Рішення № 90647675, 27.07.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 липня 2020 року м. Київ № 640/10770/20

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі судді Шевченко Н.М., розглянувши в письмовому порядку за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Комунального підприємства «Київський метрополітен» про стягнення санкцій та пені,

У С Т А Н О В И В :

Київське міське відділення Фонду соціального захисту інвалідів (надалі по тексту також - позивач, КМВ ФСЗІ) звернулось до суду з адміністративним позовом до Комунального підприємства «Київський метрополітен» (надалі по тексту також - відповідач, КП «Київський метрополітен»), в якому просить стягнути з Комунального підприємства «Київський метрополітен» на користь Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції у розмірі 22 053 691,80 грн (двадцять два мільйони п`ятдесят три тисячі шістсот дев`яносто одну гривню 80 копійок) та стягнути з Комунального підприємства «Київський метрополітен» на користь Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів пеню у розмірі 182 604,34 грн (сто вісімдесят дві тисячі шістсот чотири гривні 14 копійок).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем не виконано встановлений статтею 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" норматив робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів. Зокрема, відповідно до звіту за формою 10-ПІ убачається, що середньооблікова кількість працівників підприємства у 2019 році становила 7 666 осіб, відповідно до нормативу на підприємстві повинно бути працевлаштовано 307 осіб з інвалідністю, але відповідачем працевлаштовано лише 202 особи з інвалідністю. Таким чином, за 105 робочих місця, призначених для працевлаштування інвалідів та не зайнятих ними, відповідач до 15.04.2019 повинен був самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі 22 053 691,80 грн, чого ним зроблено не було.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог, у відзиві зазначив, що чинним законодавством не передбачено обов`язку підбирати та працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця. Протягом 2019 підприємство подавало до Київського міського центру зайнятості 200 вакансій на працевлаштування інвалідів, однак за працевлаштуванням звернулось тільки 6 осіб. Таким чином, відповідачем виконано вимоги щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів та проінформовано відповідні центри зайнятості з метою їх працевлаштування.

Відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів. Представник позивача заявив про продовження розгляду справи у порядку письмового провадження.

Оскільки представниками сторін в судовому засіданні 23.07.2020 виявлено бажання здійснювати подальший розгляд справи в порядку письмового провадження, дана адміністративна справа розглядається у письмовому порядку.

Вивчивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 28.02.2020 відповідачем подано до Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2019 рік за формою №10-ПІ (Річна Поштова), затвердженою наказом Міністерства праці та соціальної політики №42 від 10.02.2007 з доповненнями від 12.11.2008 №527.

Згідно цього звіту, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу (осіб) складала 7 666 осіб, відповідно до 4-х відсоткового нормативу на підприємстві повинно бути працевлаштовано 307осіб з інвалідністю, але відповідачем працевлаштовано 202 особи з інвалідністю.

Таким чином, на думку позивача, товариством не виконано 4-х відсоткового нормативу, призначеного для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами, є Закон України від 21.03.1991 №875-ХІІ «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» (далі - Закон №875-ХІІ).

Згідно із частиною другою статті 17 Закону №875-ХІІ, підприємства, установи і організації за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів або за рішенням місцевої ради за рахунок власних коштів у разі потреби створюють спеціальні робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, здійснюючи для цього адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей осіб з інвалідністю.

Частинами першою, другою статті 19 Закону №875-ХІІ встановлено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Відповідно до положень частин першої, четвертої статті 20 Закону №875-ХІІ підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону №875-ХІІ, забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Частиною третьою статті 18 цього Закону визначено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Проаналізувавши вищенаведене, суд зазначає, що обов`язок по працевлаштуванню інвалідів відповідно до встановленого Законом нормативу, покладається як на роботодавців, так і на державну службу зайнятості.

Згідно наказу Міністерства праці та соціальної політики України №42 від 10.02.2007 «Про затвердження форми звітності №10-ПІ (річна) «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів» та Інструкції щодо заповнення форми звітності №10-ПІ (річна) «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів», форма №10-ПІ (річна) «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів» (далі - звіт), що заповнюється за рік, поширюється на всі підприємства, установи і організації, у тому числі підприємства громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, у яких працює за основним місцем роботи, від 8 і більше осіб (далі - роботодавці).

Разом з тим, згідно приписів пунктів 3-5 Порядку подання форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)», затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 №316, форма №3-ПН заповнюється роботодавцями та подається до базового центру зайнятості незалежно від місцезнаходження роботодавця.

