Рішення № 90647817, 28.07.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 липня 2020 року м. Київ № 640/7716/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Кузьменко А.І., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Основа Папір»

до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Основа Папір» (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі - відповідач), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 25 квітня 2019 року №0021301404, від 25 квітня 2019 року №0021311404, від 01 лютого 2019 року №0003971404.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що висновки відповідача, викладені в акті від 27 грудня 2018 року №1289/26-15-14-04-04/3393476 «Про результати планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Основа Папір» податкового законодавства за період з 01 січня 2015 року по 30 червня 2018 року, валютного - за період з 01 січня 2015 року по 30 червня 2018 року, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01 січня 2015 року по 30 червня 2018 року» по контрагенту - Товариство з обмеженою відповідальністю «Реверс-Ресурс» ґрунтуються виключно на припущеннях посадових осіб, які проводили перевірку, та не відповідають нормам діючого законодавства, а фінансово-господарські операції позивача з названим контрагентом є дійсними та підтверджені належними первинними бухгалтерськими документами.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 квітня 2019 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснити її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог у відзиві на позов представник відповідача вказує на безтоварність фінансово-господарських операцій Товариства з обмеженою відповідальністю «Основа Папір» з Товариством з обмеженою відповідальністю «Реверс-Ресурс» з огляду на те, що в наданих до перевірки товарно-транспортних накладних вантажоотримувачем зазначено Публічне акціонерне товариство «Ізмаїльський целюлозно-паперовий комбінат», який має прийняти товар та не зазначено адресу навантаження товару. Крім того, відповідач вказує, що перевіркою встановлено розбіжність між кількість товару зазначеного у податкових накладних. Також, представник відповідача зазначає, що у наданому до перевірки реєстрі оплат відсутні реквізити, які ідентифікують розрахунки.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, статті 77, пункту 82.1 статті 82 Податкового кодексу України проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Основа Папір» податкового законодавства за період з 01 січня 2015 року по 30 червня 2018 року, валютного - за період з 01 січня 2015 року по 30 червня 2018 року, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01 січня 2015 року по 30 червня 2018 року, за результатом якої складено акт від 27 грудня 2018 року №1289/26-15-14-04-04/3393476 (далі - акт перевірки).

Так, перевіркою встановлено наступні порушення:

-пункту 5 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року № 290 та абзацу «а» підпункту 14.1.11 пункту 14 статті 14, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток всього у сумі 2 346 341 грн;

-пункту 201.1, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено порушення відповідних термінів реєстрації виписаних податкових накладних;

-підпункту 141.4.2 пункту 141.4 статті 141 Податкового кодексу України, а саме, заниження податку на прибуток іноземних юридичних осіб всього у сумі 8440 грн;

-підпункту 168.1.1. пункту 168.1 статті 168 з урахуванням підпункту «г» 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, пункту 164.5 статті 164, пункту 167.1 статті 167, пункту 171.2 «а» статті 171 Податкового кодексу України, в результаті чого допущено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку на доходи фізичних осіб до бюджету в періоді, що перевірявся, на загальну суму 5666,54 грн;

-підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 з урахуванням підпункту «г» 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, підпункту 171.2 «а» пункту 171, підпункту 1.5 п. 161 підрозділу 10 розділу XX, підпункту 1.6. пункту 161 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, в результаті чого допущено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування військового збору до бюджету в періоді, що перевірявся, на загальну суму 472,21 грн;

-частини 8 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» №2464-VI від 08 липня 2010 року та пункту 6 частини 3 розділу IV Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», затвердженої Наказом Міністерства фінансів України № 449 від 20 квітня 2015 року, в результаті чого встановлено порушення порядку сплати єдиного соціального внеску за серпень 2015 року.

