Рішення № 90647771, 28.07.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 липня 2020 року м. Київ № 640/14416/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Арсірія Р.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Святошинського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві

про визнання протиправним та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження,

суд прийняв до уваги таке:

На розгляді в Окружного адміністративному суді міста Києва перебуває справа за позовом ОСОБА_1 до Святошинського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві, в якому позивач просить суд визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 18.02.2020 №61221109.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що, на його думку, постанова про накладення штрафу, на підставі якої відкрито спірне виконавче провадження не набрала чинності у зв`язку з її оскарженням у судовому порядку до Святошинського районного суду міста Києва, а відтак підстави для відкриття виконавчого провадження у відповідача були відсутні.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.07.2020 відкрито спрощене позовне провадження з викликом учасників справи у судове засідання на 15.07.2020.

У судове засідання 15.07.2020 прибув позивач, відповідач представника не направив, через канцелярію суду 14.07.2020 подав відзив на позовну заяву з копіями виконавчого провадження. Згідно змісту відзиву, відповідач заперечує проти позовних вимог, вважає їх безпідставними, та таким, що не підлягають задоволенню.

Суд за наслідками судового засідання 15.07.2020 вирішив продовжити розгляд справи у письмовому провадженні.

Розглянувши матеріали справи суд, встановив.

Як слідує з матеріалів справи, 28.11.2019 Державною архітектурно - будівельною інспекцією України прийнято постанову №108/1009/m6/2019 по справі про адміністративне правопорушення.

Згідно вказаної постанови, постановлено визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 96 КУпАП, та накладено штраф у розмірі 3400 грн.

Супровідним листом від 05.02.2020 №1009-1.18/226 ДАБІ, як стягувач направив до відповідача вказану постанову для примусового виконання у зв`язку з несплатою ОСОБА_1 штрафу у добровільному порядку.

В подальшому, 18.02.2020 на підставі поданих ДАБІ документів, відповідачем прийнято спірну постанову про відкриття виконавчого провадження №61221109.

Не погоджуючись з правомірністю вказаної постанови, позивач звернувся до суду зданим позовом про її скасування.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до положень частини другої ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, що регулює порядок вчинення виконавчих дій, є чинний Закон України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII.

Відповідно до норм п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII, примусовому виконанню відповідно до цього Закону підлягають постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанови державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанови приватних виконавців про стягнення основної винагороди.

Відповідно до ч. 5 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» у виконавчому документі зазначаються:

1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала;

2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;

3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи;

4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності);

реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків);

5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень;

6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню);

7) строк пред`явлення рішення до виконання.

Дослідженням постанови про накладення на позивача штрафу, на підставі якої відкрито виконавче провадження судом встановлено, що остання відповідає вимогам статті 4 Закону України «Про виконавче провадження».

Суд критично ставиться до тверджень позивача, що постанова про адміністративне правопорушення, на підставі якої відкрито виконавче провадження не набрала законної сили, зважаючи на таке.

Згідно частини 1 ст. 291 КУпАП постанова адміністративного органу (посадової особи) у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку оскарження цієї постанови, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 26 цього Кодексу, постанов по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованого в автоматичному режимі, про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованого в режимі фотозйомки (відеозапису), а також у випадках накладення штрафу, що стягується на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Відповідно до положень статей 287-289 КУпАП постанова про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її винесення у вищестоящий орган або суд.

Згідно постанови про адміністративне правопорушення, остання прийнята - 28.11.2019. Відтак, кінцевою датою для ї оскарження є 09.12.2019.

Відтак, матеріалами справи підтверджується, що станом на дату прийняття оскаржуваної постанови про відкриття виконавчого провадження постанова про адміністративне правопорушення від 28.11.2019 №108/1009/m6/2019 набрала законної сили.

Зважаючи на вищевикладені норми у їх взаємозв`язку з обставинами даної справи, суд дійшов висновку про безпідставність тверджень позивача щодо не набранням законної сили постановою про адміністративне правопорушення від 28.11.2019 №108/1009/m6/2019.

Зазначене свідчить про те, що при прийнятті оскаржуваної постанови про відкриття виконавчого провадження, відповідач діяв відповідно до норм Закону України «Про виконавче провадження».

Суд відхиляє твердження позивача про оскарження постанови про адміністративне правопорушення у районному суді, у зв`язку з чим у відповідача є обов`язок завершити виконавче провадження, враховуючи що вказане не стосується предмету розгляду у даній справі.

Крім того, суд відхиляє твердження позивача про не правомірність оскаржуваної постанови, у зв`язку з невірним зазначенням у ній по батькові позивача, зважаючи що відомості які вказані у оскаржуваній постанові є достатніми для ідентифікації особи позивача, зокрема його РНОКПП. Також, варто зазначити, що вказане не впиває на суть оскаржуваної постанови та не впливає на її зміст.

Як встановлено частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Вимогами статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги визнаються судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись вимогами ст.ст. 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

Святошинський районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (вул.Гната Юри, б.9, Київ, 03148, код ЄДРПОУ 34999049)

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення, з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону № 2147-VIII).

Суддя Р.О. Арсірій