Актуальність зазначених у формі №3-ПН вакансій уточнюється базовим центром зайнятості не рідше ніж двічі на місяць під час особистої зустрічі з роботодавцем, у телефонному режимі або через засоби електронного зв`язку.

Форма №3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

З огляду на вищезазначене, звіт за формою №3-ПН є актом інформування органів працевлаштування про створені на підприємстві робочі місця для працевлаштування інвалідів і, водночас, запитом про направлення на підприємство інвалідів для працевлаштування.

Згідно з частиною 2 статті 20 Закону №875-ХІІ у разі порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Відповідно до частини першої статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною другою наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Отже, для стягнення адміністративно-господарських санкцій слід виходити із загальних норм права відносно відповідальності за порушення зобов`язань та встановлення в діях або бездіяльності підприємства складу правопорушення з метою застосування юридичної відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій.

Статтею 238 Господарського кодексу України передбачено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб`єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб`єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Отже, суб`єкт звільняється від відповідальності, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності (тобто від адміністративно-господарських санкцій), якщо доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення правопорушення.

В контексті прийнятого Закону України "Про зайнятість населення" та затвердженого Порядку подання форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" на роботодавців покладено обов`язок подавати до відповідного центру зайнятості звітність форми №3-ПН лише за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через 3 робочі дні з дати відкриття вакансії.

Суд звертає увагу, що періодичності подачі звітності за формою № 3-ПН законодавством не встановлено, а передбачено, що така звітність подається не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, тобто передбачено одноразове інформування про кожну вакансію. Тому, якщо роботодавець одноразово подав звітність форми № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" у строк не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, він виконав обов`язок своєчасно та в повному обсязі у встановленому порядку подати інформацію про попит на робочу силу (вакансії). Це означає, що в такому випадку учасник господарських відносин вжив залежних від нього передбачених законодавством заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих інвалідів установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.

Аналіз вищезазначених норм законодавства дає підстави для висновку про те, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані:

- виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця,

- створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації;

- забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством;

- надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів;

- звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість і працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

- в разі не виконання такого нормативу - щороку сплачувати відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції.

Відтак, на підприємство покладається обов`язок самостійного працевлаштування інвалідів шляхом створення робочих місць для працевлаштування інвалідів та інформування про таку кількість створених робочих місць органи працевлаштування інвалідів, в тому числі і центри зайнятості. В свою чергу, закон не покладає обов`язок на підприємство здійснювати самостійний пошук працівників - інвалідів.

Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 07.02.2018 у справі П/811/693/17, від 02.05.2018 року у справі № 804/8007/16, від 13.06.2018 у справі № 819/639/17, від 26.06.2018 у справі № 806/1368/17 та від 15.04.2019 у справі № П/811/700/17.

При цьому, Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" також визначено, що працевлаштування інвалідів здійснюється або шляхом їх безпосереднього звернення до підприємства, або шляхом звернення до державної служби зайнятості, яка в свою чергу здійснює пошук підходящої роботи для працевлаштування такого інваліда.

З огляду на викладене, обов`язок по працевлаштуванню інвалідів відповідно до встановленого Законом нормативу покладається як на роботодавців, так і на державну службу зайнятості. Механізм реалізації зазначеної програми працевлаштування передбачає здійснення певних заходів з боку підприємств.

Доказом, який свідчить про створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальних робочих місць, та інформування органів зайнятості про наявність вільних робочих місць для інвалідів, є звіт форми № 3-ПН.