На підставі акту перевірки відповідачем були прийняті такі податкові повідомлення-рішення:

№ 0001494208 від 31 січня 2019 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору на суму 472,21 грн та застосовано штрафну (фінансову) санкцію на суму 325,83 грн;

№ 0001504208 від 31 січня 2019 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з датку на доходи фізичних осіб на суму 5 666,54 грн та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у сумі 3 909,96 грн;

№ 0001514208 від 31 січня 2019 року, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 1 453,08 грн та нарахована пеня 7,26 грн за не своєчасну сплату (перерахування) єдиного внеску;

№ 0003951404 від 01 лютого 2019 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 2 346 341 грн та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у сумі 586 585,25 грн;

№ 0003971404 від 01 лютого 2019 року, яким до позивача застосовано штраф в розмірі 10 % за затримку реєстрації податкових накладних в загальній сумі 2 483,43 грн;

№ 0003941404 від 01 лютого 2019 року, яким позивачу зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за 1-е півріччя 2018 року на суму 7 471 грн;

№ 0003861406 від 01 лютого 2019 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, пені на суму 8 440,00 грн та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у сумі 2 110,00 грн.

Рішенням Державної фіскальної служби України від 18 квітня 2019 року № 18348-16/99-99-11-04-0125 скаргу позивача задоволено частково, та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 31 січня 2019 року № 0001494208 та № 0001504208 повністю, податкові повідомлення-рішення від 01 лютого 2019 року № 0003951404, № 0003941404 в частині заниження позивачем доходу внаслідок невключення до його складу суми безнадійної кредиторської заборгованості перед Публічним акціонерним товариством «Жидачівський целюлозо-паперовий комбінат» та у відповідній частині штрафні санкції, а в іншій частині зазначені податкові повідомлення-рішення залишено без змін, податкове повідомлення-рішення від 01 лютого 2019 року № 0003971404 залишено без змін.

На підставі акту перевірки та рішення Державної фіскальної служби України від 18 квітня 2019 № 18348-16/99-99-11-04-0125 Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві прийнято такі податкові повідомлення-рішення:

№ 0021301404 від 25 квітня 2019 року, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Основа папір» збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 597 250 грн та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у сумі 149 312,25 грн;

№ 0021311404 від 25 квітня 2019 року, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Основа папір» було зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за 1-е півріччя 2018 року на суму 7 471 грн.

Незгода позивача із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями зумовила його звернення до суду з даним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.

Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до підпункту 134.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року №996-XIV (далі - Закон №996-XIV) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частинами 1, 2 статті 9 Закону №996-XIV передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 (далі - Положення №88), встановлено, що первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи підлягають обов`язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув`язка окремих показників (пункт 2.15 Положення №88).

Так, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Якщо ж господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем (покупець) укладено з Товариством з обмеженою відповідальністю «Реверс-Ресурс» (постачальник) договір від 12 квітня 2017 року №127, предметом якого є поставка макулатури.

