Рішення № 90647946, 27.07.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 липня 2020 року м. Київ № 640/9525/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Каракашьяна С.К., при секретарі судового засідання Мині І.І., за участі представників сторін: від позивача - Святецького Д.В., від відповідача - Полякової С.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу:

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Термосантехсервіс»доГоловного управління ДПС у м. Києвіпровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Термосантехсервіс» (далі-позивач/ ТОВ «Термосантехсервіс» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві ( далі - відповідач/ ГУ ДПС у м. Києві), в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 30.01.2020 №01732615050104, №01722615050104.

Позивач мотивує свої вимоги тим, що висновки контролюючого органу, на яких ґрунтуються оскаржувані податкові повідомлення-рішення є необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, вказавши про правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, прийнятих у межах наданих контролюючому органу повноважень, у зв`язку з виявленими під час перевірки порушеннями вимог податкового законодавства з боку позивача.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Співробітниками Головного управління ДПС у м. Києві проведено документальну планову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Термосантехсервіс» (код 33447996), результати якої оформлені актом від 26.12.2019 №239/26-15-05-01-04/33447996 (далі - акт перевірки).

Відповідно до акту перевірки, перевіркою ТОВ «Термосантехсервіс» встановлено порушення:

- п. 44.1 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, п. 6 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток за ІІІ квартали 2019 року на загальну суму 98992 грн.;

- п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 494473 грн., в тому числі: за березень 2019 року на суму ПДВ 307989 грн., за вересень 2019 року на суму ПДВ 186484 грн.

На підставі висновків акту перевірки від 26.12.2019 №239/26-15-05-01-04/33447996, Головним управління ДПС у м. Києві прийняті податкові повідомлення-рішення:

- від 30.01.2020 №01722615050104, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 618091 грн., з яких 494473 грн. - за податковим зобов`язанням, 123618 грн. -штрафні санкції;

- від 30.01.2020 №01732615050104, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 123740 грн., з яких 98992 грн. - за податковим зобов`язанням, 24748 грн. -штрафні санкції

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

За правилами підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Таким чином фінансовий результат до оподаткування визначається платником податку на прибуток у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням відповідних коригувань.

Приписами абзацу 1 пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (підпункт 139.1.9 пункт 139.1 статті 139 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 185.1. ст. 185, п. 187.1. ст. 187, п. 188.1. ст. 188 ПК України, об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Відповідно до п. 201.1., 201.4., 201.6. ст. 201 ПК України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один із способів, визначених п. 201.1. ст. 201 ПК України; податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов`язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця; податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов`язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 200.1. ст. 200 ПК Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.1. ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

При цьому, відповідно до п. 198.2., 198.3., 198.6. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою, протягом такого звітного періоду, окрім іншого, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 Кодексу).

З аналізу наведених законодавчих приписів вбачається, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування податком на прибуток, є факт придбання товарів (послуг) з метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб`єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов`язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Згідно з частиною 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Одним із основних принципів, на яких ґрунтується бухгалтерський облік та фінансова звітність, відповідно до статті 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", є принцип превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Згідно із статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Як зазначено у частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з пунктом 1.2 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704 (далі - "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку"), записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів.

Відповідно до пункту 2.1 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку" первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платниками податків вносяться відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Як вбачається зі змісту акту перевірки та відзиву відповідача, висновки щодо порушення

товариством з обмеженою відповідальністю «Термосантехсервіс» приписів податкового законодавства ґрунтуються на висновках контролюючого органу щодо :

- відсутності факту реальності господарської операції між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Скрін Компані», в наслідок чого позивачем занижено фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності на загальну суму 550044 грн. за ІІІ квартал 2019 року, що вплинуло і на визначення податкових зобов`язань з податку на додану вартість;

- позивачем не відкориговано податковий кредит при списанні кредиторської заборгованості по підприємствам, по яким сформовано податковий кредит в попередніх періодах, на загальну суму 384464 грн.

1. Щодо здійснення (реальності) господарських операцій між позивачем та його контрагентом, суд зазначає наступне.

Між ТОВ «Скріп Компані» (надалі «Постачальник») та ТОВ «Термосантехсервіс» (надалі - «Покупець») 27.02.2019 року було укладено Договір поставки №2702-2019, відповідно до умов якого Постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, що визначені ним Договором, передавати у власність Покупця (продати Покупцеві). а Покупець - приймати та оплачувати поставлені Постачальником товари (надалі «Товари»), що належать Постачальникові на праві власності.

