей період, є наявними обставини визначені п.п. 1-3 ч. 1 ст. 194, ст.ст. 199, 331 КПК України.

Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» вказав, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

На даний час, є достатньо підстав вважати, що ОСОБА_1 , з огляду на тяжкість покарання, що загрожує йому в разі визнання його винуватим в інкримінованому злочині, може ухилитися від суду та не виконувати його процесуальні рішення. Також, суд приймає до уваги обставини, передбачені ст. 178 КПК України, вік та стан здоров`я обвинуваченого, його соціальні зв`язки.

Колегія суддів критично оцінює надані стороною захисту цивільно-правовий договір на виконання робіт від 01.10.2017 року, укладений між ТОВ «Європейський Рівень» та ОСОБА_1 про надання послуг перевезень, оскільки із вказаного договору не вбачається, які саме перевезення здійснює ОСОБА_1 , на якому транспорті (особистому чи належному підприємству) та чи наявне у нього водійське посвідчення.

Також, в провадженні Приморського районного суду м. Одеси, та Личяківського районного суду Львівської області стосовно ОСОБА_1 перебувають кримінальні провадження за обвинуваченням у скоєнні умисних тяжких та особливо тяжких корисних злочинах, передбачених ч.1 ст.185, ч.3 ст.190, ч.2 ст.186, ч.3 ст.187, ч.2 ст.289 КК України, провадження по яким зупинені у зв`язку із розшуком обвинуваченого ОСОБА_1 , що дає підстави вважати та свідчить про можливе переховування даної особи від суду.

За сукупності таких обставин, на даний час, колегія суддів вважає за необхідне продовжити дію раніше обраного щодо обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки відсутні підстави вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, передбачені ст. 176 КПК України, можуть забезпечити виконання обвинуваченим ОСОБА_1 процесуальних обов`язків, що випливають із ч. 5 ст. 194 КПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 177, 197, 331, 369 КПК України, колегія суддів –

постановила:

Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою – задовольнити.

Продовжити обвинуваченому у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою на 60 днів до 25 вересня 2020 року включно.

В задоволенні клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу – відмовити.

Копію ухвали вручити обвинуваченому, захиснику, прокурору та направити уповноваженій службовій особі в місця ув`язнення.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення.

Головуючий суддя: О. Г. Пустовіт

Судді: О.Н.Борис

І.Б.Чайкін