На підтвердження факту поставки товару (макулатури) позивачем надано суду копії таких документів: специфікацій №1-17 до договору від 12 квітня 2017 року №127; видаткових накладних №20 від 21 квітня 2016 року, №29 від 07 червня 2016 року, №31 від 18 червня 2016 року, №30 від 13 червня 2016 року, №38 від 28 липня 2016 року, №37 від 23 липня 2016 року, №36 від 17 липня 2016 року, №35 від 13 липня 2018 року, №34 від 09 липня 2016 року, №33 від 04 липня 2016 року, №32 від 04 липня 2016 року, №43 від 28 серпня 2016 року, №41 від 20 серпня 2016 року, №40 від 08 серпня 2016 року, №39 від 02 серпня 2016 року, №44 від 13 вересня 2016 року, №45 від 23 вересня 2016 року, №46 від 28 вересня 2016 року, №47 від 29 вересня 2016 року, №48 від 01 жовтня 2016 року, №51 від 03 листопада 2016 року, №21 від 21 квітня 2017 року, №20 від 15 квітня 2017 року, №31 від 24 травня 2017 року, №29 від 23 травня 2017 року, №25 від 11 травня 2017 року, №24 від 07 травня 2017 року, №22 від 05 травня 2017 року, №42 від 26 червня 2017 року, №41 від 24 червня 2017 року, №35 від 08 червня 2017 року, №39 від 20 червня 2017 року, №38 від 15 червня 2017 року, №33 від 03 червня 2017 року, №40 від 21 червня 2017 року, №44 від 29 червня 2017 року, №43 від 29 червня 2017 року, №36 від 12 червня 2017 року, №37 від 12 червня 2017 року, №46 від 05 липня 2017 року, №45 від 03 липня 2017 року, №47 від 08 липня 2017 року, №48 від 12 липня 2017 року, №49 від17 липня 2017 року, №50 від 18 липня 2017 року, №51 від 19 липня 2017 року, №53 від 28 липня 2017 року, №54 від 29 липня 2017 року, №56 від 08 серпня 2017 року, №57 від 10 серпня 2017 року, №58 від 11 серпня 2017 року, №60 від 13 серпня 2017 року, №61 від 13 серпня 2017 року, №59 від 13 серпня 2017 року, №62 від 19 серпня 2017 року, №63 від 20 серпня 2017 року, №64 від 20 серпня 2017 року, №65 від 25 серпня 2017 року, №66 від 26 серпня 2017 року, №67 від 27 серпня 2017 року, №55 від 05 серпня 2017 року, №68 від 01 вересня 2017 року, №73 від 05 вересня 2017 року, №71 від 10 вересня 2017 року, №87 від 25 грудня 2017 року, №85 від 13 грудня 2017 року, №4 від 27 січня 2018 року, №3 від 23 січня 2018 року, №2 від 12 січня 2018 року, №0 від 03 січня 2018 року, №6 від 08 лютого 2018 року, №7 від 11 лютого 2018 року; товарно-транспортних накладних від 20 квітня 2016 року №635266, від 06 червня 2016 року №0606/16, від 17 червня 2016 року №609876, від 11 червня 2016 року №1106/16, від 27 липня 2016 року №609879, від 22 липня 2016 року №609755, від 16 липня 2016 року №609754, від 12 липня 2016 року №609878, від 08 липня 2016 року №609877, від 02 липня 2016 року №609753, від 02 липня 2016 року №609752, від 27 липня 2016 року №609883, від 20 серпня 2016 року №609981, від 01 серпня 2016 року №609757, від 01 серпня 2016 року №609756, від 12 вересня 2016 року №609758, від 23 вересня 2016 року №609761, від 27 вересня 2016 року №609763, від 28 вересня 2016 року №609764, від 01 жовтня 2016 року №609884, від 02 листопада 2016 року №609769, від 20 квітня 2017 року №363562, від 14 квітня 2017 року №363561, від 24 травня 2017 року №363526, від 22 травня 2017 року №363573, від 08 травня 2017 року №363567, від 05 травня 2017 року №363566, від 04 травня 2017 року №363565, від 24 червня 2017 року №363537, від 24 червня 2017 року №363536, від 07 червня 2017 року №363530, від 19 червня 2017 року №363534, від 14 червня 2017 року №363533, від 02 червня 2017 року №363529, від 20 червня 2017 року №363535, від 25 червня 2017 року №363538, від 28 червня 2017 року №363539, від 10 червня 2017 року №363531, від 10 червня 2017 року №363532, від 05 липня 2017 року №363541, від 01 липня 2017 року №363540, від 07 липня 2017 року №363542, від 11 липня 2017 року №363543, від 17 липня 2017 року №363545, від 11 липня 2017 року №363546, від 19 липня 2017 року №363547, від 27 липня 2017 року №363549, від 28 липня 2017 року №363550, від 07 серпня 2017 року №363556, від 09 серпня 2017 року №0908/17, від 10 серпня 2017 року №1108/17, від 11 серпня 2017 року №017853, від 12 серпня 2017року №1208/17, від 13 серпня 2017 року №1308/17, від 18 серпня 2017 року №017856, від 19 серпня 2017 року №017857, від 19 серпня 2017 року №017858, від 24 серпня 2017 року №017859, від 26 серпня 2017 року №017860, від 26 серпня 2017 року №017861, від 24 серпня 2017 року №363572, від 31 серпня 2017 року №017862, від 04 вересня 2017 року №017864, від 10 вересня 2017 року №017865, від 23 грудня 2017 року №017868, від 12 грудня 2017 року №017814, від 26 січня 2018 року №017816, від 22 січня 2018 року №017873, від 11 січня 2018 року №017870, від 30 грудня 2017 року №017869, від 07 лютого 2018 року №017818, від 10 лютого 2018 року №017820.

Також позивачем надано до Окружного адміністративного суду міста Києва копії платіжних доручень на підтвердження оплати отриманого від Товариства з обмеженою відповідальністю «Реверс-Ресурс» товару (макулатури), копії яких долучено до матеріалів справи.

