Рішення № 90647932, 29.07.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

29 липня 2020 року справа №640/3754/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 )доКиївської міської митниці ДФС (далі по тексту - відповідач)треті особи1. Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (далі по тексту - третя особа 1, ФОП ОСОБА_2 ) 2. Головне управління Державної казначейської служби України в місті Києві (далі по тексту - третя особа 2, ГУ ДКСУ в м. Києві)про1) визнання протиправним рішення відповідача №UA100210000/2019/089203 від 08 лютого 2019 року про розрахунок митних платежів по тарифах для розмитнення легкового автомобіля, які було застосовано для розмитнення вантажного автомобіля Renault Kangoo, номер кузова НОМЕР_1 , 2016 року випуску, в наслідок чого сталося завищення митних платежів 2) зобов`язання відповідача повернути на користь позивача надміру сплачені платежі в розмірі 48 981,08 грн. в порядку передбаченому для повернення надміру сплачених митних платежів В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Київської митниці ДФС, оскільки вважає протиправним оскаржуване рішення, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що ввезений позивачем на митну територію автомобіль є вантажним, що підтверджується належним чином оформленими документами, при цьому відповідачем безпідставно здійснено розрахунок митних платежів за тарифами для розмитнення легкового автомобіля, у зв`язку з чим позивачем надмірно сплачено митні платежі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 березня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №640/3754/19 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання; залучено до участі у справі ФОП ОСОБА_2 та ГУ ДКСУ в м. Києві, в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.

Відповідач у письмовому відзиві на позов зазначив, що позивачем самостійно заявлено код УКТЗЕД товару, ввезеного на митну територію України, визначено митну вартість товару, розраховано митні платежі, митним органом випущено товар у вільний обіг. При цьому, вказав, що будь яке рішення по ввезеному позивачем автомобілю відповідачем не приймалося, відтак просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України в місті Києві на адресу суду надіслала письмові пояснення, в яких зазначила про те, що Казначейство здійснює повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачені суми грошових зобов`язань у визначеному законодавством порядку на підстав отриманих висновків Митниці.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, звертає увагу на наступне.

У грудні 2018 року позивачем на території Німеччини придбано автомобіль марки RENAULT KANGOO номер шасі (кузова) НОМЕР_1 , 2016 року випуску (далі по тексту - автомобіль).

13 грудня 2018 року зазначений Автомобіль ввезений мною на митну територію України через митний пост Волинської митниці "Ягодин".

Для розмитнення автомобіля позивачем надано наступні документи: документ про придбання автомобіля на території Німеччини, свідоцтво автомобіля про реєстрацію та зняття з реєстрації автомобіля на території Німеччини, сертифікат автомобіля з заводу виробника в якому містить: класифікацію позначаються вантажні автомобілі.

За результатом розгляду наданих декларантом документів працівники митниці 13.12.2018 склали Акт про проведення огляду Автомобіля №UA205010/2018/318177, в якому зазначили, що автомобіль є вантажним та призначений для перевезення вантажів, а також повідомили, що у зв`язку з тим, що мій автомобіль є вантажним автомобілем, розмитнення такого автомобіля слід проводити митному органу за місцем проживання.

14 грудня 2018 року позивач звернувся до Київської міської митниці та надав необхідні документи для розмитнення автомобіля, митне оформлення здійснювалося митним брокером ФОП ОСОБА_2 .

08 лютого 2019 року до відділу митного оформлення митного поста "Спеціалізований" Київської митниці ДФС подано митну декларацію №UA100210000/2019/089203 з метою здійснення митного оформлення товару: автомобіль легковий, марка RENAULT KANGOO номер шасі (кузова) НОМЕР_1 , бувший у використанні. Покупець (одержувач) - ОСОБА_1 . Митна вартість декларантом в митній декларації самостійно заявлена за 6-резервним методом та заявлений код товару згідно УКТЗЕД 8703319010.