Згідно з п. 1.2. Договору: «Найменування, одиниці виміру та ціни Товарів, поставка яких охоплюється предметом цього Договору, інша інформація визначаються Сторонами у специфікаціях, які міститимуться у додаткових угодах до цього Договору і будуть його невід 'ємними частинами (надалі - «Специфікації» у множині або «Специфікація» в однині).»

Відповідно до Додаткової угоди №1 до договору поставки №2702-2019 від 27 лютого 2019 року та Специфікації №1 Постачальник зобов`язався поставити Покупцеві Товари, а саме: Засувка чавунна Ду100 Ру16- 4 шт., засувка чавунна Ду150 Ру16- 2 шт., засувка чавунна Ду200 ру10- 2 шт., засувка чавунна Ду300 Ру10 - 1 шт.. та затвор дисковий поворотний чавунний фланцевий Ду500 Ру10 - 5 шт., на загальну суму 660052,2330 грн., в тому числі ПДВ 110008,72 грн.

Відповідно до п. 2.1 Договору поставки, на підставі цього Договору поставка здійснюється на умовах DDP, Україна. Житомирська обл... м. Житомир. вул. Кооперативна, 3. Інкотермс 2010, якщо інший пункт поставки не буде погоджений Сторонами у відповідній Специфікаії.

Згідно з п.п. 2.1.1. Договору поставки пункт поставки дня цілей цього Договору розташований за адресою: Україна, м. Житомир, аул. Кооперативна, 3, якщо інший пункт поставки не буде погоджений Сторонами у відповідній Специфікації

Згідно з п. 2.5. Договору поставки, доставку товарів до пункту поставки Постачальник здійснює за власний рахунок, власними силами та/або із залученням будь-яких третіх осіб.

До матеріалів справи позивачем надані копії: копій договору поставки №2702-2019 від 27.02.2019 р. із Специфікацією №1 від 27.02.2019 p.; копія видаткової накладної №58 від 11.03.2019 p.; копії платіжних доручень №3732 під 1 1.03.2019 та №3766 під 19.03.2019.

На підтвердження виконання вказаного договору, позивач зазначає, що придбані у контрагента товари в подальшому використані позивачем у своїй господарській діяльності, а саме: між ТОВ «Термосантехсервіс» та ТОВ «ОНІКС БІЛД» 30.01.2019 р. укладено Договір №30/01-19 па виконання робіт, відповідно до умов якого ТОВ «Термосантехсервіс» зобов`язувався викопати роботи з будівництва і введення в експлуатацію зовнішніх та інженерних мереж водопостачання та каналізування (В1, K1, К2) по об`єкті: «Будівництво протезної майстерні адміністративних приміщень гаражів та кімнат відпочинку у складі житлового комплексу, за адресою: м. Київ, Солом`янський р-н, вул. Польова 73».

Додатком №2 до Договору па виконання робіт передбачено встановлення чавунних засувок, закуплених у ТОВ «Скріп Компапі». Виконання таких робіт підтверджено довідками про вартість виконаних робіт та ви трат за березень 2019 p.. за травень 2019 p., за червень 2019 p., довідками за липень 2019 p., за серпень 2019 р., копії яких долучені до матеріалів справи.

Додатково до матеріалів справи позивачем надані технічний паспорт, сертифікат відповідності із додатком, сертифікат перевірки типу, декларація при відповідність з додатком.

Проаналізувавши надані позивачем первинні документи, судом встановлено, що вказані документи не мають дефектів щодо форми, змісту або пошкодження, які б зумовили втрату ними юридичної сили і доказовості, тобто оформлені відповідно до чинного законодавства України, містять необхідні для цілей оподаткування відомості про зміст та обсяг розглядуваних операцій та засвідчують фактичний рух активів між задекларованими учасниками.

Водночас, згідно змісту акту перевірки, контролюючий орган зазначає про нереальність операції з позивачем та ТОВ «Скрін Компані»

Такі висновки контролюючого органу ґрунтуються на аналізі податкової інформації щодо контрагента позивача, а саме, як зазначає відповідач, відсутня будь-яка інформація щодо наявності у підприємства основних засобів, виробничих запасів, остання звітність ТОВ «Скрін Компані» з податку на додану вартість подана за серпень 2019 року, при аналізі ЄРПН за 2019 рік встановлено, що ТОВ «Скрін Компані» здійснювало придбання вищезазначених товарів у підприємства з ознаками фіктивності - ТОВ «Торговий дім «АНОНС» (код 42295486).