Як вбачається з матеріалів справи, протягом 2019 року відповідач надавав до Київського міською центру зайнятості звітність форми № 3-ПН про вакантні посади від 08.01.2019 № 13/06-57, від 01.02.2019 № 13/06-258, від 04.03.2019 № 13/06-507, від 08.04.2019 № 13/06-854, від 07.05.2019 № 13/06-1092, від 03.06.2019 № 13/06-1259, від 02.08.2019 № 13/06-1798, від 02.07.2019 № 13/06-1529, від 30.08.2019 № 13/06-2002, від 02.10.2019 № 13/06-2859, від 01.11.2019 № 13/06-3117, від 02.12.2019 № 13/06-3351, від 14.01.2019 № 38/10-69, від 12.04.2019 № 38/10-751, від 15.05.2019 № 38/10-956, від 05.06.2019 № 38/10-1100, від 14.06.2019 № 38/10-1207, від 21.06.2019 № 38/10-1271, від 02.07.2019 № 38/10-1358, від 26.07.2019 № 38/10-1576, від 29.08.2019 № 38/10-1862, від 11.09.2019 № 38/10-1999, від 19.09.2019 № 38/10-2086, від 16.10.2019 № 38/10-2359, від 22.11.2019 № 38/10-2720, від 23.12.2019 № 38/10-3060, від 03.01.2019 № 30/01-21, від 05.02.2019 № 30/01-267, від 01.03.2019 № 30/01-478, від 01.04.2019 № 30/01-685, від 02.05.2019 № 30/01-912, від 31.05.2019 № 30/01-1106, від 02.07.2019 № 30/01-1322від 02.08.2019 № 30/01-1523, від 02.09.2019 № 30/01-1706, від 01.10.2019 № 30/01-1895, від 01.11.2019 № 30/01-2095, від 02.12.2019 №30/01-2282, від 02.01.2019 № 33/09-13, від 16.01.2019 № 33/09-142, від 27.03.2019 № 33/09-1106, від 29.01.2019 № 36/09-155, від 28.02.2019 № 36/09-316, від 03.01.2019 № 8/10-13, від 04.02.2019 № 8/10-204, від 04.02.2019 № 8/10-203, від 18.02.2019 № 8/10-301, від 28.02.2019 № 8/10-364, від 28.02.2019 № 8/10-362, від 28.02.2019 № 8/10-363, від 17.04.2019 № 8/10-695, від 06.05.2019 № 8/10-790, від 07.05.2019 № 8/10-796, від 13.05.2019 № 8/10-831, від 14.08.2019 № 8/10-1565, від 26.09.2019 № 8/10-1969, від 10.04.2019 № 27/08-1108, від 18.04.2019 № 27/08-1208, від 13.05.2019 № 27/08-1439, від 20.06.2019 № 27/08-1902, від 12.07.2019 № 27/08-2213, від 17.07.2019 № 27/08-2249, від 19.08.2019 № 27/08-2657, від 04.09.2019 № 27/08-2937, від 02.10.2019 № 27/08-3294, від 01.02.2019 № 14/6-216, від 01.03.2019 № 14/6-457, від 02.04.2019 № 14/6-689, від 02.05.2019 № 14/6-928, від 03.06.2019 № 14/6-1136, від 01.07.2019 № 14/6-1369, від 01.08.2019 № 14/6-1607, від 02.09.2019 № 14/6-1834, від 01.10.2019 № 14/6-2104, від 01.11.2019 № 14/6-2376, від 02.12.2019 № 14/6-2596, від 03.01.2019 № 16/10-6, від 03.01.2019 № 16/10-7, від 19.02.2019 № 16/10-211, від 06.03.2019 № 16/10-305, від 20.03.2019 № 16/10-369, від 01.04.2019 № 16/10-448, від 16.04.2019 № 16/10-522, від 26.04.2019 № 16/10-590, від 15.05.2019 № 16/10-646, від 20.05.2019 № 16/10-664, від 03.06.2019 № 16/10-730, від 09.07.2019 № 16/10-885, від 16.07.2019 № 16/10-924, від 22.07.2019 № 16/10-953, від 31.07.2019 № 16/10-995, від 06.08.2019 № 16/10-1025, від 22.08.2019 № 16/10-1083, від 03.09.2019 № 16/10-1147, від 16.09.2019 № 16/10-1191, від 01.10.2019 № 16/10-1297, від 01.10.2019 № 16/10-1298, від 16.10.2019 № 16/10-1356, від 18.11.2019 № 16/10-1497, від 04.01.2019 № 15/6-26, від 16.01.2019 № 15/6-106, від 05.03.2019 № 15/6-496, від 20.03.2019 № 15/6-623, від 02.04.2019 № 15/6-730, від 11.04.2019 № 15/6-840, від 26.04.2019 № 15/6-981, від 13.06.2019 № 15/6-1377, від 21.06.2019 № 15/6-1430, від 27.06.2019 № 15/6-1482, від 11.07.2019 № 15/6-1548, від 16.07.2019 № 15/6-1571, від 24.07.2019 № 15/6-1635, від 27.08.2019 № 15/6-1926, від 10.09.2019 № 15/6-2049, від 24.09.2019 № 15/6-2159, від 11.10.2019 № 15/6-2341, від 04.11.2019 № 15/6-2520, від 14.11.2019 № 15/6-2588, від 21.11.2019 № 15/6-2652, від 05.12.2019 № 15/6-2764 (т.2 а.с.159-250, т.3 а.с.1-250, т.4 а.с.1-250, т.5 а.с.1-150).