Співставлення змісту первинних документів та доказів підтвердження фактичного здійснення господарських операцій вказує на те, що позивач здійснював витрати на придбання товару з вказаним контрагентом для провадження своєї господарської діяльності; спірні господарські операції є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Щодо доводів відповідача про те, що у наданих до перевірки товарно-транспортних накладних зазначено двох вантажоодержувачів - Товариства з обмеженою відповідальністю «Основа Папір» та Публічне акціонерне товариство «Ізмаїльський целюлозно-паперовий комбінат», суд зазначає, що товарно-транспортна накладна є обов`язковим первинним документом, яка складається щодо господарських операцій з перевезення вантажів, однак не є первинним документом, який складається щодо господарських операцій з поставки товарів.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 16 квітня 2019 року року по справі №820/6069/16, від 02 квітня 2019 року по справі №821/3770/14, від 26 лютого 2019 року по справі №804/12901/14, відповідно до яких правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку податкового кредиту платника податків; документи обумовлені правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом, зокрема, товарно-транспортна накладна, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей; ненадання платником податку (покупцем) до перевірки товарно-транспортних накладних не може бути самостійною підставою для висновків про не підтвердження господарських операцій з поставки товару між позивачем та його контрагентами, якщо при цьому іншими документами підтверджується протилежне.

Суд наголошує, що факт оплати позивачем придбаного у Товариства з обмеженою відповідальністю «Реверс-Ресурс» товару (макулатури) підтверджено належними доказами - платіжними дорученнями.

При цьому суд зауважує, що відповідачем під час проведення перевірки було досліджено лише реєстри оплат та не досліджувались платіжні доручення.

Отже, висновок відповідача про відсутність оплати придбаного позивачем товару спростовано наявними матеріалами справи.

За таких обставин, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що фінансово-господарські операції між позивачем та його контрагентом - Товариством з обмеженою відповідальністю «Реверс-Ресурс» не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності; доказів того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 25 квітня 2019 року №0021301404, від 25 квітня 2019 року №0021311404 прийнято обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у способи, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги щодо визнання зазначених податкових повідомлень-рішень протиправними та такими, що підлягають скасуванню, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо позову в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0003971404 від 01 лютого 2019 року, яким до позивача застосовано штраф в розмірі 10 % за затримку реєстрації податкових накладних в загальній сумі 2 483,43 грн, суд зазначає таке.

Згідно пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних має бути здійснена протягом 15 календарних днів, наступних за датою виникнення податкових зобов`язань, відображених у відповідних податкових накладних та/або розрахунках коригування. У разі порушення цього терміну застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.

Згідно з пунктом 2, 3 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року № 1246, операційний день - частина дня, протягом якої здійснюються прийняття від платників податку податкових накладних та/або розрахунків коригування та реєстрація або зупинення реєстрації. Операційний день триває з 0 до 23-ї години.

Відповідно до пункту 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі:

10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів;

20 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів;

30 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів;

40 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів.

Так, позивачем були виписані податкові накладні від 31 жовтня 2017 року №372, №373, №385, які направлення для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних 15 листопада 2017 року о 22 годині 53 хвилин, що підтверджено наявними в матеріалах справи квитанціями, тобто з дотриманням строку, визначеного пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України.

Суд зауважує, що позивач не може бути притягнутий до відповідальності за порушення граничних термінів реєстрації податкової накладної, якщо ним вчинено всі дії щодо такої реєстрації в межах, встановлених Податковим кодексом України, строків для реєстрації такої податкової накладної, однак така реєстрація не відбулася.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно вимог частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, покладений на нього обов`язок доказування правомірності прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, не виконав, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Основа Папір» задовольнити.

2.Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 25 квітня 2019 року №0021301404, від 25 квітня 2019 року №0021311404, від 01 лютого 2019 року №0003971404.

3.Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Основа Папір» (03150, місто Київ, вулиця Анрі Барбюса, будинок 37/1, код ЄДРПОУ 33939476) понесені ним судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 11 350 (одинадцять тисяч триста п`ятдесят) гривен 00 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя А.І. Кузьменко