З приводу вищевикладеного, суд зазначає, що здійснення господарської діяльності контрагентом не може мати наслідків для позивача, оскільки законодавством не передбачений обов`язок суб`єкта підприємницької діяльності бути обізнаним із особливостями господарювання контрагента. Відомості, що є обов`язковими для перевірки підприємством стосовно свого контрагента, це включення його до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також наявність свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість на час здійснення господарських операцій.

Чинне законодавство не ставить умовою виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів або спеціальних дозволів у останніх. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань, адже, поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань. А відтак, за умови невстановлення компетентним органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання позивачем незаконної податкової вигоди, останній не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

У відповідності статті 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини першої статті 43 Господарського кодексу України підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

При цьому, сам по собі факт недекларування контрагентом позивача у поданій податковій звітності результатів таких окремих господарських операцій та/або наявних трудових ресурсів, основних засобів, виробничих запасів, на думку суду, не впливає на право позивача (покупця) сформувати податковий кредиту, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, зокрема, від фактичної сплати контрагентом у ланцюгу постачання податку до бюджету, а відтак якщо останній не виконав свого зобов`язання щодо сплати податку або мінімізував свої податкові зобов`язання, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, проте вказана обставина не є підставою для позбавлення платника податку-покупця права на отримання податкової вигоди у разі, якщо такий платник має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту

Наведене правозастосування узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 30.01.2018 №К/9901/612/18 і №К/9901/630/18.

Крім того, жодних належних та допустимих доказів щодо відсутності у контрагентів позивача матеріальних ресурсів відповідачем суду не надано.

Аргументи відповідача ґрунтуються на інформації з АІС «Податковий блок», однак, така інформація не є належним та допустимим доказом у справі, а висновки про відсутність у контрагента позивача умов для здійснення фінансово-господарської діяльності зроблені на підставі службової інформації, що є недостатньою для визнання господарських операцій з позивачем нереальними (безтоварними).

Окрім того, суд також зауважує, що під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права наведений у постанові Верховного Суду від 27.03.2018 року у справі №816/809/17, який в силу вимог ч.5 ст.242 КАС України має бути врахований судом при виборі і застосуванні.

Суд зазначає, що контролюючим органом всупереч вимог Кодексу адміністративного судочинства України не було доведено та надано належних доказів про наявність встановлених судами фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо неправомірної поведінки контрагентів та злагодженості дій між ними.

Також, на момент розгляду даної справи відсутня інформація щодо закінчення досудового розслідування та наявності вироку суду у кримінальній справі за кримінальними провадженнями відносно позивача, його контрагентів чи їх посадових осіб.

Окрім вже зазначеного відповідач посилається на наявність кримінального провадження, зареєстрованого за фактом вчинення злочину, передбаченого статтею 212, ч. 2 статті 364 КК України, стосовно підприємства-контрагента контрагента позивача - ТОВ «Торговий дім «АНОНС», та зазначає, що такі обставини не можуть бути не враховані судом, оскільки статус фіктивного підприємства не сумісний з легальною підприємницькою діяльністю, навіть за формального підтвердження її первинними документами.

Стосовно зазначених посилань відповідача, а також посилань на досудове розслідування та ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 16.05.2019 №757/24366/19-к та протокол допиту свідка про те, що ТОВ «Торговий дім «АНОНС» здійснював діяльність спрямовану на здійснення операцій пов`язаних з наданням податкової вигоди третім особам, суд зазначає, що ухвала слідчого судді та протокол допиту свідка не є вироком суду, який набрав законної сили, та у якому були б встановлені факти та обставини стосовно посадових осіб контрагента позивача, що могли б мати вирішальне значення для висновків Акту перевірки, а також для адміністративного суду, тому посилання на викладені у зазначених документах обставини є передчасними та недоречними на етапі досудового розслідування та не можуть бути належними доказами фіктивного характеру вчинених господарських операцій. Будь-яка обставина, встановлена ухвалою слідчого судді, та викладена в протоколі допиту свідка, як з формальної, так і з сутнісної точок зору не може бути покладена в основу висновків відповідача про порушення платником податків вимог податкового законодавства, а так обставина, що товариство-контрагент контрагента позивача згадується в ухвалі слідчого судді, постановленій у кримінальному провадженні, не є беззаперечним доказом, який би підтверджував відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій, проведених позивачем зі своїм конрагентом.