Окрім цього, відповідач розміщував оголошення на сайтах jooble.ua, work.ua, rabota.ua (т.1 а.с.155-228).

Також, зверталося з листами до директора Київського міського центру соціальної, професійної та трудової реабілітації інвалідів від 25.01.2019 №22/04-98, від 26.02.2019 №22/04-309, від 19.03.2019 №22/04-420, від 24.04.2019 №22/04-600, від 27.05.2019 №22/04-770, від 25.06,2019 №22/04-946, від 30.07.2019 №22/04-1124, від 16.08.2019 №22/04-1226, від 29,10.2019 №22/04-1619, від 28.11.2019 №22/04-1794, від 24.12.2019 №22/04-1932 з пропозицією про наявні вакансії в метрополітені з можливістю працевлаштування осіб з інвалідністю; з листами до директора Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів від 25.01.2019 №22/04-99, від 26,02.2019 №22/04-310, від 19.03.2019 №22/04-420, від 24.04.2019 №22/04-599, від 27.05.2019 №22/04-771, від 25.06,2019 №22/04-947, від 30.07,2019 №22/04-1125, від 16.08.2019 №22/04-1227, від 29.10.2019 №22/04-1620, від 28.11.2019 №22/04-1795, від 24.12.2019 №22/04-1933 із проханням сприяння розповсюдження інформації про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів, які потребують роботи; з листами до голови Правління громадської організації інвалідів «Всеукраїнська асоціація працездатних інвалідів від 25.01.2019 №22/04-100, від 26.02.2019 №22/04-313, від 26.02.2019 №22/04-311, від 19.03.2019 №22/04-422, від 24.04.2019 №22/04-601, від 27.05.2019 №22/04-772, від 25.06.2019 №22/04-948, від 30.07.2019 №22/04-1126, від 16.08.2019 №22/04-1228, від 29.10.2019 №22/04-1621, від 28.11.2019 №22/04-1796, від 24.12.2019 №22/04-1934 із проханням сприяння розповсюдження інформації про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів, які потребують роботи; з листами до керівника Всеукраїнської громадської організації інвалідів «Допомога інвалідам Чорнобиля» від 25.01.2019 №22/04-101, від 26.02.2019 №22/04- 312, від 19.03.2019 №22/04-423, від 24.04.2019 №22/04-602, від 27.05.2019 №22/04-773, від 24.12.2019 №22/04-1936 із проханням сприяння розповсюдження інформації про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів, які потребують роботи; з листами до голови Всеукраїнської організації інвалідів «Союз організацій інвалідів України» від 25.01.2019 №22/04-102, від 26.02.2019 №22/04-313, від 19.03.2019 №22/04-424, від 24.04.2019 №22/04-603, від 27.05.2019 №22/04-774, від 25.06.2019 №22/04-949, від 30.07.2019 №22/04-1127, від 16.08.2019 №22/04-1229, від 29.10.2019 №22/04-1622, від 28.11.2019 №22/04-1797, від 24.12.2019 №22/04-1935) із проханням сприяння розповсюдження інформації про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів, які потребують роботи.

На виконання доручень Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), КП «Київський метрополітен» направляло листи з довідками про наявність вакансій в КП від 03.07.2019 №488-НДФ, від 04.09.2019 №608-НДФ, від 04.10.2019 №671-НДФ, від 04.11.2019 №734-НДФ.