Вважаючи, що ВМД форми МД-2 №UA100210000/2019/089203 від 08.02.2019 суперечить вимогам закону у частині визначення митної вартості за ввезений ним автомобіль як легковий, позивач звернувся до суду з даним позовом та просить повернути сплачену ним надміру суму митних платежів.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно статті 252 Митного кодексу України товари, які ввозяться громадянами на митну територію України, підлягають оподаткуванню в порядку та на умовах, визначених законами України.

Згідно з частиною першою статті 51, частиною першою статті 52 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Як встановлено частиною другою статті 52 Митного кодексу України декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно з частинами першою, другою статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Згідно зі статтею 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 69 Митного кодексу України товари при їх декларуванні підлягають класифікації, тобто у відношенні товарів визначаються коди відповідно до класифікаційних групувань, зазначених в УКТЗЕД.

За змістом частини восьмої статті 257 Митного кодексу України митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється органами доходів і зборів на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться відомості про товари, зокрема код товару згідно з УКТЗЕД, а також відомості про нарахування митних та інших платежів, зокрема ставки та суми митних платежів.

Згідно з пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Отже, декларант, здійснивши класифікацію товарів, самостійно визначає та заявляє шляхом подачі митної декларації відповідні ставку та суму митних платежів, які підлягають сплаті до Державного бюджету України.

У свою чергу, митний орган, відповідно до статті 69 Митного кодексу України, здійснює контроль правильності класифікації товарів, поданих до митного оформлення, згідно з УКТ ЗЕД та у разі виявлення під час митного оформлення товарів або після нього порушених правил класифікації товарів має право самостійно класифікувати такі товари.

Системний аналіз наведених норм митного законодавства свідчить про те, що якщо митний орган за результатами митного оформлення товару за певною митною декларацією самостійно не приймав рішення про визначення коду товару і погодився з класифікацією товару, здійсненою декларантом, та, відповідно, самостійно визначеною декларантом сумою митних платежів, то підстави вважати таку суму митних платежів надмірно сплаченою та наявне в імпортера право на їх повернення відсутні.

Якщо ж саме митний орган прийняв рішення про визначення коду товару, яке в подальшому буде скасовано, то сума надмірно сплачених митних та інших платежів повертається декларанту в порядку і на умовах, встановлених у статті 301 Митного кодексу України, статті 43 Податкового кодексу України, з дотриманням процедури, врегульованої Порядком повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженим наказом Державної митної служби України № 618 від 20 липня 2007 року.

Аналогічна правова позиція викладена у рішеннях Верховного Суду від 11 вересня 2018 року у справі №804/767/18, від 04 вересня 2018 року у справі №826/2646/17.

З матеріалів справи вбачається, що позивач, здійснюючи митне оформлення товару, у митній декларації від 08 лютого 2019 року №UA100210000/2019/089203 самостійно визначив код товару (графа 33).

Квитанціями від 08 лютого 2019 року №N1CZ043903 та N1CZ050034 сплатив, відповідно, 50 250,00 грн. та 4 020,00 грн. митних платежів за митне оформлення товару.

Таким чином, з огляду на те, що по зазначеній митній декларації позивач самостійно визначив та сплатив суму митних платежів, а митниця, відповідно, здійснила митне оформлення, шляхом підтвердження заявлених позивачем даних, то такі суми митних платежів не є надмірно сплаченими, у зв`язку з чим позивач не має права на їх повернення.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем доведено правомірність його дій у відповідності до вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов задоволенню не підлягає.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено, судові витрати відшкодуванню не підлягають.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити.

Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 );

Київська міська митниця ДФС України (03680, Київ, вул. Гавела Вацлава, 8-А, ідентифікаційний код 39422888);

Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 );

Головне управління Державної казначейської служби України в місті Києві (01196, Київ, площа Лесі Українки, 1, ідентифікаційний код 37993783).

Суддя В.А. Кузьменко