Тобто, вказані посилання контролюючого органу на наявність кримінальних проваджень є безпідставними.

Висновок суду з даного питання узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 05 червня 2018 року у справі № 809/1139/17 та від 26 червня 2018 року у справі № 808/2360/17.

Разом з тим, суд зауважує, що не підтвердження операцій за ланцюгом постачання, так само як і податкова інформація про відсутність укладених трудових договорів між контрагентом та фактичним виконавцем робіт/ послуг, так само як і інші порушення податкової дисципліни, допущені контрагентом платника податків або третіми особами, не є свідченням нереальності господарських операцій, за умови їх підтвердження належними та допустимими первинними документами податкового та бухгалтерського обліку.

Таку позицію підтверджує Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 21 грудня 2018 року в рамках справи № 805/2030/16-а,адміністративне провадження № К/9901/28918/18 (ЄДРСРУ № 78771679), від 21 грудня 2018 року по справі № 826/5774/17, адміністративне провадження № К/9901/63719/18 (ЄДРСРУ № 78771564), від 20 грудня 2018 року по справі № 826/9632/16, адміністративне провадження № К/9901/32828/18 (ЄДРСРУ № 78716371), від 20 грудня 2018 року по справі № 826/20081/16, адміністративне провадження № К/9901/42306/18 (ЄДРСРУ № 78716040), від 20 грудня 2018 року по справі № 815/4992/16, адміністративне провадження № К/9901/41342/18, від 20 грудня 2018 року по справі № 820/2946/18, адміністративне провадження № К/9901/64596/18 (ЄДРСРУ № 78771722) та від 20 грудня 2018 року по справі № 818/770/17, адміністративне провадження № К/9901/38096/18 (ЄДРСРУ № 78771434)).

При цьому, податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання не спростовує реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами, оскільки відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів" (правовий висновок викладено у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21 лютого 2018 року по справі № 813/1497/17).

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, тобто з презумпції економічної виправданості дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Ознаки фіктивності мають бути доведені належними, допустимими і достовірними доказами, поняття, джерела і характеристики яких наведені у Главі 5 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України докази оцінюються та мають ґрунтуватися на безпосередньому, повному, всебічному та об`єктивному їх дослідженні.

При цьому, згідно п. 36.1, 36.5 ст. 36, п. 38.1 ст. 38, п. 44.1 ст. 44, п. 47.1 ст. 47, п. 49.2 ст. 49 ПК України, обчислення, декларування та/або сплата суми податку та збору є персональним податковим обов`язком кожного окремого платника податків, який і несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку. Тобто, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення ним правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, в тому числі і на його контрагентів.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов`язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому, платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Також, слід враховувати вимоги частини першої статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Так, на момент здійснення спірних господарських операцій контрагент позивача був зареєстрований як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Суд враховує, що презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об`єктивно відтворюють господарські операції, що є об`єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов`язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом. У площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов`язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та «Вуліч проти Швеції», Суд звертав увагу на необхідність покладення обов`язку доказування на податковий орган, що цілком відповідає положенням статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи вищевикладене, операції здійснені між позивачем та ТОВ «Скрін Компані» мали реальний товарний характер, а висновок відповідача не відповідає вимогам законодавства, оскільки ґрунтується на припущеннях. Відповідач лише обмежився посиланнями у своєму Акті перевірки на наявні у контролюючих органів сумніви щодо реальності та можливості виконання контрагентом позивача прийнятих за договорами обов`язків, при цьому відповідачем не наведено жодних фактичних даних щодо такого твердження.

2. Щодо тверджень контролюючого органу, що позивачем не відкориговано податковий кредит при списанні кредиторської заборгованості по підприємствам, по яким сформовано податковий кредит в попередніх періодах на загальну суму 384464 грн., суд зазначає наступне. Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ (із змінами та доповненнями) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної") вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ (із змінами та доповненнями) датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг

Ознаки безнадійної заборгованості визначено пп.14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ.

Зокрема, абз. а) пп.14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу визначено, що безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак: а) заборгованість за зобов`язаннями, щодо яких минув строк позовної давності.

Підпунктом 14.1.13 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ передбачено, зокрема, що безоплатно надані товари, роботи, послуги:

а) товари, що надаються згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладення таких договорів;

б) роботи (послуги), що виконуються (надаються) без висування вимоги щодо компенсації їх вартості.