Також, здійснювало оголошення щодо працевлаштування на наявні вакансії, які транслювалися на ескалаторах підприємства - листи: від 08.01.2019 №22/04-24, від 08.01.2019 №22/04-25, від 08.01.2019 №22/04-26, від 08.01.2019 №22/04-27, від 08.01.2019 №22/04-28, від 08.01.2019 №22/04-29, від 05.02.2019 №22/04-153, від 05.02.2019 №22/04-154, від 05.02.2019 №22/04-155, від 05.02.2019 №22/04-156, від 05.02.2019 №22/04-157, від 05.02.2019 №22/04-158, від 06.03.2019 №22/04-368, від 06.03.2019 №22/04-369, від06.03.2019 №22/04-370, від 06.03.2019 №22/04-371, від 06,03.2019 №22/04-372, від 06.03.2019 №22/04-373, від 03.04.2019 №22/04-487, від 03.04.2019 №22/04-488, від 03.04.2019 №22/04-489, від 03.04.2019 №22/04-490, від 03.04.2019 №22/04-491, від 03.04.2019 №22/04-492, від 08.05.2019 №22/04-659, від 08.05.2019 №22/04-660, від 08.05.2019 №22/04-661, від 08.05.2019 №22/04-662, від 08.05.2019 №22/04-663, від 08.05.2019 №22/04-664, від 06.06.2019 №22/04-851, від 06.06.2019 №22/04-852, від 06.06.2019 №22/04-853, від 06.06.2019 №22/04-854, від 06.06.2019 №22/04-855, від 06.06.2019 №22/04-856, від 27.06.2019 №22/04-965, від 27.06.2019 №22/04-966, від 27.06.2019 №22/04-967, від 27.06.2019 №22/04-968, від 27.06.2019 №22/04-969, від 27.06.2019 №22/04-970, від 03.07.2019 №22/04-993, від 05.08.2019 №22/04-1150, від 05.08.2019 №22/04-1151, від 05.08.2019 №22/04-1152, від 05.08.2019 №22/04-1153, від 05.08.2019 №22/04-1154, від 05.08.2019 №22/04-1155, від 04.09.2019 №22/04-1274, від 04.09.2019 №22/04-1275, від 04.09.2019 №22/04-1276, від 04.09.2019 №22/04-1277, від 04.09.2019 №22/04-1278, від 04.09.2019 №22/04-1279, від 03.10.2019 №22/04-1491, від 03.10.2019 №22/04-1492, від 03.10.2019 №22/04-1493, від 03.10.2019 №22/04-1494, від 03.10.2019 №22/04-1495, від 03.10.2019 №22/04-1496, від 03.10.2019 №22/04-1497, від 04.11.2019 №22/04-1651, від 04.11.2019 №22/04-1652, від 04.11.2019 №22/04-1653, від 04.11.2019 №22/04-1654, від 04.11.2019 №22/04-1654, від 04.11.2019 №22/04-1655, від 04.11.2019 №22/04-1656, від 04.11.2019 №22/04-1657, від 04.12.2019 №22/04-1826, від 04.12.2019 №22/04-1827, від 04.12.2019 №22/04-1828, від 04.12.2019 №22/04-1829, від 04.12.2019 №22/04-1830, від 04.12.2019 №22/04-1831, від 04.12.2019 №22/04-1831, від 04.12.2019 №22/04-1832.

Підприємство розміщувало в вагонах рухомого складу метрополітену відповідні інформаційні матеріали з метою інформування населення про наявність вакансій на підприємстві (листи з відповідними оголошеннями та схемами: від 11.06.2019 №22/04-884, від 11.06.2019 №22/04-885, від 11.06.2019 №22/04-886).

Протягом 2019 року на офіційному сайті КП «Київський метрополітен» розміщувалась інформація про вакантні місця, на які можливо працевлаштувати інвалідів.

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази безпідставної відмови інвалідам, які самостійно зверталися до відповідача з метою працевлаштування.

Отже, відповідачем створено відповідно до встановленого законодавством нормативу кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2019 році та подавались звіти про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів, що свідчить про виконання КП «Київський метрополітен» вимог законодавства, а наявність вільних робочих місць не може ставитись в даному випадку у провину відповідачу.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про виконання відповідачем вимог щодо створення робочих місць відповідно до нормативів встановлених статтею 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" та належне інформування центру зайнятості про наявність вільних робочих місць на підприємстві та потребу у направленні йому центром зайнятості інвалідів для працевлаштування, а тому застосування до нього адміністративно-господарських санкцій та стягнення пені є безпідставним.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене, позов не підлягає задоволенню. Судові витрати зі сплати судового збору розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 241- 247, 250, 255, 293, 295- 297 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В :

1. У задоволенні адміністративного позову Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів відмовити.

2. Судові витрати розподілу не підлягають.

Позивач: Київське міське відділення Фонду соціального захисту інвалідів (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 104, код ЄДРПОУ 22869098)

Відповідач: Комунальне підприємство «Київський метрополітен» (03056, м. Київ, просп. Перемоги, 35, код ЄДРПОУ 03328913)

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295- 297 КАС України із урахуванням п. 3 Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

Суддя Н.М. Шевченко