При цьому, згідно з пп.14.1.257 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності, є безповоротною фінансовою допомогою.

Правові наслідки припинення зобов`язання регламентовані главою 50 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 № 435-ІV.

Відповідно до статті 605 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 № 435-ІV, зобов`язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов`язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.

Згідно зі статтею 257 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 № 435-ІVзагальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (1095 днів).

Пунктом 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ (із змінами та доповненнями) визначено, що платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до п. 189.1 ст. 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у раз, якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в неоподатковуваних ПДВ операціях або в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених п. 189.9 ст. 189 цього Кодексу.

Отже, якщо платник при придбанні товарів/послуг сформував податковий кредит на підставі податкової накладної, але оплата за такі товари/послуги не здійснювалась, тобто вони фактично отримані покупцем на безоплатній основі, то у податковому періоді, в якому відбувається списання кредиторської заборгованості, платник податку - покупець повинен нарахувати податкові зобов`язання з ПДВ за правилами, визначеними п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ (із змінами та доповненнями).

Положення пп. 14.1.13 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України передбачають, що безоплатно надані товари, роботи, послуги - це товари, що надаються згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладення таких договорів; роботи (послуги), що виконуються (надаються) без висування вимоги щодо компенсації їх вартості; товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею.

З огляду на вказані норми права, контролюючий орган прийшов до висновку про те, що товари, отримані платником податку та не оплачені ним протягом терміну позовної давності, вважаються безоплатно отриманими, а тому право на податковий кредит щодо таких товарів платник податку втрачає.

Проте, суд зауважує, що контролюючий орган не довів наявності підстав для нарахування позивачу податку на додану вартість у розмірі 384464 грн.

Згідно з актом перевірки від 26.12.2019 №239/26-15-05-01-04/33447996 такий висновок ґрунтується виключно на тому, що заборгованість у розмірі 1922321,25 грн. була списана на підставі наказів генерального директора ТОВ «Термосантехсервіс» від 29.03.2019 та від 30.09.2019.

Разом з тим обов`язковою передумовою для виникнення зменшення податкового кредиту у зв`язку зі списанням кредиторської заборгованості є встановлення факту декларування податкового кредиту з правилом першої події - за датою отримання платником податку товарів / послуг.

В акті перевірки відсутні посилання на те, що суми податку в розмірі 384464 були попередньо включені позивачем до податкового кредиту.

При цьому, як наголошує позивач, списана сума заборгованості у розмірі 1922321,25 грн. вже включає в собі суму податку на додану вартість, що призводить до подвійного нарахування ПДВ. Натомість, відповідачем складові суми не досліджувались, заперечень щодо таких тверджень позивача ні акт, ні відзив контролюючого органу не містить.

За таких обставин суд вважає додаткове нарахування позивачу податку на додану вартість в розмірі 384464 грн. передчасним та необґрунтованим.

Суд вважає за необхідне додатково зазначити, що саме на відповідача, як суб`єкта владних повноважень, покладений обов`язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності. Саме контролюючий орган під час здійснення документальної планової виїзної перевірки мав можливість дослідити господарські операції позивача на основі даних бухгалтерського обліку і первинних документів та зобов`язаний був врахувати і відобразити в акті перевірки всі обставини, які впливають на визначення бази оподаткування й нарахування податкових зобов`язань.

За таких обставин, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у способи, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги щодо визнання податкових повідомлень-рішень від 30.01.2020 №01732615050104, №01722615050104 протиправними та такими, що підлягає скасуванню є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 цього Кодексу передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись вимогами ст.ст. 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Термосантехсервіс" (Михайлівська,19, кв.8,Київ 1,01001, код ЄДРПОУ33447996) задовольнити повністю.

2.Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (вул. Шолуденка,33/19,Київ 116,04116, код ЄДРПОУ43141267) від 30.01.2020р. №№01732615050104 та 01722615050104.

3. Витрати по сплаті судового збору в сумі 11127,47 грн. відшкодувати на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Термосантехсервіс" (Михайлівська,19, кв.8,Київ 1,01001, код ЄДРПОУ33447996) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (вул. Шолуденка,33/19,Київ 116,04116, код ЄДРПОУ43141267).

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Повний текст рішення складено 29.07.2020.

Суддя С.К. Каракашьян